Справа № 159/5371/25
Провадження № 1-кп/159/206/26
18 травня 2026 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , у відкритому судовому засіданні розглянув обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12025030550000886 по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Детковичі Брестської області Республіки Білорусь, з середньою освітою, не працюючий, не одружений, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою АДРЕСА_2 , судимий: 12.03.2020 Ковельським міськрайонним судом Волинської області за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців, на підставі ст. 71 КК України повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ковельським міськрайонним судом Волинської області від 07.10.2019. Звільнений 12.12.2023 Маневицькою ВК Волинської області (№42) умовно достроково на 5 місяців 23 дні.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, запобіжний захід: тримання під вартою строком до 28.05.2026 року,
Обвинувачений ОСОБА_5 на підставі ухвали суду від 30.03.2026 р. утримується під вартою, строком до 28.05.2026р.
Завершити судовий розгляд до спливу запобіжного заходу не можливо.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Прокурором заявлено клопотання про продовження до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, може переховуватись від суду для уникнення покарання. Також обвинувачений перебуваючи на волі може здійснювати незаконний вплив на свідків та потерпілого. Тому жоден з більш м'яких запобіжних заходів не забезпечать належного виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків не може запобігти наведеним ризикам.
Захисник обвинуваченого в судовому засіданні заперечував проти продовження тримання під вартою, просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_5 вказав, що підтримує доводи захисника.
Потерпілий в судове засідання не з'явився, просив розглядати справу без його присутності.
Заслухавши сторони кримінального провадження, дійшов висновку про таке.
Оскільки поняття «обґрунтована підозра» у національному законодавстві не визначене, то, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд має враховувати позицію Європейського Суду з прав людини, відображену у рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (пункті 175) відповідно до якого «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також див. рішення у справі «Кущ проти України», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Як вбачається з обвинувального акту, формулювання обвинувачення містить інформацію, що вказує на те, що обвинувачений дійсно при встановлених досудовим слідством обставинах міг вчинити інкриміноване йому правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15 років.
Таким чином зважаючи на те, що на даний час кримінальне провадження по суті ще не розглянуто, беручи до уваги обставини за якими пред'явлено обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, дані про його особу, а саме.
Оцінюючи ризик переховування ОСОБА_5 від суду з позиції практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що вивченням даних про особистість обвинуваченого встановлено, що останній не має сталих соціальних зв'язків, неодружений, на даний час не працевлаштований, раніше судимий за аналогічний злочин, розуміє наслідки своїх дій та покарання у вигляді позбавлення волі, яке йому загрожує, а тому може вживати всі можливі заходи спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності, може свідомо переховуватись від суду, в тому числі, шляхом зміни свого фактичного місця проживання.
Щодо оцінки ризику вчинення ОСОБА_5 інших кримінальних правопорушень, то суд бере до уваги ту обставину, що наявні всі підстави вважати, що обвинувачений продовжить вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки, останній вже притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину проти власності, за що судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став та обгрунтовано обвинувачуєтьтся у вчиненні нового кримінальне правопорушення, не працює.
Крім того, на теперішній час обвинувачений утримується під вартою, відомостей що за станом здоров'я він не може утримуватись під вартою суду не надано. Запобіжний захід у виді домашнього арешту не зможе забезпечити постійного контролю за обвинуваченим за своєю суттю та не може виключити переховування та вчиненя нових кримінальних правопорушень. Отже за таких підстав запобіжний захід у виді домашнього арешту та особистого зобов'язання не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку. Особи які б могли поручитися за обвинуваченого відсутні.
Таким чином враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у особливо тяжкому злочині, має судимість, що підсилює наведені ризики, вже перебуває під вартою, суд вважає необхідним продовжити до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів.
Разом із тим суд враховує позицію ЄСПЛ викладену у Рішенні Клеутін проти України від 23.06.2016р., та аналогічних Строган проти України та Ігнатов проти України, де зазначено, що триваюче тримання обвинуваченого під вартою, без розгляду питання застосування альтернативних запобіжних заходів є порушенням ч.3 ст.5 Конвенції.
Враховуючи тяжкість злочину, особу обвинуваченого та з урахуванням ризику втечі суд вважає достатнім визначити розмір застави в розмирі 266240,00 грн..
Керуючись ст.. 139, 140, 176-178, 181, 184, 193, 194, 323 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити до ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ “Маневицька виправна колонія (№42)», строком до 16.07.2026 року включно.
Особами, визначеними ч. 2 ст.182 КПК України, у будь-який момент, може бути внесена застава в розмірі 266240,00 грн., з метою забезпечення виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, повідомити суд про адресу фактичного проживання, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду, утримуватися від спілкування із потерпілим, свідками у цьому кримінальному провадженні під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Роз'яснити заставодавцям, що у разі порушення ОСОБА_5 визначених обов'язків - застава звертається в дохід держави.
Зазначені обов'язки встановити на строк 2 місяці з моменту застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді застави.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
СуддяОСОБА_1