ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/15009/25
провадження № 2/753/409/26
18 травня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Шаповалової К.В.,
за участю секретаря судового засідання Давидюк В.О.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дроботун Олена Леонідівна, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дроботун Олена Леонідівна, про визнання права власності на частини квартири,
у липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 753/15009/25 між суддями від 16 липня 2025 року матеріали позову передано в провадження судді Шаповаловій К.В. Фактично передано судді 18 липня 2025 року.
Ухвалою суду від 23 липня 2025 року позов було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.
28 липня 2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Відповідно до відомостей з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА від 4 серпня 2025 року відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
В обгрунтування позовної заяви позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який постійно проживав по день смерті за адресою: АДРЕСА_2 . З 2002 року позивачка та померлий ОСОБА_5 почали проживати разом однією сім'єю без реєстрації шлюбу за вказаною адресою. Вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов'язки, 24 вересня 2024 року офіційно зареєстрували шлюб. За життя, повністю усвідомлюючи значення своїх дій, спадкодавець 15 лютого 2022 року склав на ім'я позивача заповіт, у якому прямо вказав, що «належну мені на праві власності квартиру за адресою: АДРЕСА_2 » він у повному обсязі заповідає, ОСОБА_1 . Після смерті чоловіка позивачка, як спадкоємиця першої черги за законом, звернулася до ПН КМНО Дроботун О.Л. для відкриття спадкової справи. Приватним нотаріусом Дроботун О.Л. відкрито спадкову справу №3/2025, та в ході оформлення спадщини було встановлено, що до складу спадкового майна входить квартира АДРЕСА_3 . Право власності на вказану квартиру було оформлено на спадкодавця 01 березня 2004 року на підставі наказу № 290-С/КІ від 19 лютого 2004 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської ради (КМДА), на підставі якого було оформлено свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_5 . Нотаріус повідомила позивачку про наявність перешкоди для оформлення її спадкових прав у повному обсязі, так як є претензії ОСОБА_4 - колишньої дружини спадкодавця, яка вважає, що 1/2 частина спірної квартири належить їй на праві спільної сумісної власності подружжя. Свою позицію вона обґрунтовує тим, що право власності на квартиру було зареєстровано 01 березня 2004 року, тобто в період її офіційного шлюбу зі спадкодавцем, який було розірвано лише 21 лютого 2006 року. Позивач зазначає, що нотаріус має намір видати відповідачу свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя. Отже, після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, яка складалася з вищезгаданої квартири, а саме на: 1/2 частини квартири яка буде успадкована нею за заповітом після смерті її чоловіка; 1/2 частини квартири, яка, як вважає відповідач, належала їй на праві спільної сумісної власності подружжя. Позивач вважає, що відповідач безпідставно претендує на 1/2 частину квартири як на спільне сумісне майно, посилаючись на те, що право власності було зареєстроване до моменту їхнього розлучення. Позивач категорично не погоджується з такою позицією та вважає спірну квартиру особистою приватною власністю померлого ОСОБА_5 , у зв'язку з чим, вона, як спадкоємець за заповітом звертається до суду з заявою щодо визнання права власності на вказане вище спадкове майно.
Ухвалою суду від 13 серпня 2025 року було відкрито провадження по справі та вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання 24 вересня 2025 року о 10:00 год. Окрім того, вказаною ухвалою до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дроботун О.Л., задоволено клопотання позивача про витребування у даного нотаріуса належним чином завіреної копії спадкової справи № 3/2025, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5
10 вересня 2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву та зустрічна позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частини квартири в порядку поділу спільного майна подружжя.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16 вересня 2025 року, зустрічну позовну заяву було передано судді Шаповаловій К.В.
19 вересня 2025 року до суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дроботун О.Л. надійшла належним чином завірена копії спадкової справи № 3/2025, заведена до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 та письмові пояснення щодо предмету спору.
Ухвалою суду від 24 вересня 2025 року було вирішено питання про прийняття до спільного розгляду із первісним позовом зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частини квартири в порядку поділу спільного майна подружжя; залучено до участі у справі за зустрічним позовом як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дроботун О.Л.
У судовому засіданні 24 вересня 2025 року судом було задоволено клопотання представника відповідача про виклик та допит свідків. Окрім того, ухвалою суду від 24 вересня 2025 року було задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів, а саме - витребування у Державної прикордонної служби України наступної інформації: 1) чи перетинав ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_4 ) кордон України в 2022 році. Якщо так, то з якою метою та куди (зазначити країну) виїжджав. Якщо так, то зазначити дату такого виїзду з території України; 2) чи перетинав ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_4 ) в 2023- 2024 р р. кордон України у зворотному напрямку для повернення на територію України. Якщо так, то зазначити дату такого в'їзду до території України. Підготовче засідання було відкладено на 21 жовтня 2025 року на 12:00 год.
06 жовтня 2025 року до суду від Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України надійшла інформація про неможливість виконання вищевказаної ухвали суду, оскільки в ухвалі відсутня інформація про громадянство особи, щодо якої суд просить витребувати інформацію.
Ухвалою суду від 07 жовтня 2025 року було витребувано від ДПС України вказану вище інформацію із зазначенням даних про громадянство ОСОБА_5
13 жовтня 2025 року до суду від ПН КМНО Дроботун О.О. надійшли письмові пояснення.
13 жовтня 2025 року до суду від Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України надійшла запитувана інформація щодо перетину ОСОБА_5 державного кордону.
17 жовтня 2025 року представником відповідача було подано до суду клопотання про приєднання доказів.
20 жовтня 2025 року до суду від представника позивача надійшли відзив на зустрічну позовну заяву та відповідь на відзив щодо первісного позову.
У підготовчому засіданні 21 жовтня 2025 року було задоволено клопотання представника позивача про виклик та допит свідків та відкладено підготовче засідання на 13 листопада 2025 року на 15:00 год.
05 листопада 2025 року до суду від ПН КМНО Дроботун О.О. надійшли письмові пояснення.
Ухвалою суду від 13 листопада 2025 року закрито підготовче провадженн у справі та призначено справу до розгляду по суті на 11 грудня 2025 року.
11 грудня 2025 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів у справі, яке було задоволено судом, з урахуванням порядку проведення підготовчого провадження у справі.
11 грудня 2025 року судове засідання було відкладено на 4 лютого 2026 року у зв'язку із поданим представником позивача клопотанням.
У судовому засіданні 4 лютого 2026 року представник позивача та позивачка підтримали первісні позовні вимоги, вказали, що спірна квартира була придбана ОСОБА_5 за його особисті кошти у період, коли він проживав окремо від відповідачки, оскільки в цей період саме позивачка проживала із ОСОБА_5 однією сім'єю. Отже, вказана квартира є особистою власністю ОСОБА_5 про що він також заявляв, склавши на ім'я позивачки заповіт щодо вказаної квартири. Просили первісний позов задовольнити, заперечували проти зустрічного позову та просили у його задоволенні відмовити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти первісного позову та вказав, що в період придбання квартири відповідачка та ОСОБА_5 були офіційно одружені, кошти, за які була придбана квартири були спільні кошти подружжя, оскільки ОСОБА_5 привіз їх із США, зазначив, що придбання цієї квартири було спільним рішенням подружжя, бо відповідачка також збиралась повернутись в Україну. Про розлучення ОСОБА_5 , а тим більше про те, що він проживає з іншою жінкою, відповідачці він не повідомляв, він навіть їздив до неї в США в 2022 році, проживав там та проходив лікування. Вказав, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, а тому просив задовольнити зустрічний позов та відмовити у задоволенні первісного позову.
У розгляді справи було оголошено перерву до 12 березня 2026 року.
10 березня 2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів у справі, у задоволені якого було відмовлено через порушення строків їх подання.
У судових засіданнях 12 та 31 березня 2026 року були допитані свідки, заявлені стороною позивача та відповідача та оголошено перерву до 30 квітня 2026 року, в якому були досліджені письмові докази у справі та проведено судові дебати.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, допитавши свідків, всебічно, повно, об'єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 28 лютого 1981 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений шлюб, що підтверджується актовим записом № 5 від 28 лютого 1981 року, здійснений виконавчим комітетом Сологубівської сільської ради Оратівського району Вінницької області (а.с. 44)
Вказаний шлюб був розірваний 21 лютого 2006 року, що підвтерджується актовим записом № 161 від 21 лютого 2006 року, здійснений відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції м. Києва (а.с. 45).
1 листопада 2002 року ОСОБА_5 уклав з АКБ «Аркада» договір про участь у Фонді фінансування будівництва, відповідно до якого довіритель вносить кошти до ФФБ в національній валюті України в готівковій чи безготівковій формі, а Банк закріплює за довірителем відповідну кількість вимірних одиниць об'єкту інвестування з урахуванням поточної ціни вимірної одиниці об'єкту інвестування.
17 жовтня 2003 року між АКБ «Аркада» та ОСОБА_5 був укладений договір про уступку майнових прав № 35854, відповідно до якого банк уступає довірителю майнові права на об'єкт інвестування - квартира АДРЕСА_5 , об'єкт будівництва - 32, поверх -8, кількість кімнат - 1, загальна площа 52,14 кв.м, повна вартість квартири - 98380 грн. запланована дата введення об'єкта будівництва в експлуатацію - 31 жовтня 2003 року. Об'єкт інвестування закріплений за довірителем на підставі договору від 1 листопада 2002 року про участь у Фонді фінансування будівництва.
1 березня 2004 року Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 30).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 23).
20 лютого 2025 року за заявою ОСОБА_1 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дроботун О.Л. було відкрито спадкову справу до майна померлого ОСОБА_5 .
18 серпня 2025 року ОСОБА_4 подала приватному нотаріусу Дроботун О.Л. заяву про видачу їй свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя а саме на частку квартири АДРЕСА_3 .
20 серпня 2025 року приватний нотаріус Дроботун О.Л. надала ОСОБА_4 відповідь на її заяву, відповідно до якої повідомила, що спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла його дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_7 . ОСОБА_1 подала заяву про призупинення будь-яких проваджень у спадковій справі у зв'язку із зверненням до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно. Також зазначила, що заявницею не було надано нотаріусу при поданні заяви про видачу свідоцтва оригіналів документів, що підтверджують право власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_3 .
Також судом встановлено, що 24 вересня 2024 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб, шо підтверджується актовим записом № 1797, здійснений Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
15 лютого 2022 року ОСОБА_5 склав заповіт, відповідно до якого належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_3 заповів ОСОБА_1 .
Звертаючись із позовом до суду ОСОБА_1 зазначає, що спірна квартира була особистою власністю ОСОБА_5 , а тому відповідно до складеного ним заповіту, вона просить визнати за нею право власності на всю квартиру АДРЕСА_3 .
В свою чергу, відповідачка зазначає, що спірна квартира була придбана подружжям під час перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти, а тому просить визнати за нею право власності на частку вказаної квартири.
Відповідно до частини першої статті 22 КпШС (чинний на момент купівлі земельної ділянки та будинку) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 (спадкодавець) та відповідачка ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 лютого 1981 року по 21 лютого 2006 року.
Договір про участі у Фонді фінансування будівництва № 35854 був укладений ОСОБА_5 1 листопада 2002 року, свідоцтво про право власності на спірну квартиру ним було отримано 1 березня 2004 року.
Отже, спірна квартира була придбана під час перебування спадкодавця ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі із відповідачкою ОСОБА_4 .
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (частина перша статті 60 СК України).
Відповідно до статті 65 СК України дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України (стаття 68 СК України).
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Як роз'яснив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 5 жовтня 2020 року у справі № 537/78/19 положення статті 60 СК свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована тим із подружжя, який оспорює поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Як зазначив представник відповідача у судовому засіданні, спірна квартира була придбана за спільні кошти подружжя, оскільки вони у 1993 році виїхали разом за кордон до США, де проживали до 2002 року, потім у зв'язку із певними проблемами з документами, ОСОБА_5 повернувся до України, мав при собі певну суму грошей та планував придбати квартиру, що підтверджується показами свідків.
Так, допитана як свідок ОСОБА_8 вказала, що вона сестра ОСОБА_4 (відповідачки), добре знала і ОСОБА_5 . Подружжя в 1993 році виїхали до США, де проживали разом, працювали. Потім у ОСОБА_5 почались проблеми з документами та він був змушений повернутись до України. Як їй було відомо, ОСОБА_5 мав влаштуватись в Україні на роботу, а її сестра планувала пізніше також повернутись в Україну до чоловіка. Вказала, що ОСОБА_5 чекав свою дружину, свідок постійно спілкувалась з ним, він приїздив до неї у гості, з дружиною він постійно спілкувався по телефону. Вказала, що її сестра та ОСОБА_5 планували разом придбати в Україні квартиру, вона була в цій квартирі після її придбання. Зауважила, що їй відомо, що ОСОБА_5 привіз з США певну суму грошей, що вони разом із сестрою заробили в США та спочатку вони хотіли купити квартиру бувшу у користуванні, але потім вирішили купляти новобудову. Вказала що подружжя постійно розмовляли по телефону з приводу купівлі квартири, ОСОБА_5 навіть пропонував купити будинок в Криму, бо там проживає його брат, але придбали квартиру в Києві. Скільки коштувала квартира та яким чином її було придбано, їй не відомо, здається це було інвестування. Зауважила, що ніхто з родини не знав про розлучення її сестри та ОСОБА_5 і про це дізнались лише на похованні, де й свідок познайомилась із позивачкою. Також вказала, що в 2022 році ОСОБА_5 поїхав до США, де дізнався про онкологічне захворювання, він там лікувався, за ним доглядали діти та відповідачка, допомагали йому.
Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_9 вказала, що вона є двоюрідною онукою відповідачки та їй відомо про те, що бабуся з дідусем проживали разом в США, після повернення дідуся в Україну, вони спілкувались по скайпу, вона бачила їх. Зауважила, що їй відома інформація про те, що бабуся також мала повернутись в Україну до дідуся, вона чула розмови родичів, коли дідусь приїжджав до них у гості. Також вказала, що чула як дідусь та бабуся обговорювали питання придбання квартири і дідусь привіз з собою кошти з США для купівлі квартири. Зауважила, що всі родичі вважали ОСОБА_5 та ОСОБА_4 родиною, навіть коли вони жили в різних країнах, їй відомо, що вони спільно вирішували всі питання щодо дітей, онуків, приймали спільні рішення. Про розлучення вона дізналась після смерті дідуся. Вказала, що дідусь поїхав до США в 2022 році, вона туди поїхала в 2023 році та бачила його там, за ним піклувалась відповідачка та діти і дідусь нічого не розповідав про позивачку та не казав про розлучення.
На підтвердження факту того, що спірна квартира була придбана за особисті кошти померлого позивачкою та її представником не було суду надано жодних письмових доказів.
Зокрема позивачка та її представник зазначали, що на час укладання договору про участь у фонді фінансування будівництва (1 листопада 2002 року) подружжя « ОСОБА_10 » проживали вже окремо в різних країнах, не вели спільного господарства та не підтримували шлюбних відносин, а отже кошти на придбання квартири були особисті ОСОБА_5 .
Як було встановлено судом, ОСОБА_5 повернувся до України на початку 2002 року, договір про участь у фонді фінансування будівництва був підписаний 1 листопада 2002 року, доказів того, що для сплати коштів на виконання умов вказаного договору ОСОБА_5 використав особисті кошти, що не були спільною власністю подружжя, суду позивачем надано не було. Проживання протягом 6-7 місяців окремо, з урахуванням встановлених обставин, що ОСОБА_5 вимушено повернувся до України через проблему з документами (інших причин повернення ОСОБА_5 до України протягом розгляду справи, зокрема небажання проживати з відповідачкою, розірвання з нею сімейних відносин, бажання розлучитись із відповідачкою суду надано не було) не означає, що між подружжям були фактично припинені подружні відносини та, що кошти, які були витрачені ОСОБА_5 на придбання квартири були ним зароблені саме протягом періоду окремого проживання подружжя.
Згідно із частиною другою статті 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу.
Отже, з огляду на норми чинного законодавства України заробітна плата не є власними коштами одного з подружжя.
Судом встановлено, що після приїзду ОСОБА_5 до України він продовжив спілкування з відповідачкою, вони вирішували спільні питання щодо дітей та онуків, а також обговорювали та вирішували питання придбання квартири та можливість повернення ОСОБА_4 до України, що підтверджується показаннями свідків та не було спростовано належними доказами позивачкою.
Допитані свідки зі сторони позивача, не спростували вказаних обставин та не свідчили про те, що спірна квартира була придбана за особисті кошти ОСОБА_5 , оскільки познайомились з ним вже після придбання квартири та вся інформація щодо неї була їм відома зі слів позивачки та ОСОБА_5 .
Так, допитана як свідок ОСОБА_11 вказала, що познайомилась з позивачкою та ОСОБА_5 в 2010 році. Чула від них, що ОСОБА_5 розлучився із своєю колишньою дружиною та ніколи її не бачила особисто. Зазначила, що ОСОБА_5 казав їй, що квартиру він придбав за свої кошти та робив ремонт в ній. Більше інформації щодо квартири їй не було відомо, зокрема яким чином, коли придбавалась квартира, де ОСОБА_5 взяв кошти на придбання квартири.
Допитана як свідок ОСОБА_12 вказала, що знає позивачку та ОСОБА_5 з 2014-2015 року. Сприймала їх як родину, вони завжди були разом, зустрічались з нею також на свята. Вказала, що обставини придбання квартири, в якій проживала позивачка та ОСОБА_5 їй не розповідали. Вона сприймала цю квартиру, як квартиру ОСОБА_5 .
Згідно зі статтями 12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.
Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.
Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Отже, враховуючи презумпцію спільності майна подружжя, зважаючи на те, що саме на сторону, яка заперечує проти того, що вказане майно є спільною сумісною власністю покладено обов'язок доведення такого факту, з огляду на те, що спірна квартира АДРЕСА_3 була придбана під час перебування подружжя у зареєстрованому шлюбі, а позивачкою не доведено суду належними та достатніми доказами факт придбання квартири за особисті кошти ОСОБА_5 , суд дійшов висновку, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя.
Згідно з пунктом 4 статті 34 ЗУ «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) на підставі спільної заяви або в разі смерті одного з подружжя.
Відповідно до частини третьої статті 46 -1 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва обов'язково використовує також відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру, Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Згідно частини першої, четвертої статті 71 ЗУ «Про нотаріат» у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті другого з подружжя видається за умови подання документів, що підтверджують право власності на таке майно, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Приватним нотаріусом Дроботун О.Л. не було видано відповідачці свідоцтво про право власності на частку в спільному майні колишнього подружжя із зазначенням, зокрема того, що дружина померлого ОСОБА_1 на підставі заповіту, складеного спадкодавцем на спірну квартиру, звернулась до суду із позовом про визнання права власності на квартиру. Крім того, нотаріус зазначила, що відповідачкою не було надано їй оригіналів документів на підтвердження реєстрації квартири АДРЕСА_3 на праві власності за спадкодавцем.
Судом встановлено, і вказане не заперечувалось учасниками справи, відсутність у відповідачки оригіналів правовстановлюючих документі на спірну квартиру.
Відповідно до положення статті 392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Оскільки визнання права власності на 1/2 частину квартири, як частку в спільному майні колишнього подружжя в судовому порядку є винятковим способом захисту, котрий має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, враховуючи те, що судом встановлено, що спірна квартира є спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , враховуючи лист нотаріуса щодо неможливості видачі відповідачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні колишнього подружжя у разі смерті другого з подружжя в тому числі у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів, суд, беручи до уваги наведені обставини та надані докази, вважає що позовні вимоги за зустрічним позовом ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.
Стосовно первісного позову суд зазначає таке.
Як зазначалось раніше, 24 вересня 2024 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб, шо підтверджується актовим записом № 1797, здійснений Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
15 лютого 2022 року ОСОБА_5 склав заповіт, відповідно до якого належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_3 заповів ОСОБА_1 .
20 лютого 2025 року ОСОБА_13 подала приватному нотаріусу Дроботун О.Л. заяву про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 .
Спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1220 ЦК України предбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту. визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 1223 ЦК України). цього Кодексу.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки (стаття 1261 ЦК України).
Статтею 1226 ЦК України визначено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Згідно частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Після смерті одного із подружжя, відкривається спадщина тільки на майно, яке належало спадкодавцю особисто, відповідно частка іншого із подружжя у об?єкті, який є спільним сумісним майном, не входить до складу спадщини.
Судом було встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_3 є спільною сумісною власністю спадкодавця ОСОБА_5 та відповідачки ОСОБА_4 , та суд дійшов висновку про задоволення зустрічного позову про визнання за ОСОБА_4 права власності на частку квартири АДРЕСА_3 як частку в спільному майні подружжя, а отже до спадкової маси входить лише частка вказаної квартири.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 склав заповіт 15 лютого 2022 року, відповідно до якого заповіт спірну квартиру повністю позивачці ОСОБА_1 , та враховуючи, що судом встановлено, що до спадкової маси увійшла лише частка цієї квартири, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, шляхом визнання за нею права власності на частку квартири АДРЕСА_3 як спадкоємиці за заповітом.
Згідно з вимогами статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов підлягає повному задоволенню, з урахуванням встановлених судом під час розгляду обставин та враховуючи викладене судом мотивування.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачкою при зверненні із позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 12112 грн, враховуючи, що позовні вимоги було задоволено частково та визнано право власності на частку квартири, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 6056 грн.(половина від суми сплаченого судового збору).
Відповідачкою при зверненні із позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 12500 грн (1% від ціни позову - 1250000 грн вартість частки квартири, визначеної відповідно до висновку про вартість майна (а.с. 27)), а отже оскільки зустрічний позов задоволено повністю, то з позивачки на користь відповідачки підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 12500 грн.
Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи вказану норму, а також зважаючи на те, що судовий збір підлягає до стягенння як з позивача так і з відповідача, до стягнення з позивача на користь відповідача підлягає судовий збір у розмірі 6444 грн (12500 грн з позивача на користь відповідача - (мінус) 6056 грн з відповідача на користь позивача)
На підставі викладено, керуючись статтями 12, 13, 81,141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, статтею 22 КпШС України, статтею 392 ЦК України суд,
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дроботун Олена Леонідівна, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку квартири АДРЕСА_3 у порядку спадкування за заповітом.
В іншій частині вимог - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дроботун Олена Леонідівна, про визнання права власності на частини квартири - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на частку квартири АДРЕСА_3 як частку у спільному майні подружжя.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір за подання позову до суду у розмірі 6444 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_6
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1
Суддя К.В. Шаповалова