Справа № 712/14215/23
Провадження № 2/712/91/26
23 квітня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
Головуючого судді Токової С.Є.
за участю секретаря судових засідань Білик О.Ю.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача : Машкова К.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного прровадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Друга Черкаська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору довічного утримання, скасування державної реєстрації права власності, -
Описова частина
Позиція позивача та заперечення відповідача.
25.12.2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа друга Черкаська державна нотаріальна контора про розірвання договору довічного утримання та скасування рішення про державну реєстрацію прав. В позові просила суд розірвати договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), та ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 01 липня 2010 року, посвідчений державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Фіщук С.О., зареєстрований в реєстрі за № 2-2917. Скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , яка була здійснена 26.07.2010р. на підставі договору довічного утримання, 2-2914, 01.07.2010р., Друга черкаська державна нотаріальна контора. Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка доводиться їй двоюрідною бабусею.
ОСОБА_4 в шлюбі ніколи не перебувала, власних дітей не мала. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, та 24 жовтня 2023 року вона звернулась до приватного нотаріуса Сопільняк А.О. із заявою про прийняття спадщини. За її заявою приватним нотаріусом відкрито спадкову справу № 143/2023.
Родинні зв"язки з померлою ОСОБА_4 підтверджуються наступним. Батьками ОСОБА_4 були ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Батьками рідного дідуся позивачки ОСОБА_7 також були ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 були рідними братом та сестрою.
Їі матір'ю являється ОСОБА_8 , дівоче або дошлюбне прізвище ОСОБА_9 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 та її батьками являються ОСОБА_7 та ОСОБА_10 . 21 вересня 1978 року ОСОБА_11 вийшла заміж за ОСОБА_12 та після реєстрації шлюбу взяла прізвище ОСОБА_13 .
Батьками позивачки ОСОБА_14 являються ОСОБА_12 та ОСОБА_15 . 10 червня 2006 року вона одружилась з ОСОБА_16 , та змінила прізвище ОСОБА_1 .
Однак, вже після смерті бабусі ОСОБА_4 , під час перегляду документів, що знаходились в її квартирі, було виявлено Договір довічного утримання від 01 липня 2010 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що був посвідчений державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Фіщук С.О. За вказаним Договором ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_3 належну їй на праві приватної власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Натомість, ОСОБА_3 зобов'язалась довічно повністю утримувати ОСОБА_4 , в разі смерті відчужувача зобов'язалась її поховати. Сторони домовились, що утримання (догляд), у тому числі забезпечення харчування, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами за спільною згодою у розмірі 500 (п'ятсот) гривень на місяць, які будуть надаватися відчужувачу щомісячно. Крім того, Договором також одноразове грошове утримання визначено сторонами за спільною згодою у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
Жодних підтверджень про виконання цього договору їх сім'єю виявлено не було ані документів на підтвердження сплати 15000 гривень, ані документів про щомісячну виплату 500 гривень, як передбачено договором довічного утримання.
Також, п. 6 Договору довічного утримання передбачено, що набувач зобов'язаний щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким вони укладені (набувачем чи відчужувачем). До оплачуваних комунальних послуг належать: плата за користування природним газом, теплопостачання, водопостачання (гарячу та холодну воду) та електроенергію в обсязі до 100 кВт, абонентська плата за телефон (крім міжнародних та міжміських). Набувач має право передавати гроші за вказані вище комунальні послуги безпосередньо відчужувачу для їх оплати останнім.
Далі зазначає, що жодні сторонні особи ні разу не передавали ОСОБА_4 будь-які кошти на сплату комунальних послуг. Більше того, дуже часто вона сплачувала за надані комунальні послуги в квартирі АДРЕСА_1 з особистих коштів, так як бабуся неодноразово казала, що залишить квартиру їй .
Після смерті бабусі вона взяла на себе організацію та оплату траурної церемонії, несла самостійно всі витрати, пов'язані з похованням. Натомість, відповідач ОСОБА_3 не понесла жодних витрат на поховання.
Ввважає, що договір довічного утримання має бути розірваний у зв"язку з його невиконанням з боку набувача ОСОБА_3 .
У підготовчому судовому засіданні позивачем подано ( уточнену позовну заяву), яка за своїм змістом є заявою про зміну предмету позову, та в якій позивач просила суд визнати недійсним договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), та ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 01 липня 2010 року, посвідчений державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Фіщук С.О., зареєстрований в реєстрі за № 2-2917. Скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , яка була здійснена 26.07.2010р. на підставі договору довічного утримання, 2-2914, 01.07.2010р., Друга черкаська державна нотаріальна контора. Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Визнати недійсним договір довічного утримання позивач просить суд у зв"язку з невиконання його умов.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовнні вимоги не визнав, вважає позов безпідставним, необґрунтованим з наступних підстав.
Так, 01 липня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (віджучувач) було укладено договір довічного утримання, відповідно до умов якого ОСОБА_3 зобов'язувалась утримувати відчужувача, сплачувати утримання в розмірі 500 гривень на місяць .
ОСОБА_3 на виконання умов Договору довічного утримання від 01.07.2010 року було сплачено ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі одноразового грошового утримання у сумі 15 000,00 гривень, а також грошові кошти у розмірі 500 грн щомісячно (що перераховувались поштовим переказом), підтвердженням чого є копія розписки ОСОБА_4 , складеної 01.07.2010 року, про отримання нею грошових коштів у розмірі 15 000,00 гривень, а також копії квитанцій про направлення переказів.
Тобто, ОСОБА_3 виконувала взяті на себе за договором зобов'язання, не порушувала їх, а тому відсутні підстави для розірвання договору.
Що стосується поданої позивачем уточненої позовної заяви з новими доказами, звертає увагу на наступне.
Цивільний процесуальний кодекс України не передбачає права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову; збільшення або зменшення розміру позовних вимог; об'єднання позовних вимог;
зміну предмета або підстав позову. На цьому наголосив Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 405/3360/17. Зокрема, це стосується і долучення нових доказів шляхом їх додання до «уточненої» позовної заяви. Такі докази мали б бути подані в строк, встановлений для подання доказів Позивачем, тобто разом із першою заявою по суті. В усіх інших випадках, докази, що подані з порушенням строку їх подання та за відсутності поновленого строку на їх подання, не приймаються до розгляду судом. Зважаючи на все вище викладене, керуючись ст. 43 ЦПК України, просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Крім того, 27.10.2025 року представником відповідача 27.10.2025 року через систему "Електронний суд" на адресу суду скеровано афідевіт, складений та підписаний відповідачем ОСОБА_3 з використанням власного електронного цифрового підпису в якому остання зазначала, що 2010 році вона працювала та навчалася в аспірантурі біологічного факультету Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка та вирішила зробити вклад у майбутнє та укласти договір довічного утримання. На той момент ми вона з чоловіком, ОСОБА_17 , вже два роки працювали та навчалися в аспірантурі, власного житла не мали і їх заощаджень вистачало на перший внесок та щомісячні виплати по договору довічного утримання. Через оголошення вона знайшла організацію (Міжнародний фонд соціального захисту та допомоги пенсіонерам «Пансіон» з головним офісом у Києві), яка займалася підтримкою пенсіонерів та пропонувала їм посередництво у підписанні договорів довічного утримання з приватними особами. Зокрема вони контактували з ОСОБА_18 , який в той час працював у вказаній організації ((Міжнародний фонд соціального захисту та допомоги пенсіонерам. «Пансіон»). Наскільки їм було відомо, до вказаної організації звертались люди похилого віку з усієї України, які потребували фінансової допомоги (зі слів ОСОБА_19 , інформація про діяльність організації транслювалась по українському радіо). Час від часу ОСОБА_20 пропонував їм з чоловіком укладати договори довічного утримання з деякими людьми похилого віку, які потребували додаткових грошових коштів, матеріального утримання (які звертались до вказаної організації), про надання грошового утримання в обмін на отримання права власності на квартири, які належали таким людям. Запропоновані їм умови, які чітко викладені у договорі, їх влаштовували. Важливим умовою договору було те, що вона лише мала сплачувати щомісячні внески, які є еквівалентом допомоги. Враховуючи роботу у державному університеті, вона не мала змоги часто їздити у інші міста, в тому числі і м. Черкаси. Так, нею було укладено кілька таких договорів (зокрема, в Черкасах та Херсоні), згідно яких вона щомісячно перераховувала кошти та сплачувала, за домовленості, комунальні послуги. Протягом усіх цих років жоден з утримуваних нею пенсіонерів не мав нарікань щодо її допомоги відповідно до договорів. Після того, як влітку 2010 року ОСОБА_20 розповів їй про ОСОБА_4 з ОСОБА_21 , вона погодилась їй матеріально допомагати на підставі договору довічного утримання.
Далі зазначає, що вона зі своїм чоловіком, ОСОБА_22 , ОСОБА_20 та його співробітницею на ім'я ОСОБА_23 поїхали в місто Черкаси до ОСОБА_4 . Зустрілись з нею спочатку в її квартирі по АДРЕСА_2 . Квартира знаходилась на п'ятому поверсі дев'ятиповерхового будинку та мала одну кімнату. У квартирі вони познайомилися та домовились про умови майбутнього договору. Через кілька днів разом з ОСОБА_4 зустрілися у державного нотаріуса Фіщук С.О. Черкаської нотаріальної контори для посвідчення договору. Підписання договору у державного нотаріуса, який ретельно перевіряє всі документи, дієздатність та психологічний стан підписантів, було вимогою обох сторін. Представлений договір довічного утримання є дійсним, укладеним державним нотаріусом у присутності всіх підписантів, зареєстрованим у державному реєстрі після перевірки дієздатності, ясної пам'яті та відсутності примусу щодо ОСОБА_4 . В момент укладення договору довічного утримання у присутності нотаріуса вона передала ОСОБА_4 15 000 гривень, про що вона видала розписку .
До моменту виїзду за кордон до Китаю на роботу вона я щомісячно перераховувала ОСОБА_4 грошові кошти у погодженому з нею розмірі, а також перераховувала грошові кошти на оплату комунальних послуг відповідно до сум, які вона повідомляла під час щомісячних телефонних дзвінків. Після того як вона виїхала за кордон, виплату грошових коштів та сплату вартості комунальних послуг попросила здійснювати мою матір. ОСОБА_4 жодного разу не скаржилася до державних установ чи до суду щодо неї. Оскільки вона дійсно не сплатила витрати на поховання ОСОБА_4 , готова компенсувати такі витрати особі, яка їх понесла.
Процесуальні дії суду.
Ухвалою від 30 січня 2024 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 05.06.2024 року витребувано у Другій Черкаській державній нотаріальній конторі копію договору довічного утримання, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та інші документи, які слугували підставою для його укладення.
Ухвалою суду від 05 червня 2024 року закрито підготовче провадження, справа призначена до розгляду по суті.
Ухвалою від 21 травня 2025 року задоволено клопотання пердставника відповідача про поверненя до стадії підготовчого судового засідання .
Ухвалою від 06 червня 2024 року закрито підготовче провадження , цивільна справа призначена до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві. Позивач додатково пояснила, що з бабусею ОСОБА_4 вона спілкувалася часто, допомагала їй . За життя бабуся неодноразово наголошувала, що після її смерті квартира залишиться ОСОБА_1 . Жодного разу про ОСОБА_3 бабуся не говорила, вона особисто її не бачила. Ввважає, що договір має бути визнаний недійсним, оскільки відповідач не виконувала його умови, зокрема не здійснила похововання ОСОБА_4 .
Представник відповідача та відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечували з підстав, наведених у відзиві на позвону заяву.
Представник третьої особи в судове засідання не з"явився, у поданій до суду заяві просили здійснювати розгляд справи за відсутності представника.
Заслухавши сторони та їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд прийшов наступних висновків.
Мотивувальна частина.
Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст спірних правовідносини.
01 липня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , укладено договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Фіщук С.О. зареєстровано в реєстрі ( а.с.109).
Відповідно до п. 1 договору ОСОБА_4 передає у власність ОСОБА_3 належну їй на праві приватної власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , взамін чого набувач зобов"язалась надавати відчуджувачу довічно матеріальне забезпечення, а також догляд, в разі смерті відчужувача зобов'язалась її поховати. Сторони домовились, що утримання (догляд), у тому числі забезпечення харчування, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами за спільною згодою у розмірі 500 (п'ятсот) гривень на місяць, які будуть надаватися відчужувачу щомісячно.
Крім того, умовами договору сторонами визначено одноразове грошове утримання у розмірі 15000 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .
Ввважаючи себе спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А.О. із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину та за її заявою заведена спадкова справа № 143/2023 ( а.с.25).
Мотиви, з яких виходить суд , та застосовані норми права
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (стаття 744 ЦК України).
Позивач ввжає, що договір довічного утримання має бути визнаний судом недійсним з підстав невиконання відповідачем його умов, а саме несплатою коштів за комунальні послуги, та не здійснення поховання ОСОБА_4 .
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».
Тлумачення статей 215, 216 ЦК України та статей 651 - 653 ЦК України свідчить, що законодавець розмежовує конструкції «недійсність договору» та «розірвання договору», як за підставами, так і за своїми правовими наслідками. Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, що виникли на підставі укладеного договору.
Невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, що виникли на підставі оспорюваного договору оспорюваного договору не є підставою для його визнання недійсним.
Договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини (пункт 1 частини першої статті 755 ЦК України).
Положення частини першої статті 755 ЦК України не містить визначення неналежного виконання набувачем обов'язків за договором довічного утримання, а тому, вирішуючи зазначене питання, суд має враховувати конкретні обставини справи, а також умови договору довічного утримання та положення статті 651 ЦК України, якою визначені загальні підстави для зміни або розірвання договору.
Тлумачення пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України свідчить, що підставою для розірвання договору довічного утримання на вимогу відчужувача є невиконання (неналежне виконання) набувачем тих обов'язків, які безпосередньо передбачені договором.
Частиною другою статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже саме відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання такого правочину в судовому порядку у випадку невиконання набувачем його умов.
Зазначена вимога закону визначена у п. 10 оспорюваного договору довічного утримання , в якому передбачено, що договір може бути розірваний за згодою сторін, а у випадку невиконання його умов і відмови у його розірванні, однією із сторін- в судовому порядку.
Водночас, відповідно до частини другої статті 755 ЦК України договір довічного утримання припиняється зі смертю відчужувача.
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 померла.
Отже, договір довічного утримання від 01 липня 2010 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є припиненим на підставі частини другої статті 755 ЦК України.
За обставинами справи, позивач не є стороною оспорюваного договору, а на її думку, вказаний договір порушує її права як спадкоємця, оскільки ОСОБА_4 мала намір залишити спірну квартиру після смерті саме їй.
Між тим, в судовому засіданні встановлено, що за життя ОСОБА_4 як відчуджувач за договором довічного утримання не зверталась до суду з вимогою про його розірвання, правовим наслідком якого було б повернення їй майна. В той же час, відповідачем до матеріалів справи долучено повідомлення про грошові перекази відповідача на адресу ОСОБА_4 ( а.с.162-168) та розписка останньої про отримання 15 000 грн. при укладенні вказаного договору. ( а.с. 157) .
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення ( ст. 77 ЦПК України ) . Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
За наведених вимог законодавства, суд не бере до уваги покази свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , які були допитані за клопотанням позивачки та її представника та які пояснювали обставини, які не входять в предмет доказування у даній цивільній справі про те, що за життя ОСОБА_4 не повідомляла їм що уклала договір довічного утримання з ОСОБА_3 , та яку вони жодного разу не бачили. Вони не були свідками укладення такого договору та посвідчення його нотаріально, а також їм невідомо чи надходили їй кошти від відповідача та хто здійснював оплату . Також пояснили суду, що похованням ОСОБА_4 займлась ОСОБА_28 .
З урахуванням зазначено, а саме заявлення позивачем вимоги про визання договору довічного утримання у зв"язку із невиконанням його умов, не грунтується на вимогах закону та не є підставою для його визнання недійсним у зв"язку з чим позов до задоволення не підлягає.
У зв'язку з відмовою у позові розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, а саме стягнення судового збору суд не проводить.
Керуючись ст.ст. 651,610, 755 ЦК України, ст.ст. 12,13,18,81,259 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Друга Черкаська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору довічного утримання, скасування державної реєстрації права власності відмовити.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Суддя : С.Є. Токова
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою Соснівського районного суду м. Черкаси: sn.ck.court.gov.ua.
Учасники справи : позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації АДРЕСА_3 ; відповідач - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ; третя особа- Друга Черкаська державна нотаріальна контора, 18002, м. Черкаси, вул. небесної Сотні, буд. 31.