Унікальний номер справи 759/4371/25
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/4962/2026
Головуючий у суді першої інстанції Л. М. Шум
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
18 травня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
сторони
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю
«Фінпром маркет»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 квітня 2025 року,
26.02.2025 року ТОВ «Фінпром маркет» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просило стягнути з відповідача заборгованість в сумі 24 393,60 грн., а також просило стягнути судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 15.07.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №75623227, за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 7 200,00 грн., строк позики - 30 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день (базова процентна ставка/фіксована).
Того ж дня, Позикодавець на виконання п.1 Договору позики №75623227 від 15.07.2021 року, виконав свої зобов'язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 7 200,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи (ТОВ «ФК Фінекспрес», яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку Позикодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією №e1156565-59b0-4928- 9a68-497c78680ad7 від 15.07.2021 року, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі.
Згідно довідки № КД-000009755/ТНПП від 01.01.100 ТОВ «ФК Фінекспрес» (платіжна установа), підтверджується прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між Компанією/ТОВ «ФК Фінекспрес» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 15.07.2021 року, сума 7 200,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , номер платежу e1156565-59b0-4928-9a68-497c78680ad7. Оскільки Компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а переказ коштів здійснюється виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.
21.12.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали Договір факторингу № 2112 від 21.12.2021 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75623227 від 15.07.2021 (Договір факторингу №2112 від 21.12.2021 р. разом з додатками та витяг з Реєстру прав вимог від 21.12.2021.
31.03.2023 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023 р. за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75623227 від 15.07.2021.
Відповідно до Реєстру прав вимог від 31.03.2023 до договору факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023 року ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 24 393,60 грн., з яких: 7 200,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 17 193,60 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Враховуючи викладені вище умови Договору позики №75623227 від 15.07.2021 заборгованість ОСОБА_1 за договором позики складає 24 393,60 грн., яка складається з 7 200,00 грн. суми заборгованості за основною сумою боргу, 17 193,60 грн. суми заборгованості за відсотками.
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 квітня 2025 року позовну заяву ТОВ «Фінпром маркет» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» суму заборгованості за Договором позики №75623227 в розмірі 24 393,60 грн., з яких 7 200,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17 193,60 грн. - сума заборгованості за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422,4 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн.
Не погодившись із заочним рішенням суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу. Вважає, що під час розгляду даної справи судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також ухвалено рішення при недоведеності обставин, що мають значення для справи через порушення норм матеріального і процесуального права.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не досліджено причини, через які апелянт не міг з'явитися до суду, адже в умовах воєнного стану, виконуючи службові та бойові обов'язки, він не мав можливості систематично контролювати кореспонденцію чи електронні сервіси, вчасно на них реагувати та отримувати повноцінну правничу допомогу.
Зауважує, що ним повно виконано заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 квітня 2025 року.
Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що неналежні повідомлення в процесі, об'єктивні перешкоди через несення служби, неврахування статусу військовослужбовця та учасника бойових дій, є свідченням того, що заочне рішення було ухвалене без забезпечення реальної можливості захистити свої права.
ТОВ «Фінпром Маркет» через представника ОСОБА_2 подано до суду відзив на апеляційну скаргу.
Зазаначає, що заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 квітня 2025 року у справі № 759/4371/25, не підлягає скасуванню, з огляду на законність та обгрунтованість. Судом всебічно досліджено обставини справи, належним чином оцінено наявні у справі докази та прийнято рішення, яке повністю відповідає нормам чинного законодавства України.
На думку відповідача, вимоги апеляційної скарги відповідача є безпідставними, не підтверджуються доказами, а їх юридична основа є необґрунтованою.
Щодо пільг військовослужбовців та членів їх сімей представник зазначає, що дійсно проценти за користування кредитом/позикою не нараховуються на час проходження військової служби, проте зауважує, що відповідачем не долучено до матеріалів цивільної справи доказів, які підтверджують проходження ним військової служби в період з 16.07.2021 по 12.11.2021 року (період нарахування процентів за договором позики №75623227), а отже відсотки за договором правомірно нараховані та стягнуті за рішенням суду з відповідача.
Суд перевірив доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах його апеляційного оскарження, та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов висновку що відповідачем порушено договірні зобов'язання перед позивачем та аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності судом задоволено позовні вимоги у повномсу обсязі.
З таким висновком суду колегія суддів у повній мірі погодитися не може та зазначає наступне.
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи, 15 липня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №75623227 у порядку, визначеному статтею 12 Законом України « Про електронну комерцію».
Відповідно до п.1 вказаного договору, позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахуваня на банківський картковий рахунок позивчальника, а позичальник зоббов'язується повернути позикодавцеві таку суму грошових коштів у день закінчення стрку позики, або достроково, або сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (а.с. 22).
Згідно умов надання позики, сума позики 7 200,00 грн., строк позики 30 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день (базова процентна ставка/фіксована).
Дата повернення кредиту - 14 серпня 2021 року, загальна вартість кредиту 8 919,36 грн.
Вказаний договір позики №75623227 від 15 липня 2021 року підписаний одноразовим ідентифікатором qNSOUJcMOA.
Таким чином, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Позикодавець на виконання п.1 Договору позики №75623227 від 15.07.2021 року, виконав свої зобов'язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 7 200,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи (ТОВ «ФК Фінекспрес» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку Позикодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією №e1156565-59b0-4928- 9a68-497c78680ad7 від 15.07.2021 року, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі.
Згідно довідки № КД-000009755/ТНПП ТОВ «ФК Фінекспрес» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між Компанією/ТОВ ТОВ «ФК Фінекспрес» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 15.07.2021, сума 7 200,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , номер платежу e1156565-59b0-4928-9a68-497c78680ad7. Оскільки Компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а переказ коштів здійснюється виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.
Колегія суддів вважає, що вказані докази є належними та достатніми для висновку про виконання кредитором, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свого обов'язку за кредитним договором №75623227 від 15 липня 2021 року.
21.12.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали Договір факторингу № 2112 від 21.12.2021 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75623227 від 15.07.2021 (Договір факторингу №2112 від 21.12.2021 разом з додатками та витяг з Реєстру прав вимог від 21.12.2021.
31.03.2023 ТОВ Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023 за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75623227 від 15.07.2021.
Судом встановлено, що відповідно до Реєстру прав вимог від 31.03.2023 до договору факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023 ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 24 393,60 грн., з яких 7 200,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 17 193,60 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Згідно зі ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.
Надані позивачем вищезазначені докази підтверджують факт передачі ТОВ «Фінпром Маркет» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №75623227 від 15.07.2021.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення тіла кредиту.
Однак, колегія суддів не може у повній мірі погодитися із розміром стягнутої з ОСОБА_1 заборгованості за договром позики №75623227 від 15.07.2021.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого заборгованість останнього за договором позики, на думку позивача, складає 24 393,60 грн., яка складається 7 200,00 грн. - суми заборгованості за основною сумою боргу та 17 193,60 грн. - суми заборгованості за відсотками.
На підтвердження розміру заборгованості позивач подав розрахунок суми заборгованості за договором позики №75623227 від 15.07.2021.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 дійшла висновку про те, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Ця правова позиція в подальшому застосована Верховним Судом при вирішені інших судових справ, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 300/438/18.
Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Сторонами було погоджено строк дії позики (строк договору) 30 днів по 14 серпня 2021 року.
Разом з тим, як вбачається з розрахунку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», останнім нараховувалися проценти і поза межами строку дії договору, а саме по 01 серпня 2022 року, в подальшому відсотки за договором нараховувалися ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркеи» по 24.02.2025.
Враховуючи, що договором позики визначений строк його дії, який становить 30 днів, саме протягом даного строку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» мало право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки за користування грошовими коштами.
Виходячи із суми позики у розмірі 7 200,00 грн., узгодженої сторонами процентної ставки та строку кредитування (строку договору) тривалістю 30 днів, заборгованість відповідача по відсоткам за договором позики №75623227 від 15.07.2021 року за період з 15 липня 2021 року по 14 серпня 2021 року становить 4 298,40 грн.
Нарахування кредитодавцем процентів за період після 14 серпня 2021 року не відповідають вимогам закону, а відтак підстави для іх стягнення відсутні.
Колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що він як військовослужбовець, має пільги, встановлені частиною п'ятнадцятою статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що унеможливлює стягнення з нього процентів за користування кредитом, з огляду на наступне.
Так, на підтвердження вказаного відповідач надав суду копію посвідчення серії № НОМЕР_2 учасника бойових дій, виданого 23 лютого 2023 року, що має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасника бойових дій (а.с. 139).
Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Разом з тим, з поданих відповідачем документів не вбачається, що в період нарахування йому процентів по договору позики № 75623227 від 15 липня 2021 року, а саме з 15 липня 2021 року року по 14 серпня 2021 року відповідач набув статус військовослужбовця і на нього розповсюджувались пільги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Отже, суд дійшов вірного висновку щодо стягнення з ОСОБА_1 відсотків за договором позики, однак зважаючи на ту обставину, що колегія суддів не погоджується з періодом за який відсотки мають бути стягнуті, таким чином заочне рішення Святошинського районного суду м. Києвак від 11 квітня 2025 року підлягає зміні та стягнута сума заборгованості за договором позики підлягає зменшенню з 24 393, 60 грн. до 11 498, 40 грн., з яких 7 200,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 4 298, 40 грн. сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Виходячи з вищенаведеного, рішення суду першої інстанції не може вважатись повністю законним та обґрунтованим, і таким, що ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку з чим наявні підстави для його зміни.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Убачається, що за подання до суду позовної заяви у цій справі позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зміну судового рішення, зменшення стягнутої з відповідача суми заборгованості, то судові витрати понесені заявником у суді першої інстанції у вигляді сплаченої суми судового збору підлягають також зменшенню з 2 422,40 до 1 280, 55 грн., (12 895, 20 х 2 422,40 /24 393,60).
Окрім того пропорційно до частки задоволених позовних вимог підлягають також зменшенню витрати на правничу допомогу стягнуті за рішенням суду з 3 500,00 грн. до 1 850, 21 грн. (12 895,20Х3 500,00/24 393,60).
При цьому, враховуючи, що апеляційна скарга відповідача задовольняється частково, отже з позивача підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 712,77 грн. (12 895,20 х 3 633,60/24 393,60=1 920,83; 3 633,60-1 920,83=1 712,77).
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 квітня 2025 року змінити.
Зменшити суму стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованості з 24 393,60 грн. до 11 498, 40 грн., зменшивши суму стягнутих процентів з 17 193, 60 грн. до 4 298, 40 грн.
Зменшити суму стягнутих з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» витрат на правничу допомогу з 3 500 грн. до 1 850, 21 грн., зменшити стягнутий судовий збір з 2 422, 40 грн. до 1 280, 55 грн.
В іншій частині заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 квітня 2025 року залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ 43311346, 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9 А, офіс 204) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 1 712,77 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус
О.І. Шкоріна