Справа № 139/36/26
Провадження № 2-а/139/1/26
18 травня 2026 року селище Муровані Курилівці
Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Ліщина Т.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Представник позивача адвокат Солоненко Б.М. звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_1 , на обґрунтування якого зазначив, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 (у тексті - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) № 3195 від 24.12.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (у тексті - КУпАП) і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Відомості в оскаржуваній постанові позивач вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам, а наявність складу адміністративного правопорушення не підтверджено належними та допустимими доказами, оскільки у постанові не вказано, який нормативно-правовий акт порушив ОСОБА_1 , а також зроблено покликання на нечинний нормативно-правовий акт. Крім того ОСОБА_1 в даний час не підлягає призову на військову службу, оскільки належним чином оформив своє право на відстрочку і є заброньованим. Також він повідомив відповідачеві всі свої персональні дані. Представник позивача просить поновити строк на звернення до суду для оскарження постанови, скасувати постанову т. в. о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.12.2025 № 3195 у зв'язку з відсутністю належних і допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити справу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі в даній справі відкрито провадження, а її розгляд вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцяти денний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву (а. с. 33).
Позивач та його представник, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а. с. 35, 36), клопотання про її розгляд в іншому порядку до суду не подали.
Відповідач, отримавши копію ухвали (а. с. 37), у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав; будь-яких заяв, клопотань, заперечень або спростувань по суті спору і розгляду справи від представника відповідача до суду не надійшло.
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (у тексті - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
24.12.2025 тимчасово виконуючий обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення № 3195 від 24.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (у тексті - постанова та/або постанова № 3195 від 24.12.2025). Відповідно до змісту цієї постанови, 15.12.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_4 самостійно з'явився громадянин ОСОБА_1 , який являється порушником військового обліку. Гр. ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 6 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», абз. 4 п/п. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних згідно додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022, а саме не пройшов військово-лікарську комісію. Здійснивши перевірку даних з державного реєстру АІТС «Оберіг», у військовозобов'язаного ОСОБА_1 дані про проходження ВЛК та ступінь придатності до військової служби відсутні. У зв'язку з цим на гр. ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000,00 грн.
Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності, представник позивача зазначав, що ОСОБА_1 дізнався про постанову № 3195 від 24.12.202 лише 13.01.2026, коли йому поштовим зв'язком через відділення Укрпошти було вручено поштовий конверт, в якому містилась вказана постанова; дані ним уточнено вчасно; також вчасно пройдено ВЛК; у нього наявне право на відстрочку (бронювання), яку він оформив. Отже спірним у даному випадку є питання наявності виклику відповідачем позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , враховуючи що обов'язок проходження ВЛК у ОСОБА_1 мав би виникнути у зв'язку з отриманням рішення уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_2 , а як зазначено у постанові, він з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 самостійно.
Диспозицією ч. 1 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а диспозицією ч. 3 цієї статті - за вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті, в особливий період.
Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05:30 год. 24.02.2022 воєнний стан, який триває і дотепер.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ) під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 та має військово-обліковий документ - військовий квиток серія НОМЕР_1 (а. с 19 - 28).
У п. 5 військового квитка наявний запис: «Призивною комісією Мурованокуриловецького району Вінницької області визнаний придатним до стройової служби, призваний на строкову військову службу і направлений у військову частину 10 червня 1998 року».
Будь-яких інших відомостей про стан придатності ОСОБА_1 до військової служби у військовому квитку немає, отже статусу «Обмежено придатний до військової служби» він не мав. У зв'язку з цим на нього не поширюються положення Закону України від 21.03.2024 №3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» в частині обов'язкового самостійного ініціювання проходження ВЛК.
Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено обов'язок військовозобов'язаного пройти ВЛК на підставі рішення, прийнятого уповноваженою особою відповідного органу. Самостійно проходити ВЛК зазначені закони військовозобов'язаних не зобов'язують, за виключенням випадку наявності у них статусу «Обмежено придатний», що передбачено положеннями Закону України від 21.03.2024 № 3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».
Тобто обов'язок проходження ВЛК у ОСОБА_1 з'явиться після отримання ним відповідного рішення уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Пунктом 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (із змінами) (у тексті - Порядок) передбачено, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Пунктом 28 Порядку передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
В п. 41 Порядку зазначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Матеріали справи не містять підтвердження надсилання ОСОБА_1 і отримання ним повістки (повісток) про необхідність з'явитись до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проходження медичного огляду (військово- лікарської комісії) з метою визначення придатності до військової служби.
Навпаки ОСОБА_1 виконуються передбачені законодавством України обов'язки військовозобов'язаного. Відповідно до інформації, зазначеної у сформованому 23.12.2025 в мобільному застосунку «Резерв+» документі з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних і резервістів, ОСОБА_1 вчасно (02.06.2024) уточнив військово-облікові дані, в тому числі адресу проживання: АДРЕСА_1 , а також номер телефону НОМЕР_2 , який є актуальний. 17.12.2025 він пройшов ВЛК, згідно постанови якої придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах) медпідрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, ОЗ, охорони). В реєстрі «Оберіг» наявні відомості про звання, ВОС і номер НОМЕР_3 , тип відстрочки: бронювання.
Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто відповідач володіє щодо нього вичерпними обліковими даними.
Разом з тим у постанові № 3195 від 24.12.2025 не зазначено нормативний акт з питань мобілізації та мобілізаційної підготовки, порушення якого допустив ОСОБА_1 , а лише вказано про те, що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом. В постанові наведено зміст положення ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вказано, що у відповідності до інформації АІТС «Оберіг» у ОСОБА_1 , як військовозобов'язаного, дані про проходження ВЛК та ступінь придатності до військової служби - відсутні.
Абзацом першим ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Абзацом третім ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на громадян покладається обов'язок проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Частиною десятою ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено обов'язки громадян України, які перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві. Вказані особи зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово- облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово- лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Тобто законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено обов'язок військовозобов'язаного пройти військово-лікарську комісією за рішенням, прийнятим уповноваженою особою відповідного органу. Самостійно проходити військово-лікарську комісію законодавством України громадян не зобов'язано, за виключенням випадку, якщо військовозобов'язаний мав статус «обмежено придатний». Вказана категорія військовозобов'язаних відповідно до положень Закону України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» була зобов'язана самостійно виявити ініціативу на проходження ВЛК і пройти її у строки, передбачені вказаним Законом.
Посилання в постанові № 3195 від 24.12.2025 на порушення ОСОБА_1 положень абз. 4 п/п 10-1 п. 1 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» є незаконним, оскільки п/п. 10-1 виключений постановою КМУ від 30.07.2025 № 916 «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо окремих питань ведення військового обліку та призову громадян під час мобілізації».
З досліджених судом доказів не встановлено вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тому що він не отримував рішення уповноваженої особи з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження ВЛК, а з'явився самостійно, з власної ініціативи.
Також суд вважає протиправним звернення відповідача 15.12.2025 до Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області про доставлення ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому що він туди з'явився самостійно, про що зазначено в протоколі № 450 від 15.12.2025 і постанові № 3195 від 24.12.2025.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Встановлені Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, набрала чинності для України 11.09.1997) стандарти для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції потрібно розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» від 09.06.2011).
У рішенні ЄСПЛ «Енгель та інші проти Нідерландів» від 08.06.1976 визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень, зокрема, критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013, у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Обов'язок щодо належного складення протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених у протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладений на суд (ч. 2 ст. 251, ч. 1 ст. 254 КУпАП).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в справі від 08.07.2020 № 463/1352/16-а (адміністративне провадження № К/9901/21241/18) звертає увагу на те, що в силу принципу презумції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо події самого правопорушення та законності його фіксації.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним та обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене та беручи до уваги встановлені обставини, а також те, що правомірність прийнятого рішення відповідачем не доведена, суд приходить до висновку про задоволення позову, скасування оскаржуваної постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
При цьому суд враховує, що як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (п. п. 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (справа «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки позивач при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн, а відповідач є суб'єктом владних повноважень, то судовий збір в зазначеному розмірі підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72 - 79, 90, 241 - 246, 262, 268 - 272, 286 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення № 3195 від 24 грудня 2025 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок
Закрити відносно ОСОБА_1 провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Суддя Тарас ЛІЩИНА