пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
попереднього судового засідання
19 травня 2026 року Справа № 903/189/26
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна
за участю представників:
від АТ КБ «ПриватБанк»: Труфанова О.С. - довіреність №8296-К-Н-О від 10.08.2023
керуючий реструктуризацією: Самчук А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/189/26 за заявою фізичної особи ОСОБА_1 про неплатоспроможність,
27.02.2026 представник ОСОБА_1 подав до суду заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, в якій просить суд:
1. Прийняти заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
2. Відкрити провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
3. Призначити керуючим реструктуризацією боргів боржника ОСОБА_1 , арбітражного керуючого Самчука Антона Миколайовича.
Ухвалою суду від 03.03.2026 прийнято заяву представника фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 , виданий Луцьким РВ УМВС України у Волинській області 27 квітня 2004 року, РНОКПП: НОМЕР_2 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Підготовче засідання призначено на 17.03.2026 об 11:15 год.
Ухвалою суду від 17.03.2026 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 (т.1, а.с.148-151).
У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 17.03.2026 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (т.1, а.с.155-156).
19.03.2026 від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надійшов лист про перетин державного кордону боржником та членами його сім'ї (т.1, а.с.157-158).
24.03.2026 представник ГУ ДПС у Волинській області надіслав лист, яким долучив відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, станом на 20.03.2026, за період з січня 2023 по січень 2026 громадян ОСОБА_1 та членів її сім'ї: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (т.1, а.с.159-163).
03.04.2026 від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла відповідь про відкриті рахунки та залишок коштів (т., а.с.164).
Після оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 до суду надійшла заява з грошовими вимогами до боржника:
- 17.04.2026 від АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 6687359,12 грн, що підлягають включенню: в сумі 3845272,61 грн - до другої черги, в сумі 2842086,51 - до третьої черги задоволення реєстру вимог кредиторів боржника та судовий збір у розмірі 5324,80 грн - до позачергового задоволення (т.1, а.с.167-250, т.2, а.с.1-250, т.3, а.с.1-85).
Ухвалою суду від 20.04.2026 заяву з кредиторськими вимогами до боржника прийнято до розгляду, розгляд заяви в попередньому судовому засіданні призначено на 28.04.2026 (т.3, а.с.87).
20.04.2025 керуючий реструктуризацією боржника сформував в системі «Електроннимй суд» наступні документи:
1. Звіт про результати перевірки декларацій боржника, з додатками документів, в якому вказав, що станом на 17.04.2026 за результатами перевірки декларацій про майновий стан боржника не встановлено фактів приховування боржником доходів або ж майна за рахунок якого можливо погасити кредиторські вимоги в справі про неплатоспроможність та/або невідповідностей у відомостях зазначених в деклараціях про майновий стан. Повідомив, що станом на 17.04.2026, керуючим реструктуризацією не було отримано відповідей від усіх установ до яких було надіслано запити про надання інформації щодо наявності в боржника активів та іншої інформації необхідної для перевірки декларації про майновий стан боржника. В разі виявлення невідповідностей в поданих боржником деклараціях про майновий стан, суду, кредиторам та боржнику будуть надіслані відповідні листи в доповнення до звіту про результати перевірки декларації боржника. Інвентаризація майна боржника була проведена 01 квітня 2026 року (т.3, а.с.90-94).
2. Заяву за результатом розгляду вимог кредитора Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" у справі про неплатоспроможність, в якій вказав, що вважає за необхідне визнати вимоги до боржника у наступних розмірах:
-5 324,80 - витрати пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів;
- 3 845 272,61 грн, вимоги другої черги задоволення вимог кредиторів до боржника, що включає в себе заявлену суму заборгованості за кредитом, за процентами, судовий збір у справі № 2/0417/6921/2012.
- 2 079 935,50 грн, вимоги третьої черги задоволення вимог кредиторів до боржника, що включає в себе заявлену суму штрафу стягнутого рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2015 року (31,28 доларів США та 10 281,22 доларів США), та пені стягнутої рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2015 року (37 491,12 доларів США).
В частині вимог на суму 17 516,68 доларів, що еквівалентно 762 151,00 грн вважає, що слід відмовити.
Разом: 5 930 532, 91 гривень (т.3, а.с.104-118).
3. Звіт про проведену роботу в процедурі реструктуризації боргів у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (т.3, ас.119-143).
4. Заяву про відкладення розгляду справи про неплатоспроможність, з огляду на зайнятість в судовому засіданні у Волинському апеляційному суді, призначеному на 10 год. 30 хв. також 28 квітня 2026 року. Повідомив суд, що арбітражним керуючим подано запит до Індустріального районного суду м. Дніпро від 21.04.2026 за №02-39/1602 у відповідності до якого просив суд надати інформацію про те, чи видавався Індустріальним районним судом міста Дніпро стягувачу ПАТ КБ "Приватбанк" виконавчий лист про стягнення зі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № МЗ - 63 від 28.02.2008 року у розмірі 196 121,45 доларів США, що еквівалентно 1 567 010,43 грн., яка складається з наступного: 90 725,51 доларів США - заборгованість за кредитом, 76 156,29 доларів США - заборгованість по процентам за користуванням кредиту 31,28 доларів США - штраф (фіксована частина), 10 281,22 доларів США - штраф (процентна складова), у відповідності до рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2015 року та ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2015 року у справі № 202032048/13-ц. Наразі відповіді на запит не отримано, що ще є однією підставою для відкладення розгляду справи (т.4, а.с.1-5).
27.04.2026 представниця кредитора АТ КБ «Приватбанк» Труфанова О.С. сформувала системі "Електронний суд" заяву про участь в судовому засіданні, яке призначене на 28.04.2026 та всі інші засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконферензв'язку ЄСІТС з підтвердженням особи представника із застосуванням електронного підпису (т4, а.с.6-10).
Ухвалою суду від 28.04.2026 відмовлено у задоволенні заяви представниці Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" - Труфанової О.С. про проведення судового засідання 28.04.2026 о 10:15 год. в режимі відеоконференції (т.4, а.с.12).
Ухвалою суду віл 28.04.2026 відкладено попереднє судове засідання та заяву про визнання грошових вимог у справі на 19.05.2026 о 11:15 год. в режимі відеоконференції за заявою представниці АТ КБ «Приватбанк». Зобов'язано АТ КБ «Приватбанк» в строк до 04.05.2026 надати: позиції, заперечення з урахуванням розгляду вимог керуючим реструктуризацією (в разі відхилення/часткового відхилення вимог), документи, докази на спростування заперечень, позицій керуючого реструктуризацією; актуальну позицію по вимогах з огляду на пояснення арбітражного керуючого про визнання грошових вимог щодо пені. Керуючому реструктуризацією Самчуку А.М. розглянути уточнені (скориговані) вимоги кредитора /за їх наявності/, повідомлення про розгляд своєчасно направити суду (т.4, а.с.15-16).
Кредитор вимог ухвали суду не виконав, в судовому засіданні представниця кредитора просила суд заяву про грошові вимоги задовольнити.
Керуючий реструктуризацією в судовому засіданні просив визнати грошові вимоги кредитора частково, з врахування поданих ним пояснень.
У визначений судом день та час боржниця своїм правом на участь в судовому розгляді не скористалася.
Заслухавши представницю АТ КБ «Приватбанк» та керуючого реструктуризацією, дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, суд приходить до наступного.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
В розрізі даної статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріям, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Так, згідно з умовами статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 18.03.2026 за №7870278757 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що боржником звертаючись до Господарського суду Волинської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, надано конкретизований список кредиторів із зазначенням підстав виникнення грошових зобов'язань та сум заборгованості, а також первинні документи по договірних взаємовідносинах із АТ КБ «Приватбанк».
Поряд з цим, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов'язків суду на цій стадії судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому (справа №902/221/22):
- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі №908/710/18);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі №908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18);
- розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18);
- сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).
Така судова практика є сталою при застосуванні статей 45-47 КУзПБ, що містять подібне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.
Щодо заявлених грошових вимог АТ КБ «Приватбанк», судом враховано наступне.
З матеріалів справи вбачається, 28.02.2008 між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №М3-63.
АТ КБ "ПриватБанк" є кредитором боржника ОСОБА_1 на підставі Договору поруки № М3-63 від 28.02.2008 , укладеному між ОСОБА_1 як поручителем та АТ КБ «ПриватБанк» як кредитором в забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за Кредитним договором № М3-63 від 28.02.2008.
Як підтверджується доданими платіжними документами про видачу кредиту, виписками за рахунками, на яких обліковується заборгованість за Кредитним договором № М3-63 від 28.02.2008, та розрахунком заборгованості, АТ КБ «ПриватБанк» належним чином виконав свої зобов'язання за цим договором й надав ОСОБА_2 кредит в сумі 110000,00 доларів США, однак, основний боржник та його поручитель, як солідарний боржник, взяті на себе зобов'язання за договором не виконали, через що утворилася заборгованість, яка є непогашеною.
Заборгованість була стягнута рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09.10.2012 у справі №2/0417/6921/2012, при цьому трансформації з валютного кредиту в кредит в гривні не відбувалося (т.2, а.с.182).
Як слідує з доводів заявника, вимоги кредитора АТ КБ "ПриватБанк" до поручителя позичальника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 - за Договором поруки № М3 63 від 28.02.2008 та Кредитним договором № М3-63 від 28.02.2008 складають 6687359,12 грн (за курсом НБУ гривні до доларів США станом на дату поданні цієї заяви - 16.04.2016 - 43,5152):
- 3620354,98 грн (еквівалент 83197,48 доларів США) - заборгованість за кредитом;
- 221698,63 грн (еквівалент 5094,74 доларів США) - заборгованість за процентами;
- 2393336,00 грн (еквівалент 55000,00 доларів США) - пеня;
- 1361,16 грн (еквівалент 31,28 доларів США) - штраф;
- 447389,35 грн (еквівалент 10281,22 доларів США) - штраф;
- 3219,00 грн - судовій збір у справі №2/0417/6921/2012, з яких згідно з ч. 4 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства сума 3845272,61 грн підлягає задоволенню у другу чергу, сума 2842086,51 підлягає задоволенню у третю чергу.
Вимоги АТ КБ "ПриватБанк" за вищезазначеними договорами не забезпечені заставою майна боржника ОСОБА_1 .
Як вбачається з доводів арбітражного керуючого, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09.10.2012 у справі №2/0417/6921/2012 позов задоволено.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05.09.2013 року заочне рішення суду від 09.10.2012 року було скасовано та справу призначено до розгляду у загальному порядку.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором № МЗ - 63 від 28.02.2008 року у розмірі 1196121,45 доларів США, що еквівалентно 1567010,43 грн., яка складається з наступного: 90725,51 доларів США - заборгованість за кредитом, 76156,29 доларів США - заборгованість по процентам за користуванням кредиту, 18927,15 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 31,28 доларів США - штраф (фіксована частина), 10281,22 доларів США - штраф (процентна складова, т.3, а.с.113-114)).
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2015 року суд вирішив виправити описку в рішенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2015 року за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В резолютивній частині рішення суду вірно вказати суму, яка підлягає стягненню за кредитним договором № МЗ-63 від 28.02.2008 року "196 121,45 дол. США" замість "1196 121,45 дол. США" (т.3, а.с.115).
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2015 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - задоволено. Рішення Індустріального районного суду м Дніпропетровська від 27 квітня 2015 року в оскаржуваній його частині - скасовано. Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення пені - задоволено в повному обсязі. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором № МЗ - 63 від 28 лютого 2008 року у розмірі 37 491,12 доларів США (т.3, а.с.111-112).
З врахуванням викладеного, судами стягнуто з публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»:
-90725,51 доларів США - заборгованість за кредитом,
-76156,29 доларів США - заборгованість по процентам за користуванням кредиту,
- 31,28 доларів США - штраф (фіксована частина),
- 10281,22 доларів США - штраф (процентна складова),
- 37491,12 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань.
Разом 214685,42 доларів США.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Як визначено ч.ч. 2, 4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, грошові вимоги за вказаним вище рішенням, є безспірними.
Як слідує з розрахунку кредитора (т.1, а.с.174-176), залишок заборгованості боржника становить:
- 3620354,98 грн (еквівалент 83197,48 доларів США) - заборгованість за кредитом;
- 221698,63 грн (еквівалент 5094,74 доларів США) - заборгованість за процентами;
- 2393336,00 грн (еквівалент 55000,00 доларів США) - пеня;
- 1361,16 грн (еквівалент 31,28 доларів США) - штраф;
- 447389,35 грн (еквівалент 10281,22 доларів США) - штраф;
- 3219,00 грн - судовій збір у справі №2/0417/6921/2012
Однак, після винесення рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2015 року у справі №202/125/15 кредитор втратив право нараховувати проценти за користування кредитом та пені.
Відповідно до пункту 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховною Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 зазначене таке:
« 6.17. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13, про неправильне застосування якої судами попередніх інстанцій зазначено в касаційній скарзі, дійшла висновків про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
6.18. У постанові від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 з приводу застосування приписів статті 1048 ЦК України у разі неправомірного, незаконного користуванням боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов'язання Велика Палата Верховного Суду вказала на таке.
Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами цього спору внаслідок припинення договору депозиту і невиконання відповідачем обов'язку повернути грошові кошти у визначений строк, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом.
Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.
6.19. У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
6.20. Відтак Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.
6.21. Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
6.28. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.».
Таким чином, беручи до уваги висновки, викладені у вищезазначеній постанові, суд зазначає, що строк кредитування боржника є таким, що закінчився, як і його право законно користуватися позиченими коштами, а тому вимога АТ КБ «Приватбанк» про визнання грошових вимог, а саме в частині нарахування пені після рішення суду на суму 17508,88 дол.США слід відмовити, оскільки банк безпідставно нарахував пеню після пред'явлення до позичальника вимоги.
Щодо грошових вимог в розмірі 3219,00 грн - судовій збір у справі №2/0417/6921/2012, судом враховано наступне.
Оскільки рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 09.10.2012 у справі №2/0417/6921/2012 скасовано, то вказана сума до задоволення не підлягає.
Разом з тим, судом враховано приписи ст. 133 КУзПБ, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Розглянувши заяву АТ КБ «Приватбанк» про визнання грошових вимог, господарський суд вважає за можливе кредиторські вимоги останнього визнати частково із наступною черговістю їх задоволення:
- 5324,80 грн -судовий збір, сплачений за подання заяви про визнання кредиторських вимог - позачергово.
- 3842053,61 грн - (83197,48 дол.США - заборгованість по кредиту та 5094,74 дол.США- заборгованість по процентах) - друга черга.
- 2080184,09 грн - (37491,12 дол.США - пеня, 31,28 дол.США - штраф (фіксована частина) та 10281,22 дол.США - штраф (процентна складова)) - третя черга.
Решту вимог слід відхилити.
На кредитора при зверненні у справі про банкрутство із заявою про визнання грошових вимог до боржника покладений обов'язок надати на підтвердження цих вимог разом з заявою всі докази, які відповідають вимогам щодо доказів (статті 76-79 ГПК України), незалежно від того, чи вважає він певну сукупність доказів достатнім для підтвердження грошових вимог до боржника, та незалежно, чи заперечують інші учасники його грошові вимоги. У протилежному випадку - у разі ненадання кредитором всіх документів на підтвердження грошових вимог - він несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням ним процесуальних дій (стаття 13 ГПК України), що, водночас, не виключає поширення на кредитора права надавати додаткові докази за правилами статті 269 ГПК України.
Отже, Кредитор при зверненні з відповідною заявою до суду першої інстанції мав надати всі документи, які дозволили б суду встановити наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання Боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, платіжних документів, банківських виписок, платіжних доручень, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. Про це свідчить практика Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 грудня 2023 року по cправі № 918/463/22.
Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 р. у справі № 916/4644/15; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 р. у справі № 913/479/18).
Відповідно до норм визначених Кодексом України з процедур банкрутства за результатами попереднього засідання господарський суд визнає розмір вимог кредиторів, які підлягають включені до реєстру вимог кредиторів, порядок погашення (задоволення) яких відбувається відповідно до черговості, яка встановлена статтею 133 даного Кодексу.
Згідно з нормами статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, Для задоволення вимог кредиторів кошти від продажу майна боржника вносяться на окремий банківський рахунок, відкритий керуючим реалізацією.
Витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів за зобов'язаннями боржника, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються за рахунок такого майна.
Кошти, отримані від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, після покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем цього майна, та сплати додаткової винагороди арбітражного керуючого відповідно до положень статті 30 цього Кодексу використовуються виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які таке майно забезпечує.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Згідно зі ст.122 Кодексу України з процедур банкрутства, в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються:
1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали;
2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Отже, засідання має відбутися не пізніше як 20.06.2026.
Відповідно до ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства, протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду арбітражний керуючий згідно з цією ухвалою письмово повідомляє кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.
Участь кредиторів у зборах кредиторів, визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу та учасників зборів кредиторів з правом дорадчого голосу здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є: 1) розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; 2) розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника; 3) прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Керуючись ст.ст. 2, 122-123 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 ГПК України, суд -
1. Заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) в розмірі:
- 5324,80 грн -судовий збір, сплачений за подання заяви про визнання кредиторських вимог - позачергово.
- 3842053,61 грн -(83197,48 дол.США - заборгованість по кредиту та 5094,74 дол.США- заборгованість по процентах) - друга черга.
- 2080184,09 грн - (37491,12 дол.США - пеня, 31,28 дол.США - штраф (фіксована частина) та 10281,22 дол.США - штраф (процентна складова)) - третя черга.
Решту вимог відхилити.
2. Визначити визнані судом вимоги кредиторів до боржника ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ):
2.1.Вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» у наступній черговості:
- 5324,80 грн -судовий збір, сплачений за подання заяви про визнання кредиторських вимог - позачергово.
- 3842053,61 грн -(83197,48 дол.США - заборгованість по кредиту та 5094,74 дол.США- заборгованість по процентах) - друга черга.
- 2080184,09 грн - (37491,12 дол.США - пеня, 31,28 дол.США - штраф (фіксована частина) та 10281,22 дол.США - штраф (процентна складова)) - третя черга.
Решту вимог відхилити.
3. Зобов'язати керуючого реструктуризацією Самчука А.М. включити визнані судом вимоги до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
4. Керуючому реструктуризацією Самчуку А.М. провести збори кредиторів в порядку п. 4 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства.
5. Засідання суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначити на 09 червня 2026 року о 10:30 год. в режимі відеоконференції за заявою представниці кредитора.
Судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Волинської області (м. Луцьк, пр. Волі, 54а, в залі судових засідань №103).
Ухвала господарського суду набирає законної негайно з моменту її прийняття відповідно до ч.4 ст. 9 КУзПБ.
Ухвала суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.9 КУзПБ, ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повна ухвала суду підписана 19.05.2026.
Суддя І. О. Гарбар