СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/29443/25
пр. № 2/759/4800/26
18 травня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Петренко Н.О.
за участю секретаря судових засідань Чумак В.А.
представника позивача Зарубіної Т.М.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом вселення, зобов'язання передати ключі від вхідних дверей та встановлення порядку користування квартирою
І. Зміст позовних вимог.
У грудні 2025 року представник позивача звернулася до суду із позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом вселення, зобов'язання передати ключі від вхідних дверей та встановлення порядку користування квартирою.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що є власником частини квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03.10.2019 року по справі №759/14245/16-ц, яким в порядку поділу майна подружжя визнано за Позивачем та Відповідачкою ОСОБА_3 право власності по частині квартири АДРЕСА_1 . Вказану квартиру сторони набули під час шлюбу за Договором купівлі-продажу квартири, посвідченого нотаріально приватним нотаріусом КМНО Дем'яненко Т.М. 15.03.2003р. за №481. Відповідно до рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15.01.2015 року по справі №759/740/15 шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу з Відповідачкою ОСОБА_3 та у зв'язку з наявністю конфліктних ситуацій, Позивач 16.06.2017 року переїхав проживати до АДРЕСА_2 . Після цього Відповідачка змінила замки в спірній квартирі та стала чинити перешкоди Позивачу у користуванні спірною квартирою. Починаючи з 2017 року по цей час Відповідачка ОСОБА_3 перешкоджає Позивачу користуватися та розпоряджатися своєю власністю, а саме частиною квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Позивач неодноразово намагався потрапити до квартири з наміром проживати в ній, проте кожен раз реалізація права на проживання закінчувалась конфліктом з Відповідачкою ОСОБА_3 . Вказує, що всі особові рахунки на сплату комунальних послуг відкриті на ім'я Позивача, Відповідачка фактично проживає у спірній квартирі самостійно, користується усіма комунальними послугами, водночас, не сплачує за комунальні послуги. З Позивача, як власника частини спірного житла, в судовому порядку постановою Київського апеляційного суду від 28.10.2025р. по справі №759/13897/24 стягнуто на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «ЖИТЛО-СЕРВІС» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 25 151,70 грн, інфляційні втрати у розмірі 842 грн. 66 коп. та 3% річних у розмірі 404 грн. 37 коп. Зазначає, що Відповідачка не пускає Позивача добровільно у квартиру та відмовляється надати дублікат ключів від спірної квартири. Факт чинення перешкод у користуванні спірною квартирою зі сторони колишньої дружини ОСОБА_3 та факт заміни замків : 26.07.2021 року (ЄО №49900); 02.12.2021 року (ЄО №81402); 16.12.2021 року(ЄО№84728) підтверджується інформацією наданою Святошинським УП ГУНП у м. Києві від 26.09.2025 №375947-2025, Вимогою №1 від 11.11.2025р. до відповідачки ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою з вимогою передати ключі від вхідних дверей до спірної квартири та надати безперешкодний доступ до спірної квартири, Заявою до Святошинського РУП ГУНП у м. Києві щодо чинення ОСОБА_2 перешкод квартирою ОСОБА_3 від 17.09.2025 №48 та відповіддю Святошинського РУП ГУНП у м. Києві №395328-2025 від 13.10.2025 р. на вказану заяву, відповідно до якої Святошинське УП ГУНП у м. Києві рекомендувало за вирішенням даного питання звернутися до суду. Вважає, що Відповідачка ОСОБА_3 чинить Позивачу перешкоди у доступі до належної йому частини спірної квартири та у користуванні нею, чим порушує охоронювані законом права іншого співвласника. Між співвласниками існує конфліктна ситуація та Відповідачка ОСОБА_3 відмовляється встановити порядок користування квартирою в добровільному порядку. Також, Позивач вказував в позові, що в спірній квартирі є зареєстрованими Відповідачка ОСОБА_3 , відповідачка ОСОБА_4 та її неповнолітні діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тому, з метою захисту свого права власності на користування та розпорядження частиною квартири АДРЕСА_1 Позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні квартирою, шляхом вселення Позивача та зобов'язання Відповідача у справі передати Позивачу ключі від вхідних дверей спірної квартири. Акцентував увагу на тому, що з метою задоволення інтересів всіх співвласників майна та осіб, що зареєстровані в квартирі, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей, які мають зареєстроване місце проживання в спірній квартирі, доцільно визначити наступний порядок користування квартирою: виділити у користування Позивачу житлову кімнату площею 16,5 кв. м. з балконом площею 1.1. кв.м., виділити у користування Відповідачки ОСОБА_3 житлову кімнату площею 18,3 кв.м; виділити у користування ОСОБА_4 та її неповнолітніх дітей житлову кімнату площею 19,0 кв. м, а місця загального користування залишити в загальному користуванні. Позивач вважає, що визначення такого порядку користування квартирою не порушуватиме право співвласників та осіб, що зареєстровані в квартирі.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12 грудня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 17.02.2026р. було закрито підготовче засідання у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті
ІІІ. Позиції учасників судового провадження.
У судове засідання Позивач не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Представник Позивача адвокат Зарубіна Т.М. в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала та просила суд задовільнити позов в повному обсязі, а також стягнути з Відповідачів судовий збір за подання позову до суду в розмірі 3634,65 грн.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Представник Відповідачки ОСОБА_3 адвокат Нечай Р.В. в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі на підставі того, що Відповідачка ОСОБА_3 не чинить перешкод Позивачу в користуванні вказаною квартирою, а також з підстави неможливості встановлення порядку користування квартирою у варіанті запропонованованому Позивачем у позові, оскільки запропонований порядок користування квартирою не відповідає ідеальним часткам співвласників.
Відповідачка ОСОБА_4 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в судове засідання не з'явилася, подала через канцелярію суду 01.05.2026 року заяву (вхідний номер 32810/26-Вх) про розгляд справи у відсутність відповідача ОСОБА_4 та повідомила суд, що не заперечує проти задоволення судом позовних вимог по даній справі. Вказувала, що Позивач ОСОБА_2 та Відповідачка ОСОБА_3 є її батьками та відповідно дідусем та бабусею її дітей. Підтвердила, що вона дійсно зареєстрована в спірній квартирі АДРЕСА_1 , однак вона та її неповнолітні діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 фактично проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_4 .
Представник третьої особи Служби у справах сім'ї та дітей Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про час та дату судового засідання.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та норми права, які підлягають застосуванню, та мотиви суду щодо оцінки аргументів, наведених учасниками справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов до висновку про можливість задоволення позовних вимог з таких підстав.
Судом встановлено, що Позивач ОСОБА_2 та Відповідачка ОСОБА_3 є власниками по частині квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03.10.2019 року по справі №759/14245/16-ц про поділ майна подружжя.
Спірна квартира була набута сторонами під час шлюбу на підставі договору купівлі-продажу квартири від 15.03.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. за №481. Шлюб між сторонами розірвано рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15.01.2015 року у справі №759/740/15.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №431544315 від 16.06.2025 р. Позивач є власником частини квартири АДРЕСА_1 ., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2025958680000, номер відомостей про речове право 35390677.
Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади м. Києва №141653111 від 04.12.2025 про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 04.12.2025 рік зареєстровані наступні особи: Відповідачка ОСОБА_3 , Відповідачка ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
З відповіді Святошинського УП ГУНП у м. Києві від 26.09.2025 №375947-2025 вбачається, що в період з 2020 року по 2025 роки за адресою: АДРЕСА_3 , надходило 4 звернення на спецлінію «102», які зареєстровані до Інформаційно-пошукової інтегрованої підсистеми «Єдиний облік», а саме: 26.07.2021 року (ЄО №49900); 02.12.2021 року (ЄО №81402); 16.12.2021 року(ЄО№84728). Всі звернення до поліції надходили від Позивача та його представника за нотаріальною довіреністю гр. ОСОБА_7 щодо чинення ОСОБА_2 (співвласнику) перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 зі сторони колишньої дружини ОСОБА_3 , просили наряд для присутності при відкритті дверей, бо співвласниця ОСОБА_8 змінила замки в квартирі.
Представником позивача адвокатом Зарубіною Т.М. було подано до Святошинського УП ГУНП у м. Києві, в інтересах позивача ОСОБА_2 , заяву від 17.09.2025 №48 щодо чинення ОСОБА_2 перешкод квартирою ОСОБА_3 . У відповіді №395328-2025 від 13.10.2025 р. Святошинське УП ГУНП у м. Києві рекомендувало за вирішенням даного питання звернутися до суду. Також, 11.11.2025 р. представником Позивача, в інтересах ОСОБА_2 , направлялась Вимога №1 до відповідачки ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою з вимогою передати ключі від вхідних дверей до спірної квартири та надати безперешкодний доступ до спірної квартири, однак відповіді на вказану вимогу Позивач не отримував.
Крім того, судом встановлено, що всі особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг відкриті на ім'я Позивача. Постановою Київського апеляційного суду від 28.10.2025 року у справі №759/13897/24 з Позивача було стягнуто заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 25 151,70 грн, інфляційні втрати та три проценти річних
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частинами першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
За змістом частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до положень статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Згідно з частинами першою та другою статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (частина перша статті 358 ЦК України).
Спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки, існує: (а) множинність суб'єктів; (б) єдність об'єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року у справі № 522/9176/19 (провадження № 61-6020св23) .
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення.
При цьому зобов'язальний характер власності породжує певні обмеження для власників майна, які полягають у забороні використовувати право власності на шкоду правам та свободам інших осіб (у тому числі, співвласників).
Водночас, представник Відповідачки Сідельнікової І.А. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, та вказував, що Позивач не надав доказів на підтвердження факту чинення Відповідачкою ОСОБА_3 перешкод у користуванні спірною квартирою та заперечував щодо передання ключів, оскільки ключі є власністю Відповідачки.
Суд критично оцінює доводи представника Відповідачки ОСОБА_3 про відсутність перешкод у користуванні спірною квартирою, оскільки такі твердження не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
Так, представник Відповідачки у судовому засіданні лише зазначив, що Позивач може безперешкодно користуватись квартирою та що перешкоди нібито не чиняться, однак будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 не змінювала замки від вхідних дверей, не обмежувала доступ Позивача до квартири та не перешкоджала йому у користуванні спірним майном, стороною Відповідача суду надано не було.
Натомість матеріали справи містять належні докази на підтвердження позиції Позивача, а саме: звернення до органів поліції, відповіді Святошинського УП ГУНП у м. Києві, адвокатські запити, письмову вимогу про усунення перешкод у користуванні квартирою та передачу ключів, що свідчать про наявність між сторонами тривалого конфлікту щодо доступу до спірної квартири.
При цьому суд враховує, що саме Відповідачка ОСОБА_3 фактично проживає у спірній квартирі та має реальний доступ до житла, тоді як Позивач не проживає у квартирі та не має ключів від вхідних дверей.
Крім того, у судовому засіданні представник Відповідачки фактично не спростував обставин щодо заміни замків та відсутності у Позивача доступу до квартири, а лише висловив заперечення проти позову, посилаючись на відсутність у нього відповідної інформації.
За таких обставин суд приходить до висновку, що доводи сторони Відповідача є необґрунтованими та спростовуються сукупністю наявних у справі доказів.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що співвласник має право на реальне користування спільним майном, а інший співвласник не вправі одноосібно користуватися усім майном та перешкоджати іншому співвласнику у здійсненні його прав.
Отже, якщо один зі співвласників фактично користується спірним майном та перешкоджає іншому співвласнику у доступі до нього, останній має право на судовий захист шляхом усунення перешкод у користуванні майном шляхом вселення та передачі ключів від вхідних дверей.
За таких обставин обраний Позивачем спосіб захисту - усунення перешкод у користуванні майном шляхом вселення та передачі ключів від спірної квартири іншому співвласнику є належним способом захисту, оскільки він спрямований на забезпечення реалізації права співвласника на користування належною йому часткою майна.
За положеннями частини першої статті 383 ЦК України та статті 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Частиною першою статті 156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
З огляду на викладене суд вважає за необхідне заявлений у справі позов в частині усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення та зобов'язання Відповідача передати ключі від вхідних дверей спірної квартири задовольнити.
Вирішуючи вимоги у частині встановлення порядку користування спірною квартирою, суд виходить з наступного.
З метою додержання балансу інтересів співвласників спірної квартири ОСОБА_2 (Позивача) та відповідачки ОСОБА_3 , та осіб, які мають право користування квартирою ОСОБА_4 та двох неповнолітніх її дітей, Позивач просив суд встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 :
- виділити у користування ОСОБА_2 житлову кімнату площею 16,5 кв.м. з балконом площею 1.1 кв.м.;
- виділити у користування ОСОБА_3 житлову кімнату площею 18,3 кв.м;
- виділити у користування ОСОБА_4 , неповнолітнйї ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітньоиу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - житлову кімнату площею 19.0 кв.м.,
- місця загального користування квартири, а саме санвузол -5,3 кв.м., туалет - 1,9 кв.м., коридор площею-17.6 кв.м., лоджію площею 4.0 кв.м. та кухню площею 12.3. кв.м., залишити в загальному користуванні сторін.
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Таким чином, порядок користування житловими приміщеннями у квартирі (будинку), який належить на праві власності кільком особам, може бути встановлений у випадку, коли такі приміщення відповідають за розміром часткам цих осіб у квартирі (будинку).
Разом з тим, при вирішенні спору щодо встановлення порядку користування квартирою суд повинен враховувати технічні характеристики житлового приміщення, можливість фактичного виділення співвласникам окремих ізольованих кімнат, відповідність запропонованого порядку користування часткам співвласників у праві власності, а також дотримання прав та інтересів усіх осіб, які проживають або зареєстровані у квартирі.
Суд зазначає, що належними та допустимими доказами для вирішення питання щодо встановлення порядку користування квартирою є, зокрема, технічний паспорт на квартиру, інвентаризаційна справа, висновок спеціаліста або експерта щодо можливих варіантів користування спірним житлом.
Однак, матеріали справи не містять належного технічного паспорта на спірну квартиру, який би містив актуальні технічні характеристики житлового приміщення, план квартири, експлікацію приміщень та дозволяв суду встановити можливість визначення порядку користування квартирою у запропонований Позивачем спосіб.
Долучені Позивачем документи не дають суду можливості достеменно встановити конфігурацію квартири, ізольованість житлових приміщень, фактичний розподіл допоміжних приміщень, а також відповідність запропонованого порядку користування ідеальним часткам співвласників.
Крім того, суд враховує, що запропонований Позивачем порядок користування квартирою фактично передбачає закріплення окремої житлової кімнати за особами, які не є співвласниками спірного майна, а саме за ОСОБА_4 та її неповнолітніми дітьми, що за відсутності належної технічної документації та доказів можливості такого розподілу позбавляє суд можливості об'єктивно перевірити дотримання прав усіх учасників справи.
Суд зауважує, що за відсутності технічного паспорта неможливо встановити точну кількість та площу житлових кімнат на момент розгляду справи; чи не проводилось у квартирі перепланування або реконструкція, що змінили конфігурацію приміщень; технічну можливість виділення у користування конкретних кімнат, зазначених у позові, з урахуванням ідеальних часток співвласників.
Враховуючи наявні у матеріалах справи копії поповерхового плану, суд зазначає, що вказані документи не є належним та достатнім технічним паспортом на квартиру в розумінні доказу, який би дозволив суду достеменно встановити можливість визначення порядку користування квартирою між співвласниками.
Долучені до матеріалів справи копії документів містять лише окремі технічні відомості щодо спірної квартири та не дають можливості суду встановити актуальний технічний стан квартири, наявність або відсутність перепланувань, ізольованість приміщень, а також перевірити можливість користування квартирою у запропонованому Позивачем порядку без порушення прав інших осіб.
Крім того, суд враховує, що сторонами не подано до суду належного технічного паспорта на квартиру, виготовленого уповноваженим органом, який би містив технічні характеристики об'єкта нерухомості, план квартири та експлікацію приміщень станом на час розгляду справи.
За таких обставин суд позбавлений можливості об'єктивно встановити відповідність запропонованого Позивачем порядку користування ідеальним часткам співвласників, визначити можливість фактичного користування кожним із співвласників конкретними приміщеннями, а також перевірити дотримання прав та законних інтересів інших осіб, які зареєстровані у спірній квартирі.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині встановлення порядку користування квартирою не знайшли свого належного підтвердження під час судового розгляду, а тому у їх задоволенні слід відмовити.
Разом з тим, така відмова не позбавляє сторони права повторно звернутися до суду із відповідними вимогами після подання належної технічної документації щодо спірної квартири та інших доказів, необхідних для вирішення питання про встановлення порядку користування житлом.
Згідно з частинами першою, третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що Позивач як співвласник частини квартири АДРЕСА_1 має гарантоване законом право на володіння, користування та розпорядження належним йому майном.
Судом встановлено, що після припинення шлюбних відносин між сторонами Відповідачка ОСОБА_3 , яка фактично проживає у спірній квартирі, створювала Позивачу перешкоди у користуванні належною йому часткою квартири, зокрема шляхом зміни замків від вхідних дверей та недопущення Позивача до житла. Вказані обставини підтверджуються зверненнями Позивача до органів поліції, відповідями Святошинського УП ГУНП у м. Києві, адвокатськими запитами та письмовими вимогами про передачу ключів та усунення перешкод у користуванні квартирою.
При цьому Відповідачкою ОСОБА_3 не надано суду належних та допустимих доказів на спростування доводів Позивача, а також не доведено відсутності перешкод у користуванні квартирою. Самі лише твердження представника Відповідачки про те, що Позивач нібито має доступ до квартири, не підтверджені жодними доказами та спростовуються матеріалами справи.
З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині усунення перешкод у користуванні квартирою, шляхом вселення Позивача та зобов'язання передати ключі від вхідних дверей є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, вирішуючи позовні вимоги в частині встановлення порядку користування квартирою, суд виходить з того, що матеріали справи не містять належної технічної документації на спірну квартиру, яка б дозволила встановити технічні характеристики квартири, ізольованість приміщень, відповідність запропонованого порядку користування ідеальним часткам співвласників та можливість фактичного користування приміщеннями без порушення прав інших осіб.
Надані Позивачем копії поповерхового плану не можуть вважатися достатніми доказами для вирішення питання щодо встановлення порядку користування квартирою, оскільки не містять актуальних технічних характеристик об'єкта нерухомості станом на час розгляду справи.
За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позову: в частині усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення Позивача та зобов'язання передати ключі від вхідних дверей позов підлягає задоволенню, а в частині встановлення порядку користування квартирою задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3634 грн 65 коп., що підтверджується платіжними документами, наявними у матеріалах справи.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з Відповідачки ОСОБА_3 на користь Позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2 422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.317,319,328,346,383 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення, зобов'язання передати ключі від вхідних дверей та встановлення порядку користування- задовольнити частково..
Усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом вселення та зобов'язання передати ключі від вхідних дверей квартири.
Вселити ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_3 передати ОСОБА_2 ключі від вхідних дверей квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя Н.О. Петренко