05 травня 2026 року м. ЛьвівСправа № 260/7205/25 пров. № А/857/49453/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Боршовського Т.І.,
суддів Кухтея Р.В.,
Шевчук С.М.,
за участю секретаря судового засідання Арбуза Р.В.
представників позивача Сочки В.І.,
Горінецького О.Й.,
Кіт У.В.,
представників відповідача Бенци В.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 260/7205/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
суддя в 1-й інстанції - Скраль Т.В.,
час ухвалення рішення - 21 жовтня 2025 року о 13:41 год.,
місце ухвалення рішення - м. Ужгород,
дата складення повного рішення - 27 жовтня 2025 року.
І. Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, платник податків) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - ГУ ДПС, відповідач, апелянт, контролюючий орган), в якому просила суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України в Закарпатській області № 8701/07-16-24-07-03 від 30.08.2024 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 340,00 грн. за платежем 11010500 (Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування); визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України в Закарпатській області № 8702/07-16-24-07-03 від 30.08.2024 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем 11010500 (Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування) на загальну суму 272880,43 грн, в т.ч.: 248073,12 грн - сума нарахованого податкового зобов'язання; 24807,31 грн - сума нарахованої штрафної санкції; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України в Закарпатській області № 8704/07-16-24-07-03 від 30.08.2024 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем 11011001 (Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування) на загальну суму 22740,04 грн., в т.ч.: 20672,76 грн. - сума нарахованого податкового зобов'язання; 2067,28 грн. - сума нарахованої штрафної санкції.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 не отримувала копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення про дату початку і місце проведення такої перевірки, а тому така проведена за відсутності встановлених на те податковим законодавством підстав. Вказує, що основна сума боргу (кредиту) у еквіваленті 1628184,00 грн., яка прощена АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості, для ОСОБА_1 згідно додаткової угоди № 1 від 22.09.2022 р., є додатковим благом, яке згідно вимог пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції 21 жовтня 2025 року ухвалив рішення, яким задовольнив повністю адміністративний позов: визнав протиправними та скасував спірні податкові повідомлення-рішення. Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наказ Головного управління ДПС у Закарпатській області № 530-п від 11 червня 2024 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 та повідомлення від 11 червня 2024 року № 149/07-16-24-07-03 про проведення такої перевірки надіслано засобами поштового зв'язку за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як відповідно до витягу з реєстру територіальної громади зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 з 15 липня 1989 року: АДРЕСА_2 , яка за змістом п. 45.1. ст. 45 ПК України є податковою адресою платника податків - фізичної особи. Оцінивши цей факт, суд дійшов висновку про те, що контролюючий орган не дотримався приписів п. 42.2 ст. 42, п. 78.2 ст. 78 ПК України щодо обов'язку направлення платнику податків копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. При цьому, суд першої інстанції відхилив доводи відповідача щодо належного повідомлення позивача про проведення перевірки. Отже, як наслідок, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки на момент початку проведення позапланової документальної невиїзної перевірки у контролюючого органу не було відомостей про вручення платнику податків наказу та повідомлення, то контролюючий орган не мав підстав для початку перевірки. Таке порушення процедури проведення перевірки з боку контролюючого органу, з огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 23.10.2024 у справі № 380/11112/23, від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, суд першої інстанції визнав суттєвими, та достатньою підставною для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами такої перевірки, оскільки через них позивач була позбавлена можливості знати та розуміти, що відносно неї податковим органом проводиться перевірка, надати документи та пояснення під час проведення перевірки, спростувати та заперечити висновки акту перевірки про допущення нею порушень податкового законодавства. Також суд виснував, що оскільки встановленні процедурні порушення під час здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача є суттєвими та самостійною підставою для скасування податковим повідомлень-рішень, а тому нема необхідності надавати оцінку виявлених порушень податкового законодавства, зафіксованих в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 26 липня 2025 № 10135/07-16-24-07-03/2472713521.
ІІІ. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції, покликаючись на неповне встановлення обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити постанову, якою відмовити в позові повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції належно не дослідив та не врахував, що податковою адресою позивача на час скерування наказу та повідомлення про проведення податкової перевірки, яка внесена до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - ДРФО), була адреса: АДРЕСА_2 . Позивач внесла зміни щодо неї на АДРЕСА_2 , лише 03.08.2024. Вказану податкову адресу позивач вказала і у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік, тобто за податковий період за який і проводилася документальна невиїзна перевірка. Окрім цього, апелянт звернув увагу на те, що позивач отримала усі листи, що направлялися контролюючим органом на її податкову адресу, внесену до ДРФО: запит про надання документів від 11.045.2024; наказ про проведення перевірки № 530-п від 11.06.2024, акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 26.07.2024 № 10135/07-16-24-07-03/2472713521, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення рекомендованих листів. Отже, контролюючий орган виконав належним чином зобов'язання, передбачені п. 42.2 ст. 42, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, з врахуванням положень п. 45.1 ст. 45, п. 70.1, п. 70.5, п. 70.7 ст. 70 цього ж Кодексу, щодо належного повідомлення платника податків про проведення документальної невиїзної перевірки. Щодо результатів перевірки по суті, виявлених правопорушень, то апелянт вказав на те, що сума прощеного боргу становить 1628184 грн., а не 250000грн., як помилково вказала позивач у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік. Про вказану суму прощеного боргу, а також обов'язок подати декларацію та сплатити з вказаного доходу податок на доходи та військовий збір, ОСОБА_1 знала, оскільки підписала додаткову угоду з АТ КБ «ПриватБанк» № 1 від 22.09.2022. ОСОБА_1 . Позивач помилково посилається на вказана сума, як додаткове благо, не включається до загального місячного оподаткованого доходу платника податків відповідно до пп. 165.1.5 п. 165.1 ст. 165 ПК України, оскільки банком прощена суму боргу не за іпотечним житловим кредитом, а за кредитом на споживчі цілі, який не можна ототожнювати із іпотечним кредитуванням. Отже, вважає апелянт, до ОСОБА_1 не застосовується вказана норма податкового закону.
ІV. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Позивач через представника подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, у відзиві вказує на те, що слід врахувати, що суд першої інстанції в судовому засіданні 21.10.2025 відмовив в долученні до матеріалів справи інформації з ДРФО, долученої до письмових пояснень через пропуск відповідачем строку на подання доказів без клопотання про поновлення строку на їх подання, а тому такий доказ не повинен бути прийнятим до розгляду на стадії апеляційного провадження. Вказує, що ОСОБА_1 з 15.07.1989 і по сьогодні зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , і вказана адреса не змінювалася, а тому її адреса обліку як платника податків не могла бути зміненою та відмінною від адреси реєстрації місця проживання. Надані відповідачем докази: повідомлення про вручення рекомендованих повідомлень, направлені не за місцем реєстрації місця проживання позивача, та не містять даних ідентифікації особи одержувача (ПІБ особи, яка отримала, рік одержання, відсутня відмітка про одержання особисто чи через представника за довіреністю), а підпис одержувача на таких повідомленнях не належить ОСОБА_1 . Вказує, що оскільки позивач не отримала наказу та повідомлення про проведення перевірки, які в порушення ст. 42, п. 79.2 ст. 79 ПК України не були їй направлені контролюючим органом, то суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про проведення перевірки, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Щодо доводів апелянта в частині аргументів про оподаткування прощеного боргу, то такі не мають братися апеляційним судом до уваги, оскільки податкові повідомлення-рішення скасовані судом першої інстанції виключно з підстав встановлених процедурних порушень. Тобто такі доводи є не релевантними для оскарження рішення суду першої інстанції та не впливають на його правомірність.
Ухвалою від 07.01.2026 відкрито провадження у справі.
Ухвалою від 10.04.2026 справу в новому складі суду призначено до апеляційного розгляду в судовому засіданні на 21.04.2026 о 12:45 год.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 витребувано від відповідача належним чином завірені копії облікової картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 та усіх заяв ОСОБА_1 про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків щодо зміни задекларованого (зареєстрованого) місця проживання (перебування).
На виконання ухвали вказаної вище ухвали суду відповідачем надано клопотання від 27.04.2026, до якого долучено: інформаційний лист Головного управління ДПС України в Закарпатській області від 23.04.2026 № 893/07-16-12-01-10, витяг з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків від 23.04.2026 щодо ОСОБА_1 за період з 04.05.1998 по 03.08.2024, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 24.04.2026 щодо фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , копію свідоцтва платника єдиного податку серії Б № 096222 від 14.06.2013.
В судовому засіданні 05.05.2026 суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання сторін: позивача, викладене у відзиві на апеляційну скаргу, щодо долучення до матеріалів справи копії усіх сторінок (с. 12-13, 14-15) паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого ОСОБА_1 , та відповідача від 27.04.2026.
V. Обставини справи, встановлені судами.
Судом першої інстанції встановлено, що 12 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитну угоду №031 Є/V-U, відповідно до якої загальна сума кредиту у рамках кредитної угоди становила 60 000, 00 USD (шістдесят тисяч доларів США) (п. 1.2).
Термін повернення кредиту й окремих частин - траншів кредиту, встановлюється договорами про видачу траншів кредиту, а також графіку погашення кредиту, відсотків, і винагороди, що є невід'ємними додатками до договорів про видачу траншів, але не пізніше 11.06.2015. Зазначений термін може бути змінений згідно з п. 2.3.3, 2.4.1 даної Угоди (п. 1.3).
Кредит надається на наступні цілі - споживчі цілі. Ціль надання окремих частин - траншів, уточнюється в п. 1.4 договорів про надання траншів (п. 1.4).
18 червня 2008 року між АТ КБ «Приватбанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець-позичальник) і ОСОБА_2 (іпотекодавець-майновий поручитель) укладено іпотечний договір, за яким іпотекою забезпечується виконання зобов'язань ОСОБА_1 , що випливають з кредитного договору від 12 червня 2008 року №031 Є/V-U, (а.с. 24-26).
Згідно з пунктом 7 Договору іпотеки у забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором та Іпотекодавцем, Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно (Предмет іпотеки), а саме: житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , стрічкову пилораму з надвірними спорудами та земельну ділянку розміром 0,25 гектара, що розташовані у АДРЕСА_3 .
22 вересня 2022 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено Додаткову Угоду №1 до Кредитного договору № 031 Є/V-U від 12 червня 2008 року, (а.с. 27).
Згідно з пунктом 1.1. Додаткової Угоди Банк зобов'язується здійснити прощення частини заборгованості, що виникла за Договором №031 Є/V-U, в частині заборгованості по сплаті основного боргу на 44 524,1 дол., процентів на 153 401,86 дол., процентів за статтею 625 ЦКУ 0,00 дол, по сплаті комісії 0,00 дол., пені на 342 976,78 дол, штрафи на 120 904, 11 грн, за умови виконання вимог цієї Додаткової Угоди та Договору.
Пунктом 1.2 Додаткової угоди встановлено, що на дату підписання цієї Додаткової Угоди заборгованість за Договором у розмірі 6836, 47 дол. (250 000, 00 грн. по курсу НБУ 36,5686); що складає заборгованість за основним боргом 6836,47 дол.
Позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за договором, визначену в п. 1.2 цієї угоди до 23.09.2022 (пункт 1.3 Додаткової угоди).
Пунктом 1.6 Додаткової угоди передбачено, що у разі прострочення виконання позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених п. 1.3 та/або будь-якого із зобов'язань, передбачених договором та/або додатковою угодою, умови п. 1.1 не застосовуються. Термін погашення позичальником загальної суми заборгованості за договором у розмірі 547739,21 дол. встановлюється день, що йде за днем, в якому було допущено прострочення.
Згідно з пунктом 2 Додаткової Угоди Позичальник засвідчує: що повністю розуміє наслідки прощення заборгованості викладені в пункті 1.1. даної Додаткової угоди та є повідомленим про прощення боргу та необхідність виконання ним вимог частини «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 162 Податкового кодексу України, та розуміє що прощення основної суми боргу (кредиту) платника податку (крім суми прощеного (анульованого) основного боргу платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті), забезпеченим іпотекою житлової нерухомості), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та зобов'язується самостійно сплатити податок з доходу, та зобов'язується відобразити дохід у річній податковій декларації.
Позичальник є повідомленим та розуміє, що згідно п.п. 165.1.55 п 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України, що основна сума боргу (кредиту) платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності та сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та зобов'язується відобразити такий дохід у річній податковій декларації про майновий стан та доходи.
27.03.2024 ОСОБА_1 подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2022 рік, якою задекларовано в рядку 10 загальну суму доходів, які включаються до загального річного оподаткованого доходу в сумі 250000 грн., в тому числі у вигляді додаткового блага (прощений (анульований) борг за кредитом, що отриманий на придбання житла (іпотечний) кредит - 250000 грн. (п. 10.13.1), податок на доходи фізичних осіб - 45000 грн., військовий збір - 3750 грн.; загальна сума річного доходу - 250000 грн., загальна сума податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб - 45000 грн., військового збору - 3750 грн.
Листом від 29.03.2024 № 4016/6/07-16-24-02-06 Головне управління ДПС у Закарпатській області просило ОСОБА_1 надати підтверджуючі документи щодо отриманого доходу за 2022 рік у зв'язку із встановленням за результатами аналізу наявної податкової інформації розбіжності між сумою задекларованого доходу в декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік та да даними, що містяться в державному реєстрі фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів згідно податної податкової звітності податковими агентами за ознакою « 126» - додаткове благо.
Цей лист надіслано засобами поштового зв'язку 11.04.2024, а саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_1 . Рекомендоване повідомлення містить розписку про одержання адресатом 26.04.2024.
Листом від 28.05.2024 № 20.1.0.0.0/7-240520/ НОМЕР_2 АТ КБ «ПриватБанк» за запит Головного управління ДПС у Закарпатській області повідомлено, що з ОСОБА_1 підписано додаткову угоду № 1 від 22.09.2022 до кредитної угоди № 031Є/V-U від 12.06.2008, згідно умов якої банк простив заборгованість по сплаті основної суми боргу - 1628184 грн. Клієнту повідомлено про наслідки такого прощення та необхідність виконання ним частини «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, а саме: прощені суми є доходом, отриманим ним як додаткове благо, з якого необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, та задекларувати такий дохід у річній податковій декларації.
11 червня 2024 року наказом Головного управління ДПС у Закарпатській області № 530-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 » наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з 23 липня 2024 року тривалістю 3 робочі дні. Перевірку провести з питань правильності нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору по отриманому від АТ «ПриватБанк» доходу за 2022 рік.
Відповідно до повідомлення від 11 червня 2024 року № 149/07-16-24-07-03 повідомлено ОСОБА_1 , що Головним управлінням ДПС у Закарпатській області буде проведено з 23 липня 2024 року документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з питань правильності нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору по отриманому від АТ «ПриватБанк» доходу за 2022 рік.
Наказ та повідомлення надіслано засобами поштового зв'язку, а саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_1 . Рекомендоване повідомлення містить розписку про одержання адресатом 15.06.2024 (а.с. 64).
З 23 липня 2024 року по 25 липня 2024 року контролюючим органом Головного управління ДПС у Закарпатській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) (далі - перевірка), за наслідками якої складено акт від 26 липня 2024 року № 10135/07-16-24-07-03/ НОМЕР_3 (а.с. 51-54) (далі - акт перевірки).
За наслідками перевірки встановлені такі порушення податкового законодавства:
1) пп. 49.18.4 п.49.18 ст.49, пп. «в» п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, а саме - несвоєчасне подання до контролюючого органу податкової декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік;
2) пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.1 п.164.1, пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.3 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-IV, із змінами та доповненнями, в результаті чого перевіркою донараховано 248073,12 грн податку на доходи фізичних осіб за 2022 рік з суми доходу, отриманого платником податку як додаткове благо;
3) пп.1.1, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ, пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.168.1.3 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого перевіркою донараховано 20672,76 грн військового збору за 2022 рік з суми доходу, отриманого платником податку як додаткове благо.
Вказаний акт перевірки надіслано засобами поштового зв'язку, а саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення 26.07.2024 за адресою: АДРЕСА_1 . Рекомендоване повідомлення містить розписку про одержання адресатом 15.08.2024.
ГУ ДПС у Закарпатській області винесено податкові повідомлення-рішення від 30 серпня 2024 року:
- № 8702/07-16-24-07-03 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму основного платежу - 248 073,12 грн. та штрафної санкції - 24 807,31 грн.;
- № 8704/07-16-24-07-03 про збільшення суми грошового зобов'язання по військовому збору на суму основного платежу - 20 672,76 грн. та штрафної санкції - 2 067,28 грн.;
- № 8701/07-16-24-07-03 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму штрафної санкції 340 гривень.
Вказані податкові повідомлення-рішення надіслано засобами поштового зв'язку, а саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення 03.09.2024 за адресою: АДРЕСА_1 . Рекомендоване повідомлення містить розписку про одержання адресатом 12.09.2024.
Апеляційним судом встановлено, що згідно відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податку, ОСОБА_1 , рокпп НОМЕР_3 , місце проживання з 04.05.1998: АДРЕСА_4 ; з 26.05.2008: АДРЕСА_2 ; з 03.08.2024: АДРЕСА_2 .
Згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого ОСОБА_1 , на сторінці 11 є штамп Тячівського районного відділу УДМС України в Закарпатській області «прописаний»: із записом: з 13.07.1989: АДРЕСА_2 .
VII. Позиція суду апеляційної інстанції.
Як випливає зі змісту рішення від 21.10.2025, суд першої інстанції, ухвалюючи вказане рішення, виходив з того, що наказ Головного управління ДПС у Закарпатській області № 530-п від 11 червня 2024 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 та повідомлення від 11 червня 2024 року № 149/07-16-24-07-03 про проведення такої перевірки надіслано засобами поштового зв'язку за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як відповідно до витягу з реєстру територіальної громади зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 з 15 липня 1989 року: АДРЕСА_2 , яка за змістом п. 45.1. ст. 45 ПК України є податковою адресою платника податків - фізичної особи. Оцінивши цей факт, суд дійшов висновку про те, що контролюючий орган не дотримався приписів п. 42.2 ст. 42, п. 78.2 ст. 78 ПК України щодо обов'язку направлення платнику податків копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Отже, як наслідок, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки на момент початку проведення позапланової документальної невиїзної перевірки у контролюючого органу не було відомостей про вручення платнику податків наказу та повідомлення, то контролюючий орган не мав підстав для початку перевірки. Таке порушення процедури проведення перевірки з боку контролюючого органу, є достатньою підставною для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами такої перевірки.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що неналежне повідомлення платника податків про її проведення є суттєвим порушенням вимог податкового закону щодо процедури її проведення, та відповідно достатньою підставною для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами такої перевірки, оскільки в такому випадку платник податків позбавлений права на участь в прийнятті рішень.
Проте колегія суддів вважає, що такий висновок зроблено судом першої інстанції за неповного з'ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, з огляду на таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 19-1.1 пункту 19-1.1 статті 19 ПК України контролюючі органи здійснюють, зокрема, адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.
Приписами до пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.
Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою є перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб'єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначається статтею 78 ПК України. Так, згідно з пунктом 78.4. статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Відповідно до пункту 79.1. статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом
Як встановлено судом першої інстанції, наказом Головного управління ДПС у Закарпатській області від 11 червня 2024 року № 530-п призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з 23 липня 2024 року, з питань правильності нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору по отриманому від АТ «ПриватБанк» доходу за 2022 рік.
Така перевірка призначена в зв'язку із встановленням за результатами аналізу наявної податкової інформації розбіжності між сумою задекларованого доходу в декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік, поданої ОСОБА_1 27.03.2024, та даними, що містяться в державному реєстрі фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів згідно податної податкової звітності податковими агентами за ознакою « 126» - додаткове благо.
Згідно з пунктом 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, однією з умов для проведення позапланової невиїзної перевірки є вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Так, відповідно до пункту 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з пунктом 42.5. статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Отже, за змістом вказаних норм статті 42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, належним врученням платнику податків копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки є їх надіслання за податковою адресою платника податків (для фізичної особи) рекомендованим листом з повідомленням про вручення або у спосіб особистого вручення платнику податків чи його представнику.
Згідно з пунктом 45.1. статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Податковою адресою платника податків - електронного резидента (е-резидента) визнається електронна адреса, зазначена такою особою у заяві про набуття статусу електронного резидента (е-резидента).
Відповідно до п. 70.1 статті 70 ПКУ України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, серед іншого, які є громадянами України.
За змістом пп. 70.2.4 п. 70.2 статті 70 ПК України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація про місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство.
Пунктом 70.5 статті 70 ПК України передбачено, що фізична особа - платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов'язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому органу облікову картку фізичної особи - платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред'явити документ, що посвідчує особу.
Для заповнення облікової картки фізичної особи - платника податків використовуються дані документа, що посвідчує особу. Для заповнення повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) використовуються дані паспорта.
Форма облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) і порядок їх подання встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Фізична особа несе відповідальність згідно із законом за достовірність інформації, що подається для реєстрації у Державному реєстрі.
Відповідно до п. 70.15 статті 70 ПК України відомості з Державного реєстру:
70.15.1. використовуються контролюючими органами виключно для здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства України;
70.15.2. є інформацією з обмеженим доступом, крім відомостей про взяття на облік фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність;
70.15.3. передаються до Єдиного державного демографічного реєстру для проведення верифікації даних про фізичних осіб відповідно до частин четвертої та сьомої статті 34 Закону України "Про публічні електронні реєстри" в обсягах та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 70.17 ПК України передбачено, що державний реєстр фізичних осіб - платників податків формується на основі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів. Обліковим карткам фізичних осіб, які на момент набрання чинності цим Кодексом зареєстровані у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, присвоюються номери, що відповідають ідентифікаційним номерам платників податків - фізичних осіб. Документи про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, видані контролюючими органами у порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Кодексом, вважаються дійсними для всіх випадків, передбачених для використання реєстраційних номерів облікових карток фізичних осіб, не підлягають обов'язковій заміні та є такими, що засвідчують реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.
Таким чином, за змістом ст.ст. 45, 70 ПК України для фізичної особи податковою адресою визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Дані щодо місця проживання особи вноситься до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - ДРФО). Такі дані щодо проживання, внесені до ДРФО на підставі облікових карток фізичної особи, вважаються її податковою адресою та використовуються контролюючим органом для здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства України, в тому числі й для направлення офіційної кореспонденції, зокрема, передбаченої пунктом 79.2 статті 79 ПК України.
Як встановлено судом першої інстанції наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 11 червня 2024 року № 530-п та повідомлення від 11 червня 2024 року № 149/07-16-24-07-03 надіслано відповідачем позивачу засобами поштового зв'язку за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, суд першої інстанції, беручи до уваги витяг з реєстру територіальної громади, про те, що зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 з 15 липня 1989 року: АДРЕСА_2 , дійшов висновку, що надіслання наказу та повідомлення за адресою: АДРЕСА_1 не підтверджує виконання контролюючим органом обов'язку, передбаченого пунктом 79.2 статті 79 ПК України, а тому на момент проведення позапланової документальної невиїзної перевірки у контролюючого органу не було відомостей про вручення платнику податків наказу та повідомлення, та, відповідно, підстав для початку перевірки.
Проте суд першої інстанції неправильно застосував вказані вище норми податкового закону, оскільки фактично ототожнив у правовідносинах, що виникли зі здійсненням відповідачем контролю за дотриманням позивачем податкового законодавства України, адресу щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 згідно витягу з реєстру територіальної громади від 13.10.2025, з податковою адресою, відомості щодо якої містяться в ДРФО.
При цьому суд першої інстанції не дослідив чи адреса, вказана у витягу з реєстру територіальної громади від 13.10.2025: АДРЕСА_2 , відповідає податковій адресі фізичної особи згідно даних ДРФО, з огляду на вимоги податкового закону щодо направлення кореспонденції на податкову адресу фізичної особи, та доводи відповідача, викладені у відзиві, про те, що наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 11 червня 2024 року № 530-п та повідомлення від 11 червня 2024 року № 149/07-16-24-07-03 надіслано відповідачем засобами поштового зв'язку на дійсну на той час податкову адресу позивача: АДРЕСА_2 .
Також суд першої інстанції не звернув увагу на те, що вказані доводи відповідача, викладені у відзиві, також підтверджувалися відомостями акту перевірки від 26 липня 2024 року № 10135/07-16-24-07-03/2472713521 та поданої ОСОБА_1 27.03.2024 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік щодо місця проживання - податкової адреси позивача: АДРЕСА_2 .
Тобто суд першої інстанції, враховуючи розбіжності в доводах сторін, та поданих ними доказах щодо місця проживання позивачки, керуючись принципом офіційного з'ясування обставин справи згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України, був зобов'язаний встановити, яка з вказаних сторонами адрес, є податковою адресою ОСОБА_1 згідно відомостей ДРФО.
Натомість місцевий суд, помилково застосував у цій ситуації принцип змагальності в частині обов'язку відповідача як суб'єкта владних повноважень довести правомірність оскаржених рішень, без його взаємозв'язку з принципом офіційного з'ясування обставин справи, та не витребував у відповідача відомості з ДРФО щодо місця проживання платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 на час направлення наказу та повідомлення про проведення перевірки.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції про те, що саме відповідач як суб'єкт владних повноважень повинен довести правомірність своїх дій та рішень належними та допустимими доказами. Проте за умови якщо обидві сторони вказують на підтвердження своїх доводів обставини та подають докази, які містять розбіжності щодо цих обставин, як в спірному випадку щодо податкової адреси фізичної особи - позивачки у справі, саме суд, керуючи принципом офіційного з'ясування обставин, повинен перевірити ці доводи сторін та встановити дійсну податкову адресу платника податків на підставі належних та допустимих доказів.
Натомість у судовому засіданні 21.10.2025 місцевий адміністративний суд протокольною ухвалою залишив без розгляду клопотання відповідача, викладене в письмових поясненнях від 20.10.2025, про долучення до матеріалів справи інформаційної довідки з відомостями з ДРФО станом на 17.10.2025 щодо ОСОБА_1 про місце проживання в хронології по датах внесення до вказаного Реєстру, з підстави пропуску строку подання доказів без клопотання про його поновлення, хоча вказані докази були доречними та необхідними для встановлення податкової адреси позивача.
Тобто суд першої інстанції формально надав перевагу вимогам процесуального закону щодо наслідків пропуску строку подання відповідачем доказів у справі без подання відповідного клопотання перед принципом офіційного з'ясування обставин справи в адміністративному суді, хоча за встановлених вище обставин та вимог податкового закону, дослідження таких відомостей щодо місця проживання фізичної особи згідно ДРФО було необхідним для повного та всебічного з'ясування обставин та справедливого вирішення цієї адміністративної справи з прийняттям за наслідками розгляду законного та обгрунтованого рішення.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відповідач був безпідставно позбавлений можливості подати в підтвердження своїх доводів належний та допустимий доказ - відомості з ДРФО, який за спірних обставин підлягав дослідженню судом першої інстанції.
З огляду на вказане порушення норм процесуального закону судом першої інстанції, керуючись приписами статті 308 КАС України, апеляційний суд вважає за необхідне дослідити докази з інформацією з ДРФО, наданою відповідачем, та додатково отриманою судом на виконання ухвали від 21.04.2026.
Як встановлено апеляційним судом з даних картки платника податків, виданої 20.08.2020, ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_3 , зареєстрована у ДРФО 04.05.1998.
Згідно відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податку, наданих на виконання ухвали суду, ОСОБА_1 , рокпп НОМЕР_3 , місце проживання з 04.05.1998: АДРЕСА_4 ; з 26.05.2008: АДРЕСА_2 ; з 03.08.2024: АДРЕСА_2 .
Згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого ОСОБА_1 , на сторінці 11 є штамп Тячівського районного відділу УДМС України в Закарпатській області «прописаний»: із записом: з 13.07.1989: АДРЕСА_2 .
Отже, паспорті дані позивача та відомості з реєстру територіальної громади щодо місця проживання ОСОБА_1 та відомості з ДРФО, надані відповідачем суду першої інстанції 20.10.2025 та апеляційному суду на виконання ухвали від 21.04.2026 станом на дату направлення позивачу наказу та повідомлення про проведення перевірки, містили розбіжності щодо місця проживання позивачки.
Проте апеляційний суд звертає увагу на те, що в податкових правовідносинах згідно з пунктом 70.16 статті 70 ПК України місце проживання фізичної особи - платника податків, тобто його податкова адреса, визначається згідно відомостей ДРФО, а тому є помилковим твердження позивача про те, що спірному випадку місце проживання визначається даними з Єдиного державного демографічного реєстру. Такі дані Єдиного державного демографічного реєстру можуть бути лише підставою для внесення змін до ДРФО. При чому в автоматизованому порядку, без звернення фізичної особи із заявою до органу ДПС, внесення таких змін можливе лише після внесення змін до Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822, наказом від 09.06.2023 № 305, та реалізації спільного наказу Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства фінансів України від 13.05.2020 № 386/208. До цього, такі зміни були можливі лише за заявою особи про внесення змін до облікових даних, що містяться в ДРФО.
В спірному випадку станом на час направлення позивачу наказу та повідомлення про проведення перевірки від 11.06.2024 податкова адреса ОСОБА_1 згідно ДРФО: АДРЕСА_2 .
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач саме на вказану адресу направив наказ та повідомлення про проведення перевірки. Тобто контролюючий орган належно виконав встановлений пунктом 79.2 статті 79 ПК України обов'язок, як передумову для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків, оскільки в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, направив позивачці на її податкову адресу копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Щодо заперечень представників позивача про те, що відповідно вимог статей 45, 70 ПК України, Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822, відомості з ДРФО щодо місця проживання фізичної особи вносяться на підставі даних щодо місця проживання особи, підтверджених документом, що посвідчую особу, тобто паспорта громадянина України, згідно даних якого зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 не змінювалося з 13.07.1989, і позивач не подавала до контролюючого органу заяв про зміну місця проживання, то суд зазначає таке.
Як вказано вище, згідно долученої до позовної заяви картки платника податків, виданої 20.08.2020, ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_3 , зареєстрована у ДРФО 04.05.1998.
За змістом пункту 70.17 статті 70 ПК України такі документи та реєстраційні дії щодо реєстрації в ДРФО, вчинені до набрання чинності вказаним кодексом, є чинними. Окрім цього, вказаним Пунктом передбачено, що державний реєстр фізичних осіб - платників податків формується на основі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.
Як вбачається з відомостей з ДРФО, дата реєстрації позивача в ДРФО - 04.05.1998, із внесенням відомостей про місце проживання, та подальші зміни 26.05.2008, відбулася до набрання чинності положень ПК України від 02.12.2010 та вказаного вище Положення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822. В цей період і до набрання чинності ПК України, правовідносини щодо обліку платників податків - фізичних осіб та ведення ДРФО регулювалися Законом України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» від 22.12.1994 № 320/94-ВР, постановою КМУ від 06.11.1997 № 1232 «Про заходи щодо запровадження ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів», Положенням про картку фізичної особи - платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 27.01.1998 № 43; Інструкцією про порядок обліку платників податків, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації від 19.02.1998 № 80.
Так відповідно до ст.ст. 3, 5 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів», п.п. 1, 3 Положення про картку фізичної особи - платника податків, п.п. 6.1, 7.1 Інструкції про порядок обліку платників податків, до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (відомості з якого були перенесені згідно з пунктом 70.17 статті 70 ПК України до ДРФО), включаються інформація про осіб, які постійно проживають в Україні, мають об'єкти оподаткування, передбачені чинним законодавством, і зобов'язані сплачувати податки та інші обов'язкові платежі; така інформація вноситься під час реєстрація фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів державними податковими інспекціями по районах, районах у містах і містах без районного поділу за місцем постійного проживання платників, та містить зокрема дані про їх місце проживання; реєстрація з присвоєнням ідентифікаційного номера фізичній особі та з внесенням відповідних даних до картки платника податків здійснювалася первинно на підставі відомостей, поданих підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, включаючи Національний банк України та його установи, комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи, та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів, іншими органами; органи державної податкової служби проводять внесення змін і доповнень до Реєстру фізичних осіб на підставі, зокрема, документально підтвердженої інформації, що надається платниками податків.
Отже, нормативне регулювання, чинне на час внесення змін до ДРФО щодо позивача в частині місця проживання, тобто станом на 26.05.2008 передбачало, що такі зміни після їх первинного внесення на підставі відомостей відповідних компетентних органів влади при реєстрації особи з присвоєнням ідентифікаційного номера фізичній особі здійснювалося лише за зверненням відповідної особи.
В цьому випадку, для з'ясування обставин щодо підстав внесення змін до ДРФО 26.05.2008 щодо податкової адреси позивача, дійсної на дату направлення позивачу наказу та повідомлення про проведення перевірки від 11.06.2024, апеляційним судом витребувано у відповідача копії облікових карток, заяв ОСОБА_1 про внесення змін до ДРФО щодо місця проживання. Проте відповідачем в клопотанні від 27.04.2026 повідомив суд про те, що відповідно до пункту 283 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, облікові картки та заяви за 1998, 2008 знищені за терміном зберігання (5 років). На виконання ухвали від 21.04.2026 суду натомість надається витяг з ДРФО, який сформований на підставі відомостей знищених облікових карток та заяви про внесення змін до облікових даних. Щодо внесення змін до ДРФО щодо місця проживання 03.08.2024, то такі внесені відповідно до Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822, в редакції змін, які допустили можливість такого внесення без звернення особи, на підставі відомостей, отриманих у порядку інформаційної взаємодії між ресурсами Державної податкової служби та Державної міграційної служби України про актуальну реєстрацію/зняття місця проживання фізичної особи до ДРФО в автоматизованому режимі.
Таким чином, з огляду на матеріали справи, є непідтвердженими доводи представників позивача про те, що дані ДРФО базуються на помилці допущеній органами ДПС.
При оцінці обставин на предмет наявності встановлених податковим законом передумов для початку проведення перевірки апеляційний суд врахував, що: відповідач направив позивачу наказ та повідомлення про проведення перевірки від 11.06.2024 на адресу проживання, вказану в ДРФО; саме вказана адреса, внесена до ДРФО, є податковою адресою платника податків - фізичної особи; в суду відсутні дані про те, що внесені до ДРФО 26.05.2008 зміни щодо місця проживання ОСОБА_1 , які згідно чинного на той час законодавства здійснювалися за заявою фізичної особи, мали місце внаслідок помилки контролюючого органу.
Окрім цього, при оцінці вказаних обставин щодо податкової адреси, вказаної в ДРФО, колегією суддів враховано, що таку адресу вказано ОСОБА_1 при поданні 27.03.2024 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік. Тобто позивач вказану адресу визнавала як свою податкову адресу.
При цьому суд відхиляє заперечення представників позивача про те, що вказана адреса автоматично підтягується при заповненні бланку декларації, оскільки: саме декларант відповідає за достовірність даних заповненої та поданої ним декларації; позивач не зверталася до контролюючого органу про допущення описки в податковій адресі, не подавала уточнюючої декларації з виправленими даними тощо.
Щодо висновку суду першої інстанції про те, що на момент початку проведення податкової перевірки позивача в контролюючого органу не було відомостей про вручення наказу та повідомлення від 11.06.2024, як передумови для проведення вказаної перевірки, то він зроблений виключно з того, що рекомендований лист не скеровано на адресу зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 . Однак суд першої інстанції не дослідив зміст рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600930402050 від 12.06.2024, яким скеровано вказані вище документи позивачу за адресою: Закарпатська область, Тячівський р-н, с. Бедевля, вул. Шевченка, буд. 26. Так, згідно вказаного рекомендованого повідомлення лист поштове відправлення вручене ОСОБА_1 15.06.2024, про що свідчить відповідна розписка про вручення, засвідчена також підписом відповідальної посадової особи установи зв'язку (а.с. 64).
Певні недоліки оформлення вказаного рекомендованого повідомлення, на які вказує представник позивача, не спростовують фактичного вручення поштового відправлення адресату.
Також суд відхиляє заперечення щодо того, що позивач особисто не розписувалася про отримання поштового відправлення, а проставлений підпис їй не належить, оскільки суду не подано доказів звернення до правоохоронних органів щодо вказаного факту та результатів його розгляду. Також суду не подано доказів отримання від установи зв'язку - АТ «Укрпошта» доказів, які б спростовували факт вручення вказаного рекомендованого листа 15.06.2024 та підтверджували вказані заперечення представників позивача.
Похідно при оцінці вказаних обставин щодо фактичного вручення поштового відправлення апеляційним судом враховано, що: спірні адреси знаходяться в одному населеному пункті: с.Бедевля, на одній вулиці, та суміжні по нумерації будинків; працівники установи зв'язку, які обслуговують мешканців невеликих населених пунктів, зазвичай знайомі з адресатами, а тому вручення листів не складає значної трудності за певних недоліків оформлення поштового відправлення; позивач за адресою: Бедевля, вул. Шевченка, буд. 26, отримувала й інші рекомендовані листи від відповідача: від 11.04.2024 (скерування листа про надання інформації від 29.03.2024 № 4016/6/07-16-24-02-06), від 26.07.2024 (щодо скерування акта перевірки), від 03.09.2024 (щодо скерування оскаржених податкових повідомлень-рішень), та не заперечувала щодо їх отримання (не складалися довідки про відсутність адресата; відмову в отриманні; за терміном зберігання тощо).
Щодо поданих обома сторонами доказів: витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 24.04.2026, свідоцтв платника єдиного податку серії Б № 096222 від 14.06.2013, серії З від 15.12.2009, облікової картки № 30201/02/00/00244 суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 21.05.2003, то суд їх не бере до уваги, оскільки вони стосуються відомостей щодо ОСОБА_1 в статусі суб'єкта підприємницької діяльності.
Отже, колегія суддів апеляційного суду вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо неповідомлення позивача про проведення документальної невиїзної перевірки, оскільки наказ та повідомлення про їх проведення від 11.06.2024 направлені на податкову адресу позивача, яка зазначена в ДРФО, що відповідає вимогам пункту 42.2 статті 42, пункту 79.2 статті 79 ПК України; такі документи фактично вручені позивачу (за відсутності доказів протилежного); позивач не надала відповідачу жодних заяв, заперечень щодо проведення перевірки.
Колегія суддів апеляційного суду відхиляє посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23.10.2024 у справі № 380/11113/23 щодо наслідків неповідомлення платника податків, як передумови для початку перевірки, оскільки вказана постанова касаційної інстанції не є релевантним джерелом. Так у вказаній постанові Верховний Суд досліджував правовідносини щодо отримання кореспонденції про призначення документальної невиїзної перевірки через електронний кабінет платника податків, електронну скриньку, тобто обставини справи № 520/8836/18 є відмінним від цієї адміністративної справи, та стосуються застосування пункту 42.4 статті 42 ПК України.
Таким чином, є помилковим висновок місцевого адміністративного суду про те, що через неповідомлення про проведення перевірки, позивач була позбавлена можливості реалізувати свої права платника податків, оскільки такі висновки не відповідають обставинам справи. Як наслідок є помилковим висновок суду першої інстанції про наявність суттєвих процедурних порушень під час здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, які є підставою для скасування податковим повідомлень-рішень.
З огляду на викладене, є необхідним дослідження та надання оцінки виявленим порушенням податкового законодавства, зафіксованим в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 26 липня 2025 № 10135/07-16-24-07-03/2472713521.
За наслідками перевірки встановлені такі порушення податкового законодавства:
1) пп. 49.18.4 п.49.18 ст.49, пп. «в» п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, а саме - несвоєчасне подання до контролюючого органу податкової декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік;
2) пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.1 п.164.1, пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.3 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-IV, із змінами та доповненнями, в результаті донараховано 248073,12 грн податку на доходи фізичних осіб за 2022 рік з суми доходу, отриманого платником податку як додаткове благо.
3) пп.1.1, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ, пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.168.1.3 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого перевіркою донараховано 20672,76 грн військового збору за 2022 рік з суми доходу, отриманого платником податку як додаткове благо.
ОСОБА_1 в позовній заяві не заперечила факт невчасного подання декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік, яка подана нею 27.03.2024. Тобто є правильним висновок контролюючого органу щодо порушенням строку подання вказаної декларації, встановленого пп. 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пп. «в» пункту 176.1 статті 176 ПК України, та нарахування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 340 грн.
Щодо донарахування грошових зобов'язань в сумі 248073,12 грн. з податку на доходи фізичних осіб за 2022 рік, та 20672,76 грн. військового збору за 2022 рік, з суми доходу, отриманого платником податку як додаткове благо, то суд зазначає таке.
Пунктом 162.1 статті 162 ПК України визначено, що платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - резидент, яка володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, у частині мінімального податкового зобов'язання.
Підпунктом 163.1.1 пункту 163.1. статті 163 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Пунктом 164.1. статті 164 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. При цьому, за змістом підпункту 164.1.1. вказаного Пункту, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Відповідно до пп. «д» пп. 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку (крім суми прощеного (анульованого) основного боргу платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Пунктом 168.1.3. статті 168 ПК України передбачено, якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.
Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховного Ради України про завершення реформ Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Згідно з пп. 11. Пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Згідно з пп. 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього кодексу.
Зі змісту податкової декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік, ОСОБА_1 задекларовано в рядку 10 загальну суму доходів, які включаються до загального річного оподаткованого доходу в сумі 250000 грн., в тому числі у вигляді додаткового блага (прощений (анульований) борг за кредитом, що отриманий на придбання житла (іпотечний) кредит - 250000 грн. (п. 10.13.1), податок на доходи фізичних осіб - 45000 грн., військовий збір - 3750 грн.; загальна сума річного доходу - 250000 грн., загальна сума податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб - 45000 грн., військового збору - 3750 грн.
Підставою для проведення перевірки позивача стали відомості з центральних баз даних ДРФО про суми виплачених доходів та отриманих відомостей від АТ КБ «ПриватБанк» про отримання ОСОБА_1 в ІІІ кварталі 2022 доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, в сумі 1628184 грн. та розбіжність із сумою задекларованого доходу в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік.
Як встановлено судом з листа від 28.05.2024 № 20.1.0.0.0/7-240520/ НОМЕР_2 АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 підписано додаткову угоду № 1 від 22.09.2022 до кредитної угоди № 031Є/V-U від 12.06.2008, згідно умов якої банк простив заборгованість по сплаті основної суми боргу - 1628184 грн. Клієнту повідомлено про наслідки такого прощення та необхідність виконання ним частини «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, а саме: прощені суми є доходом, отриманим ним як додаткове благо, з якого необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, та задекларувати такий дохід у річній податковій декларації.
Так, за змістом вказаної Додаткової угоди від 22.09.2022 до Кредитного договору № 031 Є/V-U від 12 червня 2008 року, АТ КБ «ПриватБанк» зобов'язувався здійснити прощення частини заборгованості, що виникла за Договором №031 Є/V-U, в частині заборгованості по сплаті основного боргу на 44 524,1 дол., процентів на 153 401,86 дол., процентів за статтею 625 ЦКУ 0,00 дол, по сплаті комісії 0,00 дол., пені на 342 976,78 дол, штрафи на 120 904, 11 грн, за умови погашення ОСОБА_1 заборгованості за Договором у розмірі 6836,47 дол. (250 000, 00 грн. по курсу НБУ 36,5686 грн.) до 23.09.2022 (пункт 1.3 Додаткової угоди) (п. 1.1 - 1.3). При цьому, п. 1.6 Додаткової угоди передбачено, що у разі прострочення виконання позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених п. 1.3 та/або будь-якого із зобов'язань, передбачених договором та/або додатковою угодою, умови п. 1.1 не застосовуються. Термін погашення позичальником загальної суми заборгованості за договором у розмірі 547739,21 дол. встановлюється день, що йде за днем, в якому було допущено прострочення.
Тобто умовами вказаної Додаткової угоди внесені зміни щодо строків погашення заборгованості, що виникла за Договором № 031 Є/V-U, та передбачено прощення боргу лише за умови сплати обумовленої сторонами частини цієї заборгованості. Отже, прощення боргу відбулося з дотриманням строків позовної давності.
При цьому, пунктом 2 Додаткової Угоди позивач засвідчила, що повністю розуміє наслідки прощення заборгованості викладені в пункті 1.1. даної Додаткової угоди та є повідомленим про прощення боргу та необхідність виконання ним вимог частини «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 162 ПК України.
Отже, апеляційний суд погоджується з висновком контролюючого орану в акті перевірки про те, що АТ КБ «ПриватБанк» відповідно до вимог пп. «д» пп. 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України виконав свій обов'язок щодо повідомлення боржника - позивача у справі, у якого виник обов'язок самостійно сплатити податок з таких доходів: доходу, отриманого платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, в сумі 1628184 грн., та відобразити їх у річній податковій декларації.
Натомість як встановлено податковою перевіркою, позивач задекларувала до загального оподаткованого доходу у вигляді додаткового блага - прощеного боргу за кредитом лише суму 250000 грн. замість 1628184 грн., внаслідок чого сума недоплати податку на доходи фізичних осіб становить 248073,12 грн., військового збору 20672,76 грн.
Заперечення представників позивача про те, що відповідачем під час проведення перевірки не враховано, що за змістом кредитної угоди № 031Є/V-U від 12.06.2008 та Додаткової угоди від 22.09.2022 відбулося прощення основної суми боргу за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлового будинку, тобто наявний виняток із загального правила, встановленого пп. 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, і такий дохід відповідно до пп. 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податків, колегія суддів апеляційного суду вважає хибним, оскільки такі доводи не відповідають фактичним обставинам справи та грунтуються на помилковому тлумаченні наведених норм податкового закону.
Вказані норми податкового закону передбачають виключення з правила, яке стосується суми прощеного (анульованого) основного боргу платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості.
Проте, суд звертає увагу, що згідно умов кредитної угоди № 031 Є/V-U та іпотечного договору від 18.06.2008, об'єктом іпотеки був не лише житловий будинок, але й інше майно (стрічкова пилорама з надвірними спорудами та земельна ділянка), які забезпечують виконання зобов'язань ОСОБА_1 , що випливають з цього кредитного договору, зокрема повернення кредиту, виданого на споживчі цілі. Тобто іпотекою забезпечено не іпотечний кредит, а інший кредит, виданий на споживчі цілі.
Водночас пп. 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України передбачено звільнення від оподаткування основну суму боргу за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості. Застосування цієї норми можливе лише за одночасного виконання кількох умов: (1) кредит є іпотечним у розумінні пп. 14.1.87 п. 14.1 ст. 14 та пп. «д» пп. 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України; (2) кредит виданий в іноземній валюті; (3) забезпечений іпотекою житлової нерухомості; (4) кредит надавався для фінансування витрат, пов'язаних із придбанням або будівництвом житла, що передається у власність позичальника.
Проте в справі, що розглядається, перша та третя умови не виконані, оскільки кредит у розмірі 60000 дол. США надавався, як зазначено вище, на споживчі цілі відповідно до пункту 1.4 Кредитної угоди № 031 Є/V-U від 12.06.2008, а не на придбання/будівництво житла. Четверта умова також не виконана, оскільки предметом іпотеки є майно (житловий будинок, стрічкова пилорама, земельна ділянка), яке знаходилось вже у власності позивача ще до укладення кредитного договору - тобто кредит не фінансував його придбання. Невиконання будь-якої однієї з вищезазначених умов є самостійною підставою для незастосування пільги, а у цій справі не виконано щонайменше трьох.
Підпункт 14.1.87 пункту 14.1 статті 14 ПК України чітко та однозначно визначає іпотечний житловий кредит як такий, що надається для фінансування витрат, пов'язаних з придбанням/будівництвом житла, а не для будь-яких споживчих цілей за наявності іпотечного забезпечення. Податковим кодексом України не встановлено розширеного тлумачення податкових пільг, їх застосування можливе лише за наявності всіх передбачених Кодексом умов одночасно.
При цьому, є помилковими посилання представників відповідача на норми статті 1 Закону України «Про іпотечне кредитування та, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» щодо визначення поняття «іпотечний кредит» як будь-якого правочину, забезпеченого іпотекою.
За змістом пункту 1.1 статті 1, пунктів 5.1 - 5.2 статті 5 ПК України: виключно ПК України регулює відносини що виникають у сфері справляння податків; поняття, визначені цим Кодексом застосовуються до регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів; в разі, якщо в інших законах поняття, терміни, правила, положення суперечать таким, встановленим в ПК України, то застосовуються поняття, терміни, правила, положення цього Кодексу.
Отже, при застосуванні норм пп. 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пп. 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України, контролюючим органом правильно вжито поняття іпотечного кредиту в розумінні положень саме ПК України.
Таким чином, прощений борг у розмірі 1 628184 грн є додатковим благом позивачки, яке підлягало включенню до оподатковуваного доходу відповідно до пп. «д» пп. 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не вбачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Підсумовуючи, ГУ ДПС в Закарпатській області обґрунтовано та підставно донарахувало ОСОБА_1 оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями суми грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги підтвердилися, а висновки суду першої інстанції є такими, що зроблені за неправильного застосування норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідності висновків суду, обставинам справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового про відмову в позові повністю.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області задовольнити.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 260/7205/25 скасувати та прийняти постанову, якою відмовити повністю в позові.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та підлягає касаційному оскарженню шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Т. І. Боршовський
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 15.05.26