Справа № 320/27853/25 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
18 травня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
У червні 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яким просив:
- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо утримання з позивача збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі першого житла;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві повернути неправомірно сплачений збір у сумі 31960,00 грн на рахунок позивача;
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року позов задоволено повністю:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у складанні та направленні до територіального органу Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири від 28 червня 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору у розмірі 31960,00 грн на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу, сплата якого підтверджується квитанцією від 28 червня 2024 року № 9346-6484-3172-1774;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Апелянт наголосив, що позивачу було відмовлено в поверненні коштів, сплачених в якості збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку з наданням неповного пакету документів на підтвердження придбання майна вперше, зокрема неподання документу, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду - довідки з місця проживання, а також відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової) про відсутність зареєстрованих прав власності на житло.
Додатково зазначив про те, що позивачем не надано будь-яких відомостей щодо набуття чи не набуття нерухомого майна його дружиною за час шлюбу, а також доказів не реалізації права на купівлю частки в спільному майні подружжя.
Позивач подав до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна підтверджується факт придбання квартири вперше.
Додатково зазначив про те, що за час шлюбу дружина не набувала нерухомого майна, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28 червня 2024 року між ТОВ "КУА "Крістал Ессет Менеджмент" та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською О.В. та зареєстрований в реєстрі за №1192.
Згідно з п. 1 договору Продавець передає у власність, а Покупець приймає у власність і оплачує квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 4 договору продаж Квартири за домовленістю сторін вчиняється за 3196000,00 грн.
Згідно з квитанцією від 28 червня 2024 року №9346-0454-3172-1774 позивачем сплачено збір з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 31960,00 грн.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою від 18 листопада 2024 року, якою просив повернути кошти з операції купівлі нерухомого майна у зв'язку з придбанням житла вперше. Крім того, позивачем до вказаної заяви було долучено: копію договору купівлі-продажу квартири від 28 червня 2024 року №1192; копію квитанції від 28 червня 2024 року №9346-0454-3172-1774; копію витягу з Державного реєстру речових прав від 03 вересня 2024 року №393410369; копію паспорту громадянина України та картки фізичної особи - платника податків.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 06 грудня 2024 року №2600-0503-8/233591 відмовило позивачу у поверненні коштів, оскільки останнім надано документи не в повному обсязі відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у складанні та направленні до територіального органу Державної казначейської служби України подання про повернення збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, позивач звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, придбаного вперше, сплачено позивачем помилково, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж, у зв'язку з чим цей збір, сплачений при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягає поверненню у законодавчо встановленому порядку.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначений Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року №400/97-ВР.
Згідно з абз. 1 п. 9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій на виконання Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" регулює Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 (далі - Порядок №1740), зі змінами, які внесені Постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №866 "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" (далі - Постанова № 866), яка набрала чинності 26 вересня 2020 року.
Згідно з п.п. 15-2, 15-3 Порядку №1740 (у редакції Постанови №866) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";
в) особа придбуває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах "в" і "г" пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже з 26 вересня 2020 року визначено механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше, не сплачує збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла) при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу. У зазначених положеннях п. 15-2 Порядку №1740 (в редакції Постанови №866) деталізовано зміст поняття "придбаває житло вперше", яке необхідно розуміти так, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не успадковувала його). Тобто, під час вирішення питання чи є операція купівлі-продажу житла об'єктом сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, термін "придбавання майна" треба використовувати як такий, що охоплює (включає) не лише оплатне набуття права власності на певний об'єкт, а і його успадкування.
Зі змісту п. 15-2 Порядку № 1740 вбачається, що з 26 вересня 2020 року фізична особа звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема, якщо подає нотаріусу заяву про те, що вона не має та не набула права власності на житло, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність зареєстрованого права власності на житло, а також дані невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.
За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абз. 4 п. 15-3 Порядку №1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені пп. "в" п. 15-2 Порядку №1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови особа може оскаржити таке рішення до суду.
Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 05 листопада 2025 року у справі №340/3681/24.
Як вбачається з матеріалів справи позивач при посвідченні договору купівлі-продажу в нотаріуса не скористався механізмом визначеним Порядком №1740 та звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою від 18 листопада 2024 про повернення помилково сплачених коштів.
Разом з тим, позивачем до вказаної заяви було надано копії наступних документів:
- договору купівлі-продажу квартири від 28 червня 2024 року №1192;
- квитанції від 28 червня 2024 року №9346-0454-3172-1774 на суму 31960,00 грн;
- витягу з Державного реєстру речових прав від 03 вересня 2024 року №393410369;
- паспорту громадянина України серія НОМЕР_1 ;
- картки фізичної особи - платника податків виданої 19 липня 2006 року.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наданий позивачем витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 вересня 2024 року №393410369 посвідчує лише факт державної реєстрації за ОСОБА_2 права приватної власності на об'єкт нерухомого майна, а саме приміщення загальною площею 6.6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі продажу від 03 вересня 2024 року №1163.
Отже позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві разом з заявою від 18 листопада 2024 року про повернення помилково сплачених коштів не надано:
- заяву фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
- належних доказів та інформації про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, а також перебування його в черзі на одержання житла;
- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло.
Таким чином, поданий позивачем до ГУ ПФУ в м. Києві пакет документів був недостатнім (некомплектним) для прийняття рішення про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, з огляду на що відповідач обґрунтовано відмовив заявнику у формуванні подання про повернення суми сплаченого збору.
Отже висновки суду першої інстанції про відсутність у позивача обов'язку надання до органів Пенсійного фонду України документів визначених в п. 15-2 Порядку №1740 є помилковими, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції наголошує, що відмова ГУ ПФУ в м. Києві не є перешкодою для позивача повторно звернутися до територіального органу ПФУ з належно оформленою заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з наданням повного пакету документів, передбачених п. 15-2 Порядку №1740.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити повністю.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку