465/206/26
1-кп/465/821/26
Іменем України
19.05.2026 року м. Львів Франківський районний суд м. Львова у складі :
головуючого- судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні об'єднане кримінальне провадження № 12026142370000011 від 07 січня 2026 року про обвинувачення :
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого у АДРЕСА_2 , непрацюючого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.390-1 КК України, -
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 05.01.2026 у справі № 465/24/26, провадження № 2-о/465/120/26,видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_4 строком на 3 місяці, яким визначено заходи тимчасового обмеження його прав відносно сестри, а саме: - заборонено ОСОБА_4 перебувати в місці спільного проживання з його сестрою - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, ОСОБА_4 , будучи ознайомленим з рішенням Франківського районного суду м. Львова від 05.01.2026 у справі № 465/24/26, провадження 2-о/465/120/26 про видачу обмежувального припису, яким відносно нього встановлено вищенаведене обмеження його прав, 06.01.2026 близько13:20 год., діючи умисно, порушив даний обмежувальний припис, а саме прийшов у місце проживання ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 і перебував там всупереч зазначеному вище рішенню суду.
Крім цього, ОСОБА_4 , будучи ознайомленим з рішенням
Франківського районного суду м. Львова від 05.01.2026 у справі № 465/24/26,
провадження № 2-0/465/120/26 про видачу обмежувального припису, яким
відносно нього встановлено вищенаведене обмеження його прав, 03.02.2026
близько 16:30 год., діючи умисно, маючи умисел на вчинення кримінального проступку, пов?язаного з домашнім насильством, порушив даний обмежувальний припис, а саме- прийшов у місце проживання ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 і перебував там всупереч зазначеному вище рішенню суду.
Крім цього, ОСОБА_4 , будучи ознайомленим з рішенням Франківського районного суду м. Львова від 05.01.2026 у справі № 465/24/26, провадження 2-о/465/120/26 про видачу обмежувального припису, яким відносно нього встановлено вищенаведене обмеження його прав, 17.02.2026 близько 15:30 год., діючи умисно, порушив даний обмежувальний припис, прийшов у місце проживання ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 і перебував там всупереч зазначеному вище рішенню суду.
Також ОСОБА_4 , будучи ознайомленим з рішенням
Франківського районного суду м. Львова від 05.01.2026 у справі № 465/24/26,
провадження 2-0/465/120/26 про видачу обмежувального припису, яким відносно нього встановлено вищенаведене обмеження його прав, 04.03.2026
близько 08:43 год., діючи умисно, порушив даний обмежувальний припис, а саме -прийшов у місце проживання ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 і перебував там всупереч зазначеному вище рішенню суду.
Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , будучи ознайомленим з рішенням Франківського районного суду м. Львова від 05.01.2026 у справі № 465/24/26, провадження № 2-0/465/120/26 про видачу обмежувального припису, яким відносно нього встановлено вищенаведене обмеження його прав, 05.03.2026 близько 07:35 год., діючи умисно, порушив даний обмежувальний припис, а саме- прийшов у місце проживання ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 і перебував там всупереч зазначеному вище рішенню суду.
Окрім цього, ОСОБА_4 , будучи ознайомленим під особистий підпис із рішенням Франківського районного суду м. Львова від 05.01.2026 у справі № 465/24/26, провадження № 2-0/465/120/26 про видачу обмежувального припису, яким відносно нього встановлено вищенаведене обмеження його прав, 01.04.2025 близько 11:00 год., діючи умисно, маючи умисел на вчинення кримінального проступку, пов?язаного з домашнім насильством, порушив даний обмежувальний припис, прийшов у місце спільного проживання з ОСОБА_5 до квартири АДРЕСА_3 та зайшов у помешкання.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.390-1 КК України визнав повністю, підтвердивши обставини, викладені в обвинувальних актах. У скоєному щиро розкаявся.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його вина підтверджується зібраними по справі доказами, дійсність та достовірність яких учасниками судового розгляду не оспорюється.
З огляду на це суд, з'ясувавши, що обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та немає сумніву в добровільності їх позицій, роз'яснивши, що вони в такому випадку позбавляються права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, розглянув справу за правилами передбаченими цими нормами.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ст.390-1 КК України, як умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такий застосовано судом.
Оскільки, ОСОБА_4 вчинив декілька тотожних кримінальних проступків, суд кваліфікує його дії за ст.390-1 КК України за епізодами невиконання обмежувальних приписів, а не за кожен із них окремо, оскільки вони підпадають під дію однієї і тієї ж статті закону України про кримінальну відповідальність і повторної кваліфікації не потребують.
Відповідно до ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного,що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який вказав, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних проступків, дані про особу обвинуваченого,зокрема,що він раніше судимий за вчинення аналогічних проступків; не працює, за місцем проживання характеризується негативно; за допомогою до лікаря-психіатра КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» не звертався та на обліку в КНП ЛОР «Львівської обласний медичний центр превенції та терапії узалежність» не перебуває.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , що передбачені ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення повторно та вчинення кримінального правопорушення відносно особи, з якою обвинувачений перебуває у сімейних відносинах.
Як зазначено у ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому слід призначити в межах санкції статті , за якою кваліфіковано кримінальне правопорушення, у виді обмеження волі, оскільки таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, при цьому суд враховує особливості й обставини вчинених кримінальних проступків, форму вини, мотиви і мету вчинення проступків, спосіб та стадію їх вчинення, поведінку обвинуваченого до та після вчинення неправомірних дій та саму особу обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст.71 ККУкраїни, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Як убачається з роз'яснень ,викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року №7 за сукупністю вироків (ст. 71 КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили. При застосуванні правил ст.71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.
Судом встановлено, що вироком Франківського районного суду м. Львова від 02.10.2025 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ст.390-1 КК України, та призначино покарання у вигляді обмеження волі строком 1 (один) рік. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 18.06.2025, та остаточно призначино ОСОБА_4 , покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки 2 (два) місяці.
Враховуючи наведене, суд вважає,що обвинуваченому слід визначити остаточне покарання у виді обмеження волі, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного покарання за цим вироком невідбуте покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 02.10.2025.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Запобіжний захід не обирався та арешт на майно обвинуваченого не накладався.
Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100, 349, 368,370,374,381,382КПКУкраїни,суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ст.390-1 КК України, та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 2(два) роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 02.10.2025 та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки 3 (три ) місяці.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня приведення вироку до виконання.
Речові докази: компакт диск DVD-R- залишити в матеріалах даного кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його отримання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1