(заочне)
Провадження № 2/510/660/26
Справа № 510/1749/25
18 травня 2026 року м. Рені Одеської області
Ренійський районний суд Одеської області у складі
головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.
при секретарі Фурсової А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 17 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 17179.
За даним договором відповідачу надано грошові кошти в розмірі 7000 грн., узгоджені умови про порядок та графік повернення кредиту, сплати процентів та інше.
Відповідач в свою чергу, зобов'язалась повернути грошові кошти, сплатити проценти в строки та на умовах, визначених договором.
Згідно квитанції № 42387-22262-70404 від 17 серпня 2024 року, на картковий рахунок ОСОБА_1 , зазначений в договорі, здійснено переказ коштів у розмірі 7000 грн.
Так, ТОВ «ФК «Процент» виконало умови договору, надавши грошові кошти відповідачу, а остання не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання з повернення коштів, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість у розмірі 45325 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 7000 грн. та 38325 грн. - заборгованості за нарахованими процентами.
Заборгованість в добровільному порядку відповідачем не погашена.
З огляду на вищенаведене, представник позивача з зазначених підстав звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості а також витрат зі сплати судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп. та 10000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, направив до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, наполягав на задоволенні позовних вимог, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце його проведення сповіщалась належним чином, про причини неявки не повідомила. Відзив у встановлений судом строк не надходив.
Відповідно до ч. 4 ст. 44 ЦПК України, суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги неодноразове неприбуття у судові засідання належним чином повідомленого відповідача, задля недопущення порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності відповідача, за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що причини неявки відповідача є неповажними та є підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов наступного.
Дійсно, як встановлено судом, 17 серпня 2024 року сторони в порядку передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію» дійшли згоди з укладення кредитного договору № 17179.
Перед укладенням договору відповідач ознайомилась з його умовами, таблицею обчислення загальної вартості кредиту, графіком платежів, паспортом споживчого кредиту, який містить: інформацію та контактні дані про кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію та інші важливі правові аспекти.
У відповідності до умов договору ТОВ «ФК «Процент» надало ОСОБА_1 грошові кошти (кредит) в розмірі 7000 грн. (п. 1.1. Договору), строком на 365 днів (п. 1.3. Договору), з фіксованою денною процентною ставкою - 1,5 % від суми кредиту (річна процентна ставка - 547,50 %) (п. 1.2. Договору), шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача (п. 1.7. Договору).
Згідно положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, що визначено ч. 1 ст. 638 ЦК України.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до положень ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (утому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Таким чином, 17 серпня 2024 року між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 17179.
Згідно витребуваної інформації у АТ КБ «ПриватБанк», 17 серпня 2024 року на емітовану відповідачу картку перераховані кошти у розмірі 7000 грн.
Так, ТОВ «ФК «Процент» на виконання умов договору та відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, надало грошові кошти (кредит) відповідачу у розмірі та на умовах, встановлених договором, тобто належним чином виконало свої зобов'язання перед відповідачем ОСОБА_1 , яка в свою чергу, зобов'язалась повернути кредит та сплатити проценти.
Однак, з причини неналежного невиконання умов кредитного договору № 17179 від 17 серпня 2024 року у відповідача сформувалась заборгованість у розмірі 45325 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 7000 грн. та за нарахованими процентами - 38325 грн.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, що регламентовано ч. 1 ст. 625 ЦК України.
Частиною 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Позивачем доведено, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 17179 від 17 серпня 2024 року, станом на 20 серпня 2025 року становить 45325 грн., що підтверджується наданим розрахунком заборгованості.
Разом із тим, заявлена заборгованість відповідачем не спростована, контр розрахунку не надано.
За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості на користь позивача.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких входять витрати на професійну правничу допомогу (ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача під час пред'явлення позову до суду, було сплачено судовий збір у належному розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 3095 від 22 серпня 2025 року.
Отже, з урахуванням задоволення позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача у відшкодування судових витрат зі сплати судового збору підлягає 2422,40 грн.
Щодо вирішення питання про витрати, пов'язані із правничою допомогою.
За положеннями ст. ст. 133, 137 ЦПК України, учасник справи має право на відшкодування лише професійної правової допомоги, наданої адвокатом.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг правничої допомоги. Так, на підтвердження понесених позивачем витрат у справі надано: договір № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року; акт приймання-передачі наданих послуг № 48 до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року, складений 30 червня 2025 року; витяг з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 48 до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року, складений 30 червня 2025 року; платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 2727 від 30 червня 2025 року, з призначенням, оплата за надання юридичних послуг по Договору №03/06/2024 від 03 червня 2024 року згідно акту № 48 від 30 червня 2025 року.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З аналізу ч. 3 ст. 141 ЦПК України, можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правову допомогу в зазначеному розмірі в сумі 10000 грн., адже цей розмір, окрім іншого має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд вважає за необхідне врахувати, що матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час, та те, що адвокат жодного разу не брав участі у судовому засіданні, даний спір є типовим і особливої складності не представляє, а сама по собі ціна позову не свідчить про необхідність стягнення витрат у визначеному розмірі.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення витрат на професійну правову допомогу є частково обґрунтованими, тому підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 5000 грн.
Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом враховується, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 58, 81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, -
вирішив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, код ЄДРПОУ41466388) заборгованість за кредитним договором № 17179 від 17 серпня 2024 року у розмірі 45 325 (сорок п'ять тисяч триста двадцять п'ять) грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 7 000 (сім тисяч) грн., заборгованості за процентами - 38 325 (тридцять вісім тисяч триста двадцять п'ять) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, код ЄДРПОУ41466388) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат зі сплати судового збору та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн., в іншій частині витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова