вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" травня 2026 р. Справа№ 910/13668/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бестаченко О.Л.
суддів: Скрипки І.М.
Колесника Р.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Господарського суду міста Києва
від 26.01.2026
у справі № 910/13668/25 (суддя - Сівакова В.В.)
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ен Джі Пон"
про стягнення 39 917,00 грн,
Короткий зміст позовних вимог
04.11.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 (далі за текстом - ВЧ НОМЕР_1 , позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ен Джі Пон" (далі за текстом - ТОВ "Ен Джі Пон", відповідач) про стягнення 39 917,00 грн збитків.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що між сторонами був укладений договір поставки № 14/194 від 27.11.2023 (далі за текстом - договір) на виконання якого відповідач поставив позивачу товар вартістю 4 920 000,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 1646 від 14.12.2023 та № 1741 від 22.12.2023. В свою чергу позивач здійснив повну оплату вартості поставленого товару в розмірі 4 920 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 23-9889 від 23.12.2023, № 23-9572 від 18.12.2024 та № 23-9714 від 21.12.2023. Проте, під час проведення аудиторської перевірки 5 територіального управління внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України було встановлено, що в додатку № 3 до договору (калькуляції ціни товару), в графі "податок 18%" відповідачем вказано суму 39 917,00 грн, які позивач помилково сплатив. Позивач зазначає, що відповідно з національним положенням (стандартів) бухгалтерського обліку (НП (С) БО) 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999, зазначено, що витрати на закупівлю товарів включають усі витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням та доставкою запасів. Визначення ціни товару регулюється Законом України "Про ціни і ціноутворення", з якими до ціни можуть включатися лише економічно обґрунтовані витрати, тобто витрати безпосередньо пов'язані з придбанням чи виробництвом товарів. Прибутковий податок не є такими витратами. Вказане порушення призвело до зайво нарахованої суми в розмірів 39 917,00 грн. В результаті дій відповідача, позивач поніс збитки у вигляді зайво сплаченого податку на прибуток в сумі 39 917,00 грн. У зв'язку з цим, відповідачу була направлена претензія № 5/2459 від 29.04.2025 з вимогою добровільної сплати зайво перерахованих коштів, однак відповідач залишив її без реагування.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі № 910/13668/25 в позові Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ен Джі Пон" про стягнення 39 917,00 грн збитків відмовлено повністю.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем не було подано належних та допустимих доказів в підтвердження наявності протиправної поведінки і вини у відповідача та доказів понесення позивачем збитків внаслідок невиконання відповідачем договору у розмірі 39 917,00 грн та не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та понесеними збитками саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ВЧ НОМЕР_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 року у справі №910/13668/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги військової частини НОМЕР_1 в повному обсязі.
На думку позивача, відмовляючи в задоволенні позовних вимог судом першої інстанції не було враховано норм процесуального права, неповно з'ясовано обставини справи та надано поверхневий аналіз норм матеріального права, що стало наслідком невірного застосування норм матеріального права.
Звертає увагу суду, що аудиторський звіт 5 територіального управління внутрішнього аудиту служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України №526/3 від 10.03.2025 був підставою виявлення порушеного відповідачем їх права та досудового врегулювання спору, а після неможливості врегулювання - звернення до господарського суду із позовом про стягнення збитків у вигляді зайво сплаченого податку на прибуток, який був виявлений вказаною аудиторською перевіркою та помилково сплачений за відповідача, що призвело до збитків спричинених державі в особі військової частини НОМЕР_1 у розмірі 39 917,00 грн.
Зазначає, місцевим господарським судом не було взято до уваги приписи пункту 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України) та приписів національного положення (стандартів) бухгалтерського обліку (далі за текстом - НП(С)БО) 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2026 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Бестаченко О.Л., суддів: Скрипки І.М., Колесник Р.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі № 910/13668/25; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
19.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/13668/25.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Відповідач своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
27.11.2023 між Військовою частиною НОМЕР_1 (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ен Джі Пон" (постачальник, відповідач) укладено договір поставки № 14/194 (далі-договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець належним чином прийняти і оплатити товар згідно специфікації.
Згідно п. 5 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2023, а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань.
Відповідно до п. 2.2 договору вартість товару 4 920 000,00 грн.
Згідно з п. 3.1 договору строк поставки 10-15 робочих днів з моменту підписання договору, але не пізніше 25.12.2023.
Відповідно до п. 3.2 договору строк оплати 5 робочих днів від дня отримання товару, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною (накладною, актом прийому-передачі товару).
Згідно Специфікації (додаток № 1 до договору) сторонами погоджено поставку товару у кількості 24 одиниці, ціна за одиницю 205 000,00 грн на загальну суму 4 920 000,00 грн без ПДВ.
Підпунктом 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 20.03.2022 "Деякі питання оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану" установлено, що на період воєнного стану ціна на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України визначається на підставі калькуляції витрат, сформованої виконавцем державного контракту (договору). При цьому під час розрахунку ціни враховуються всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, операційні та інші витрати виконавця, пов'язані з виготовленням товарів, виконанням робіт та наданням послуг. Відповідальність за неправильність розрахунку, необґрунтованість витрат за статтями калькуляції витрат несе виконавець державного контракту (договору).
Згідно додатку № 2 до договору "Калькуляція ціни Товару", на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 20.03.2022 "Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану" з урахуванням ТОВ "Ен Джі Пон" сформовано калькуляцію витрат з урахуванням економічних показників діяльності підприємства на момент укладення цього договору з врахуванням всіх податків та зборів, загальновиробничих, адміністративних, операційних та інших витрат, пов'язані з виготовленням товару:
Закупівля товару - 4 720 464,00 грн;
Прибуток - 163 619,00 грн;
Податок 18% - 39 917,00 грн;
Ціна реалізації товару без ПДВ - 4 920 000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар у кількості 24 одиниці, загальною вартістю 4 920 000,00 грн, що підтверджується наступними підписаними та скріпленими печатками обох сторін видатковими накладними: № 1646 від 14.12.2023 на суму 820 000,00 грн; № 1741 від 22.12.2023 на суму 4 100 000,00 грн.
Позивачем було здійснено оплату відповідачу за поставлений товар на загальну суму 4.920.000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 23-9572 від 18.12.2023 на суму 800 000,00 грн без ПДВ; № 23-9714 від 20.12.2023 на суму 20 000,00 грн без ПДВ; № 23-9889 від 22.12.2023 на суму 4 100 000,00 грн без ПДВ.
Позивач зазначає, що в ході проведення аудиторської перевірки 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України (аудиторський звіт № 526/3 від 10.03.2025) встановлено: за договором № 14/194 від 27.11.2023, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ен Джі Пон" на закупівлю товару, до вартості товару було необґрунтовано включено прибутковий податок у розмірі 39 917,00 грн, що спричинило до зайвих витрат бюджетних коштів на зазначену суму.
Позивач вжив заходів щодо досудового врегулювання спору, зокрема, 29.04.2025 відповідачу було направлено претензію № 5/2459 з вимогою добровільно повернути надмірно перераховані грошові кошти (податок на прибуток) у сумі 39 917,00 грн. Однак, відповідач залишив зазначену претензію без реагування.
У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь збитки у загальному розмірі 39 917,00 грн, що становлять суму надмірно сплаченого податку на прибуток.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до частин 1-3 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Приписами частини 1 статті 691 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
27.11.2023 між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ен Джі Пон" укладено договір поставки № 14/194.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 20.03.2022 "Деякі питання оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану" установлено, що на період воєнного стану ціна на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України визначається на підставі калькуляції витрат, сформованої виконавцем державного контракту (договору). При цьому під час розрахунку ціни враховуються всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, операційні та інші витрати виконавця, пов'язані з виготовленням товарів, виконанням робіт та наданням послуг. Відповідальність за неправильність розрахунку, необґрунтованість витрат за статтями калькуляції витрат несе виконавець державного контракту (договору).
Згідно додатку № 2 до договору "Калькуляція ціни Товару" на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 20.03.2022 "Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану" ТОВ "Ен Джі Пон" було сформовано калькуляцію витрат з урахуванням економічних показників діяльності підприємства на момент укладення цього договору з врахуванням всіх податків та зборів, загальновиробничих, адміністративних, операційних та інших витрат, пов'язані з виготовленням товару.
Відповідач, у строки визначені в договорі, передав, а позивач прийняв товар у кількості 24 одиниці, загальною вартістю 4 920 000,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №1646 від 14.12.2023 на суму 820 000,00 грн та №1741 від 22.12.2023 на суму 4 100 000,00грн.
В свою чергу, позивачем було здійснено оплату відповідачу за поставлений товар на загальну суму 4 920 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №23-9572 від 18.12.2023 на суму 800 000,00 грн без ПДВ, №23-9714 від 20.12.2023 на суму 420 000,00 грн без ПДВ та №23-9889 від 22.12.2023 на суму 4 100 000,00 грн без ПДВ.
Матеріалами справи підтверджується, що сторони дійшли згоди щодо ціни товару та підтвердили це у спосіб, встановлений договором, зокрема: додаток 1 до договору "Специфікація", додаток №2 до договору "Протокол погодження ціни" та додаток №2 до договору "Калькуляція ціни Товару".
Також судом першої інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів звернення замовника до виконавця з обґрунтованими вимогами щодо зміни істотних умов договору, зокрема, в частині вартості одиниці товару та/або загальної ціни товару після отримання замовником сформованої виконавцем калькуляції витрат і ознайомлення позивача з її змістом, так і доказів відмови позивача від договору у зв'язку з неправильністю відомостей, відображених в калькуляції. При цьому матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність обставин неможливості позивачем встановити обставини, пов'язані з договірною ціною станом на момент укладання договору.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що сторони виконали свої зобов'язання за договором без зауважень одна до одної.
Як зазначено вище, в ході проведення аудиторської перевірки 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України (аудиторський звіт № 526/3 від 10.03.2025) встановлено: за договором № 14/194 від 27.11.2023, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ен Джі Пон" на закупівлю товару, до вартості товару було необґрунтовано включено прибутковий податок у розмірі 39 917,00 грн, що спричинило до зайвих витрат бюджетних коштів на зазначену суму.
Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, необхідних для відновлення порушеного права, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які би він одержав, якби зобов'язання було виконане боржником.
Відповідно до статей 16, 22 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для відшкодування збитків є порушення зобов'язання, а для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між ними та вини боржника.
Реальні збитки це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що аудиторський звіт не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами та підтверджені відповідними видатковими накладними. Аудиторський звіт є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто звіт не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Аудиторський звіт не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Аудиторський звіт є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. (Див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 18.02.2020 у справі № 910/7984/16, від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19)
Усталеною судовою практикою Верховного Суду визначено, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між ними та вини боржника.
Тому за недоведеності всіх складових господарського правопорушення, аудиторський звіт не є безумовним доказом порушення договірних зобов'язань та не може змінювати умови укладеного і виконаного договору.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданий позивачем аудиторський звіт не може бути єдиним доказом заподіяння відповідачем збитків на спірну суму та не доводить існування складу господарського правопорушення. При цьому суд наголошує, що вартість товару, яка відповідно до калькуляції включає також податок 18 %, погоджено сторонами у договорі, специфікації, видаткових накладних. Калькуляція ціни товару є додатком 2 до договору, підписана представниками та скріплена печатками сторін без зауважень. За таких умов апеляційний суд вважає, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою відповідача та збитками, а також не підтверджено одноособової вини відповідача у нанесенні збитків.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі № 910/13668/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна Військової частини НОМЕР_1 задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі № 910/13668/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі № 910/13668/25 залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.Л. Бестаченко
Судді І.М. Скрипка
Р.М. Колесник