Справа № 212/6972/26
2-з/212/27/26
15 травня 2026 року м. Кривий Ріг
Покровського районний суд міста Кривого Рогу
У складі судді Хомченко Л.І.
Секретар Сівак А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Кривий Ріг заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ"БУКМЕКЕРСЬКА КОМПАНІЯ ФАВБЕТ" Про стягнення нарахованої та не виплаченої заробітної плати, суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,
Позивач звернулась до суду з заявою про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БУКМЕКЕРСЬКА КОМПАНІЯ ФАВБЕТ" Про стягнення нарахованої та не виплаченої заробітної плати, суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення та моральної шкоди посилаючись на те ,що До Покровського районного суду м. Кривого Рогу подана позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК ФАВБЕТ» про стягнення нарахованої та не виплаченої заробітної плати, суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.
Ціна позову складає 162 192,83 грн. Відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «БК ФАВБЕТ», при звільненні не виплатив їй заробітну плату за січень 2026 року у розмірі 112 517,68 грн. Відповідно до ст. 625 ЦК України, окрім заробітної плати за січень 2026 року, Відповідач зобов'язаний також сплатити їй інфляційне збільшення за період з лютого 2026 року по квітень 2026 року у розмірі 4 675, 15 грн. та 3 % річних за період з 30.01.2026 року по 12.05.2026 року що становить - 952,55 грн. Окрім того, нею заявлені позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 45 000,00 грн.
У відповідності до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, має право вжити, передбачені ст. 150 ЦПК України, заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Пунктом 6 вказаної Постанови Пленуму ВСУ передбачено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально- правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованим.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, щоб забезпечити мені позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь мою користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття ІЗ декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно п. 1 ч.І ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно.
Оскільки, ціна позову (на день подання позовної заяви) складає 162 192,83 грн., а після витребування судом Довідки про середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 , позовні вимоги будуть збільшені на підставі ст.117 КЗпП України і ціна позову буде складати понад 250 000,00 грн., то вважаю за необхідне надати до суду заяву про забезпечення позову.
З огляду на позовні вимоги та наявні докази надані мною до позовної заяви, вважаю, що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами .Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України просила .Вжити заходів щодо забезпечення позову про стягнення нарахованої та не виплаченої заробітної плати, суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «БК ФАВБЕТ», ідентифікаційний код юридичної особи 43457382 в межах суми позову у розмірі 250 000, 00 грн.
Копію ухвали про забезпечення позову направити до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 35018577, адреса : 04212, м. Київ, вул. Левка Лук'яненка, буд.2д, електронна пошта: vdvs.obolon@ukr.net).
Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 15.05.2026 року відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БУКМЕКЕРСЬКА КОМПАНІЯ ФАВБЕТ" про стягнення нарахованої та не виплаченої заробітної плати, суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення та моральної шкоди. Розгляд справи призначити на 15.06. 2026 року о 13-00 год в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у приміщенні Покровського районного суду міста Кривого Рогу .
Дослідивши заяву, подані в її обґрунтування матеріали, суд приходить до висновку що в задоволенні поданої заяви слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Частиною першою ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно пункту першого частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.
Тобто, суд на цій стадії має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачу і де вони знаходяться.
Саме з цією метою положеннями частини першої статті 151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
З наведеного випливає, що відомості про те, на які саме розрахункові рахунки позивач просить накласти арешт, в яких саме фінансових установах знаходяться грошові кошти, в якій сумі та в якій валюті перебувають грошові кошти відповідача є необхідними для забезпечення позову.
Разом з тим, заявник звертаючись в суд із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача , які знаходяться на банківських рахунках , інформацію про номери рахунків, банківську установу де ці рахунки знаходяться, суми розміщених на них грошових коштів, місце і умови їх розміщення суду не надав.
Відповідно до частини четвертої статті 150 ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням. У даному випадку позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди.
Позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу , однак не зазначає інформації про наявність у останнього банківських рахунків, їх вид та призначення, місце розміщення, що позбавляє суд можливості перевірити відповідність виду забезпечення, про який просить позивач, позовним вимогам та відповідно їх співмірність.
Крім того позивачем не зазначено обґрунтування необхідності забезпечення позову ,у чому полягає реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду .
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що накладення арешту на грошові кошти відповідача, навіть в межах суми позову, може стати наслідком порушення вимог частини четвертої статті 150 ЦПК України.
З наведених підстав суд вважає, що у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову слід відмовити.
Суд роз'яснює заявнику, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для відмови.
Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суд ,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ"БУКМЕКЕРСЬКА КОМПАНІЯ ФАВБЕТ" Про стягнення нарахованої та не виплаченої заробітної плати, суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення та моральної шкоди відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня його проголошення.
Ухвалу складено та підписано 15.05.2026 року.
Суддя Л. І. Хомченко