ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6746/26
провадження № 2/753/9213/26
"18" травня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін заяву представника позивача про закриття провадження
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа, у якій відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
До початку розгляду справи по суті від представника позивача ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» - Бурлаки В.В. надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
В обґрунтування зазначає, що відповідач по справі у позасудовому порядку повністю закрив кредит, а тому заборгованість за кредитним договором, яка є предметом розгляду даної справи, відсутня.
Крім того просить суд повернути позивачу судовий збір, який був сплачений під час звернення до суду з позовом у розмірі 2 662,40 грн.
Суд, дослідивши матеріали справи, заяву про закриття провадження у справі, дійшов до такого висновку.
Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своє ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
При цьому, якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, які, відповідно, тягнуть різні процесуальні наслідки, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди, не підтримання своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, тощо.
Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 10 квітня 2019 року у справі №456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі №686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі №750/1658/20 (провадження № 61-9658св20).
Відповідач задовольнив вимоги позивача, сплативши заявлену суму заборгованості, після пред'явлення позову.
Отже, судом встановлено, що позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову.
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд керується положеннями частини третьої статті 142 ЦПК України, відповідно до яких у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Оскільки представник позивача не просив стягнути судовий збір з відповідача з тих підстав, що він не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, а підстави для повернення судового збору з бюджету, відсутні, то суд доходить висновку, що заява позивача в частині повернення судового збору задоволенню не підлягає.
Суд зауважує, що закриття провадження у справі саме на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України після відкриття провадження у справі, призведе до негативних фінансових наслідків для судової системи, оскільки наслідком закриття провадження у справі саме у такий спосіб, враховуючи п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», є повернення сплаченого позивачем судового збору у повному обсязі з державного бюджету, що на думку суду є недопустимим після здійснення судом ряду процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 142, 255, 256-260 ЦПК України, суд, -
Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Роз'яснити сторонам зміст ч. 2 ст. 256 ЦПК України, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Відмовити представнику позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» Бурлаці Вікторії Віталіївні у поверненні сплаченого судового збору з державного бюджету.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її підписання, має право на поновлення строку для оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Суддя: Л.М. Осіпенко