Справа № 752/6015/26
Провадження № 2/752/8699/26
іменем України
18.05.2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Данілової Т.М.
з участю секретаря Веселовської А.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
позивач ТОВ "Бізнес позика" звернулося у суд з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обгрунтування своїх вимог зазначає, що 26.05.2025 року між ТОВ «Бізнес позика» і ОСОБА_1 укладено договір № 534919-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". Відповідно до п. 1 договору кредиту ТОВ "Бізпозика" надає позичальнику грошові кошти у ромірі 15 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов"язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
ТОВ "Бізпозика" свої зобов"язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 15 000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник зазначив при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті).
Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором у боржника станом на 15.02.2026 року утворилась заборгованість за договором №534919-КС-002 про надання кредиту, в розмірі 21 851,72 грн, що складається з:
-суми прострочених платежів по тілу кредиту - 7 330,00 грн;
-суми прострочених платежів по процентах -5 746,72 грн.,
-суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 7 500,00 грн.,
-суми прострочених платежів за комісією - 1 275,00 грн.
Враховуючи викладене, ТОВ «Бізнес Позика» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №534919-КС-002 про надання кредиту від 26.05.2025 року у розмірі 21 851,72 грн. та 2 662,40 грн. судового збору.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 березня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач відзив на позовну заяву не надсилав.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані у справі докази, суд надходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26.05.2025 року між ТОВ «Бізнес позика» і ОСОБА_1 укладено договір № 534919-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Відповідно до п. 1 договору кредиту ТОВ "Бізпозика" надає позичальнику грошові кошти у розмірі 15 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов"язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
Згідно з умовами договору кредиту сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процентів за кожен день користування кредитом.
Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початку календарного дня за період фактичного користування кредитом із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.
ТОВ "Бізпозика" свої зобов"язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 15 000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник зазначив при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Звертаючись у суд з даним позовом, ТОВ "Бізнес - позика" зазначає, що відповідач лише не сплатив заборгованість за договором.
Станом на 15.02.2026 року утворилась заборгованість за договором №534919-КС-002 про надання кредиту, в розмірі 21 851,72 грн, що складається з:
-суми прострочених платежів по тілу кредиту - 7 330,00 грн;
-суми прострочених платежів по процентах -5 746,72 грн.,
-суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 7 500,00 грн.,
-суми прострочених платежів за комісією - 1 275,00 грн.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Як вбачається з наданих ТОВ «Бізнес Позика» доказів кредитний договір між ТОВ «Бізнес Позика» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено 26.05.2025 року в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.
При цьому, ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебсайті ТОВ «Бізнес Позика» подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого ТОВ «Бізнес Позика» надіслало відповідачу за допомогою засобів зв'язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач і використав для підтвердження підписання кредитного договору. При реєстрації та входу в особистий кабінет позичальника при укладенні кредитного договору, відповідачем використано фінансовий номер телефону НОМЕР_2 та електронну пошту, що також підтверджується наданою позивачем до суду візуальною формою. Саме на цей номер телефону було відправлено одноразовий ідентифікатор UA-4591, яким підписано кредитний договір.
ОСОБА_1 ознайомилася з Паспортом споживчого кредиту та підписав його одноразовим ідентифікатором UA-4591, що підтверджується візуальною формою.
Вказані обставини підтверджують укладення сторонами електронного кредитного договору.
Наданий товариством розрахунок заборгованості відповідачем не спростований.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» кредитної заборгованості. Разом з тим, суд не погоджується із розміром такої заборгованості.
Згідно паспорту споживчого кредиту комісія за надання кредиту становить 3 000 грн 00 коп.
Так, закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
За ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 вказано, що «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи, що ТОВ «Бізнес Позика» не зазначило та не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх із споживачем при укладенні кредитного договору, відтак, положення пункту паспорту споживчого кредиту щодо обов'язку позичальника сплачувати за обслуговування/надання кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Суд вважає, що звертаючись до суду із позовною заявою, ТОВ «Бізнес Позика» безпідставно та необґрунтовано заявлено вимоги про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості по прострочених платежах за комісією у розмірі 1 275,00 грн.
Разом з тим, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить про те, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року в справі № 183/7850/22.
Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені, штрафи), нарахованих у період дії воєнного стану, за прострочення зобов'язання, яке виникло з договору про надання фінансового кредиту, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафних санкцій (пені) в розмірі 7 500,00 грн.
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.
Керуючись ст.ст. 526, 549, 551, 625, 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 13, 81,141, 258, 263, 265, 273, 280 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес позика" (ЄДРПОУ 41084239, м. Київ, бульвар Л.Українки, 26, офіс 411) за кредитним договором № 534919-КС-002 від 26.05.2025 року заборгованість по тіілу кредиту у розмірі 7 330.00 грн., за простроченими платежами по процентам у розмірі 5 746,72 грн. та 1 331,20 грн. судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя