Справа № 734/827/26 Головуючий у 1 інстанції Бузунко О. А.
Провадження № 33/4823/468/26
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
18 травня 2026 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі: судді Мазура С.А.,
за участі: представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності захисника Вернигори В.М. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Вернигори В.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 07квітня 2026 року,
встановив:
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючогоза адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з нього на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.
Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_1 18.02.2026 року о 13:42 год, в с. Кіпті, на 98 км автодороги М-01, Чернігівська область, Чернігівський район, керував транспортним засобом «ToyotaYaris», д.н.з. НОМЕР_1 явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя та від проходження огляду на стансп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись із рішенням суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що постанова є незаконною та необґрунтованою. Звертає увагу на безпідставність зупинки автомобіля, відсутність об'єктивних ознак наркотичного сп'яніння, які не можуть бути удаваними. На запитання поліцейського чи вживає наркотичні речовини, ОСОБА_1 повідомив, що ні, на вимогу працівника поліції витягнув руки перед собою, жодного тремтіння пальців не вбачається, поліцейський ліхтарем посвітив в очі, жодних ознак наркотичного сп'яніння не повідомив та запропонував пройти до стаціонарного пункту поліції, де провів поверхневий огляд та потім вдруге ліхтарем посвітив в очі, в цей час працівник поліції перекриває огляд з нагрудної камери та момент огляду і результат не видно. Після пропозиції проїхати до лікаря та згоди водія, поліцейський повідомляє, що якщо він щось вживав навіть місяць тому, то показник у лікарні буде позитивний і повідомляють, що у такому разі його буде відсторонено від керування, а автомобіль буде евакуйований, оскільки стоїть з порушенням ПДР. У лікарні повідомили, що лікар на операції та буде через півтори години, о 14:24 ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння, який був негативний, та здав біосередовище, результатів огляду повідомлено не було. Після цього йому було запропоновано знову здати біосередовище (сечу), при цьому іншого біосередовища не відбирали, факт недостатньої кількості того не зафіксовано, тому вказує, що мав бути проведений лабораторний аналіз, який би встановив недостатню кількість біоматеріалу. Інші зразки біологічного середовища (слини, змиви з поверхні губ, шкірного покриву), кров, як передбачено Інструкцією № 1452/735, не відбирались. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення і будь-які сумніви мають тлумачитися на користь особи, що притягається до відповідальності.
Заслухавши пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з наведених підстав, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно з відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 594978 від 18.02.2026 року ОСОБА_1 ставиться у вину порушення п. 2.5 ПДР, а саме відмова водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст. 251 КУпАП.
Як слідує із переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, працівниками поліції, був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування із водієм, поліцейський виявив у нього ознаки наркотичного сп'яніння, перевіривши такі та в подальшому озвучивши їх водієві. На пропозицію поліцейських щодо проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, останній погодився. В подальшому, у медичному закладі, в присутності працівників поліції та лікаря-нарколога ОСОБА_1 здав біоматеріал (сечу), за експрес-тестом якого було встановлено наявність наркотичних речовин (канабіоїдів), про що повідомлено водієві та запропоновано здати додатково матеріал (сечу) для проведення лабораторного дослідження, від чого водій не відмовився, але в подальшому, після певних внутрішніх вагань та коментарів працівників поліції щодо наслідків відмови та наслідків проведення лабораторних досліджень, відмовився. Відмова водія послідувала і після роз'яснень як працівників поліції, так і лікаря про наслідки відмови на що останній категорично відмовився, при цьому ОСОБА_1 було надано достатньо часу для прийняття рішення.
Згідно з вимогами розділу І п. 3, 4 Інструкції, ознаками наркотичного сп'яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота), тобто порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці,які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи,мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
У розділі ІІ п. 12 даної Інструкції встановлено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Як убачається з матеріалів справи, працівник поліції після виявлення у ОСОБА_1 відповідних ознак наркотичного сп'яніння, доставив останнього до закладу охорони здоров'я для проведення огляду.
Ознакисп'яніння встановлюються поліцейським у межах його повноважень,який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в наркотичному сп'янінні, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак такого у водія. Відтак, висунута поліцейським вимога пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров'я відповідає законодавству і доводи апеляційної скарги про протилежне - безпідставні. Крім того, встановлені поліцейським ознаки наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 узгоджуються з результатами експрес-тестування, пройденого у лікарні, що у повній мірі спростовує доводи апелянта.
Відповідно п.п. 10, 12, 13 розділу ІІІ Інструкції зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
Крім того, відповідно до вимог п. 13 розділу ІІІ зазначеної Інструкції для дослідження біологічного середовища кров використовується лише у тих випадках, коли в особи неможливо взяти інші зразки біологічного середовища, наприклад, якщо водій внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами.
Поряд з цим, у даній Інструкції не передбачено, що особа, доставлена для проходження огляду на стан сп'яніння, має право вибирати зразки якого біологічного середовища слід надати для дослідження та їх об'єм. Відтак, такий вибір здійснює лікар, який проводить огляд та який уповноважений визначати об'єм, необхідний для проведення лабораторних досліджень. Таким чином, висловлена вимога лікаря не суперечить положенням про проведення такого огляду.
Даних про неможливість фізіологічно особою здати такий матеріал, у цьому судовому провадженні не встановлено. Відмова водія зафіксована на відео та не пов'язана із об'єктивною неможливістю. При цьому, будучи повідомленим про наслідки відмови, водій усвідомлено відмовився від подальшого проходження огляду.
За встановлених обставин, такі дії ОСОБА_1 правильно розцінені як відмову від проходження огляду.Оцінюючи зафіксовані обставини на переглянутому відео, апеляційний суд вважає, що саме усвідомлення водієм можливого виявлення наркотичних речовин у разі проведення лабораторних досліджень його сечі і зумовило таку його поведінку. Тому апеляційні доводи щодо протилежного, є непереконливими.
Слід зазначити і те, що будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння та оформлення протоколу щодо нього ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його процесуальних прав та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
Відтак, доводи захисника про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію слід розцінювати як намагання уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, чим порушив п.2.5 ПДР України, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Адміністративне стягнення накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи, ступеня вини та у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ним, так і іншими особами.
Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника Вернигори В.М. - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 07квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяС. А. Мазур