печерський районний суд міста києва
Справа № 757/24060/26-к
12 травня 2026 року м. Київ
Печерський районний суд міста Києва в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання заступника керівника другого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 62026000000000376 від 15.04.2026,
Короткий виклад обставин клопотання
До слідчого судді надійшло клопотання сторони кримінального провадження про накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме на:
- автомобіль MERCEDES-BENZ E 290T TD, VIN НОМЕР_2 , д. н. з. НОМЕР_3 ;
- автомобіль FORD FUSION, VIN НОМЕР_4 , д. н. з. НОМЕР_5 (із забороною користування, відчуження та розпорядження автомобілем).
Метою накладення арешту є забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.
Явка сторін кримінального провадження
Слідчий подав заяву про розгляд клопотання без його участі. Вимоги клопотання підтримав у повному обсязі.
Клопотання слідчого про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, розглядається без повідомлення власника майна, у порядку ч. 2 ст. 172 КПК України, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.
Правове обґрунтування
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Обставини, встановлені слідчим суддею, та мотиви слідчого судді
В обґрунтування клопотання вказано, що Управлінням з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026000000000376 від 15.04.2026 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 (у редакції Закону України від 07.10.2014), ч. 2 ст. 111 (у редакції Закону України від 03.03.2022) та ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянка України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи колишнім державним службовцем України та усвідомлюючи факт окупації АР Крим і м. Севастополя російською федерацією, у березні-квітні 2014 року добровільно перейшла на службу до окупаційної влади рф та обійняла посаду керівника так званого «управления регулирования природопользования и разрешительной деятельности Главного управления природных ресурсов и экологии города Севастополя».
Надалі, продовжуючи співпрацю з окупаційною адміністрацією та діючи на шкоду суверенітету, територіальній цілісності й безпеці України, у листопаді 2019 року вона добровільно зайняла посаду керівника незаконно створеного «департамента природных ресурсов и экологии города Севастополя», яку обіймає дотепер.
Своїми діями ОСОБА_4 забезпечувала функціонування незаконно створених органів окупаційної влади рф на тимчасово окупованій території України, чим сприяла зміцненню окупаційного режиму та недопущенню відновлення контролю України над півостровом, у зв'язку з чим вчинила державну зраду та колабораційну діяльність.
09.04.2026 у кримінальному провадженні № 42014100070000020 здійснено повідомлення про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 (у редакції Закону України від 07.10.2014), ч. 2 ст. 111 (у редакції Закону України від 03.03.2022) та ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Підозрювана ОСОБА_4 є власницею рухомого майна, а саме: автомобіля марки Mercedes-Benz E 290T TD, 1998 р. в., д. н. з. НОМЕР_3 VIN-код: НОМЕР_2 , а також автомобіля марки Ford Fusion, 2003 р. в., д. н. з. НОМЕР_5 VIN-код: НОМЕР_4 .
Санкція ч. 2 ст. 111 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічного позбавленням волі, з конфіскацією майна, санкція ч. 5 ст. 111-1 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що з метою забезпечення можливої конфіскації майна підозрюваного вбачається наявність правових підстав для накладення арешту на майно, однак клопотання підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п.203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини»/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
З огляду на викладене вище слідчий суддя дійшов висновку, що на даній стадії досудового розслідування, з урахуванням наданих стороною обвинувачення доказів, з метою забезпечення можливої конфіскації майна необхідно накласти арешт на майно, належне підозрюваній ОСОБА_4 .
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити.
Накласти в рамках кримінального провадження за № 62026000000000376 від 15.04.2026 арешт на майно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП № НОМЕР_1 ) шляхом,заборони його відчуження, розпорядження та користування, а саме на:
- автомобіль MERCEDES-BENZ E 290T TD, VIN НОМЕР_2 , д. н. з. НОМЕР_3 ;
- автомобіль FORD FUSION, VIN НОМЕР_4 , д. н. з. НОМЕР_5 .
Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим/прокурором у кримінальному провадженні № 62026000000000376 від 15.04.2026.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_5