Справа № 751/926/26 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/529/26
Категорія - кримінальна Доповідач ОСОБА_2
15 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 травня 2026 року,
Цією ухвалою суду, яку було винесено під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.4 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, пп. 9,13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 152, ч. 1 ст. 155, ч. 2 ст. 162, ч. 3 ст. 301-1 КК України, продовжено йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 29 червня 2026 року включно.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції врахував тяжкість інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, а також з урахуванням доведеності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою до застосування запобіжного заходу і на даний час не змінилися і продовжують існувати, та визнав за можливе продовжити обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Не погодившись з ухвалою суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду стосовно ОСОБА_8 та постановити нову, якою застосувати щодо нього запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає ухвалу суду необґрунтованою та постановленою всупереч вимогам КПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказує, що суд, всупереч вимогам ст. 196 КПК, не зазначив самі обставини, які свідчили про існування ризиків в розумінні ч. 1 ст. 177 КПК, про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою з посиланням на конкретні докази. На думку захисту, з наданих стороною обвинувачення суду матеріалів не міститься будь-яких даних про те, що обвинувачений у подальшому мав намір переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також вчиняти інше кримінальне правопорушення. Звертає увагу, що ОСОБА_8 раніше не судимий, частково визнав свою вину, тому такі обставини, на думку захисту, зменшують ризик переховування та вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується. Зазначає, що судом не розглянуто питання застосування інших альтернативних запобіжних заходів. На думку захисту, суд фактично не установив наявність достатніх підстав вважати, що ризики продовжують існувати та підтверджуються матеріалами провадження.
Обвинувачений ОСОБА_8 з проханням про його доставку в залу судових засідань апеляційного суду не звертався.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який наголошував на залишенні апеляційної скарги без задоволення, позицію захисника, який підтримав вимоги апеляційної скарги на наголошував на їх задоволенні, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з огляду на таке.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно із ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч. 1 ст.183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Як убачається з матеріалів судового провадження, у провадженні Деснянського районного суду м. Чернігова знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025270340002383 від 16.08.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених п.4 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, пп. 9,13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 152, ч. 1 ст. 155, ч. 2 ст. 162, ч. 3 ст. 301-1 КК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положеннями ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Апеляційний суд вважає, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані в повному обсязі.
Європейський суд з прав людини підкреслює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Отже, беручи до уваги тяжкість інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, які суд оцінює у сукупності з іншими даними, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, оскільки відсутні підстави вважати, що інший (менш суворий) запобіжний захід, може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у цьому кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги захисту відносно невиправданості ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання його під вартою, при цьому, будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апелянтом у скарзі не наведено.
Посилання у апеляційній скарзі на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки наявність існуючих ризиків підтверджуються матеріалами судового провадження, які були предметом дослідження суду.
Стосовно доводів у скарзі про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, то такі не є слушними, адже беручи до уваги наявність ризиків переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог захисту щодо зміни запобіжного заходу. При цьому, апелянт не наводить доказів, які б вказували, що ці ризики зникли або зменшились з плином часу. Крім того, такий запобіжний захід не унеможливить запобіганню вищевказаних ризиків, оскільки ОСОБА_8 не перебуватиме під контролем правоохоронних органів.
Даних щодо неможливості утримувати ОСОБА_8 в умовах СІЗО за станом здоров'я, матеріали справи не містять.
На даний час таке обмеження ОСОБА_8 права на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Отже, наведені прокурором у клопотанні та підтверджені у судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу обвинуваченому на цей час не змінилися.
Крім цього, будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_8 апеляційний суд на теперішній час не установив.
З врахуванням наведеного та особи обвинуваченого ОСОБА_8 , тяжкості інкримінованих йому діянь, апеляційний суд відхиляє доводи захисту про зміну запобіжного заходу, оскільки визнає таке недостатньо обґрунтованим, виходячи з існуючих на цей час ризиків, вважає, що запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, запобігти можливості настання таких ризиків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Залишити без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 травня 2026 року, якою продовжено обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 29 червня 2026 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4