Справа № 474/311/26
Провадження № 1-кс/474/37/26
про повернення скарги
18.05.26р. с-ще Врадіївка
Слідчий суддя Врадіївського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 під час вирішення питання про відкриття провадження за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність дізнавача у кримінальному провадженні - дізнавача Відділу поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 щодо розгляду клопотання про вчинення процесуальних дій у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026152050000012, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, -
встановив:
08.05.2026р. до слідчого судді Врадіївського районного суду Миколаївської області, в порядку ст. 303 КПК України, надійшла скарга ОСОБА_2 на бездіяльність дізнавача у кримінальному провадженні - дізнавача Відділу поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 щодо розгляду клопотання про вчинення процесуальних дій у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026152050000012, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, в якій скаржниця просить:
- визнати бездіяльність дізнавача ОСОБА_3 , яка полягає у нерозгляді клопотання від 02.04.2026р., незаконною;
- зобов'язати ОСОБА_3 , як уповноважену службову особу органу досудового розслідування, розглянути подане клопотання у порядку, передбаченому ст. 220 КПК України та витребувати всі зазначені документи у ТОВ “Газорозподільні мережі України»;
- зобов'язати прийняти, за результатами розгляду клопотання, вмотивоване процесуальне рішення та призначити експертизу заяви - приєднання до умов договору розподілу природного газу від 31 жовтня 2023 року.
В скарзі скаржниця вказує наступне: “... Я, ОСОБА_2 , є учасником кримінального провадження № 42026152050000012.
13 березня 2026 року та 02 квітня 2026 року мною було подано письмові клопотання до дізнавача ВП №2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , але дізнавач не відреагував належним чином. 29 квітня 2026 року я повторно звернулась до дізнавача ОСОБА_3 з клопотанням про: вилучення документа (заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу); призначення та проведення технічної експертизи вказаного документа...».
Отже скаржниця вказує про звернення до дізнавача з ідентичними клопотаннями 13.03.2026р., 02.04.2026р. та 29.04.2026р. Однак скаржниця оскаржує бездіяльність дізнавача щодо розгляду клопотання поданого саме 02.04.2026р., а не останнього клопотання поданого 29.04.2026р.
Водночас слід відмітити, що слідчим суддею ухвалою від 27.04.2026р. скаргу з аналогічними вимогами повернуто скаржниці у зв'язку з пропуском строку звернення до слідчого судді зі скаргою та відсутністю клопотання про поновлення цього строку.
Дослідив скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Частинами 1 ст. 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
У відповідності до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Згідно ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Відповідно п. 3 ч. 2 та ч. 3 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Правило дотримання десятиденного строку на оскарження до слідчого судді рішення слідчого, дізнавача чи прокурора має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.
Це правило надає особі, яка має право на оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Статтею 113 КПК України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Відповідно ч.ч. 1, 3, 5, 7 ст. 115 КПК України строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію.
При обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку.
При обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.
При обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.
Згідно ст. 116 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров'я чи закладі з надання психіатричної допомоги, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.
Відповідно ч.ч. 1 та 2 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Ухвала слідчого судді, суду про поновлення чи відмову в поновленні процесуального строку може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Статтею 94 КПК України визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Із сукупного аналізу вищезазначених положень КПК України слідує висновок, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд слідчого судді, суду. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом, прокурором, слідчим суддею, судом проміжку часу. До їх числа відносяться: 1) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); 2) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження; 3) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; 4) смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; 5) несвоєчасне одержання процесуальних документів (наприклад, несвоєчасне одержання копії постанови слідчого); 6) інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню учасником кримінального провадження шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Водночас необхідно звернути увагу, що у рішенні від 03.04.2008р. у справі “Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Зокрема, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. При цьому особа, яка бажає подати скаргу має діяти сумлінно для того, що б ефективно реалізувати своє право. Тобто окрім принципу правової визначеності важливим також є і принцип добросовісності, як загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. У суб'єктивному значенні добросовісність може розглядатися як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків.
В ухвалі від 27.04.2026р. слідчий суддя встановив наступне: “... Як стверджує скаржниця з клопотання про вчинення процесуальних дій вона звернулася до дізнавача 02.04.2026р.
Таким чином, враховуючи приписи ст. 220 КПК України, десятиденний строк оскарження бездіяльності дізнавача щодо розгляду клопотання скаржниці розпочався 06.04.2026р. та закінчився 15.04.2026р. Водночас скарга була подана до слідчого судді лише 24.04.2026р. При цьому скаржниця жодним чином не обґрунтовує поважність причин пропуску строку звернення зі скаргою та не просить його поновити...».
З огляду на вищевикладене слід дійти висновку, що звернувшись 02.04.2026р. до дізнавача із клопотання про вчинення процесуальних дій та не отримавши в строк до 05.04.2026р., включно, рішення за результатами розгляду клопотання, скаржниця не оскаржувала бездіяльність щодо розгляду клопотання протягом десятиденного строку, визначеного ч. 1 ст. 304 КПК України, а ініціювала оскарження лише після закінчення вказаного строку 08.05.2026р.
Крім того, з огляду на вищевикладене, а також те, що у своїй скарзі скаржниця посилається та цитує приписи КПК України, слід дійти висновку, що скаржниці достовірно відомо про реєстрацію її клопотання 02.04.2026р., про обов'язок дізнавача після такої реєстрації в триденний строк розглянути клопотання з прийняттям відповідного рішення, а також момент виникнення права на оскарження бездіяльності дізнавача щодо розгляду клопотання, строки такого оскарження та необхідність порушення питання про поновлення цього строку у разі його пропуску. За таких умов скаржниця мала бути більш обачною та більш виважено ставитися до реалізації своїх прав та виконання приписів кримінального процесуального законодавства.
Отже, оскільки скаржницею пропущено строк звернення до слідчого судді зі скаргою та скаржниця не порушує питання про поновлення цього строку, а відтак, в силу приписів п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України, скарга разом з усіма доданими до неї матеріалами підлягає поверненню ОСОБА_2 .
Згідно приписів ч. 7 ст. 304 КПК України повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК України.
Керуючись ст.ст. 117, 303, 304, 370-372 КПК України, -
постановив:
Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність дізнавача у кримінальному провадженні - дізнавача Відділу поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 щодо розгляду клопотання про вчинення процесуальних дій у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026152050000012, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, разом з усіма доданими до неї матеріалами повернути ОСОБА_2 .
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з моменту отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1