вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
06.05.2026м. ДніпроСправа № 904/7209/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., при секретарі судового засідання Козуниці К.Е., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМ'ЄР", 49074, м.Дніпро, вул.Петра Яцика, 2 Д, код ЄДРПОУ 23940728
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВЕРЛАС-КЛАСІК", 40030, м.Суми, вул.Іллінська, 49, код ЄДРПОУ 41493916
про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 750 867,58грн.
Представники сторін:
від позивача: Сидоренко Олег Петрович, ордер №1135960 від 10.12.2025р.
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРЕМ'ЄР" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОВТЕНЬ-ДНІПРО" про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 636 582,95грн., а також інфляційних втрат та пені у загальному розмірі 114 284,63грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
Судові витрати по сплаті судового збору та витрат на оплату послуг адвоката, а саме авансового платежу в розмірі 10 000,00 гривень, та гонорар успіху - 3 % від суми стягнутого боргу, що виходячи з ціни позову становить 19 097,48 гривень, просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки №31/03 від 31.03.2021р. в частині оплати поставленого позивачем товару.
Ухвалою суду від 22.12.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.01.2026р. о 10:30год.
В судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.
Ухвалою суду від 20.01.2026р. відкладено підготовче засідання по справі на 13.02.2026р. о 10:00год.
В судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.
13.02.2026р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про зміну найменування та місцезнаходження відповідача, яке задоволено 09.03.2026р.
Ухвалою суду від 13.02.2026р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, до 24.03.2026 року. Відкладено підготовче засідання по справі на 09.03.2026р. о 11:30год.
06.03.2026р. через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.
В судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.
Ухвалою суду від 09.03.2026р. відкладено підготовче засідання по справі на 06.04.2026р. о 10:00год.
Ухвалою суду від 09.03.2026р. змінено найменування та місцезнаходження Відповідача у справі №904/7209/25 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖОВТЕНЬ-ДНІПРО" (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50 Б, код ЄДРПОУ 41493916) на Товариство з обмеженою відповідальністю "КВЕРЛАС-КЛАСІК" (40030, м.Суми, вул.Іллінська, 49, код ЄДРПОУ 41493916).
В судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.
Ухвалою суду від 06.04.2026р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.04.2026 о 09:45год.
20.04.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.
У судове засідання ніхто не з'явився.
Ухвалою суду від 20.04.2026р. відкладено розгляд справи по суті на 06.05.2026р. о 14:15год.
Відповідач в призначенні судові засідання не з'явився. Поштова кореспонденція направлялась Відповідачу у справі в установленому порядку на адреси, які відповідають спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб (з урахуванням зміни місцезнаходження Відповідача), фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які наявні в матеріалах справи.
Поштова кореспонденція, що направлена судом на адреси Відповідача, повернулась до суду без будь-яких відміток.
Ухвали суду були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до яких є вільним, цілодобовим і безкоштовним.
Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Положеннями частини 7 статті 120 ГПК України визначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Суд звертає увагу, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов'язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв'язок" та Правил №270 (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у cправі №910/18543/21).
Згідно з частиною 1 статті 232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи неявку Відповідача, належним чином сповіщеного про судове засідання, а також те, що матеріали справи містять достатньо документів для його вирішення по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника Відповідача.
В судове засідання 06.05.2026р. з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.
У судовому засіданні 06.05.2026р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
31.03.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРЕМ'ЄР" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖОВТЕНЬ-ДНІПРО" (Покупець) укладено Договір поставки № 31/03.
Відповідно до п.1.1. Постачальник зобов'язується передати товар Покупцю, а останній зобов'язується прийняти його і сплатити в строки та на умовах, передбачених цим Договором.
Найменування товару: продукти харчування (ковбасні вироби, м'ясо, риба, сири та інше) (п.1.2.).
Згідно з п.1.4. кількість, асортимент товару вказуються у видаткових накладних, складених на підставі попереднього замовлення Покупця.
Пунктом 2.1. встановлено, що Доставка товару на склад Покупця здійснюється транспортом і за рахунок Постачальника протягом 2 (двох) календарних днів з дати отримання Постачальником попереднього замовлення від Покупця. Адреси поставки, у разі поставки Постачальником, вказуються в Додатку до даного договору.
У пункті 2.2. сторони дійшли згоди, що Замовлення оформляється через представника Постачальника, і є обов'язковою умовою для здійснення Поставки. Замовлення має бути надане Постачальнику не пізніше 12.00 години в день, що передує поставці товару.
Загальна сума договору складає суму вартості товару, отриманого Покупцем за всіма накладними, за вирахуванням суми вартості товару по зворотних накладними. Ціна на товар визначається на підставі накладної (а.с.5.1.-5.2.).
Пунктом 6.1. визначено, що плата за поставлений товар здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з дня поставки.
Відповідно до п.11.1. цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2022р.
Згідно з п.11.2. договору, у тому випадку, якщо зобов'язання за Договором не будуть виконані Сторонами або однією із Сторін, то дія Договору продовжується до повного виконання зобов'язань за цим Договором.
Згідно Акту звірки взаємних розрахунків по стану за період вересень 2025 року між Позивачем і Відповідачем за договором № 31/03 від 31 березня 2021 року сторонами погоджено наявність початкового кредитового сальдо в розмірі 706 760, 59грн. (а.с.14).
За період (вересень 2025 р.) згідно договору було поставлено товару на загальну суму 90 642,72 гривень, сплачено за цей же період всього 109 889,17грн. Кінцеве сальдо 687 514,14грн.
Отже, станом на 31 вересня 2025 року сторонами була погоджена сума боргу за поставлений товар в розмірі 687 514,14грн.
Позивач зазначає, що у жовтні-листопаді 2025 року між сторонами продовжувалися відносини поставки товару згідно з договором. Всього за жовтень-листопад поставлено товару на 50 421,13грн., що підтверджується наступним.
В жовтні 2025р. було поставлено товару на суму 24 075,31грн.:
- згідно видаткової накладної №23630 від 06.10.2025р. на суму 5 307,69грн. (а.с.15);
- згідно видаткової накладної №23637 від 06.10.2025р. на суму 1 550,55грн. (а.с.16);
- згідно видаткової накладної №23638 від 06.10.2025р. на суму 440,02грн. (а.с.17);
- згідно видаткової накладної №24752 від 20.10.2025р. на суму 6 412,40грн. (а.с.18);
- згідно видаткової накладної №24838 від 20.10.2025р. на суму 2 587,62грн. (а.с.19);
- згідно видаткової накладної №24753 від 20.10.2025р. на суму 2 263,43грн. (а.с.20);
- згідно видаткової накладної №24318 від 27.10.2025р. на суму 3 172,05грн. (а.с.21);
- згідно видаткової накладної №24344 від 27.10.2025р. на суму 2 341,50грн. (а.с.22).
В листопаді 2025р. було поставлено товару на суму 26 345,87грн.:
- згідно видаткової накладної №25871 від 03.11.2025р. на суму 1 601,72грн. (а.с.23);
- згідно видаткової накладної №25875 від 03.11.2025р. на суму 3 300,84грн. (а.с.24);
- згідно видаткової накладної №25918 від 03.11.2025р. на суму 583,11грн. (а.с.25);
- згідно видаткової накладної №26520 від 10.11.2025р. на суму 3 198,91грн. (а.с.29);
- згідно видаткової накладної №27064 від 17.11.2025р. на суму 3 060,06грн. (а.с.26);
- згідно видаткової накладної №27066 від 17.11.2025р. на суму 3 115,85грн. (а.с.27);
- згідно видаткової накладної №27067 від 17.11.2025р. на суму 3 200,81грн. (а.с.28);
- згідно видаткової накладної №27618 від 24.11.2025р. на суму 3 289,63грн. (а.с.30);
- згідно видаткової накладної №27638 від 24.11.2025р. на суму 1 921,50грн. (а.с.31);
- згідно видаткової накладної №27616 від 24.11.2025р. на суму 3 073,44грн. (а.с.32).
За період жовтень-листопад 2025 року згідно виписки АТ КБ Приватбанк Відповідачем сплачено 101 352,32грн. (а.с.33).
Утім, відповідачем не було погашено попередню заборгованість у розмірі 687 514,14грн.
Таким чином, станом на 01.12.2025 року поточна заборгованість Відповідача склала 687 514,14 + 50 421,13 - 101 352,32 = 636 582,95 гривень.
20.11.2025р. Позивачем підготовлено та надано Відповідачу претензію в якій зазначив про наявність простроченої заборгованості, яка станом на 20.11.2025 року склала 663 037,88 гривень, а також вимагав здійснити її погашення протягом 7 днів (а.с.40).
Дана претензія була отримана Відповідачем 21.11.2025 року, проте заборгованість яка утворилася за Договором не була погашена.
Враховуючи вищезазначені обставини, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 636 582,95грн., а також інфляційні витрати у розмірі 16 714,00грн. та пеню у розмірі 98 110,63грн.
На час розгляду справи, доказів сплати заборгованості суду не надано.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Між позивачем та відповідачем укладений правочин, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, що визначається згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 6.1. договору, плата за поставлений товар здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з дня поставки.
В матеріалах справи відсутній будь-який доказ на підтвердження виконання відповідачем своїх зобов'язань з своєчасної та повної оплати поставленого товару відповідно до умов договору.
Отже, з урахуванням наведених вище норм та фактичних обставин справи, враховуючи невиконання відповідачем зобов'язання за договором у частині оплати поставленого товару та ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 636 582,95грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовами 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Відповідно до п.8.2. Договору за порушення строків оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення. Також покупець сплачує на користь Постачальника суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення і 100% річних від несплаченої вчасно суми.
За підрахунками суду розрахунок пені здійснено арифметично правильно.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За результатами перевірки розрахунку втрат від інфляції в сумі 16 174,00грн з урахуванням індексів інфляції за період з вересня 2025 року по січень 2026 року судом помилок не виявлено.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.
З врахуванням вище викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
Європейський суд з прав людини у справі "Мантованеллі" проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В підтвердження витрат на правничу допомогу, Позивачем подано до матеріалів справи:
- договір про надання правової (правничої) допомоги від 10.12.2025р.;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю;
- платіжну інструкцію №28302 від 11.12.2025 року;
- ордер №1135960 від 10.12.2025р.
- розрахунок гонорару Адвокат за надання правової (правничої) допомоги.
У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Як встановлено матеріалами справи, 10.12.2025р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРЕМ'ЄР» та фізичною особою підприємцем Сидоренко О.П., що діє як приватний адвокат НААУ було укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги (а.с.37).
Відповідно до п.1 Договору, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе доручення клієнта про надання обумовленої цим договором правової (правничої) допомоги в інтересах клієнта в обсязі та на умовах, передбачених цим договором . Правова (правнича) допомога, що надається клієнту, полягає, зокрема, у наступному: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності; складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів клієнта в судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства тощо.
Згідно з п.2. адвокат зобов'язується виконати роботу та надати таку правову (правничу) допомогу клієнту: здійснити ознайомлення з документами, пов'язаними з договором поставки № 31/03 від 31 березня 2021 року укладеного між ТОВ «ПРЕМЄР» та ТОВ «ЖОВТЕНЬ-ДНІПРО»; здійснити консультування з приводу виконання вказаного договору; складання заяв по суті (позов, відповідь на відзив (за потребою), складання заяв та клопотань та інших процесуальних документів (за потребою); представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції, у т.ч. участь у судових засіданнях, у зв'язку з чим, Адвокату надаються всі права, передбачені для сторони процесу в ГПК України без обмеження повноважень.
У пункті 3 сторони дійшли згоди, що за виконання договору сторонами погоджений наступний розмір гонорару: авансовий платіж у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень, згідно Розрахунку (додаток № 1 до Договору), та гонорар успіху у разі позитивного вирішення спору на користь Клієнта у розмірі 3 % від суми стягнення боргу.
До договору сторони склали та підписали Додаток №1 - Розрахунок гонорару Адвоката за надання правової (правничої) допомоги по Договору від 10 грудня 2025р. (а.с.35).
На виконання вищезазначених документів, позивачем було сплачено 10 000,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією №28302 від 11.12.2025р. з призначенням платежу: Оплата гонорару згідно договору про надання правової допомоги від 10.12.25 Без ПДВ. (а.с.43).
Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, щодо порядку обчислення гонорару, суд зазначає таке.
За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Разом з тим, Великою Палатою Верховного Суду зауважено, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України.
Частинами 1,2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Аналогічна правова позиція міститься в додатковій постанові Верховного Суду України від 13.02.2024 у справі № 910/12155/22.
В силу приписів ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України, сторона може заявити клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в разі неспівмірності відповідних витрат. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем не подані заперечення стосовно розміру витрат на правничу допомогу.
Оцінюючи обсяг наданої позивачу правничої допомоги та її вартість, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що пропагується й застосовується Європейським судом з прав людини, проаналізувавши зміст та вартість наданої в межах даної справи правничої допомоги, суд приходить до висновку, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 29 097,48грн.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 29 097,48грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 10 967,00грн.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КВЕРЛАС-КЛАСІК", 40030, м.Суми, вул.Іллінська, 49, код ЄДРПОУ 41493916 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМ'ЄР", 49074, м.Дніпро, вул.Петра Яцика, 2 Д, код ЄДРПОУ 23940728 суму боргу за поставлений товару у розмірі 636 528,95грн., інфляційні втрати у розмірі 16 174,00грн. та пеню у розмірі 98 110,63грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КВЕРЛАС-КЛАСІК", 40030, м.Суми, вул.Іллінська, 49, код ЄДРПОУ 41493916 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМ'ЄР", 49074, м.Дніпро, вул.Петра Яцика, 2 Д, код ЄДРПОУ 23940728 судовий збір у розмірі 10 967,00грн., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 29 097,48грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 18.05.2026
Суддя С.П. Панна