Справа № 138/3460/25
Провадження № 1-кп/139/42/25
(за результатами розгляду клопотання про продовження дії запобіжного заходу)
18 травня 2026 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурорів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_10 ,
розглядаючи у закритому судовому засіданні в селищі Муровані Курилівці кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 149, ч. 2 ст. 156, ч.ч. 1-4 ст. 301-1 КК України та ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 301-1 КК України,
Мурованокуриловецьким районним судом з 22 грудня 2025 року здійснюється судовий розгляд вказаного кримінального провадження.
У судовому засіданні 18 травня 2026 року сторона обвинувачення заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 дії запобіжного заходу в виді тримання під вартою без визначення розміру застави (а.с. 190-194 в т. 6), а також про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії покладених обов'язків (а.с. 195-199 в т. 6).
Так, прокурор ОСОБА_4 наголосила, що строк обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_6 під час досудового розслідування і продовженого в ході судового розгляду запобіжного заходу у виді тримання під вартою закінчується 22 травня 2026 року; на думку сторони обвинувачення, доведено причетність ОСОБА_6 до кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується, лише запобіжний захід у виді тримання під вартою здатний забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків під час розгляду справи; в іншому випадку цілком ймовірно, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити ті, в яких обвинувачується.
Щодо обвинуваченого ОСОБА_7 продовжують існувати ризики переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити те, в якому обвинувачується. Сторона обвинувачення вважає доведеним причетність ОСОБА_7 до інкримінованого йому кримінального правопорушення. Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду від 23.03.2026 щодо ОСОБА_7 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави. 07 квітня 2026 року ОСОБА_7 було звільнено з-під варти у зв'язку із внесенням визначеного судом розміру застави. В той же час згаданою ухвалою суду на ОСОБА_7 було покладено обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, які, на думку сторони обвинувачення, слід продовжити.
Статтею 350 КПК України встановлено, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_8 просили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою пом'якшити та застосувати цілодобовий домашній арешт із застосуванням засобів електронного контролю або ж продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Свою позицію сторона захисту виклала у письмових запереченнях (а.с. 200-204 в т. 6).
Зокрема, обвинувачений ОСОБА_6 заявив, що він має родину, хворих матір та тещу, з початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України добровольцем став на захист територіальної цілісності держави, а тому цими обставинами спростовується твердження прокурора про можливий виїзд за межі території України та переховування від суду. Вважає, що наразі відсутні підстави для тримання його під вартою.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_9 заявив, що погоджується із прохальною частиною клопотання про продовження строку дії покладених судом обов'язків, але не погоджується з її мотивувальною частиною.
Обвинувачений ОСОБА_7 заявив, що не заперечує проти продовження строку дії покладених на нього ухвалою суду обов'язків.
Суд, вислухавши думки учасників процесу, оцінивши ступінь обґрунтованості заявлених клопотань про захід забезпечення кримінального провадження відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , приходить до таких висновків:
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України (ч. 2 ст. 331 КПК України).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Обидва обвинувачених та їх захисники заявили, що отримали відповідні клопотання сторони обвинувачення 14 травня 2026 року.
Частина 3 ст. 331 КПК України встановлює, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування; за результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Заявлене прокурором клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою за процесуальним змістом і формою відповідає вимогам ст. 184 КПК України та містить виклад обставин, передбачений ч. 3 ст. 199 КПК України.
Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 липня 2025 року (а.с. 81-88 в т. 1) встановлено наявність у процесуальній поведінці підозрюваного ОСОБА_6 ризиків, передбачених п.п. 1 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 09 вересня 2025 року. З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що ухвалами слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 08 вересня (в ЄДРСР № 130060981) та 08 жовтня 2025 року (а.с. 105-112 в т. 1), ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05 грудня 2025 року (а.с. 173-175 в т. 1), ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 лютого 2026 року (а.с. 148-151 в т. 2) встановлено наявність у процесуальній поведінці підозрюваного (обвинуваченого) ОСОБА_6 ризиків, передбачених п.п. 1, 3 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 27 березня 2026 року. В той же час, ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 лютого 2026 року ОСОБА_6 визначено заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду від 23 березня 2026 року (а.с. 126-128 в т. 3), залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 квітня 2026 року (а.с. 173-174 в т. 3), у поведінці обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено існування ризиків, передбачених п. 1 і п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22 травня 2026 року (включно).
Ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14 липня 2025 року (а.с. 136-140 в т. 1) встановлено наявність у процесуальній поведінці підозрюваного ОСОБА_7 ризиків, передбачених п.п. 1 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та застосовано до запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 10 вересня 2025 року. З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що ухвалами слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 09 вересня (в ЄДРСР № 130095570) та 08 жовтня 2025 року (а.с. а.с. 153-158 в т. 1), ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05 грудня 2025 року (а.с. 173-175 в т. 1), а також Мурованокуриловецького районного суду від 27 січня 2026 року (а.с. 95-96 в т. 2) та від 23 березня 2026 року (а.с. 126-128 в т. 3) встановлено наявність у процесуальній поведінці підозрюваного (обвинуваченого) ОСОБА_7 ризиків, передбачених п.п. 1 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 22 травня 2026 року. Також ухвалою суду від 23 березня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_7 було визначено заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665600 гривень. Відповідно до інформації заступника начальника ТУ ДСА в Вінницькій області № 04-28/1051 від 07.04.2026 (а.с. 10 в т. 5) за ОСОБА_7 03 квітня 2026 року було внесено визначений судом розмір застави. Таким чином, на обвинуваченого ОСОБА_7 , у зв'язку із внесенням застави, на строк дії ухвали від 23 березня 2026 року покладаються обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Виходячи з аналізу положень ч. 3 та ч. 5 ст. 199 КПК України, суд при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою має лише перевірити доведеність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
З наявних у матеріалах справи документів слідує, що встановлені ухвалами слідчих суддів та суду у процесуальній поведінці обвинуваченого ОСОБА_6 ризики, передбачені п. 1 і п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися, а продовжують існувати до теперішнього часу.
Так, продовження існування такого ризику як переховування від суду підтверджується суворістю кримінального покарання за дії, інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_6 . І таке твердження узгоджується з позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії», де суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Також про існування цього ризику може стверджувати обставина, що, зважаючи на воєнний стан, наявність тимчасово окупованих територій, які не контролюються з боку правоохоронних органів України та органів державної прикордонної служби, обвинувачений, перебуваючи на волі, може виїхати на вказані території.
Підставами вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується свідчить поведінка самого обвинуваченого до його викриття, зокрема, приховування своєї протиправної діяльності, тривалість вчинення протиправних дій та їх масштабність, психічний розлад, виявлений у нього в ході експертизи (а.с. 113-116 в т. 1).
На підставі викладеного, суд при вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора враховує тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_6 злочинів, тяжкість можливого покарання, наявність сукупності ризиків.
З урахуванням наведеного, суд вважає клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 таким, що підлягає до задоволення.
Щодо клопотання захисника ОСОБА_8 (а.с. 200-204 в т. 6) про визначення іншого запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю або ж зменшення розміру застави, визначеної ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 лютого 2026 року, суд зазначає таке:
Відповідно до положень ч. 1 с. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу. Копія клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, надається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання (ч. 2 ст. 201 КПК України).
Як уже зазначено вище, установлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні ряду тяжких (ч. 2 ст. 156, ч.ч. 1 і 2 ст. 301-1 КК України) та особливо тяжких (ч. 3 ст. 149, ч.ч. 3 і 4 ст. 301-1 КК України) кримінальних правопорушень, вчинених під час дії воєнного стану та з використанням уразливого стану малолітньої потерпілої.
Санкції інкримінованих ОСОБА_6 статтей передбачають покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально в місцях несвободи, і це, у певній мірі, може бути об'єктивною підставою вважати доведеним, що обвинуваченим буть вчинятись спроби ухилятись від суду. У даному ж провадженні у сукупності із тяжкістю інкримінованих злочинів та значного суспільного резонансу суд вважає доведеним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд також враховує, що у обвинуваченого констатовано психічний розлад у вигляді педофілії, що із високою імовірністю дозволяє дійти висновку про продовження вчинення обвинуваченим аналогічних кримінальних правопорушень, а відтак вказує на ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Сукупність саме цих обставин, незважаючи на наведені стороною захисту доводи про наявність у ОСОБА_6 постійного місця проживання, позитивної характеристики та наявність утриманців, вказують на неможливість застосування менш суворих запобіжних заходів, у тому числі домашнього арешту.
Крім того, суд звертає увагу, що стороною захисту обвинуваченого ОСОБА_6 не дотримано вимог ч. 2 ст. 201 КПК України.
Щодо можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 застави, суд наголошує на такому:
За змістом ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування (продовження) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Так, ч. 4 ст. 183 КПК України встановлено винятки з цього правила та зазначено випадки, коли питання визначення застави щодо певних категорій кримінальних правопорушень належить до дискреційних повноважень суду. Зокрема, п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України дозволяє суду при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Відповідно до обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 , він обвинувачується у вчиненні, в тому числі, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301-1 КК України, - у зберіганні з метою розповсюдження та розповсюдженні дитячої порнографії, вчинене потворно, за попередньою змовою групою осіб та примушуванні малолітньої особи до участі у створенні дитячої порнографії.
Так, примушування є формою насильства - психологічного або фізичного, воно передбачає умисний вплив на особу проти її волі, щоб змусити вчинити певні дії, використовуючи погрози, шантаж, матеріальну чи службову залежність.
У формулюванні обвинувачення ОСОБА_6 , викладеному в обвинувальному акті, зазначено: «Крім цього, ОСОБА_6 з метою створення продукції, яка містить дитячу порнографію, у період з березня 2023 року до 21.02.2025, за допомогою свого мобільного телефону, під час спілкування у мобільних додатках з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом психологічного впливу та шантажу, примусив малолітню ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , створити власні фотографічні твори, які містять дитячу порнографію, пов'язаних з демонструванням оголеного тіла з акцентуацією уваги на статевих органах ОСОБА_11 . Таким чином, ОСОБА_6 виготовив фотографічний твір порнографічного характеру, що містить дитячу порнографію, шляхом примушування до участі у створенні такого твору малолітню ОСОБА_11 ».
За таких обставин, суд переконаний в доцільності не застосовувати щодо обвинуваченого ОСОБА_6 застави.
Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язків, суд враховує таке:
Згідно ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частинами п'ятої та шостої цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Як встановлено судом, ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 23 березня 2026 року (а.с. 126-128 в т. 3) встановлено наявність у процесуальній поведінці обвинуваченого ОСОБА_7 ризиків, передбачених п.п. 1 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 22 травня 2026 року, визначено заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665600 гривень. У разі внесення застави на ОСОБА_7 покладено обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати на виклики суду за першою вимогою;
- не відлучатися із місця постійного проживання без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматись від спілкування із особами, які являються потерпілими чи свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання свій паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до інформації заступника начальника ТУ ДСА в Вінницькій області № 04-28/1051 від 07.04.2026 (а.с. 10 в т. 5) за ОСОБА_7 03 квітня 2026 року було внесено визначений судом розмір застави, тому щодо обвинуваченого ОСОБА_7 до 22 травня 2026 року діють обов'язки, визначені в ухвалі від 23 березня 2026 року.
Суд вважає, що в процесуальній поведінці обвинуваченого ОСОБА_7 продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, підставами вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується свідчить поведінка самого обвинуваченого до його викриття, зокрема, його аморальна поведінка тривала досить довго. А психічний розлад, виявлений в обвинуваченого ОСОБА_12 в ході проведеної судово-психіатричної експертизи (а.с. 141-152 в т. 1) може свідчити про наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що продовження дії обов'язків є необхідним і пропорційним заходом, достатнім для запобігання ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 199, 201, 331, 350 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 149, ч. 2 ст. 156, ч.ч. 1-4 ст. 301-1 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 липня 2025 року та продовжений ухвалами слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 08 вересня та 08 жовтня 2025 року, ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05 грудня 2025 року, ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 лютого 2026 року, ухвалою Мурованокуриловецького районного суду від 23 березня 2026 року, до 20 липня 2026 року (включно).
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії покладених обов'язків задовольнити.
Продовжити обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301-1 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії обов'язків, покладених на нього ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 23 березня 2026 року, а саме:
- прибувати на виклики суду за першою вимогою;
- не відлучатися із місця постійного проживання без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматись від спілкування із особами, які являються потерпілими чи свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання свій паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала про продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію ухвали направити начальнику державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)», для відома та виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Головуюча - суддя ___________________ ОСОБА_13
Суддя ___________________ ОСОБА_14
Суддя ___________________ ОСОБА_15