Справа № 752/17797/20
Провадження № 2-др/752/95/26
іменем України
(додаткове)
11 травня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Панченка Олександра Вікторовича про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича, ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумовської Марини Анатоліївни, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання електронних торгів недійсними та витребування майна та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 до Державного підприємства «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича, ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумовської Марини Анатоліївни, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк Золтан Золтанович про визнання електронних торгів недійсними та витребування майна,-
в провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ДП «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Д.В., ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумовської М.А., ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ПАТ «Дельта Банк» про визнання електронних торгів недійсними та витребування майна та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 до ДП «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Д.В., ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумовської М.А., ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ПАТ «Дельта Банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З. про визнання електронних торгів недійсними та витребування майна.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 06.04.2026 року в задоволенні вказаних позовів ОСОБА_2 і третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 - відмовлено.
13.04.2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Панченко О.В. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення в справі, в якій просить стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 122 000,00 грн з ОСОБА_2 та в розмірі 12 000,00 грн з ОСОБА_4
28.04.2026 року від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Цабеки В.А. до суду надійшли заперечення, в яких зазначено, що стороною відповідача ОСОБА_1 не подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, а також до закінчення судових дебатів не зроблено відповідну заяву; заявлені витрати є неспівмірними та завищеними; заявлена до стягнення сума гонорару успіху в розмірі 50 000,00 грн не підтверджується належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. ч. 2, 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови: докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду; до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 року в справі № 921/221/21, від 31.05.2022 року в справі № 917/304/21, від 24.01.2023 року в справі № 922/4022/20).
Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями ст. ст. 124, 129 ГПК України (аналогічні положення закріплені й у ст. ст. 134, 141 ЦПК України), кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 року в справі № 910/16803/19).
У постанові від 31.07.2024 року в справі № 916/2929/22 Верховний Суд наголосив на різниці між заявою про стягнення судових витрат та заявою про намір подати докази понесення судових витрат, про яку йдеться у ч. 8 ст. 129 ГПК України (аналогічна норма міститься у ч. 8 ст. 141 ЦПК України). У вказаній нормі йдеться не про заяву про стягнення витрат, а саме про те, що розмір цих витрат встановлюється на підставі доказів, поданих або до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Тому, ключовим є те, коли саме особа, яка має намір стягнути судові витрати, подала до суду докази та які дії для цього вчинила.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Важливою складовою принципу верховенства права є принцип правової визначеності.
З урахуванням принципу правової визначеності, заявою про розподіл витрат на правову допомогу в розумінні ч. 8 ст. 141 та ч. 1 ст. 246 ЦПК України є усне чи письмове клопотання сторони до закінчення судових дебатів у справі про розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердження або із заявою про намір подати докази на підтвердження цих витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Протилежне тлумачення розуміння ч. 8 ст. 141 та ч. 1 ст. 246 ЦПК України суперечить принципу правової визначеності та посягає на гарантоване державою верховенство права.
Також суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 10.01.2024 року в справі № 285/5547/21, де зазначено, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
Підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Судом встановлено, що протягом усього часу розгляду справи сторона відповідача ОСОБА_1 не заявляла про те, що понесла чи очікує понести у зв'язку з розглядом справи судові витрати та про наявність намірів відшкодування понесених нею судових витрат.
Крім того, суд зазначає, що сторона позивача всупереч вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України не заявила до закінчення судових дебатів у справі (ані усно, ані письмово) про намір подати суду докази понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Також суд враховує, що в разі наявності намірів у сторони отримати відшкодування понесених нею судових витрат, така сторона зобов'язана подати такі докази до закінчення судових дебатів у справі. Якщо своєчасній подачі зазначених доказів перешкоджають поважні причини, сторона повинна повідомити суд про такі причини, обґрунтувати їх поважність та неможливість подати докази у визначений процесуальний строк, а також, до закінчення судових дебатів зробити заяву про зобов'язання подати докази про понесення судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на правничу допомогу, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Панченко О.В. не зазначає поважності причин, які перешкодили йому подати докази щодо витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів.
Натомість, посилання заявника на те, що під час судових дебатів у судовому засіданні 06.04.2026 року ним в усному порядку заявлено про те, що Лобанов О.В. буде звертатися до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення спростовуються шляхом відтворення звукозапису судового засідання, який знаходиться в матеріалах справи.
Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, тобто, крім судового збору, є підставою для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 року в справі № 908/574/20).
За встановлених обставин саме представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Панченко О.В., який не вчинив передбачені процесуальним законодавством дії, має нести ризик настання відповідних негативних процесуальних наслідків своєї бездіяльності.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 270, 137, 141 ЦПК України, -
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Панченка Олександра Вікторовича про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича, ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумовської Марини Анатоліївни, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання електронних торгів недійсними та витребування майна та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 до Державного підприємства «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича, ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумовської Марини Анатоліївни, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк Золтан Золтанович про визнання електронних торгів недійсними та витребування майна - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.С. Хоменко