11 травня 2026 року м. Київ
Справа № 367/13710/25
Провадження: № 33/824/1905/2026
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Невідома Т. О.,
секретар Лаврук Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_1 - адвоката Манькова Миколи Володимировича
на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 05 лютого 2026 року, винесену під головуванням судді Ткаченко М. О.,
про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 05 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП України та призначено йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Не погодившись із таким судовим рішенням в частині притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, захисник ОСОБА_1 - адвокат Маньков М. В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати постанову Ірпінського міського суду Київської області від 05 лютого 2026 року в цій частині та закрити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На обґрунтування апеляційної скарги адвокат зазначив, що працівники поліції не запропонуваливодієві пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, хоча ОСОБА_1 заперечував проти результатів огляду, проведеного за допомогою приладу «Drager» на місці зупинки транспортного засобу. Крім того, адвокат вказує, що такий огляд не можна вважати дійсним, оскільки прилад «Drager» не пройшов повірку та градуювання.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Шумка В. А. просили апеляційну скаргу задовольнити та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю складу правопорушення.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Шумко В. А.,дослідивши письмові матеріали справи, відтворивши відеозаписи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доходжу висновку про задоволення апеляційної скарги.
Відповідно ч. ч.1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно ст. 9 цього Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, гласність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
На переконання апеляційного суду вказані вимоги процесуальних норм КУпАП суддею суду першої інстанції не дотримані.
Визнаючи винним ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп'яніння.
Однак, вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи із наступного.
За змістом частин 3, 4 ст. 256 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно ч. 2 цієї статті обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно допротоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №506651від 08 листопада 2025року, 07.11.2025 о 22 год 56 хв у м. Ірпінь по вул. Григорія Сковороди, 13/5, водій ОСОБА_1 керував автомобілем КІА К5, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився за допомогою технічного приладу газоаналізатору Alcotest 6810, результат огляду 1,49 проміле. Від керування відсторонений, транспортний засіб тимчасово затриманий на спеціалізований майданчик. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
До матеріалів справи долучено: акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 , відповідно до якого у зв'язку з виявленням ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, нестійка хода, почервоніння очей) за допомогою спеціального технічного приладу Drager Alcotest 6810 проведено огляд на стан сп'яніння. Проведений тест виявився позитивним - 1,49%°; роздрукований чек тестування на алкоголь ОСОБА_1 , прилад Alcotest 6810, 08.11.2025 00 год 21 хв, результат 1,49 проміле; направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складене 08.11.2025 о 01 год 10 хв; копія акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 08.11.2025; копія постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6107834 від 08.11.2025, згідно із якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП; рапорт інспектора взводу №1 роти №1 БПП в с. Чайки УПП у Київській області ДПП від 25.10.2025; схема місця ДТП від 07.11.2025; письмові пояснення ОСОБА_2 від 07.11.2025, згідно із якими останній 07.11.2025 в м. Ірпінь по вул. Західна біля магазину «Гудзона», побачив як автомобіль КІА, д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодив колесо та зупинився, коли підійшов ближче побачив за кермом невідомого чоловіка, який був з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю, млява мова, та зателефонував в поліцію, прибув наряд та встановив особу водія - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а отже вказана особа, який був безпосереднім очевидцем події, у письмових поясненнях підтвердив факт керування автомобілем та наявність ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 ; письмові пояснення ОСОБА_3 від 07.11.2025, згідно із якими остання 07.11.2025 в м. Ірпінь по вул. Г.Сковорди 13/5, припаркувала автомобіль КІА Спортедж, д.н.з. НОМЕР_2 , та пішла додому, приблизно о 23 год 53 хв їй зателефонували та повідомили, що її авто пошкодив автомобіль КІА К5, д.н.з. НОМЕР_1 .
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як передбачено п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Як передбачено п.2.9 а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, та регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Згідно вимог ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Так згідно з пунктом 2 розділу І зазначеної Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 6 розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п.7 Інструкції встановлено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Отже, у випадку відмови від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду водію надано право пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
Працівники поліції повинні були роз'яснити ОСОБА_1 два способи проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та забезпечити їх проведення.
Натомість, як вбачається з оглянутого технічного запису нагрудної камери працівників поліції, ОСОБА_1 після проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Drager Alcotest 6821», зокрема, о 00:18:55 год., було повідомлено про результат тестування - 1,49‰. У подальшому працівники поліції запропонували пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі. ОСОБА_1 уточнив, чи доставлять його назад на місце зупинки, на що працівники поліції підтвердили, що так, і він погодився пройти огляд на стан сп'яніння в лікарні. Також, ОСОБА_1 наголосив на тому, що він не вживав алкогольних напоїв і не погоджується з результатом тесту «Drager». Після цього працівники поліції, порадившись між собою, повідомили ОСОБА_1 , що він є винним, а його автомобіль буде переміщено на штраф майданчик.
Відтак з наявного технічного запису вбачається, що ОСОБА_1 не погодився з результатами огляду, про що відповідно повідомив працівників поліції, однак останні не забезпечили особі після висловлення його незгоди з результатом огляду на місці зупинки, можливість проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі охорони здоров'я.
Крім того, як убачається з чеку приладу «Drager» ОСОБА_1 підписувати результат огляду відмовився.
Відтак всупереч вимогам п. 7 Інструкції, працівники поліції не направили особу до найближчого закладу охорони здоров'я для проходження медичного огляду на стан сп'яніння, а продовжили складати протокол про адміністративне правопорушення.
Вищенаведені фактичні обставини та наявні в матеріалах справи докази свідчать про порушення працівниками поліції вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відтак, вищезазначене не доводить поза розумним сумнівом, той факт, що працівниками поліції було дотримано вимог п. 7 Інструкції.
Таким чином, суд першої інстанції фактично дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, не забезпечив повного, всебічного та об'єктивного дослідження доказів, що призвело до ухвалення необґрунтованого та незаконного рішення.
Суд не вправі самостійно вносити доповнення, зміни у протоколи про адміністративні правопорушення, витребувати додаткові докази у справі, оскільки це є недопустимим та буде свідчити про необ'єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу.
Суд апеляційної інстанції вказує, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів, суддя відповідно положень ст. 129 Конституції України повинен здійснювати правосуддя незалежно та керуватися принципом верховенства права, основними засадами якого, у тому числі, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини та розумні строки розгляду справи судом.
Відповідно положень ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину та обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (VastbergataxiAktiebolagandVulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що "…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень".
Аналогічну правову позицію визначив постановою від 31.01.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 760/10803/15-а (адміністративне провадження № К/9901/19074/18): один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб'єктом приватного права і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов'язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України», принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини вказує, що усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачити повною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноваженні оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Верховний Суд в постанові від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17 згадує, що принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу правопорушення, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.
Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні адміністративної та кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).
На підставі наведеного та враховуючи наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена «поза розумним сумнівом».
Згідно до п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційного скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема скасувати постанову та прийняти нову постанову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, а постанова суду про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Виходячи зі змісту постанови, суд першої інстації під час накладення стягнення на ОСОБА_1 , окремо не визначив стягнення за кожне правопорушення, а керувався ч. 2 ст. 36 КУпАП, яка визначає правила накладення адміністративного стягнення при вчиненні кількох адміністративних правопорушень та наклав стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
При цьому, основне стягнення було визначено у виді штрафу з призначенням додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Оскільки постанова суду в частині притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає скасуванню із закриттям в цій частині провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, то ОСОБА_1 слід вважати притягнутим до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Манькова Миколи Володимировича задовольнити.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 05 лютого 2026року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік скасувати в частині притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Вважати ОСОБА_1 притягнутим до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т. О. Невідома