ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
12 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2652/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Філінюка І.Г.
суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання - Чеголя Є.О.
за участю:
Арбітражного керуючого Шаргородського Д.В.;
Представник боржника фізичної особи ОСОБА_1 - адвокат Ошарін Д.С.;
АТ АБ «ПриватБанк» - адвокат Загоруйко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Акціонерного товариства АБ «ПриватБанк»
на постанову Господарського суду Одеської області від 05.02.2026
по справі №916/2652/25
за заявою боржника: фізичної особи ОСОБА_1
про неплатоспроможність
суддя суду першої інстанції - Демешин О.А.
місце винесення постанови: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,
повний текст постанови складено та підписано: 06.02.2026 року
У липні 2024 року Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.07.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією майна боржника призначено арбітражного керуючого Шаргородського Д. В.
Ухвалою попереднього засідання від 21.10.2025 визначено визнані вимоги кредиторів до боржника фізичної особи ОСОБА_1 , а саме: АТ КБ «ПриватБанк» в сумі 7 765 805, 14 грн та 4 844, 80 грн судового збору.
До господарського суду надійшов звіт керуючого реструктуризацією про проведену роботу у процедурі реструктуризації боргів боржника, а також повідомлення про не прийняття кредиторами жодного рішення відносно подальшої процедури у справі.
За результатами проведених заходів у процедурі реструктуризації, керуючим реструктуризацією запропоновано визнання боржника фізичної особи ОСОБА_1 банкрутом, введення процедури погашення боргів та призначення керуючим реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Шаргородського Д. В.
Також, до Господарського суду Одеської області звернувся представник боржника ОСОБА_1. з клопотанням, згідно якого, боржник не заперечує щодо ухвалення постанови про визнання банкрутом та введення процедури погашення боргів.
Поряд з цим, 21.01.2026 до суду надійшло клопотання кредитора АТ КБ «ПриватБанк» про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , у зв'язку з несхваленням проекту плану реструктуризації, а також ознаками приховування боржником свого дійсного майнового стану, що свідчить про його недобросовісну поведінку.
Постановою Господарського суду Одеської області від 05.02.2026 припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 та повноваження керуючого реструктуризацією - Шаргородського Дмитра Вячеславовича (свідоцтво № 1913 від 03.05.2019).
Визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 .
Введено відносно фізичної особи ОСОБА_1 процедуру погашення боргів.
Керуючим реалізацією майна фізичної особи ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Шаргородського Дмитра Вячеславовича.
Скасовано всі арешти, накладені на все рухоме та нерухоме майно фізичної особи Іолкіна Едуарда Сергійовича та інші обмеження щодо розпорядження його майном. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Обґрунтування судового рішення.
В мотивах прийнятого судового рішення, суд першої інстанції зазначив про те, що дослідивши наявні матеріали справи, з аналізу встановлених даних, зіставлення активів і пасивів боржника, розміру заборгованості боржника перед кредиторами, що значно перевищує розміри доходу, відсутність майна, за рахунок якого можливо було б погасити заборгованість перед кредиторами, судом виявлено ознаки саме неплатоспроможності фізичної особи ОСОБА_1., що є обов'язковою підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів.
У зв'язку з чим суд першої інстанції прийшов до висновку про визнання фізичну особу ОСОБА_1 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Акціонерне товариство АБ «ПриватБанк» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову Господарського суду Одеської області від 05.02.2026 у справі № 916/2652/25 про припинення процедури реструктуризації, визнання Іолкіна Едуарда Сергійовича банкрутом та введення процедури погашення боргів та закрити провадження у справі №916/2652/25 про неплатоспроможність фізичної особи - ОСОБА_1 у зв'язку з недобросовісною поведінкою боржника та невстановленням ознак його неплатоспроможності.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що суд першої інстанції передчасно відкрив процедуру погашення боргів і визнав особу банкрутом, не врахувавши низку суттєвих аспектів, а саме: під час винесення оскаржуваної постанови не врахував недобросовісну поведінку Боржника та приховування дійсного майнового стан.
Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що суд першої інстанції під час винесення оскаржуваної постанови суду не врахував наступні обставини:
- Приховування об'єктів нерухомості: У декларації за 2018 рік Боржник зазначав про право власності на квартиру площею 98 м2 у місті Кривий Ріг, а також включав інформацію щодо будинку дружини та квартиру доньки. У декларації за 2019 рік право власності на ці об'єкти зберігалося. У 2024 році також згадувалась квартира площею 60,80 м2 у спільній сумісній власності доньки та третіх осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
- Раптове «зникнення» активів: Вже у декларації від 13.03.2025 Боржник стверджує про повну відсутність об'єктів для декларування. Аналогічно, у проекті плану реструктуризації вказано, що у Боржника відсутнє будь-яке рухоме чи нерухоме майно.
- Відсутність пояснень: Боржником не розкрито інформацію про долю задекларованого раніше майна, не надано відомостей щодо правочинів з його відчуження та не пояснено, куди були спрямовані кошти від таких операцій. Така вибірковість у розкритті інформації прямо вказує на намір приховати актуальний майновий стан від кредиторів.
Також, скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що суд першої інстанції під час винесення оскаржуваної постанови суду також не врахував те, що запропонований Боржником проєкт плану реструктуризації не спрямований на реальне відновлення платоспроможності, а є інструментом штучного уникнення зобов'язань.
Крім того, скаржник в апеляційні скарзі зазначає про те, що суд першої інстанції також не врахував те, що боржник здійснював сумнівні операції з майном неповнолітньої доньки. Зокрема, Згідно з деклараціями за 2018- 2024 роки, донька Боржника - ОСОБА_4 - володіла нерухомістю, хоча була неповнолітньою і не мала власних доходів, а отже на думку скаржника Існують обґрунтовані підстави вважати, що майно купувалося за кошти Боржника та реєструвалося на дитину для приховування реальних статків. Раптове зникнення цієї нерухомості зі звітності у 2025 році без пояснень лише підтверджує недобросовісність Боржника.
Також, скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що суд першої інстанції не врахував, що неплатоспроможність боржника є обов'язковою підставою для визнання його банкрутом. У даній справі, через приховування інформації про рух активів, ознаки справжньої неплатоспроможності не встановлені. Перехід до процедури погашення боргів у такій ситуації призведе до повного та безпідставного списання боргів, що враховує інтереси виключно недобросовісного Боржника.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
17.02.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства АБ «ПриватБанк» на постанову Господарського суду Одеської області від 05.02.2026 по справі №916/2652/25.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2026.
На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/2652/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/2652/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства АБ «ПриватБанк» на постанову Господарського суду Одеської області від 05.02.2026 по справі №916/2652/25 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
02.03.2026 матеріали справи №916/2652/25 надійшли на адресу південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства АБ «ПриватБанк» на постанову Господарського суду Одеської області від 05.02.2026 по справі №916/2652/25 - залишено без руху.
Встановлено Акціонерному товариству АБ «ПриватБанк» строк для надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5324, 80 грн. та надати уточнення до апеляційної скарги, а саме: щодо оскарження процесуального документу, який оскаржується скаржником - протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Попереджено скаржника Акціонерне товариство АБ «ПриватБанк», що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
09.03.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства АБ «ПриватБанк» надійшла заява про усунення недоліків. До вказаної заяви було додано докази сплати судового збору.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства АБ «ПриватБанк» на постанову Господарського суду Одеської області від 05.02.2026 по справі №916/2652/25.
Призначено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства АБ «ПриватБанк» на постанову Господарського суду Одеської області від 05.02.2026 по справі №916/2652/25 на 12.05.2026 о 15:00 год.
В судовому засіданні 12.05.2026 представник Акціонерного товариства АБ «ПриватБанк» доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.
Представник Боржника та арбітражний керуючий Данілов А.І. заперечували щодо доводів та вимог апеляційної скарги, просили постанову Господарського суду Одеської області від 25.01.2022 залишити без змін.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закону про банкрутство).
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Фактичні обставини справи.
Фізична особа ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.07.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією майна боржника призначено арбітражного керуючого Шаргородського Д. В.
Ухвалою попереднього засідання від 21.10.2025 визначено визнані вимоги кредиторів до боржника фізичної особи ОСОБА_1 , а саме: АТ КБ «ПриватБанк» в сумі 7 765 805, 14 грн та 4 844, 80 грн судового збору.
До господарського суду надійшов звіт керуючого реструктуризацією про проведену роботу у процедурі реструктуризації боргів боржника, а також повідомлення про не прийняття кредиторами жодного рішення відносно подальшої процедури у справі.
За результатами проведених заходів у процедурі реструктуризації, керуючим реструктуризацією запропоновано визнання боржника фізичної особи ОСОБА_1 банкрутом, введення процедури погашення боргів та призначення керуючим реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Шаргородського Д. В.
Також, матеріали справи містять клопотання представника боржника ОСОБА_1., згідно якого, боржник не заперечує щодо ухвалення постанови про визнання банкрутом та введення процедури погашення боргів.
Поряд з цим, 21.01.2026 до суду надійшло клопотання кредитора АТ КБ «ПриватБанк» про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , у зв'язку з несхваленням проекту плану реструктуризації, а також ознаками приховування боржником свого дійсного майнового стану, що свідчить про його недобросовісну поведінку.
Так, керуючим реструктуризацією надано до суду звіт про проведену роботу у процедурі реструктуризації боргів та заявлено про визнання боржника фізичної особи ОСОБА_1. банкрутом, введення процедури погашення боргів та призначення керуючим реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Шаргородського Д. В.
Позицію арбітражного керуючого щодо переходу до процедури реалізації майна боржника підтримано ОСОБА_1 .
В ході процедури реструктуризації для встановлення майнового стану боржника арбітражним керуючим було направлено відповідні запити та отримано відповіді по ним; проведено інвентаризацію; здійснено аналіз фінансового стану боржника.
За результатами здійснених заходів, арбітражним керуючим встановлено, що майна, яке може бути включено до ліквідаційної маси, зловживання зі сторони боржника під час перевірки декларацій боржника арбітражним керуючим не виявлені, інформація, зазначена боржником у декларації відповідає відомостям отриманим на теперішній час керуючим реструктуризацією боргів боржника.
Керуючим реструктуризацією 24.10.2025 було надіслано запит про проведення зборів кредиторів до АТ КБ «Приватбанк» на електронну адресу.
Запитом керуючого реструктуризацією від 24.10.2025 проводилось опитування з таких питань: заслуховування звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан ОСОБА_1 ; розгляд проекту плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 ; прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів ОСОБА_1 або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Строк надання відповіді становив до 08.11.2025 включно, проте, відповідь від АТ КБ «Приватбанк», станом на 10.11.2025 до арбітражного керуючого не надійшла.
Отже, збори кредиторів не відбулись, відповіді від кредиторів щодо подальшої процедури не надходило, жодного рішення кредиторами не прийнято.
У судовому засіданні 25.11.2025, після заслуховування представників сторін, господарським судом було надано кредитору додатковий строк для подання позиції у даній справі.
Таким чином, з врахуванням майнового стану боржника, за відсутності погодженого кредитором плану реструктуризації, арбітражним керуючим запропоновано визнати боржника банкрутом, ввести процедуру погашення боргів та призначити керуючим реалізацією майна ОСОБА_1 арбітражного керуючого Шаргородського Д. В.
Позиція апеляційного господарського суду у справі.
Предметом судового розгляду є питання обґрунтованості рішення про визнання боржника банкрутом та перехід від реструктуризації боргів боржника до наступної судової процедури у справі про неплатоспроможність фізичної особи - погашення боргів боржника.
Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою (стаття 113 КУзПБ).
Частиною другою статті 6 КУзПБ встановлено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.
За визначенням, наведеним у статті 1 КУзПБ, реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника. Погашення боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна банкрута, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктами 2, 3 частини другої статті 123 КУзПБ встановлено, що основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є, зокрема, розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника, прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Частиною п'ятою статті 123 КУзПБ, зокрема, визначено, що рішення про затвердження плану реструктуризації боргів приймається конкурсними та забезпеченими кредиторами окремо. План реструктуризації боргів та зміни до нього вважаються схваленими, якщо їх підтримали всі забезпечені кредитори та не менше 50 відсотків конкурсних кредиторів.
Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Вказана норма кореспондується з частиною першою статті 130 КУзПБ, згідно якої господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120-ти днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.
Водночас, колегія суддів враховує, що приписи частини першої статті 130 КУзПБ не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з'ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за частиною сьомою статті 123, частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 (на яку посилається скаржник)).
Так, частиною сьомою статті 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:
1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім'ї;
2) майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;
3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.
У цій справі, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, місцевий господарський суд не встановив обставин, які б вказували на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ.
Щодо погодження плану реструктуризації боргів боржника, колегія суддів зазначає наступне.
У справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у не розробленні та не поданні на розгляд кредиторам проекту плану реструктуризації, надання фіктивного (зазначення вигаданих розмірів сум погашення чи інших відомостей) та невиконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам статті 124 КУзПБ, пасивній участі боржника в цій процедурі.
Така поведінка може пояснюватись прагненням боржників спонукати кредиторів до відхилення такого плану (не прийняття рішення щодо його схвалення зборами кредиторів), що зі спливом 120 днів з дня відкриття провадження у справі (частина перша статті 130 КУзПБ) створює формальні підстави для переходу в процедуру погашення боргів.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 925/473/20 по справі №925/473/20, що вказане безперечно не повинно залишатись поза судовим контролем, оскільки господарський суд та сторони (учасники) справи не позбавлені можливості надавати оцінку поведінці боржника: чи є вона відкритою, зрозумілою, своєчасною та добросовісною чи, навпаки, недобросовісною, такою, що містить ознаки ухилення від виконання зобов'язань, маючи на меті фактичне списання заборгованості перед кредиторами, що може свідчити про зловживання правом на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність.
У питанні схвалення зборами кредиторів плану реструктуризації боргів боржника судова колегія звертається до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 925/473/20, згідно якої у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
Отже, процедура неплатоспроможності боржника у даній справі розглядається в загальному порядку, тому кредитору надано право розгляду плану реструктуризації боргів боржника, яким кредитор не скористався ухиляючись від прийняття рішення щодо схвалення чи відмову у схваленні плану, отже план вважається відхиленим, що є підставою для визнання боржника банкрутом.
Водночас, Акціонерне товариство АБ «ПриватБанк» просив суд закрити провадження у справі, у зв'язку з недобросовісною поведінкою боржника.
Акціонерне товариство АБ «ПриватБанк» в клопотанні та в апеляційній скарзі зазначив наступне.
Кредитор має зауваження до відомостей, зазначених у декларації боржника, в тому числі, перевірено подані боржником декларації за 2018, 2019 та зіставлено з відомостями зазначеними у деклараціях за 2024, 2025 роки, а саме виявлено суперечливість у майновому стані боржника.
У декларації за 2025 рік відсутні відомості щодо об'єктів нерухомості, зареєстрованих за боржником або членами його сім'ї, тоді як у деклараціях попередніх років вказано, що, зокрема, ОСОБА_1 на підставі права власності належить квартира, загальною площею 98 м2, що розміщена у Кривому Розі Дніпропетровської області; його колишній дружині - ОСОБА_5 на підставі права власності належить житловий будинок, розташований у Кривому Розі Дніпропетровської області; його доньці - ОСОБА_4 належить квартира у Кривому Розі Дніпропетровської області; у 2024 році ОСОБА_1 зазначено інформацію щодо перебування у спільній сумісній власності ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 квартири, площею 60,80 м2, що знаходиться у місті Кривому Розі.
Відсутність відомостей щодо відчуження, вказаного у попередніх деклараціях, майна, інформації з використання коштів отриманих від реалізації нерухомості, що має ознаки приховування ОСОБА_1 свого дійного майнового стану задля уникнення погашення кредиторської заборгованості та свідчить про недобросовісну поведінку боржника.
Також, кредитором надано пояснення щодо непогодження умов плану реструктуризації, який передбачає списання основної суми боргу, оскільки боржник за даними НАЗК за останній рік має стабільний і високий рівень доходу, втім відсутня інформація щодо структури його заробітної плати (надбавки, премії та інші виплати), що позбавляє зробити висновки про реальний дохід. Таким чином, кредитор вважає такий план заздалегідь невиконуваним.
Колегія суддів не приймає заперечення Акціонерне товариство АБ «ПриватБанк», відповідно до наступного.
Так, боржник зазначив, що нерухоме майно, зареєстроване за ОСОБА_1 - квартира, загальною площею 98 м2, що розміщена у Кривому Розі Дніпропетровської області - є іпотечним майном, яке було реалізовано в рамках виконавчого провадження, де ОСОБА_1 виступав солідарним відповідачем, як поручитель за зобов'язаннями іншої особи.
Так само й нерухоме майно колишньої дружини ОСОБА_1 - житловий будинок було реалізовано в рамках виконавчого провадження, в якому стягувачем є АТ КБ «ПриватБанк».
Нерухоме майно доньки боржника ОСОБА_4 - 2/5 квартири у м. Кривий Ріг, отримано нею в наслідок приватизації, із зазначенням що стосунки з повнолітньою донькою ОСОБА_1 не підтримує, спільного побуту не веде, за таких обставин, має право не вносити відомості щодо майна доньки у декларацію.
Відносно розміру своїх доходів, а також суми погашення вимог кредитора відповідно до запропонованого плану реструктуризації боргу, боржник пояснює, ще це лише проект плану, який виносився на розгляд у засіданні кредиторів. Втім, жодних зауважень або пропозицій до плану реструктуризації, зокрема, щодо збільшення суми для погашення кредиторської заборгованості або періоду платежів, банком не надано.
Нерухоме майно, що належало ОСОБА_1 - квартира, загальною площею 98 м2, м. Кривий Ріг, як зазначає й сам кредитор у заяві, є іпотечним майном за договором іпотеки № КRТ0GL00150626 від 29.12.2006, на яке було звернено стягнення в рамках виконавчого провадження з виконання рішення, з метою часткового погашення заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк».
Також, житловий будинок колишньої дружини боржника є іпотечним майном за договором № 1/274-МК від 13.08.2008 (поручитель ОСОБА_1 ), що було реалізовано в рамках виконавчого провадження, в якому стягувачем є АТ КБ «ПриватБанк».
Факт часткового погашення заборгованості за вказаними договорами за рахунок іпотечного майна, також зазначає й сам кредитор у своїй заяві.
Отже, як вірно зауважено місцевим господарським судом, що викладені вище обставини спростовують твердження кредитора щодо приховування боржником інформації відносно свого майнового стану, а саме не зазначення в поданих деклараціях наведеного нерухомого майна.
Щодо невнесення у декларацію відомостей про майновий стан доньки, боржник вказав, що донька є повнолітньою людиною, зв'язок не підтримує, спільного побуту не веде.
За приписами ч. 5 ст. 116 КУзПБ боржник повідомляє про свій майновий стан за період - три роки, що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Поряд з цим, за змістом ст. 42 КУзПБ суд розглядає заяви про визнання недійсним правочинів або спростування майнових дій, вчинених боржником, зокрема, в період - трьох років, що передували відкриттю провадження у справі.
Отже, з врахуванням наведених норм, а також відкриття провадження у цій справі у 2025 році, перевірка майнового стану боржника за 2018, 2019 роки є недоцільним.
Також, не знайшли підтвердження доводи Банку з приводу надання завідомо невиконуваного плану реструктуризації, оскільки наданий боржником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність план містить пропозиції для задоволення вимог кредитора виходячи з його реальних доходів та можливостей.
Так, план передбачає часткове погашення вимог кредитора, в тому числі з врахуванням середньомісячного доходу боржника, виплати аліментів, витрат пов'язаних із задоволенням побутових потреб.
Як свідчить звіт арбітражного керуючого, АТ КБ «ПриватБанк» жодного разу на збори кредиторів не з'являвся, пропозицій або зауважень до запропонованого боржником проекту плану реструктуризації не надав.
Заперечуючи добросовісність боржника, скаржником не надано під час розгляду справи доказів на підтвердження власних доводів.
Щодо застосування частини одинадцятої статті 126 КУзПБ Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Факту недобросовісності у діях боржника, про які зазначає скаржник в апеляційній скарзі колегією суддів не встановлено.
Підсумовуючи викладене, план реструктуризації боргів боржника фізичної особи ОСОБА_1 кредиторами не схвалений, підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність у відповідності до вимог КУзПБ судом не встановлено, однак за наявності ознак стійкої неплатоспроможності боржника, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про визнання фізичну особу ОСОБА_1 банкрутом та введення процедуру погашення боргів.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу України з процедур банкрутства щодо боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.
За ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначає, що банкрутство - визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника.
Відповідно до ч.1 ст. 130 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.
Постановою про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника господарський суд також призначає керуючого реалізацією майна в порядку, визначеному цим Кодексом.
Приймаючи до уваги, що арбітражний керуючий Шаргородський Д. В. не є заінтересованою особою стосовно боржника, за час провадження діяльності арбітражного керуючого будь-яких порушень у виконанні своїх обов'язків не має, заперечень щодо його призначення не надано, за наявності його заяви, суд першої інстанції обгрунтовано призначив арбітражного керуючого Шаргородського Д. В. керуючим реалізацією майна боржника ОСОБА_1 .
Щодо вимог апеляційної скарги про закриття провадження у справі.
Так, частиною одинадцятою статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства є диспозитивною нормою права, за якою суд має право визначитися з рішенням: або визнати боржника банкрутом і відкрити процедуру погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або закрити провадження у справі про неплатоспроможність, за умови неподання до суду погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника.
Разом з цим, частиною сьомою ст.123 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:
1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї;
2) майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;
3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.
Наведений перелік підстав для закриття провадження у справі є вичерпним.
Скаржником не наведено обставин щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, передбачених ч.7 ст.123 Кодексу України з процедур банкрутства.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для закриття провадження у справі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
Висновки апеляційного господарського суду:
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування Постанови Господарського суду Одеської області від 05.02.2026 за результатами її апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржувана постанова Господарського суду Одеської області від 05.02.2026 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства АБ «ПриватБанк» - залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства АБ «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Одеської області від 05.02.2026 у справі №916/2652/25 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство АБ «ПриватБанк».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 18.05.2026.
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.