Справа № 717/735/26
Провадження № 2/727/2343/26
18 травня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м.Чернівці Одовічен Я.В., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Гркп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
ТОВ «Деал Фінанс Груп» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №71915579 від 06.08.2025 року у розмірі 4950 грн. 00 коп. та за кредитним договором №8199283 від 30.07.2025 року у розмірі 6055 грн. 50 коп.
Верховний Суд у справі № 909/243/18 акцентував увагу на відмінностях між поняттями «предмет спору» та «предмет позову». Зокрема, ВС зазначив, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об'єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Згідно ч. 1 ст. 188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Під позовною вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Об'єднані можуть бути позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18, провадження № 12-231гс18).
Також Верховний Суд у своїй постанові від 15.02.2019 у справі №910/11811/18 зауважив, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (кредитні договори, договори забезпечення, тощо).
Отже, вимога про стягнення заборгованості за кожним кредитним договором є самостійною вимогою.
Таким чином, вбачається, що позивачем заявлено дві самостійні вимоги майнового характеру, а саме: стягнення заборгованості за двома окремими кредитними договорами: №71915579 від 06.08.2025 року та №8199283 від 30.07.2025 року. За вказаними кредитними договорами наявні окремі підстави виникнення позовних вимог (договори), які підтверджуються відмінними самостійними доказами, з урахуванням чого суд приходить до висновку, що звернення до суду із зазначеними позовними вимогами в межах однієї позовної заяви є порушенням правил об'єднання позовних вимог згідно ст.188 ЦПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 188 ЦПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12.06.2009 р., визначено, що роз'єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог може мати місце лише за умови, що їх сумісний розгляд ускладнює вирішення справи. У разі роз'єднання позовів підставою для провадження щодо вимог, виділених у самостійне провадження, є ухвала суду про роз'єднання позовів і копія пред'явленого позову.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про роз'єднання позовних вимог у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, виділивши в самостійне провадження позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №8199283 від 30.07.2025 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.188, 260, 261, 274 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - роз'єднати.
У межах цивільної справи №717/735/26 залишити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №71915579 від 06.08.2025 року.
Виділити в самостійне провадження позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №8199283 від 30.07.2025 року.
Позовну заяву в цій частині передати до канцелярії суду для здійснення реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 188 ЦПК України розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Одовічен Я.В.