Справа № 640/4462/21
18 травня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Коротких А.Ю. та суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., перевіривши апеляційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про припинення права на виконання будівельних робіт, скасування реєстрації декларації, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року апеляційну скаргу було залишено без руху через її невідповідність вимогам ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апелянту надано строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
04 березня 2026 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява від апелянта щодо поновлення строків для звернення з апеляційною скаргою, в якій скаржник зазначає про те, що положення КАС України не покладають на учасника судового процесу обов'язок здійснювати контроль за фактом отримання судом поданої апеляційної скарги, оскільки чинне процесуальне законодавство передбачає виключно право особи на її подання у визначеному законом порядку та у визначені строки.
Розглянувши вищезазначену заяву, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції ним отримано 10 вересня 2025 року.
Відповідно до дати на штемпелі канцелярії апеляційної інстанції апеляційну скаргу апелянтом було подано 19 лютого 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Разом з апеляційною скаргою апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року, в якому апелянт зазначає про те, що повний текст рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року апелянтом отримано в його електронний кабінет - 10 вересня 2025 року.
Також, апелянт зазначає, що 19 вересня 2025 року ним було подано до Шостого апеляційного адміністративного суду засобами поштового зв'язку АТ "Укрпошта" апеляційну скаргу, докази чого апелянт були долучені до клопотання про поновлення строку.
Крім того, апелянт зауважує про те, що 26 січня 2026 року він звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою, в якій просив вжити дії щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року.
09 лютого 2026 року Шостим апеляційним адміністративним судом була надана відповідь, в якій було повідомлено наступне.
Відповідно до даних системи Діловодства спеціалізованого суду апеляційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про припинення права на виконання будівельних робіт, скасування реєстрації декларації зареєстровано 22 жовтня 2025 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 жовтня 2025 року для розгляду справи № 640/4462/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Коротких А.Ю., судді: Сорочко Є.О., Чаку Є.В.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про припинення права на виконання будівельних робіт, скасування реєстрації декларації. Витребувано з Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу № 640/4462/21.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року призначено справу за адміністративним позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про припинення права на виконання будівельних робіт, скасування реєстрації декларації до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 16 лютого 2026 року о 14:40 годин.
Ухвалою судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2026 року клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Ухвалено здійснювати розгляд справи у судовому засіданні на 16 лютого 2026 року о 14:40 год у режимі відеоконференції за участі представника ОСОБА_1 - Старовойта Віталія Петровича, з використанням власних технічних засобів та засобів електронної ідентифікації.
Станом на 09 лютого 2026 року в системі Діловодства спеціалізованого суду інформація щодо наявності апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року - відсутня.
Більше того, згідно з даними сайту Укрпошти (трекінгу відстежень) відправлення за номером № 0100100639046 - відсутнє, як і відсутня будь-яка інформація щодо отримання Шостим апеляційним адміністративним судом поштового відправлення № 0100100639046 з апеляційною скаргою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про припинення права на виконання будівельних робіт.
З огляду на викладене, вирішення прискорення питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про припинення права на виконання будівельних робіт у справі № 640/4462/21 є неможливим.
З огляду на вищезазначені обставини, апелянтом було подано апеляційну скаргу із зазначенням всіх вищевикладених обставин, а також того, що відповідно до відомостей офіційного вебсайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення за № 0100100639046 останнє прийнято до відправки 19 вересня 2025 року та вручено одержувачу - 22 вересня 2025 року.
На підставі викладеного, апелянт вважає, що повторне звернення з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції обумовлене наявністю об'єктивних і непереборних обставин, які не залежали від апелянта, що вказують про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Залишаючи без руху апеляційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року, суд в оскаржуваній ухвалі виходив із того, що у період з 28 жовтня 2025 року по 27 січня 2026 року апелянтом як суб'єктом владних повноважень не було вчинено жодних процесуальних дій, спрямованих на з'ясування руху та стану розгляду поданої апеляційної скарги, зокрема щодо перевірки факту її отримання судом, відкриття апеляційного провадження чи встановлення результатів її розгляду. Водночас скаржник зазначає, що положеннями КАС України не передбачено обов'язку учасника судового процесу здійснювати контроль за рухом поданої апеляційної скарги або вчиняти додаткові дії щодо перевірки факту її отримання судом, оскільки процесуальним законом передбачено виключно право особи на подання апеляційної скарги у визначені законом строки.
Колегія суддів зазначає наступне.
Разом з тим, надаючи оцінку аргументам апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд зазначає, що відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об'єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Суд звертає увагу, що всі учасники справи є рівними перед законом і судом, зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі, при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про неухильне виконання покладених на них обов'язків як учасника справи і намір добросовісної реалізації права на апеляційний перегляд справи.
Особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Відтак, органи влади, що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.
Разом з тим, надаючи оцінку аргументам апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи та органи місцевого самоврядування загалом, зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об'єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Колегія суддів звертає увагу, що всі учасники справи є рівними перед законом і судом, зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі, при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про неухильне виконання покладених на них обов'язків як учасника справи і намір добросовісної реалізації права на апеляційний перегляд справи.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховано правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2021 року у справі № 640/3393/19, згідно якої: « у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів.
Особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Відтак, органи влади, що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.
Згідно із позицією Верховного Суду, неодноразово висловленою, строк на апеляційне оскарження судового рішення у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов: первинне звернення з апеляційною скаргою відбулося у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження; повторне подання апеляційної скарги відбулося у межах строку апеляційного оскарження, установленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення попередньої скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань; скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження та вжито усіх можливих і залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, що стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, й такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою; доведено, що повернення попередньо поданої апеляційної скарги відбулося з причин, що не залежали від особи, яка оскаржує судове рішення, та які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником; наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Наведеними приписами КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок і зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, установлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження, усунення недоліків апеляційної скарги.
Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб і невиконання відповідачем вимог процесуального закону або суду не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження.
Державні органи, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб дотримуватися своїх власних внутрішніх правил і процедур, установлених, у тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання процесуальних обов'язків.
Отже, наведені судом висновки щодо обов'язку учасників справи діяти сумлінно, добросовісно та без невиправданих зволікань свідчать про необхідність належної процесуальної активності та заінтересованості особи у перебігу судового провадження. Така процесуальна поведінка передбачає прояв належної процесуальної ініціативи, що полягає, зокрема, у вчиненні розумних та доступних заходів щодо з'ясування стану розгляду поданої апеляційної скарги, перевірки факту її отримання судом, а також здійснення контролю за її процесуальним рухом. При цьому вказані принципи підлягають особливо ретельному дотриманню саме суб'єктом владних повноважень як представником держави, який, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків з іншими учасниками справи, зобов'язаний діяти послідовно, належно організовувати свою діяльність та не допускати невиправданих зволікань у реалізації процесуальних прав і виконанні процесуальних обов'язків.
Як вже було встановлено судом, в період з 28 жовтня 2025 року (ухвала суду про відкриття апеляційного провадження на додаткове рішення) по 27 січня 2026 року (звернення із заявою до суду апеляційної інстанції) суб'єкт владних повноважень не вчинив жодних процесуальних дій, спрямованих на з'ясування руху та стану розгляду поданої ним апеляційної скарги. Відповідач не звертався до суду з метою перевірки факту отримання апеляційної скарги, відкриття чи відмови у відкритті апеляційного провадження, призначення справи до розгляду, а також з'ясування, чи здійснюється її розгляд та чи ухвалено судове рішення за результатами такого розгляду.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" (заява №3236/03) Європейський суд з прав людини зауважив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Більше того, суд наголошує, що суб'єкт владних повноважень не може розглядатися як пасивний учасник судового процесу у справі, стороною якої він є, а тим більше - у випадку, коли саме він ініціює відповідне провадження, зокрема шляхом подання апеляційної скарги.
З позиції процесуального права, звернення з апеляційною скаргою є реалізацією суб'єктивного процесуального права, що одночасно передбачає наявність обов'язку добросовісного та належного здійснення такого права. Ініціюючи перегляд судового рішення, скаржник набуває не лише комплексу процесуальних гарантій, а й обов'язку проявляти розумну процесуальну активність, спрямовану на забезпечення ефективного та своєчасного розгляду справи.
Такий підхід узгоджується з принципами змагальності, диспозитивності та добросовісності учасників процесу, а також із завданням адміністративного судочинства щодо своєчасного, повного та ефективного захисту прав, свобод та інтересів. Пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень у ситуації, коли саме він є ініціатором апеляційного перегляду, суперечила б самій природі апеляційного провадження та принципу належного здійснення процесуальних прав.
Отже, процесуальний статус заявника (скаржника) об'єктивно передбачає підвищений стандарт належної поведінки, що виключає можливість формального або декларативного використання права на апеляційне оскарження без належної процесуальної участі у подальшому розгляді справи.
Відтак, з огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що скаржником не зазначено обставин, які перешкоджали подати апеляційну скаргу вчасно та які є об'єктивно непереборними чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Інших причин (підстав) для поновлення апелянту строку на апеляційне оскарження рішення суду позивачем не наведено, як і не надано жодних доказів наявності поважних підстав для поновлення такого строку.
У встановлений строк апелянтом не було виконано вимоги ухвали судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року та не було усунуто недоліки апеляційної скарги та не було подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 299 КАС України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 241, 243, 248, 256, 295, 296, 298, 299, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні клопотання Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про припинення права на виконання будівельних робіт, скасування реєстрації декларації - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.