Справа № 127/14395/26
Провадження №11-сс/801/468/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
13 травня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
із секретарем ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника-адвоката ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за клопотанням прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України,
за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 01.05.2026, якою задоволено клопотання прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 , продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , -
встановив:
На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026020010000257 внесеного до ЄРДР 06.03.2026, за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч 1 ст. 263 КК України.
Підготовче судове засідання суддею Вінницького міського суду Вінницької області призначено поза межами строку дії ухвали про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 подав до Вінницького міського суду Вінницької області клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 .
З матеріалів клопотання про продовження строку тримання під вартою, встановлено, що відповідно до переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, спеціального порядку набуття права власності громадянами на окремі види майна (додаток N? 2), затвердженого постановою Верховної Ради України від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна» (зі змінами і доповненнями): п. 1 - зброя, боєприпаси (крім мисливської пневматичної зброї, зазначеної в додатку N° 2, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об?єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), п. 2 - вибухові речовини та засоби вибуху.
Відповідно до п.п. 1-4 Положення про дозвільну систему, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 N? 576 до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя, (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, вибухові матеріали і речовини, сильнодіючі отруйні речовини I - II класу безпечності, збудники інфекційних захворювань І - ІІ групи патогенності і токсини, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні по виготовленню і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї, організації, що займаються збутом сильнодіючих отруйних речовин, і лабораторії, що проводять аналізи цих засобів і речовин, працюють із збудниками інфекційних захворювань І - II групи патогенності і токсинами). Міністерства та інші центральні орган державної виконавчої влади, підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, а також громадяни мають право у встановленому порядку використовувати, зберігати, перевозити предмети, матеріали і речовини, відкривати підприємства, майстерні та лабораторії, на які поширюється дозвільна система.
Таким чином ОСОБА_8 , розуміючи те, що він не має дозволу компетентних органів та ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності, маючи намір направлений на зберігання вибухових пристроїв та боєприпасів, без передбаченого законом дозволу, порушуючи положення про дозвільну систему, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 N? 576 зі змінами, останній раз внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 N? 938 та Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 N? 622, вчинив кримінальне правопорушення проти громадської безпеки за наступних обставин.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановлений час та у невстановленому місці, незаконно придбав бойові припаси, а саме: наступальну осколкову ручну гранату РГД - 5 та 23-мм осколково - фугасно - запалювальний постріл, після чого без передбаченого законом дозволу почав незаконно зберігати їх за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
У подальшому, 06.03.2026 у період часу з 21 год. 15 хв. до 22 год. 52 хв. працівниками поліції проведено огляд місця події за адресою: АДРЕСА_2 , де виявлено та вилучено: металевий предмет еліпсоїдної форми зеленого кольору з гладкою поверхнею з маркуванням «A-25-75 Т», який є корпусом осколкової наступальної ручної гранати РГД-5 промислового виготовлення військового призначення; металевий предмет циліндричної форми із зигзагоподібною пластиною з маркувальними позначеннями: «290-74 УЗРГМ 583», який являється підривачем «уніфікований запал дистанційної дії типу УЗРГМ» промислового виготовлення військового призначення; 23-мм осколково - фугасно - запалювальний постріл промислового виготовлення військового призначення.
При цьому відповідно до висновків експертів, металевий предмет еліпсоїдної форми зеленого кольору з гладкою поверхнею з маркуванням «A-25-75 Т» в конструктивному поєднанні з металевим предметом циліндричної форми із зигзагоподібною пластиною з маркувальними позначеннями: «290-74 УЗРГМ 583» є наступальною осколковою ручною гранатою РГД-5, яка відноситься до бойового припасу та 23-мм осколково - фугасно - запалювальний постріл відноситься до бойового припасу, які ОСОБА_8 без передбаченого законом дозволу зберігав за місцем свого проживання до моменту їх вилучення працівниками поліції.
При всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку 07.03.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто у незаконному придбанні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу та 24.04.2026 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто у незаконному придбанні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Вінниці, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянину України, який раніше засуджувався, -
18.05.2001 Ленінським РС м. Вінниці за ч. 1 ст. 145, ч. 3 ст. 140 КК України до 4 років позбавлення волі, в силу ст. 45 КК України вважати засудженим умовно з іспитовим строком 2 роки та штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень;
17.04.2002 Ленінським РС м. Вінниці за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, в силу ст. 71 КК України приєднано 6 місяців за вироком Ленінського РС м. Вінниці від 18.05.2001 із визначенням остаточного покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі;
16.07.2025 Вінницьким МС Вінницької області за ч. 1 ст. 309 КК України до штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з розстроченням виплати рівними частинами на 10 (десять) місяців, тобто по 1700 (тисячу сімсот гривень) щомісяця;
27.01.2026 Вінницьким МС Вінницької області за ч. 1 ст. 309 КК України до штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з розстроченням виплати рівними частинами на 10 (десять) місяців, тобто по 1700 (тисячу сімсот гривень) щомісяця.
Так, 06.03.2026 о 23:15 годині ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 09.03.2026 застосовано до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 23:15 год. 05.05.2026 на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області (справа № 127/7564/26, провадження № 1-кс/127/3060/26).
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: протоколами допитів свідків; протоколом огляду місця події; повідомленням про підозру; іншими матеріалами кримінального провадження.
Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється (обвинувачується) у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є тяжким злочином.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.05.2026 задоволено клопотання прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 , продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 29.06.2026 року включно. Заставу, визначену ухвалою слідчого судді від 09 березня 2026 року, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, із покладенням ряду обов'язків у разі внесення такої застави, залишено без змін.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики не зменшилися та є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання є обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.
Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
На вказану ухвалу суду, захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 01.05.2026 року (09.03.2026 року) змінити в частині визначення розміру застави. Визначити заставу у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 133120 гривень та покласти обов'язки згідно вимог КПК України.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_7 вказав, що зазначена ухвала є необґрунтованою, безпідставною та такою, що підлягає скасуванню.
Зазначив, що окрім підозри/обвинувального акту у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України сторона обвинувачення не надала жодного доказу наявності ризиків, які б давали достатні підстави слідчому судді вважати, що ОСОБА_8 може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України.
Звернув увагу на те, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, де доглядає за похилою матір'ю.
Не врахував суд першої інстанції і тих обставин, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме те, що: міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини, репутацію, майновий обвинуваченого, а також те, що ОСОБА_8 в силу ст. 89 КК України не судимий.
Заслухавши доповідь головуючого судді, думку обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу - слід залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.
Згідно з приписами п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Виходячи з вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
З матеріалів клопотання встановлено, що строк тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою закінчується 05.05.2026.
Колегія суддів вважає, що продовження строку тримання під вартою виконано у відповідності до вимог ст.ст. 184, 199 КПК України та містить суть обвинувачення, обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України:
- наявність обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України;
- злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 віднесені відповідно до ст. 12 КК України до тяжких злочинів, що загрожує обвинуваченому покаранням у виді тривалого строку позбавлення волі;
- враховуючи тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість можливого покарання, існують ризики, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування, прокуратури та суду, з метою уникнення покарання за вчинений злочин, продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення, здійснювати незаконний вплив на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Зазначене вище унеможливлює обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а тому вказані ризики виправдовують необхідність продовження ОСОБА_8 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При ухваленні оскаржуваного рішення слідчий суддя врахував, що обвинувачений ОСОБА_8 є військовослужбовцем Збройних Сил України, має постійне місце проживання, розлучений, утриманців не має, раніше судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке, у разі доведеності вини, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини.
За таких обставин, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є саме таким запобіжним заходом, який буде достатнім стримуючим засобом, що здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 та запобігти ризикам, доведеним в судовому засіданні прокурором.
Судом першої інстанції не завершено судовий розгляд кримінального провадження, а тому строк тримання під вартою обвинуваченому вірно продовжено за наявності ризиків, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Вирішення питання про визначення підозрюваному застави або ж застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави відноситься до повноважень слідчого судді, який приймає відповідне рішення за наслідками розгляду клопотання та встановлення наявності чи відсутності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, тому слідчий суддя вважає, що, з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу, з урахуванням обставин кримінального правопорушення та клопотання слідчого, обвинуваченому ОСОБА_9 має бути визначена застава.
Згідно з частиною четвертою статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом,щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На думку суду апеляційної інстанції, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , характеру кримінального правопорушення, суд першої інстанції при визначенні розміру застави прийшов до вірного висновку, визначивши ОСОБА_8 заставу в розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Таким чином, при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави слідчим суддею цілком правильно залишено без змін розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 09.03.2026 (справа №127/7564/26), якою до ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, із покладенням ряду обов'язків у разі внесення такої застави.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, дані про особу, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
Інші більш м'які запобіжні заходи, на переконання апеляційного суду, не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного щодо запобігання встановленим ризикам.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 01.05.2026, якою задоволено клопотання прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 , продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 29 червня 2026 року включно та залишено без змін, у тому ж розмірі заставу, визначену ухвалою слідчого судді від 09 березня 2026 року, - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4