Справа № 758/18388/25
Категорія 38
(ЗАОЧНЕ)
23 березня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Войтенко Т. В.,
за участю секретаря судового засідання - Крупина Ю. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У листопаді 2025 року позивач ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за договором №00-10108685 від 06.12.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06.12.2024 року ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 уклали Договір кредитної лінії №00-10108685. На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 8000,00 грн.
13.08.2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Юніт Кпітал» було укладено договір факторингу № 13082025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого ТОВ «Макс Кредит» відступило ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг №00-10108685 від 06.12.2024 року.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ТОВ «Юніт Капітал» вказує, що заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.
Представник позивача посилається на те, що станом на 01.10.2025 року за договором №00-10108685 виникла заборгованість за кредитом на загальну суму 16 409, 60 грн., яка складається з: 9 600,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 3 609, 60 грн. заборгованості за простроченими відсотками, 3 200, 00 заборгованості за штрафними санкціями
Зважаючи на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 13 209,60 грн. за кредитним договором №00-10108685 від 06.12.2024 року, судові витрати у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000, 00грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2025 року дана цивільна справа розподілена головуючому судді.
Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 19 листопада 2025р. позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
17.02.2026 року від представника відповідача надійшов Відзив, в якому вона не визнає позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» в повному обсязі, зважаючи на наступне. Посилається на те, що наданий позивачем кредитний договір, договори факторингу, реєстр боржників, розрахунок заборгованості є неналежними доказами, оскільки доводять лише перехід прав від первісного кредитора до позивача, однак жодним чином не підтверджують наявність прав вимоги в кредиторів. Разом з тим, вказує, що реєстр права вимоги не є документом, який підтверджує факт передачі кредитних коштів і не може бути доказом в справі на підтвердження доводів позивача про існування будь -яких кредитних зобов'язань перед позивачем. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази переказу коштів на рахунок ОСОБА_1 та первинні документи, які підтверджують видачу кредитних коштів відповідачеві. Так, позивачем на обґрунтування позовних вимог до матеріалів справи не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором заборгованості. У матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків. Наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості , за вказаним кредитним договором не містить жодного підтвердження реальності господарської операції. По ньому не можливо вирахувати, коли заборгованість була переведена в прострочену, який був порядок нарахування відсотків, в якому розмірі вони були нараховані та коли. Щодо нарахованих штрафних санкцій у розмірі 3200,00 грн. представник відповідача вказує, що така заборгованість нараховувалась відповідно до ст. 625 ЦПК України за такий період, коли це було заборонено відповідно до п. 15., п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, а відтак відповідач звільнений від прострочення виконання зобов'язання за даним договором під час дії воєнного стану.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн представник відповідача заперечував, зважаючи на те, що така сума є непропорційною та такою, що підлягає зменшенню, враховуючи складність справи та фактичний час, витрачений адвокатом, ОСОБА_1 вважає співмірним зі складністю справи та ціною позову, розмір витрат у сумі 3 000,00 грн.
25.02.2026 року представник позивача подав Відповідь на відзив, в якому зазначив, що факт переказу коштів підтверджується тим, що 06.12.2024 року ТОВ «Профіт» в ролі посередника перерахувало кошти ТОВ «Макс Кредит» у сумі 8 000,00 грн. на рахунок зазначений відповідачем. На підтвердження права переходу позивачем надано витяг з реєстру боржників, який відповідає вимогам законодавства. Зазначає, що витяг з реєстру боржників формується клієнтом та фактором. Позивач , як новий кредитор немає впливу на їх форму чи вигляд, а також доступу до повного реєстру. Щодо нарахування відсотків представник позивача вказав що сторонами погоджено в договорі розмір кредиту, строк та умови кредитування. Відповідачем підписано даний договір шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що свідчить про наявність його ознайомлення та згоди. Щодо неправомірності нарахування штрафних санкцій представник зазначає, що не стягує штрафні санкції, а лише 9600,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 3 609,60 грн. заборгованості за відсотками.
25.02.2026 року від представника позивача до суду надійшла заява про залишення клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, яке долучено до відзиву, без розгляду. На виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК повідомляє суд, що попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс із розглядом справи складає 9 422,40 грн. ( вивчення матеріалів справи: 2 год. - 1000,00 грн.; складання адвокатського запиту: 1 год. - 500,00 грн.; складання клопотання про витребування доказів; 1 год. - 500,00 грн.; складання позовної заяви: 2год. - 5 000,00 грн.). Вартість виконаних робіт вважає обґрунтованою та такою, що відповідає критеріям обґрунтованості, є співмірною зі складністю справи .
Ухвалою від 22 січня 2026 року витребувано в АТ «Універсал Банк» інформацію про відкриття кредитної карти на ім'я ОСОБА_1 , зарахування кредитних коштів на дану картку у сумі 8 000,00 грн. та інформацію щодо фінансового номеру телефону за картковим рахунком.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про день, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. В прохальній частині позову не заперечував проти розгляду справи у його відсутність.
Відповідачка та її представник у судове засідання не з'явилися.
Суд,дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 06.12.2024 року ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансових послуг №00-10108685.
Відповідно до умов кредитного договору від 06.12.2024 № 00-10108685 відповідачу надано кредит на умовах строковості у розмірі 8000,00 грн., строком до 11.09.2021року, зі сплатою відсотків за користування таким кредитом на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.5. договору тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до п. 1.6 договору кредитодавець одноразово в момент видачі кредиту нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20,00 % від суми кредиту, зо складає 1600,00 грн., яку позичальник зобов'язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього договору.
Відповідно до п. 6.4. договору у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань за уим договором, кредитодавець має право нарахувати, а позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу в такому порядку та розмірі:
-на другий день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі - 400,00 грн.;
-на п'ятий день невиконання та /або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі - 800,00 грн.;
-на десятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі - 1200,00 грн.;
-на двадцять перший день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі - 800, 00 грн.;
-на сороковий день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі - 800,00 грн.
Договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 01856 (одноразовим паролем).
На виконання умов зазначеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 8 000,00 грн.
Кредитні кошти надано шляхом зарахування на банківську карту № НОМЕР_2 у сумі 8 000,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Профітгід», що міститься в матеріалах справи.
Факт зарахування коштів підтверджується також листом АТ «Універсал Банк» від 21.02.2026 року, надісланим на виконання вимог ухвали від 22.01.2026 року. Відповідно до інформації, на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку у період з 06.12.2024 року по 11.12.2024 року здійснено переказ у розмірі 8 000, 00 грн.
Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення.
Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення договору від 06.12.2024 шляхом заповнення заявки на отримання грошових коштів на сайті позикодавця, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Отже, суд дійшов висновку, що при укладенні вищезгаданого кредитного договору було дотримано умови, порядок та обставини укладення цього договору, а також погоджено усі його істотні обставини. Такий договір є чинним, а докази зворотного в матеріалах справи відсутні.
Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за договором ТОВ «Юніт Капітал» до відповідача суд зазначає наступне.
13.08.2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 13082025-МК/ЮнітКапітал.
За цим договором Фактор зобов'язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). У статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того, ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.
Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Встановлено, що відповідачка не здійснювала платежі на погашення заборгованості.
Загальна сума заборгованості за розрахунками позивача становить - 16409,60грн. 00 коп., яка складається з наступного: 9600,00 грн. - заборгованість по кредиту; 3609,60 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, 3200 грн. штраф.
У Відзиві на позовну заяву відповідачка не спростовувала правильність нарахування відсотків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Судом встановлено, що нарахування процентів кредитор здійснював в межах строку кредитування.
Судом достовірно встановлено, що фінансова установа свої зобов'язання за договором позики виконала у повному обсязі, а відповідач, у порушення умов договору позики, взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений в договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основним зобов'язанням у розмірі 8000 грн.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив стягнути 9600 грн. тіла кредиту, в які включив 1600 грн. комісії.
Втім, у рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
На спірні правовідносини за цим договором поширюється дія Закону України "Про споживче кредитування", адже за договором позичальнику надано споживчий кредит та такий укладено зі строком погашення кредиту терміном шість місяців.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом передбачено право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року (справа №202/5330/19) у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які встановлено щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування".
Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг і їх погодження із споживачем при укладенні договору, обов'язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемним відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Зазначені правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року (справа №755/11636/21) та від 16 листопада 2022 року (справа №755/9486/21).
Що стосується вимог про стягнення штрафів у розмірі 3200,00 грн. за кредитним договором, суд зазначає таке. Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктами 18 і 19 такого змісту:
«18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На підставі викладеного, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню частково, оскільки достовірно встановлено, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе за договором зобов'язання, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8000 грн. та відсотками у розмірі 3609,60 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення судових витрат.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесення втрат на правову допомогу позивач надав: договір про надання правничої допомоги №10/09/25-2 від 10 вересня 2025року, додаткову угоду №25771368878; акт прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025 року.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечував щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 7 000, 00 грн., посилаючись на те, що справа є типовою, позов має шаблонний характер, не є складним та не вимагав значних витрат часу. У зв'язку з чим просив суд зменшити розмір, або відмовити у стягненні.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При подачі позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №29923 від 31.10.2025 року. Суд задовольнив позов на 87,89% (стягнуто 11609,60 грн, тоді як позивач просив 13209,60 грн), тому на користь позивача підлягає компенсації за рахунок відповідачки 2129,05 судового збору.
Керуючись ст. 2, 7, 10, 12, 19, 81, 83, 141, 258-260, 263-265, 273-289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" заборгованість Договором кредитної лінії №00-10108685 від 06.12.2024 року, укладеним з ТОВ «Макс Кредит», у розмірі 11609,60 грн, судовий збір у розмірі 2129,05 грн. та 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього стягнути 15 738,65 грн. (п'ятнадцять тисяч сімсот тридцять вісім гривень 65 коп.)
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Київського апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, оф. 333, Код ЄДРПОУ: 43541163)
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Суддя Т. В. Войтенко