Єдиний унікальний номер справи: 766/1/23 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/819/377/26 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
Категорія: продовження строку тримання під вартою
18 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8
обвинуваченого - ОСОБА_9
ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою заступника начальника відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 31 березня 2026 року, якою стосовно
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українка, уродженку м.Херсон, громадянику України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українець, уроженець м.Усть-Цильма, республіки Комі, рф, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111-2, ч.2 ст.28, ч.4 ст.111-1, ч.3 ст.289 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 29 травня 2026 року, включно, із визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів, для працездатних осіб, що становить 998400 грн.00 коп..
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває кримінальне провадження, відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за обвинуваченням вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111-2, ч.2 ст.28, ч.4 ст.111-1, ч.3 ст.289 КК України.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 31.03.2026 року задоволено клопотання прокурора, продовжено обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 строк тримання під вартою до 29.05.2026 року.
Не погодившись із вищевказаним рішенням суду, прокурор подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та ухвали нову ухвалу, якою продовжити строк тримання під вартою до 29 травня 2026 року включно, без визначення застави.
Зокрема, апелянт зазначає що визначення розміру застави є незаконною, необґрунтованою та такою що підлягає скачуванню, у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Крім того апелянт вказує на не дотримання вимог закону, судом першої інстанції, оскільки розглядаючи кримінальне провадження щодо обвинувачених по суті, не був уповноважений визначати розмір застави.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги, обвинувачених та захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, обговоривши та перевіривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони в судових дебатах, які залишились на попередніх позиціях, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
До закінчення строку дії попередньої ухвали, судовий розгляд кримінального провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не завершений, а прокурором було заявлене клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, зважаючи на що суд зобов'язаний був вирішити питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу.
Приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 та ОСОБА_8 суд виходив із того, що ризики, які мали місце, до теперішнього часу не припинили існувати і не зменшились, та виправдовують необхідність тримання під вартою обвинувачених під час судового розгляду. Обґрунтованість пред'явленої обвинуваченим підозри визначено на стадії досудового розслідування.
На цій стадії процесу, суд повинен оцінювати лише підстави вважати обґрунтованим зникнення або зменшення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які існували під час обрання запобіжного заходу, а ні в якому разі достатність доказів для визнання обвинуваченого винним, оскільки вказане питання вирішується в нарадчій кімнаті при винесенні вироку, лише при оцінці усіх доказів у кримінальному провадженні в їх сукупності.
Перевіркою матеріалів встановлено, що обвинувачені раніше до кримінальної відповідальності не притягувалися та мають постійне місце реєстрації та проживання.
Разом з тим, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 обвинувачуются у вчиненні особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, за вчинення яких, передбачено безальтернативне покарання у виді позбавленням волі, з конфіскацією майна.
Відомості про працевлаштування та одруження, в наданих до апеляційної скарги матеріалах та матеріалах кримінального провадження, наданого судом першої інстанції, відсутні, що в свою чергу вказує на відсутність осіб, які б мали на нього визначальний вплив з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки та запобіганню існуючим ризикам.
Так, існування ризику переховування обвинувачених від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується, обумовлене в тому числі тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення, адже за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавленням волі. На думку суду вказана обставина у поєднанні із відомостями про особу обвинувачених, які мають проросійські погляди та можуть мати зв'язки з військовими рф та представниками незаконно створених органів на тимчасово окупованій території, свідчить про існування вищевказаних ризиків, адже, в тому числі, тяжкість імовірного покарання може спонукати обвинуваченого до здійснення відповідних дій.
Існуючі соціальні зв'язки обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на думку колегії апеляційної інстанції є недостатніми для того, щоб гарантувати його належну процесуальну поведінку, а доказів того, що на час постановлення оскаржуваної ухвали сталися суттєві зміни у соціальних зв'язках обвинувачених чи виникли інші обставини, які б доводили те, що заявлені раніше ризики зменшилися, до суду не надано.
В контексті даного питання апеляційний суд враховує практику ЄСПЛ згідно з якою Суд звертає увагу, що тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, є суттєвим елементом, що може вказувати на існування вказаного ризику, адже суворість можливого покарання може спонукати особу до втечі. В той же час, для того щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: відомості про особу підозрюваного, його характеристику як члена суспільства, наявність місця проживання, професії, прибутку, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
Оскільки деякі із свідків перебували у підпорядкуванні обвинуваченої та матеріально залежали від неї, залишається ризик незаконного впливу на свідків зберігається до отримання показань вказаних осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, а тому не виключена ймовірність того, що обвинувачені не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Вказане не свідчить, що поза всяким сумнівом ОСОБА_9 та ОСОБА_8 здійснюватимуть відповідні дії. Але наведені факти, у клопотанні про продовження строку тримання під вартою, котрі підтверджують, що обвинувачені мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначене, на переконання колегії суду апеляційного суду, вказує на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на час розгляду клопотання прокурора, про продовження стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які не зникли та зменшилися.
Колегія суддів апеляційної інстанцію згодна із висновками колегії судів першої інстанції, щодо відсутність ризиків передбачених п.2,4 ч.1 ст.177 КПК України, які доводила сторона обвинувачення у клопотанні про продовження тримання під вартою.
Наведене свідчить про те, що строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 має бути продовжений з метою унеможливлення його переховування від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, та незаконного впливу на свідків, що свідчить про неможливість запобігання існуючим ризикам у разі відмови у продовженні строку тримання під вартою обвинуваченого.
Крім того, приймаючи до уваги наявність вищевказаних ризиків, враховуючи положення ч. 6 ст. 176 КПК України про те, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто у вигляді тримання під вартою, застосування будь-якого іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не є можливим. Будь-які рішення щодо визнання зазначеної норми такою, що не відповідає Конституції України, відсутні, що вказує на неспроможність доводів апеляційної скарги обвинуваченого в цій частині.
На переконання колегії суддів, зазначені обставини також свідчать про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 та неможливість застосування до нього альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки відповідно до приписів ч.3, 4 ст.183 КПК України питання застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави вирішується саме при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а не при продовженні строку його застосування.
Саме продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою
Істотних порушень вимог КПК України при розгляді клопотання, колегія судді не вбачає.
Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги прокурора знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду провадження, апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а оскаржувана ухвала - скасуванню з ухвалення нової про задоволення апеляційної скарги прокурора
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407,409, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора, задовольнити.
Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 31 березня 2026 року, якою ОСОБА_9 та ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою до 29 травня 2026 року, включно, з визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів, для працездатних осіб, що становить 998400 грн.00 коп. кожному - скасувати.
Ухвалити нову ухвалу.
Клопотання прокурора задовільнити.
Продовжити ОСОБА_9 та ОСОБА_8 обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111-2, ч.2 ст.28, ч.4 ст.111-1, ч.3 ст.289 КК України, строк тримання під вартою до 29 травня 2026 року, включно, без визначення розміру застави.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15