Справа № 120/8357/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
18 травня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової (державної) адміністрації до Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
у провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової (державної) адміністрації до Виконавчого комітету Жмеринської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.03.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2025, зокрема, зобов'язано Виконавчий комітет Жмеринської міської ради вчинити дії відповідно до вимог законодавства, спрямовані на розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану у складі генерального плану смт. Браїлів.
Представник відповідача 24.10.2025 подав до суду заяву про відстрочення виконання рішення суду від 17.10.2025 до кінця воєнного стану та до закінчення активних бойових дій, а також відкриття повітряного простору України для проведення аерофотозйомки території с. Браїлів.
Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 18.11.2025 відмовив у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що судом першої інстанції розгляд справи проведено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, повно та всебічно досліджено наявні у справі докази та надано їм належну оцінку, а зроблені висновки у справі є правильними і законними.
Заслухавши суддю - доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень є всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Питання відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення визначає стаття 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частина 4 статті 378 КАС України).
Тобто, наведена вище норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання.
Вирішуючи питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов'язань заявнику та/або не доведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу).
При цьому, під час розгляду заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків розтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав має бути доведена боржником.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим.
З огляду на відсутність передбачених критеріїв для визначення поважності таких підстав, прийняття відповідних рішень є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізує за власними переконанням, з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому, таке розстрочення здійснюється виключно у виняткових випадках, за умови, що суд установить наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення.
У постанові від 06 грудня 2019 року у справі №2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
Як встановлено судом першої інстанції, заявник вказує, що в умовах того, що генеральний план у с. Браїлів було затверджено рішенням та виконано у 1979 році, необхідної топографічної основи та достатнього фінансування місцевого бюджету, розроблення історико-архітектурного опорного плану наразі є економічно недоцільним і технічно неможливим без залучення великих коштів.
При цьому, сучасні вимоги до точності даних, аерозйомки та погодження документації суттєво підвищили вартість таких робіт, що підтверджується як нормами Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 926 від 1 вересня 2021, так і практикою виконання аналогічних робіт в інших територіальних громадах України.
Отже, основним аргументом заявника у заяві про відстрочення виконання рішення суду є відсутність фінансування на виконання рішення суду.
Разом із тим, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що фінансове становище не є винятковим випадком, що давало би суду правові підстави для відстрочення виконання рішення.
До того ж, відстрочення виконання рішення суду від 17.10.2025 до кінця воєнного стану та до закінчення активних бойових дій, суперечить положенням частини 5 ст. 378 КАС України, якою обумовлено, що відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
Оцінюючи мотиви сторони відповідача щодо строку на який необхідно відстрочити виконання рішення суду суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відстрочення виконання рішення суду до закінчення військового стану не відповідає як завданню адміністративного судочинства, а також суперечить частині другій статті 64 Конституції України, відповідно до якої право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Відповідно до статті 26 Закону України Про правовий режим воєнного стану здійснення судами правосуддя на час введення воєнного стану не зупиняється.
Слід також зазначити, що Верховний Суд у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17 зазначив, що обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, необґрунтоване відстрочення виконання рішення суду може призвести до затягування його виконання й перебування учасників виконавчого провадження в стані невизначеності, що суперечить наведеним положенням та основним засадам судочинства.
Натомість, обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
Як вірно зазначає суд першої інстанції, заявником не доведене існування передбачених ст. 378 КАС України виняткових обставин, які ускладнюють можливість виконання судового рішення.
Невиконання відповідачем судового рішення, в частині зобов'язання Виконавчого комітету Жмеринської міської ради вчинити дії відповідно до вимог законодавства, спрямовані на розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану у складі генерального плану смт. Браїлів, через відсутність у нього фінансування в розумінні ч. 3 ст. 378 КАС України не свідчить про неможливість виконання судового рішення та не може бути вагомою підставою для відстрочення чи розстрочення його виконання.
Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови відповідачу у задоволенні його заяви про відстрочення виконання рішення суду.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.