вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
19 травня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/271/26
Суддя Господарського суду Закарпатської області - Худенко А.А.
за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут», м. Київ,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Хустекс ЛТД», м. Хуст Закарпатської області
про стягнення 77 465,10 грн заборгованості, з яких 57 340,03 грн сума основного боргу, 2903,42 грн інфляційних втрат та 1524,54 грн сума трьох процентів річних та 15 697,11 грн пені,
представники:
від позивача - без виклику
від відповідача - без виклику
СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» звернулося з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Хустекс ЛТД» про стягнення 77 465,10 грн заборгованості, з яких 57 340,03 грн сума основного боргу, 2903,42 грн інфляційних втрат та 1524,54 грн сума трьох процентів річних та 15 697,11 грн пені.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Худенка А.А., про що вказано у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.03.2026 відкрито провадження у справі №907/271/26 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику уповноважених представників сторін спору за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачу, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.
Приписами ч. 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справи, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом приписів ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи (виклику), є дата складення повного судового рішення.
Позиція позивача
Позивач просить задовольнити позов в повному обсязі, покликаючись на неналежне виконання відповідачем Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41P200-1721-24-b від 08.11.2024.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АP200-1721-24-b від 08.11.2024, відповідно до умов якого позивач зобов'язався здійснювати постачання природного газу, а відповідач - приймати та оплачувати поставлений природний газ у строки та на умовах, визначених договором.
Позивач зазначає, що свої договірні зобов'язання виконав належним чином, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за період з лютого 2025 року по серпень 2025 року. Водночас відповідач, всупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства, здійснив оплату поставленого природного газу не в повному обсязі та з порушенням встановлених строків, унаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 57 340,03 грн.
Окрім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних, нараховані відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошових зобов'язань. Згідно з поданим розрахунком, інфляційні втрати становлять 2903,42 грн, 3% річних - 1524,54 грн, а також 15 697,11 грн пені.
Відтак, загальна сума до стягнення, за розрахунками позивача становить 77 465,10 грн.
Позиція відповідача
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.
Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду були доставлені до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Відповідно до правової доктрини та ст. 2 та ст. 14 ГПК України суд керується засадами диспозитивності при здійсненні господарського судочинства.
Учасникам справи процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, надаючи їм право виявляти процесуальну активність та ініціативу у розвитку процесу для досягнення мети правосуддя.
Кожна сторона справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, яких суд вважає достатніми для ухвалення судового рішення.
Суд виходить з презумпції правомірності підстав виникнення правовідносини та правильності наведених позивачем обставин, оскільки відповідач, не зважаючи на вимоги господарського суду, без поважних причин відзиву не подав та не заперечив обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідач згідно правил ст. 165 ГПК України позбавляється права заперечувати проти таких обставини під час розгляду справи по суті.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хустекс ЛТД» (споживач) укладено Договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41P200-1721-24-b від 08.11.2024.
Відповідно до пункту 1.1., 1.2. Договору Постачальник зобов'язався передати у власність Споживачу природний газ, а Споживач - прийняти та оплатити його вартість у розмірах, строки та порядку, визначених умовами Договору. Річний плановий обсяг постачання газу сторонами погоджено у розмірі 3000,00 куб.м.
Пунктом 2.3. Договору встановлено, що обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (п. 4.1. Договору), що підлягає оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.
На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГТС Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника у письмовій формі або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (п. 2.5.2. Договору).
Згідно з п.3.2., 3.3. Договору, ціна одного кубічного метру (куб. м.) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 15,75000000 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 15,88657600 грн. Податок на додану вартість становить 3,17731520 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 19,06389120 грн. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору, крім випадку, визначеного п. 3.1., п.п. 3.3.1 (за наявності) цього Договору.
Між тим, п. 3.3.1. Договору, сторонами погоджено, що в разі порушення Споживачем графіку оплати, визначеного п. 4.2. цього Договору, більше ніж на 3 (три) банківські дні, Постачальник в односторонньому порядку встановлює ціну 1 куб. метр газу без урахування податку на додану вартість на рівні 17,41666667 грн., крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 17,55324267 грн. Податок на додану вартість становить 3,51064853 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 21,06389120 грн.
Як передбачено п. 3.4. Договору, Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.1. 3.2, та 3.3 цього Договору, застосовується Сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим Договором.
Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць.
Відповідно до пункту 4.2 Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом внесення 100% попередньої оплати до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки, а остаточний розрахунок за фактично поставлений газ повинен бути здійснений до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Відповідно до підп. 5.2.1. п. 5.2., підп. 5.5.2. п. 5.5. Договору, постачальник має право отримувати від споживача оплату поставленого газу відповідно до умов розділів 3, 4 Договору, а споживач, у свою чергу, зобов'язується оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.
Згідно із підп. 6.2.1. п. 6.2. Договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до реєстру споживачів ТОВ «Твій Газзбут» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 10.1. Договору).
Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до реєстру споживачів ТОВ «Твій Газзбут» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2024, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 10.1. Договору).
В Додатку №1 до Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №№41P200-1721-24-b від 08.11.2024 сторонами узгоджено планові обсяги постачання газу у 2024 році по місяцях, а саме: - у листопаді 2024 року - 1000 куб.м.; - у грудні 2024 року - 2000 куб.м.
Додатком №2 до Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41P200-1721-24-b від 08.11.2024 є перелік ЕІС-кодів точок комерційного обліку споживача.
В подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХУСТЕКС ЛТД» як Споживачем було укладено низку додаткових угод до Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, якими сторони погоджували зміну ціни природного газу та порядку розрахунків.
Так, Додатковою угодою №b24-1/41P200-1721-24-b від 27.11.2024 сторони погодили зміну ціни природного газу з 01.12.2024, визначивши вартість одного кубічного метра природного газу у розмірі 19,96389120 грн з ПДВ, а також встановили підвищену ціну у випадку порушення Споживачем строків оплати понад три банківські дні у розмірі 21,96389120 грн за 1 куб.м. газу. Крім того, зазначеною угодою сторони виклали пункт 4.2 договору у новій редакції, погодивши здійснення 100% попередньої оплати до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки, та остаточного розрахунку до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Надалі, Додатковою угодою №b24-2/41P200-1721-24-b від 30.12.2024 сторони погодили нову ціну природного газу з 01.01.2025 у розмірі 22,16260040 грн за 1 куб.м. з ПДВ, а у разі порушення графіку оплати - 24,16260040 грн за 1 куб.м. Також сторонами повторно підтверджено порядок розрахунків, відповідно до якого 100% вартості газу підлягало оплаті до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки, а остаточний розрахунок - до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Додатковою угодою №b25-3/41P200-1721-24-b від 30.01.2025 сторони погодили зміну ціни природного газу з 01.02.2025, визначивши її у розмірі 23,26260040 грн за 1 куб.м. з ПДВ, а у випадку прострочення оплати понад три банківські дні - 25,26260040 грн за 1 куб.м. Окрім цього, сторонами залишено чинним порядок проведення розрахунків, встановлений попередніми додатковими угодами.
Судом також встановлено, що Додатковою угодою №b25-4/41P200-1721-24-b від 26.02.2025 сторони погодили зміну ціни природного газу з 01.03.2025 у розмірі 28,51260040 грн за 1 куб.м. з ПДВ, а у разі порушення строків оплати - 30,51260040 грн за 1 куб.м. Водночас цією угодою сторони змінили порядок розрахунків, передбачивши оплату у розмірі 100% вартості фактично переданого газу до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Крім того, Додатковою угодою №b25-5/41P200-1721-24-b від 31.05.2025 сторони погодили застосування з 01.06.2025 ціни природного газу у розмірі 30,51260040 грн за 1 куб.м. з ПДВ та підтвердили дію порядку розрахунків, за яким оплата за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Також судом встановлено, що Додатковою угодою №b25-6/41P200-1721-24-b від 30.06.2025 сторони погодили зміну ціни природного газу з 01.07.2025 у розмірі 39,66260040 грн за 1 куб.м. з ПДВ та виклали пункт 4.2 договору у редакції, відповідно до якої оплата за фактично переданий природний газ здійснюється Споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним.
При цьому судом встановлено, що всі вищевказані додаткові угоди підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками товариств, а також містять положення про набрання ними чинності з моменту підписання та дію протягом строку дії основного договору.
На виконання умов Договору постачальником протягом з лютого 2025 року по серпень 2025 року поставлено, а споживачем, у свою чергу, прийнято природний газ на загальну суму 102 736,17 грн, свідченням чого є наявні в матеріалах справи підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень акти приймання - передачі природного газу №ТГЗ85033343 від 28.02.2025 на суму 60 169,45 грн, №ТГЗ85041019 від 31.03.2025 на суму 27 278,29 грн, №ТГЗ85054559 від 30.04.2025 на суму 10 654,87 грн, №ТГЗ85074433 від 31.05.2025 на суму 986,82 грн, №ТГЗ85085903 від 30.06.2025 на суму 1021,87 грн, №ТГЗ85092172 від 31.07.2025 на суму 1384,62 грн, №ТГЗ85095601 від 31.08.2025 на суму 1240,25 грн.
Водночас споживачем вартість поставленого протягом лютого 2025 року по серпень 2025 року природного газу була оплачена лише частково - на суму 45 396,14 грн, у зв'язку з чим у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 57 340,03 грн, стягнення якої у примусовому порядку і виступає предметом спору в даній справі.
Крім того, у зв'язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем заявлено до стягнення з останнього 15 697,11 грн пені, 2903,42 грн інфляційних нарахувань та 1524,54 грн трьох процентів річних.
Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.
В силу статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Крім того, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначені Законом України «Про ринок природного газу» (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 37 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (ч. 2, 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу»).
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу», споживач зобов'язаний, зокрема, укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати вартості спожитого протягом лютого 2025 року - серпня 2025 року природного газу, що мало наслідком виникнення заборгованості перед позивачем у розмірі 57 340,03 грн.
При цьому, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано суду доказів щодо повної оплати суми заборгованості.
Згідно із положеннями ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про те, що у відповідача, наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 57 340,03 грн, факт існування якої належним чином доведений та не спростований відповідачем у встановленому законом порядку.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми 57 340,03 грн заборгованості за спожитий природний газ є законними, документально доведеними та обґрунтованими, а відтак, підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення пені в розмірі 15 697,11 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 6.2.1. Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення оплати понад 90 (дев'яносто) календарних днів Споживач додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.
Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» розрахунок заявленої до стягнення суми пені у межах визначених позивачем боргових періодів, суд зазначає, що пеня в розмірі 15 697,11 грн нарахована правомірно (розгорнутий розрахунок пені міститься в матеріалах справи) та підлягає стягненню з відповідача повністю.
Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 09.02.2021 у справі №520/17342/18.
Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» розрахунок заявлених до стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат у межах відповідних боргових періодів, суд зазначає, що три проценти річних у розмірі 1524,54 грн та 2903,42 грн інфляційних втрат нараховані правомірно та підлягають стягненню з відповідача повністю.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. також постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).
За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості для реалізації стандарту більшої переконливості (такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №645/5557/16-ц).
Верховний Суд у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначив про те, що реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Окрім того, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення.
Судові витрати підлягають віднесенню на споживача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 3328 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хустекс ЛТД», вул. Мала, будинок 5, м. Ужгород, Закарпатська область, 90400 (код ЄДРПОУ 20439369) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут», вул. Коновальця Євгена, будинок 31, офіс 338, м. Київ, 01133 (код ЄДРПОУ 43965848) суму 77 465,10 грн (Сімдесят сім тисяч чотириста шістдесят п'ять гривень 10 коп) заборгованості, з яких 57 340,03 грн (П'ятдесят сім тисяч триста сорок гривень 03 коп) сума основного боргу, 2903,42 грн (Дві тисячі дев'ятсот три гривні 42 коп) інфляційних втрат, 1524,54 грн (Одна тисяча п'ятсот двадцять чотири гривні 54 коп) сума трьох процентів річних та 15 697,11 грн (П'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто сім гривень 11 коп) пені, а також 3328 грн (Три тисячі триста двадцять вісім гривень) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 19.05.2026
Суддя А.А. Худенко