Справа № 120/2464/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук Максим Петрович
Суддя-доповідач - Томчук А.В.
18 травня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Томчука А.В.
суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказував про протиправну, на його думку, бездіяльність відповідача щодо ненадання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" відповідно до його заяви від 21.08.2024.
При цьому, у позовній заяві вказував, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25.02.2025 в справі № 120/12129/24, яким, окрім іншого, зобов'язано Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, вказаних у цьому рішенні, відповідач повторно відмовив у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" відповідно до заяви від 21.08.2024.
Таким чином позивач вважає, що відповідач безпідставно та повторно допустив протиправну бездіяльність щодо ненадання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за його заявою від 21.08.2024.
Ухвалою від 27.02.2026 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі № 120/2464/26.
Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, оскільки оскільки у відкритті провадження в адміністративній справі за аналогічним позовом ОСОБА_1 відмовлено ухвалами суду від 06.10.2025 (справа № 120/13598/25), від 28.10.2025 (справа №120/14910/25), від 03.11.2025 (справа № 120/15059/25), від 10.11.2025 (справа № 120/15593/25), від 12.01.2026 (справа №120/210/26), а частина 5 статті 170 КАС України містить пряму заборону щодо можливості повторного звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, то у відкритті провадження у цій справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України, належить відмовити.
Окремо суд першої інстанції зауважив на тому, що спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом у справі № 120/12129/24 від 25.02.2025 та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
За доводами апеляційної скарги, апелянт вказує, що незважаючи на обов'язок врахувати висновки суду, наведені у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі № 120/12129/24, відповідач в межах цієї справи протиправно відмовив у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. На переконання скаржника, відповідач зловживає своїм дискреційним правом та чинить опір щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити оскаржене судове рішення без змін.
З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до приписів статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною другою статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Водночас пунктом 2 частини 1 статті 170 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження у справі.
Ця підстава кореспондується з принципом "res judicata" (юридичної (правової) визначеності), у відповідності з яким, зокрема, якщо справу уже вирішено судом, вдруге заявляти тотожний адміністративний позов не можна.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на необхідність дотримання на рівні національного судочинства принципу ''res judicata'', наголошуючи, що жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного та обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи й постановлення нового рішення.
Відмова у відкритті провадження у справі можлива за умови, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалено за результатами розгляду тотожного позову тому, що поданий до суду, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають), наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи та набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач неодноразово звертався до Вінницького окружного адміністративного суду з аналогічними позовами до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Так, ухвалами Вінницького окружного адміністративного суду від 06.10.2025 (справа №120/13598/25), від 28.10.2025 (справа № 120/14910/25), від 03.11.2025 (справа № 120/15059/25), від 10.11.2025 (справа № 120/15593/25), від 12.01.2026 (справа №120/210/26) відмовлено у відкритті провадження у справі за вказаним позовом на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України, оскільки суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги та обраний позивачем спосіб захисту у межах даного позову є способом виконання іншого судового рішення в справі №120/12129/24, яке набрало законної сили та яким вирішено питання щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Предметом оскарження у цих справах була правомірність повторної відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до заяви від 21.08.2024 року.
Підстави позову у цій справі аналогічні підставам, викладених у справах №120/13598/25, № 120/14910/25, № 120/15059/25, № 120/15593/25, №120/210/26, наявний тотожній характер спірних правовідносин, суб'єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) не змінювались.
Об'єкт і предмет правового регулювання ідентичні, матеріально-правове регулювання спірних правовідносин на час виникнення спірних правовідносин та умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин) тотожні.
У силу приписів статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Отже, суд констатує, що у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили ухвали суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.
Відповідно до частини 5 статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування (частина 6 статті 7 КАС України).
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11, інститут аналогії закону і аналогії права виник та застосовувався судами задовго до того, як він був частково закріплений в законодавстві. Головна причина необхідності використання аналогії (аналогії закону та аналогії права) полягає в тому, що закон призначений для застосування у невизначеному майбутньому, але він не може передбачити усі можливі життєві ситуації. Оскільки життя не стоїть на місці, а постійно змінюється і розвивається, виникають нові ситуації, які не були передбачені законодавцем під час прийняття закону. Відтак суди мають потребу у застосуванні аналогії закону (права) коли вважають, що певні відносини мають бути врегульовані, але норми чинного законодавства не містять відповідних положень, які можуть бути застосовані для регулювання таких правовідносин, внаслідок чого виникає прогалина у законодавчому регулюванні. Однак важливо те, що інститут аналогії є допустимим як щодо матеріального, так і щодо процесуального права, оскільки застосування аналогії у процесуальному законі в окремих випадках сприяє ухваленню справедливого рішення.
Таким чином, сама по собі відсутність в КАС України положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії під час розгляду та вирішення адміністративних справ. Відповідно, за відсутності правових норм, які регулюють окремі питання судового адміністративного процесу і до часу усунення законодавцем відповідної законодавчої прогалини, до неврегульованих конкретною правовою нормою процесуальних відносин може бути застосована норма, що регулює подібні процесуальні правовідносини.
Відтак, оскільки у відкритті провадження в адміністративній справі за аналогічним позовом ОСОБА_1 відмовлено ухвалами суду від 06.10.2025 (справа №120/13598/25), від 28.10.2025 (справа № 120/14910/25), від 03.11.2025 (справа № 120/15059/25), від 10.11.2025 (справа № 120/15593/25), від 12.01.2026 (справа №120/210/26) та положення частини 5 статті 170 КАС України містять пряму заборону щодо можливості повторного звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, то колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що у відкритті провадження у цій справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України належить відмовити.
Правомірність відмови у відкритті провадження з вказаних підстав та за ідентичних обставин підтверджується ухвалою Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 580/4255/20.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статей 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Томчук А.В.
Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.