Справа №591/9950/25
Номер провадження 22-ц/816/2061/26
Категорія - 39
19 травня 2026 року м. Суми
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Петен Я.Л., Худика А.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Лобанова Миколи Борисовича, подану в інтересах ОСОБА_1 ,
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 березня 2026 року в складі судді Клименко А.Я., ухваленого в м. Суми (повний текст виготовлено 05 березня 2026 року)
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
01.09.2025 ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до ОСОБА_1 з позовом, який мотивувало тим, що 25.05.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і відповідачкою було укладено кредитний договір №308522658, на підставі якого остання отримала кредит у сумі 8000 грн, за що зобов'язалася сплачувати проценти. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором від 25.05.2021 №308522658 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», у тому числі й до відповідачки.
У подальшому між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» декілька разів укладалися додаткові угоди, якими продовжувався строк дії договору.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01.
08.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №08/07/25-Е, згідно з яким позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», у тому числі й до ОСОБА_1 .
Вказувало, що відповідачка не виконала належним чином взяті на себе зобов'язання за договором, у зв'язку з чим станом на 01.09.2025 у неї утворилася заборгованість у розмірі 28456 грн, з яких: 8000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 20456 грн - заборгованість за відсотками.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства вказану суму та судові витрати.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 05.03.2026 позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» 28456 грн заборгованості за кредитним договором №308522658 від 25.05.2021, 2422 грн 40 коп. - судових витрат, 7000 грн - витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Лобанов М.Б. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову за необґрунтованістю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що АТ «Таскомбанк» листом від 02.12.2025 №7273/47.7.-БТ повідомило суд, що в банка відсутня інформація щодо відповідачки ОСОБА_1 , банківських карток на її ім'я не видавалося. У свою чергу банк повідомив, що саме на цю картку надходили кошти позивача в сумі 8000 грн, а картка оформлена на ім'я ОСОБА_2 Телефон НОМЕР_1 клієнтам АТ «Таскомбанк» не належить.
Звертає увагу суду, що договір кредитної лінії від 25.05.2021 №308522658 відповідачкою не укладався, а тому відсутні підстави визнавати такий договір неукладеним, оскільки це є неналежним способом захисту.
Крім того, зазначає, що в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц суд виснував, «що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
А відповідно до відповіді АТ «Таскомбан», наданої на виконання вимог ухвали суду, інформація про ОСОБА_1 станом на 19.11.2025 в АТ «Таскомбанк» відсутня. Відповідно банківська платіжна картка на вказаний позивачем номер не випускалася на ім'я відповідачки.
Крім цього, банком повідомлено, що зараховано грошові кошти в сумі 8000 грн на рахунок ОСОБА_2 у гривнях. У той же час кредитний договір не містить даних та умов щодо погодження сторонами реквізитів платіжної картки, на яку повинні були перераховуватися кошти. Тому ні з наданих позивачем доказів, ні з інших наявних у матеріалах справи доказах неможливо встановити, що даний переказ стосується саме відповідачки. Зокрема, неможливо встановити зазначення відповідачкою номера картки під час оформлення заявки, кредитного договору, також відсутня будь-яка інформація даного переказу саме в кредитному договорі.
За таких обставин, суд першої інстанції, не дослідив наявні докази та помилково задовольнив позовні вимоги. У свою чергу позивачем не надано належного доказу того, що заявлена сума кредитних коштів у розмірі 8000 грн була перерахована на картковий рахунок, який належить саме ОСОБА_1 .
Учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися.
Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 25.05.2021 між ОСОБА_1 і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір кредитної лінії №308522658, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у вигляді кредитної лінії на суму 8000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 30 днів від дати отримання кредиту (дисконтний період) до 25.06.2021 (а. с. 31 - 33).
У п. 1.8 договору сторони погодили, що встановлений у п. 1.7 договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних у цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту договору строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою:
Z = 30 - (X - Y), де:
Z - кількість днів, на які продовжується дисконтний період,
X - поточна дата (день місяця) закінчення дисконтного періоду з урахуванням усіх попередніх продовжень дисконтного періоду;
Y - дата ініціалізації (день місяця) продовження дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок кредитодавця).
При цьому сторони узгодили, що у випадку якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується дисконтний період, дорівнює 30 днів.
Відповідно до п. 1.9, 1.9.1, 1.9.2, 1.9.3, 1.12, 1.12.1 договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:
виключно на період строку, визначеного в п 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 620,5% річних, що становить 1,7% від суми кредиту за кожний день користування кредитом;
за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8 договору, з наступного після закінчення вказаного в п. 1.7 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,5% річних, що становить 1,7% у день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті.
Якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів у порядку, передбаченому п. 1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,5% річних, що становить 1,7% у день від суми кредиту за кожен день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та в порядку ст. 212 ЦК України сторони домовились, що відкладальною обставиною за цим договором щодо виникнення в позичальника зобов'язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду, є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду з урахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8 цього договору.
Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,7% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору.
Сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії на наступних умовах:
Зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.
Вказаний договір був підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV824WD (а. с. 33 зв.).
У заявці на отримання грошових коштів у кредит від 25.05.2021 відповідачка надала свої персональні дані та номер карти, на яку необхідно перерахувати кошти - НОМЕР_4 (а. с 20).
Згідно з довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 25.05.2021 товариством відправлено ОСОБА_1 одноразовий ідентифікатор MNV824WD на номер телефону НОМЕР_2 , який введено останньою та відправлено товариству 25.05.2021. Цього ж дня кошти перераховані позичальнику (а. с. 13).
Відповідно до платіжного доручення від 25.05.2021 на підставі договору від 25.05.2021 №308522658 на карту НОМЕР_4 було перераховано 8000 грн (а. с. 10).
28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняло всі права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому (а. с. 64 - 69).
28.11.2019, 31.12.2020, 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023 ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладали додаткові угоди, на підставі яких строк дії договору факторингу продовжувався, останній раз до 31.12.2024 (а. с. 69 зв. - 76).
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 25.05.2021 №308522658 становить 18152 грн, з яких: 8000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10152 грн - заборгованість за відсотками (а. с. 42).
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-011, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» передало, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» прийняло всі права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому, у тому числі й до ОСОБА_1 у сумі 18152 грн (а. с. 56 - 63).
08.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №08/07/25-Е, відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передало, а ТОВ «ФК «ЕЙС» прийняло всі права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому, у тому числі й до ОСОБА_1 у сумі 28456 грн, з яких: 8000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 20456 грн - заборгованість за відсотками (а. с. 46, 48 - 55).
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 25.05.2021 №308522658 становить 28456 грн., з яких: 8000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 20456 грн - заборгованість за відсотками (а. с. 41).
Згідно з випискою з особистого рахунку за кредитним договором від 25.05.2021 №308522658 станом на 31.07.2025 заборгованість становить 28456 грн, з яких: 8000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 20152 грн - заборгованість за відсотками (а. с. 40).
З листа АТ «Таскомбанк» від 02.12.2025 вбачається, що рахунки на ім'я ОСОБА_1 у банку не відкривалися. 25.05.2021 на карту НОМЕР_4, яка оформлена на ім'я ОСОБА_2 , було перераховано 8000 грн (а. с. 115).
Постановляючи рішення про задоволення позову, місцевий суд виходив з того, що відповідачка, скориставшись кредитними коштами, умови договору не виконала, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість у сумі 28456 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, оскільки вони відповідають матеріалами справи та вимогам закону.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №910/3105/21 зроблено висновок, що використання електронного підпису, який відповідає вимогам до кваліфікованого електронного підпису, дозволяє забезпечити електронну ідентифікацію підписувача і гарантує цілісність підписаних даних, а також має презумпцію відповідності особистому підпису (ст. 14, 18, 23 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).
Висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора зроблено також і в постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №623/2936/19.
У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
У даній справі відповідачка оспорює факт укладення кредитного договору та отримання коштів у сумі 8000 грн.
Колегія суддів вважає доводи представника відповідача, про те, що товариством не надано доказів укладення кредитного договору та отримання коштів безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження укладення електронного договору кредитної лінії від 25.05.2021 №308522658 позивач надав довідку щодо дій позичальниці в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з чіткою хронологією дій учасників електронної комерції при укладенні електронного договору в інформаційно-комунікаційній системі (а. с. 13).
Вказані обставини відповідачка не спростувала належними та допустимими доказами.
За встановленими в цій справі обставинами кредитний договір між сторонами було укладено в електронній формі із застосуванням електронного підпису. При цьому через особистий кабінет на вебсайті ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідачка подала заявку на отримання кредиту та підтвердила умови отримання кредиту шляхом акцепту, після чого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надіслало останній за допомогою засобів зв'язку (номером телефону) одноразовий ідентифікатор, який і було використано для підтвердження підписання кредитного договору.
Ідентифікація ОСОБА_1 на вебсайті здійснена відповідно до вимог чинного законодавства з використанням її особистих даних, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 13 Закону України «Про електронну комерцію».
Враховуючи, що без отримання SMS-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між товариством і відповідачкою не був би укладений, апеляційний суд доходить висновку, що кредитний договір в електронній формі був укладений відповідачкою згідно із Законом України «Про електронну комерцію». Він вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. До таких висновків у схожих правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 14.06.2022 у справі №757/40395/20.
Таким чином, на думку колегії суддів, позивачем доведено факт укладання кредитного договору. Подані товариством докази в їх сукупності є достатніми та переконливими для встановлення наявності між сторонами зобов'язальних правовідносин за кредитним договором від 25.05.2021 №308522658.
Доводи апеляційної скарги про те, що 8000 грн було перераховано на карту, яка належить іншій особі, тому у відповідачки не виникло обов'язку повертати кредитні кошти, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
З метою отримання кредиту 25.05.2021 ОСОБА_1 заповнила заявку на отримання грошових коштів у кредит, в якій вказала номер карти, на яку необхідно перерахувати кошти - НОМЕР_4. Саме на цю карту 25.05.2021 було перераховано 8000 грн (а. с. 20, 115). Тобто саме відповідачка вказала банківську картку для перерахування кредитних коштів, яка не була випущена (емітована) на її ім'я, а була випущена (емітована) на ім'я іншої (третьої) особи.
Апеляційний суд звертає увагу, що отримання кредитних коштів не відповідачкою, а перерахування їх на банківську карту ОСОБА_2 , не може розцінюватись як доказ не укладення та/або не підписання кредитного договору. Ця обставина пов'язана з виконанням договору.
Саме такий висновок зроблено в постанові Верховного Суду від 21.01.2024 у справі №671/1832/20.
Посилання в апеляційній скарзі на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц, від 07.10.2020 №127/33824/19, колегія суддів відхиляє, оскільки висновки суду першої інстанції, зроблені за наслідками розгляду справи по суті, не суперечать нормативно-правовим обґрунтуванням та правовим висновкам, викладеним у наведених в апеляційній скарзі постановах.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не вказувала номер рахунку, на який потрібно перераховувати кошти, спростовуються заявкою на отримання грошових коштів у кредит, в якій зазначено номер карти НОМЕР_4, на яку в подальшому й були зараховані кошти.
Доказів на підтвердження того, що номер телефону НОМЕР_2 , з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договору, у момент укладення договору ОСОБА_1 не належав та використовувався іншою особою без її відома чи доручення, останньою суду не надано, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу адвоката Лобанова Миколи Борисовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - А.О. Замченко
Судді: Я.Л. Петен
А.М. Худик