Справа № 135/927/24
Провадження № 1-кп/135/18/26
іменем України
15.05.2026 м. Ладижин
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судових засідань ОСОБА_2 , учасників кримінального провадження: прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представника потерпілої - адвоката ОСОБА_5 , законного представника потерпілої ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_9 , розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020240000104 від 28 травня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.153 КК України, -
В провадженні Ладижинського міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.153 КК України.
В судовому засіданні захисник - адвокат ОСОБА_8 заявила клопотання про зміну розміру застави шляхом її зменшення посилаючись на те, що ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 01.05.2026 продовжено ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до двох місяців, тобто до 30.06.2026, з раніше визначеною заставою 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 266 240 грн. Обґрунтовуючи доводи свого клопотання сторона захисту вказує на те, що обвинувачений є опікуном своєї матері. Після обрання запобіжного заходу ОСОБА_9 обов'язки догляду над недієздатною матір'ю здійснював брат обвинуваченого ОСОБА_10 , який на даний час мобілізований для проходження військової служби. Таким чином, на даний час ОСОБА_10 не може здійснювати догляд за матір'ю, а інших осіб, які б могли здійснювати обов'язки опікуна немає. Крім того, розмір застави, визначений судом є непомірним з огляду на матеріальний стан обвинуваченого і його родичів. У зв'язку з чим просила змінити розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обвинувачений ОСОБА_9 та захисник - адвокат ОСОБА_7 підтримали заявлене клопотання.
Прокурори заперечували щодо заявленого клопотання, вважають, що підстав для зменшення розміру застави немає, визначена сума застави є такою, що достатньою мірою гарантує виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків.
Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_5 зазначила, що захисником не доведено підстав для зменшення розміру застави.
Законний представник потерпілої ОСОБА_6 підтримала думку прокурорів.
Дослідивши клопотання та вислухавши думку учасників провадження суд враховує наступне.
Відповідно до положень ст.201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
За приписами ст.ст. 200, 201 КПК України, відповідно до яких зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший більше або менше суворий. Водночас, підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Існування таких обставин повинно бути обґрунтовано належними доказами.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань та виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам (ч.1 ст.177 КПК України).
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються (ч.5 ст.132 КПК України).
Отже, для зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, остання повинна довести, що обставини, наведені у ст.194 КПК України, які враховувались судом при застосуванні/продовженні запобіжного заходу, перестали існувати або ж їх вага суттєво зменшилась.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, суд не перевіряє обґрунтованість підстав застосування запобіжного заходу та, відповідно не можуть ставитися під сумнів висновки, які були покладені в основу такого рішення суду. Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну обставин підозри, зміну або зменшення встановлених ризиків та впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Тому суд не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, а на підставі наданих стороною відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або його виконання.
Відповідно до ч.1 ст.182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Положеннями п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 03.03.2026 відносно обвинуваченого ОСОБА_9 був продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та застосований запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 грн.
Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 01.05.2026 обвинуваченому ОСОБА_9 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на стор до 30.06.2026 включно. Заставу, визначену ухвалою суду від 03.03.2026 залишено без змін у попередньо визначеному розмірі.
Станом на 15.05.2026 заставу обвинуваченим ОСОБА_9 внесено не було, а тому запобіжним заходом у даному кримінальному провадженні є тримання під вартою.
Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти» 22.05.2018 (заява №54335/14) було встановлено, що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.
У контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 28.09.2010 (заява №12050/04) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
У справі «Істоміна проти України» від 13.01.2022 (заява №23312/15) ЄСПЛ зазначив, що, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, його майно та його чи її відносини з особами, які мають надати забезпечення, іншими словами, за ступенем впевненості, що можлива перспектива втрата застави або позову проти гарантів у разі неявки підсудного на судове засідання буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання з його або її боку втекти. Оскільки йдеться про основне право на свободу, гарантоване статтею 5, органи влади повинні так само обережно встановити відповідний розмір застави, як і вирішити, чи є необхідним продовження тримання під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого не може бути вирішальним фактором, що виправдовує суму застави.
Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Судом встановлено, що протягом останніх 2 років обвинувачений не працював, оскільки перебував під вартою, а тому не має доходів, сім'я заявника також не має коштів для внесення застави у розмірі встановленому судом.
Суд вважає такими, що заслуговують на увагу доводи сторони захисту про те, що продовження перебування обвинуваченого під вартою та факт несплати застави у такому розмірі на протязі тривалого часу, також є свідченням того, що визначений розмір є непомірним для нього.
З огляду на наявні ризики, встановлені судом в ухвалах про продовження обвинуваченому запобіжного заходу, стадію на якій перебуває дане кримінальне провадження, зважаючи на практику ЄСПЛ, відповідно до якої з плином часу ризики, які існували на момент застосування запобіжного заходу, значно зменшуються або ж взагалі зникають, суд доходить висновку про можливість зменшення обвинуваченому ОСОБА_9 розміру застави визначеного для обвинуваченого, як альтернативного запобіжного заходу, з 80 до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На переконання суду сплата обвинуваченим застави у такому розмірі здатна забезпечити належне виконання покладених на нього обов'язків та його належну процесуальну поведінку, при цьому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання втекти від суду або будь-яким чином перешкоджати інтересам правосуддя.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 201, 331, 369-372 КПК України,-
Клопотання захисника - адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу шляхом зменшення суми застави, застосованої до ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Зменшити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму застави, у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти, до 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень.
У разі внесення застави оригінал документа з відміткою банку, що підтверджує внесення застави, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, яка після отримання і перевірки документа повинна надати розпорядження про негайне звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити про це суд.
У разі внесення застави, на підставі ч.5 ст.194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає чи перебуває, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Визначити двохмісячний термін дії обов'язків, покладених на обвинуваченого у разі внесення застави, з дня внесення застави.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 18.05.2026.
Суддя Ладижинського міського суду
Вінницької області ОСОБА_1