03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 761/28682/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/10054/2026Головуючий у суді першої інстанції - Фролова І.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
18 травня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Оніщук М.І., перевіривши відповідність вимогам статті 356 ЦПК України апеляційної скарги Державної казначейської служби України на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної казначейської служби України про стягнення 3% річних та інфляційних втрат,
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23.12.2025 позовну заяву задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду, 02.04.2026 Державна казначейська служба України оскаржила його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд».
02.04.2026 апеляційна скарга надійшла до Київського апеляційного суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 02.04.2026 визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Оніщук М.І., судді: Шебуєва В.А., Кафідова О.В.
03.04.2026, 30.04.2026 матеріали справи витребувано з Шевченківського районного суду м. Києва.
11.05.2026 матеріали справи надійшли до Київського апеляційного суду.
В період з 04.05.2026 по 18.05.2026 суддя-доповідач Оніщук М.І. перебував у відпустці.
Під час вивчення матеріалів вказаної апеляційної скарги було встановлено, що вони не відповідають вимогам ст.ст. 354, 356 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Згідно ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Положеннями ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Водночас, у відповідності до ч. 3 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку.
Як вбачається з матеріалів справи, апеляційну скаргу було подано після спливу строку на апеляційне оскарження, однак в ній апелянтом не порушується питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Таким чином, апелянту необхідно надати до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважності причин пропуску на апеляційне оскарження.
Також, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Проте, до матеріалів апеляційної скарги не долучено доказів сплати судового збору, натомість Державною казначейською службою України заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати до закінчення режиму воєнного стану.
Клопотання обґрунтовано тим, що у період воєнного стану видатки державного бюджету першочергово спрямовуються на національну безпеку, оборону та на здійснення заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Розглянувши клопотання про звільнення, відстрочення сплати судового збору, приходжу до висновку, що відсутні передбачені законом підстави для його задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно ч. 3 ст. 136 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов:
1) якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;
2) або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;
3) або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, є вичерпним.
Отже, положення частини першої статті 136 ЦПК як загальної норми, що регулює питання звільнення від сплати судового збору, деталізовані конкретизуючими нормами спеціального закону - статтями 5 та 8 Закону України «Про судовий збір», що свідчить про необхідність при застосуванні положень статті 136 ЦПК та вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору осіб, не зазначених у статті 5 Закону України «Про судовий збір», застосовувати критерії, визначені статтею 8 цього Закону.
При цьому, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Такий правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 940/2276/18.
Предметом даного позову не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тому правові підстави для звільнення Державної казначейської служби України від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відсутні.
Інших підстав, визначених у ст. 8 Закону України «Про судовий збір», Державною казначейською службою України у клопотанні про звільнення, відстрочення від сплати судового збору, наведено не було, що не дає підстав для звільнення, відстрочення сплати судового збору, а відтак судовий збір підлягає сплаті у встановленому законом порядку та розмірі.
Згідно підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви до суду першої інстанції становив 968,96 грн., а тому враховуючи вищевказані положення апелянту необхідно сплатити судовий збір в розмірі 150 % відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, судовий збір за подання апеляційної скарги становить 1162,75 грн. (968,96*150%)*0,8) та повинен бути сплачений на реквізити Київського апеляційного суду: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Соломян.р-н/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA548999980313101206080026010; код класифікації доходів бюджету: 22030101; адреса суду: м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А.
Враховуючи викладене, апелянту необхідно надати до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі за належними реквізитами.
Згідно до вимог ч. 2 ст. 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 356 ЦПК України, застосовуються положення ст.185 ЦПК України.
Згідно ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху із зазначенням недоліків позовної заяви, способом і строком їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За вказаних обставин, апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 185, 354, 356, 357, 358 ЦПК України,
У задоволенні клопотання Державної казначейської служби України про звільнення, відстрочення від сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної казначейської служби України про стягнення 3% річних та інфляційних втрат - залишити без руху.
Визначити скаржнику десятиденний строк, з дня отримання копії даної ухвали, для усунення виявлених недоліків.
Роз'яснити скаржнику, що наслідком не усунення виявлених судом недоліків є відмова у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук