18 травня 2026 року
м. Київ
справа №946/4737/25
адміністративне провадження № К/990/19323/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Кудіна Марія Геннадіївна, на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив:
- скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 № 1/6647 від 08.06.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьої 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.03.2026 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
ОСОБА_1 також подав до П'ятого апеляційного адміністративного суду заяву про забезпечення позову в якій просив:
1. Зупинити дію постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1/6647 від 08.06.2025 до закінчення апеляційного розгляду справи № 946/4737/25.
2. Зупинити стягнення у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, відкритому Ізмаїльським відділом державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), до закінчення апеляційного розгляду справи № 946/4737/25;
3. Заборонити Ізмаїльському відділу державної виконавчої служби вчиняти будь-які подальші виконавчі дії у ВП № НОМЕР_1, у тому числі звертати стягнення на заробітну плату, грошове забезпечення, рахунки та інші доходи апелянта до закінчення апеляційного розгляду справи № 946/4737/25.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 946/4737/25.
Не погодившись з ухвалою апеляційного суду про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Кудіна Марія Геннадіївна, звернувся через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду (далі - Суд) із цією касаційною скаргою.
У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Суд виходить з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 висловила правову позицію, відповідно до якої у касаційному порядку можуть окрім інших переглядатися ухвали суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову (тобто, як ухвали, якими задоволено заяву про забезпечення позову, так і ухвали, якими відмовлено у такому забезпеченні), а також постанови суду апеляційної інстанції, якими скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини першої та другої статті 150 КАС України та частини першої статті 151 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно частини третьої статті 150 КАС України ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Відповідно до частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Виходячи з доводів касаційної скарги, скаржник висловлює повну незгоду з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови у забезпеченні позову, вважаючи оскаржувану ухвалу незаконною через неправильне застосування норм процесуального права. Скаржник наголошує, що апеляційний суд помилково звів зміст заяви про забезпечення позову лише до площини правомірності дій державної виконавчої служби, проігнорувавши той факт, що примусове стягнення коштів безпосередньо ґрунтується на оскаржуваній постанові територіального центру комплектування. Скаржник переконує, що зупинення стягнення на підставі виконавчого документа є прямо передбаченим законом заходом, який спрямований на збереження існуючого стану до моменту остаточного вирішення спору, а не на розв'язання окремого спору з виконавцями.
Відмовляючи у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені в заяві обґрунтування не знайшли свого підтвердження, а застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з'ясування фактичних обставин справи матиме наслідком надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого позову.
Тож суд апеляційної інстанції зауважив, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Апеляційний суд виснував, що відповідно до статті 235 КУпАП прийняття постанови про накладення штрафу за адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210 КУпАП, належить до повноважень відповідача.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що у випадку наявності обставин порушення органами ДВС вимог законодавства при прийнятті рішень (вчиненні дій / допущення бездіяльності) в рамках виконавчого провадження, норми законодавства передбачають право на оскарження таких рішень (дій, бездіяльності) в адміністративному чи судовому порядку.
За висновками суду апеляційної інстанції протиправність дій та рішень виконавця не може бути встановлена в рамках цієї справи, оскільки такі обставини виходять за межі спірних правовідносин, що склались між сторонами, а тому вони не можуть бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову. В рамках цієї справи, у разі задоволення позовних вимог, судове рішення матиме наслідком скасування рішень відповідача, тобто таке рішення буде констатуючим і відсутні підстави вважати, що в разі невжиття заходів забезпечення позову виконання такого рішення буде ускладнене чи неможливе.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відмовляючи в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції правильно застосував положення статті 150 КАС України, її правильне застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосування норм права судом апеляційної інстанції є очевидним, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з урахуванням положень статті 333 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Кудіна Марія Геннадіївна, на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк