Справа № 120/955/26
Головуючий у 1-й інстанції: Бошкова Юлія Миколаївна
Суддя-доповідач: Мацький Є.М.
18 травня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з питань безпеки на транспорті на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "АГРО-ВІЛАМ" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Приватне підприємство "АГРО-ВІЛАМ" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що порядок облаштування транспортного засобу тахографом передбачено лише при наданні послуг під час здійснення вантажних перевезень. Вважає, що у спірних правовідносинах позивач не виступає автомобільним перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", відтак постанова від 09.12.2025 № ОПШ 001321 про застосування до ПП "АГРО-ВІЛАМ" адміністративно-господарського штрафу за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» є протиправною.
3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року адміністративний позов задоволено.
3.1. Визнати протиправною та скасовано постанову управління Державного нагляду (контролю) у Вінницькій області від 09.12.2025 року № ОПШ 001321 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.
3.2. Стягнуто на користь Приватного підприємства "АГРО-ВІЛАМ" судовий збір в розмірі 3328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
4. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
ІІ. ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
5. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 18.11.2025 автомобіль Камаз днз НОМЕР_1 , який є власністю підприємства, згідно ТТН №89 від 18.11.2025, здійснював перевезення дров, які також є власністю підприємства, з с. Юзвин до смт. Браїлів, де зазначені дрова мали використовуватися для сушіння сої.
6. 18.11.2025 посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з питань безпеки на транспорті проведено перевірку транспортного засобу марки КАМАЗ д.н.з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 .
7. За результатами контролю складено акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № OAP000695 від 18.11.2025, яким зафіксовано порушення вимог ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за які передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевізник не забезпечив встановлення тахографу на транспортний засіб повною масою понад 3,5 т або наявності у водія тахокарт / роздруківки на паперовому носії інформації режимів праці та відпочинку водія за 18.11.2025 року.
8. В подальшому, 09.12.2025 відповідач прийняв постанову № ОПШ 001321, якою за порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000,00 грн. згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 вказаного Закону.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
9. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10. Частиною 1 ст.2 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
11. Відповідно до ч.1 ст.5 цього Закону основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
12. Відповідно до ст.60 зазначеного Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
13. Положеннями ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено перелік документів, які автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
14. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
15. Відповідно до пп.6.1, 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07 червня 2010 року, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
16. Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
17. Порядок використання тахографів встановлений Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року №385, відповідно до п.3.3 якої водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
18. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.
19. На підставі системного аналізу норм законодавства, колегія суддів зазначає, що законодавцем ставиться вимога до перевізників щодо обладнання транспортних засобів тахографами незалежно від мети поїздки та наявності фінансової складової у такому перевезенні.
20. Колегія суддів наголошує, що в першу чергу законодавство у сфері дотримання безпечних правил дорожнього руху, забезпечення прав водія спрямоване на дисциплінування учасників дорожнього руху та збереження їх життя та здоров'я.
21. Отже, ігнорування прямих законодавчих норм щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв не може виправдовуватись відсутністю договору перевезення на комерційній основі, або ж перевезення свого вантажу для себе чи в межах виконання договору купівлі-продажу товару.
22. Законодавцем було надано перевізникам, які використовують вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 т, адаптаційний період для забезпечення обладнання транспортних засобів діючими тахографами - з 07.06.2010 по 01.06.2015.
23. Водночас, для водія такого автомобіля, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», обов'язковою також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнених тахокарт (або картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа (у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом), реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв).
24. При цьому, за відсутності документів, зокрема, в даному випадку протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуальної контрольної книжки водія, або копії графіка змінності водіїв, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
25. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.02.2020 (справа №820/4624/17).
26. Як слідує із позовної заяви, основним аргументом позивача, яким він обґрунтовує неправомірність прийняття відповідачем оскаржуваної постанови, є те, що порядок облаштування транспортного засобу тахографом поширюється лише на осіб, які надають послуги з перевезення, відтак накладення адміністративно-господарського штрафу є безпідставним. Позивач не спростовує факт того, що у водія транспортного засобу під час здійснення перевезення були відсутні документи такі як тахокарта або роздруківка на паперовому носії даних про режим роботи та відпочинку водія.
27. Стосовно доводів позивача про те, що він на момент проведення перевірки не надавав послуг вантажних перевезень, а перевезення, яке стало предметом оскарженої перевірки, здійснювалось для власних потреб.
28. Згідно ст.1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
29. Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, з наступними змінами та доповненнями (далі - Правила №363).
30. Згідно із абзацом 18 розділу І Правил №363 перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
31. Тобто, вказаною нормою передбачено надання статусу автомобільного перевізника як для осіб, що здійснюють договірні перевезення, так і для осіб, які здійснюють перевезення для власних потреб.
32. Аналіз зазначеної норми дає підстави вважати, що перевезення на комерційній основі означає надання послуг, а перевезення за власний кошт - перевезення для власних потреб. При цьому, визначення особи перевізником не залежить від обраного та зареєстрованого ним КВЕД. Тобто, дія закону поширюється на фізичних чи юридичних осіб - автомобільних перевізників, які в процесі здійснення підприємницької діяльності перевозять вантаж для власних потреб чи надають послугу перевезення.
33. З 01.10.2021 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» від 03.06.2021 №1534-ІХ, яким абзац 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» викладено в новій редакції, відповідно до якої:
- перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
34. У попередній редакції передбачалось:
- надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
35. Порівняльний аналіз наведених положень статті 60 Закону №2344-ІІІ (чинної та попередньої) дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку протоколу про перевірку та адаптацію тахографа, до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт (тобто, для власних потреб чи в межах іншої господарської діяльності) перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
36. Відсутність необхідних документів (в даному випадку - відсутня тахокарта або роздруківка на паперовому носії даних про режим роботи та відпочинку водія з діючого та повіреного тахографа за 18.11.2025 є правовою підставою для застосування відповідного адміністративного-господарського штрафу.
37. Таким чином, твердження позивача, що він не є автомобільним перевізником в розумінні Закону №2344-111 колегія суддів визнає безпідставними.
38. Беручи до уваги встановлені у справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова є правомірною, оскільки, позивач у спірних правовідносинах має статус автомобільного перевізника, а отже є суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно статті 48 Закону № 2344, у зв'язку з чим наявні підстави для застосування до нього адміністративно - господарського штрафу згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 цього ж Закону.
39. Також колегія суддів зазначає, що твердження суду першої інстанції щодо неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та відтак фактичне визнання позовних вимог не відповідає фактичним обставинам. Так, наявними матеріалами справи підтверджується подання відповідачем відзиву 10.02.2026, у встановлений судом строк.
40. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
V. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
41. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
42. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
43. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
44. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову в задоволені позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної служби України з питань безпеки на транспорті задовольнити повністю.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року скасувати.
Прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог Приватного підприємства "АГРО-ВІЛАМ" - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.