П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/16078/25
Перша інстанція: суддя Хом'якова В.В.,
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів - Бойка А.В., Тарновецького І.І.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просить:
-визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області, що не відповідають вимогам ст.ст.43,63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ), щодо сплати 01.02.2023 пенсії із обмеженням її максимальним розміром: 24127,48 грн. і невиплаті до пенсії з 01.02.2023 щомісячної доплати в розмірі 2000 грн., із врахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду в справі №420/31767/23 від 22.01.2024, рішення Одеського окружного адміністративного суду в справі №420/13106/23 від 28.08.2023, невиплаті до пенсії індексації за 2022 рік з 01.02.2023 з коефіцієнтом 0.140 (ОСНП 20442) розмірі: 2861,86 грн. та письмової відмови вих. 14370-12382/Ш-02/8-1500/25 від 20.05.2025 сплатити пенсію 01.02.2023 в розмірі фактично нарахованої відповідачем суми: 41055,45 грн.;
-зобов'язати відповідача сплатити пенсію з 01.02.2023 в розмірі фактично нарахованої суми: 41055,45- грн. з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), із врахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду в справі № №420/31767/23від 22.01.2024 без обмеження підсумка пенсії максимальним розміром в сумі: 24127,48 грн. і з виплатою до пенсії з 01.02.2023 щомісячної доплати в розмірі 2000 грн. із врахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду в справі №420/13106/23 від 28.08.2023, сплатити починаючи з 01.02.2023 індексацію за 2022 рік із коефіцієнтом 0.140 (ОСНП 20442) розмірі: 2861,88 грн. та сплатити заборгованість, що виникла у зв'язку з перерахуванням пенсії на час ухвалення рішення судом сплатити заборгованість із врахуванням раніше виплачених сум;
-визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо письмової відмови вих. 14370-12382/Ш-02/8-1500/25 від 20.05.2025 відновити нарахування та виплатити до пенсії з 01.02.2023 щомісячної доплати в розмірі 2000 грн, які не відповідають вимогам Закону №2262-ХІІ до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-ХІІ станом на 01.03.2018 вимог Постанови Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (далі - Постанова №713) та рішенню Одеського окружного адміністративного суду в справі № 420/13683/23 від 31 .08. 2023;
-зобов'язати відповідача відновити перерахування і сплатити, починаючи з 01.02.2023, без обмеження будь-яким тимчасовим періодом, щомісячну доплату в сумі: 2000 грн. до розміру пенсії визначеної відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262ХІІ станом на 01.03.2018 із врахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду в справі № 420/13683/23 від 31 .08. 2023 із врахуванням раніше виплачених сум;
-визнати протиправними дії щодо письмової відмови листом № 13897-11931/М-02/8-1500/25 від 14.05.2025 сплачувати до пенсії індексацію за 2022 рік з 01.02.2023 року з коефіцієнтом 0.140;
-зобов'язати відповідача відновити нарахування та сплатити до пенсії, починаючи з 01.02.2023 індексацію за 2022 рік із коефіцієнтом 0.140 та сплатити заборгованість, що виникла у зв'язку з перерахуванням пенсії на час ухвалення рішення судом із врахуванням раніше виплачених сум;
-визнати протиправними дії щодо письмової відмови №13897-11931/М-02/8-1500/25 від 14.05.2025 сплачувати до пенсії індексацію за 2023 рік з 01.03.2023 року з коефіцієнтом 0.197;
-зобов'язати відповідача відновити нарахування та сплатити до пенсії, починаючи з 01.03.2023 індексацію за 2023 рік із коефіцієнтом 0.197 та сплатити заборгованість, що виникла у зв'язку з перерахуванням пенсії на час ухвалення рішення судом із врахуванням раніше виплачених сум;
-визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області, що не відповідають вимогам ст.ст.43, 63 Закону № 2262-XII, щодо сплати з 01.01.2025 пенсії з застосуванням обмежуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану» від 03.01.2025 № 1 (далі - Постанова №1) із обмеженням її максимальним розміром: 27525,57 грн. та відмови листом № 14370-12382/Ш-02/8-1500/25 від 20.05.2025 сплачувати пенсію з 01.01.2025 в розмірі фактично нарахованої відповідачем суми: 43037,65 грн.;
-зобов'язати відповідача сплачувати пенсію з 01.01.2025 в розмірі фактично нарахованої суми: 47735,08 грн з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення , премії та індексації), без застосування обмежуючих коефіцієнтів передбачених Постановою № 1 і без обмеження підсумка пенсії: 43037,65 грн. максимальним розміром в сумі: 27525,57 грн та сплатити заборгованість, що виникла у зв'язку з перерахуванням пенсії на час ухвалення рішення судом із врахуванням раніше виплачених сум;
-визнати протиправними дії, що не відповідають вимогам ст.ст.43,63 Закону № 2262-XII, щодо сплати з 01.03.2025 проіндексованої пенсії з застосуванням обмежуючих коефіцієнтів передбачених Постановою № 1 із обмеженням її максимальним розміром: 27525,57 грн та відмови листом №14370-12382/Ш-02/8-1500/25 від 20.05.2025 сплачувати проіндексовану пенсію з 01.03.2025 в розмірі фактично нарахованої відповідачем суми: 44912,65 грн.;
-зобов'язати відповідача сплачувати проіндексовану пенсію з 01.03.2025 в розмірі фактично нарахованої суми: 44912,65 грн. з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення , премії та індексації), без застосування обмежуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою № 1 і без обмеження підсумка пенсії:44912,65 грн максимальним розміром в сумі: 28315,16 грн. та сплатити заборгованість, що виникла у зв'язку з перерахуванням пенсії на час ухвалення рішення судом із врахуванням раніше виплачених сум;
- стягнути з відповідача нараховану, але невиплачену з 01.01.2025 пенсію з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів по день фактичної виплати, відповідно до частини 2 статті 55 Закону №2262-XII.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо обмеження з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024 пенсії ОСОБА_1 її максимальним розміром.
Зобов'язано відповідача сплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.02.2023, з 01.03.2023 та з 01.03.2024, в розмірі фактично нарахованої суми та без обмеження пенсії максимальним розміром.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області, щодо нарахування та виплати з 01.01.2025 пенсії ОСОБА_1 із застосуванням обмежуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою № 1 та із обмеженням пенсії максимальним розміром.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області сплачувати ОСОБА_1 пенсію з 01.01.2025 в розмірі фактично нарахованої суми та без застосування обмежуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою № 1 та без обмеження її максимальним розміром.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо виплати з 01.03.2025 проіндексованої пенсії ОСОБА_1 із застосуванням обмежуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою №1 та з обмеженням її максимальним розміром.
Зобов'язано відповідача виплатити ОСОБА_1 проіндексовану пенсію з 01.03.2025 в розмірі фактично нарахованої суми, без застосування обмежуючих коефіцієнтів передбачених Постановою №1 та без обмеження максимальним розміром.
В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.
В апеляційній скарзі, ГУ ПФУ в Одеській області посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування своєї позиції про правомірність обмеження пенсії максимальним розміром зазначає, що згідно положень статті 2 Закону України від 08.07.2011 №3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668) максимальний розмір пенсій (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону №2262-ХІІ не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Крім того, мотивуючи правомірність застосування понижуючих коефіцієнтів, апелянт посилається на приписи Закону №4059-ІХ та прийняту на його підставі Постанову № 1, якою визначені розміри і порядок застосування обмежувальних до спеціальних пенсій. На переконання апелянта, перерахунок та виплата пенсії здійснюються відповідно до вимог діючого законодавства, а тому підстави для визнання протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області та задоволення заявленого позову відсутні.
Мотивуючи свої доводи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апелянт вважає, що суд не надав належної оцінки тому факту, що позивачем пропущений строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України. Апелянт звертає увагу на те, що до суду позивач звернувся у травні 2025 року, в той час як позовні вимоги охоплюються проміжком часу з 2023 року, а тому позовні вимоги в цій частині, відповідно до приписів статті 240 КАС України підлягають залишенню без розгляду.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилаючись на доводи, які ідентичні доводам, викладеним у позовній заяві та узгоджуються із висновками суду першої інстанції, зазначає про безпідставність поданої скарги. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а рішення суд - залишити без змін.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності.
Пункт 2 частини 1 статті 263 КАС України визначає, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності, відповідно до положень Закону №2262-XII.
Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи та має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, що підтверджується посвідченням від 17.11.2014 серія НОМЕР_1 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 у справі №420/2212/25 задоволено позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки від 24.12.2024 № ЮО109255 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням зазначених в ній основних та додаткових видів грошового забезпечення.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки від 24.12.2024 № ЮО109255 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням зазначених в ній основних та додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням здійснених виплат.
На виконання вказаного рішення суду, ГУ ПФУ в Одеській області здійснило перерахунок пенсії, але її виплата, як вбачається з перерахунку пенсії, здійснена із обмеженням максимальним розміром, внаслідок чого розмір пенсії значно зменшився (а.с. 15-17).
Далі, на виконання Постанови №209, відповідач здійснив перерахунок пенсії, однак внаслідок застосування, передбачених Постановою №1 понижуючих коефіцієнтів, розмір пенсії значно зменшився.
Позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії та просив виплатити її без застосування понижуючих коефіцієнтів та обмеженням максимальним розміром.
У відповідь на звернення позивача ГУ ПФУ в Одеській області листом від 14.05.2025 №13897-11931/М-02/8-1500/25 повідомило, що виплата пенсії здійснена відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» №4059-ІХ та приписи Постанови № 1, та підстави для перерахунку відсутні.
Відповідно до копій перерахунків пенсії територіального органу Пенсійного фонду, надана інформація свідчить про таке:
- з 01.02.2023 пенсія позивача нарахована в фактичному розмірі 41055,45 грн (виходячи з грошового забезпечення 40168,25 грн.), але виплата обмежена граничним розміром у сумі: 24127,48 грн, також до розміру пенсії не включена щомісячна доплата в розмірі 2000 грн. згідно з Постановою № 713 та індексація за 2022 рік,
- з 01.03.2023 розмір пенсії обмежений сумою 27691,08 грн., до складу пенсії не входить доплата 2000 грн. та індексація пенсії за 2022 та 2023 роки,
- з 01.03.2024 пенсія позивача з урахуванням індексації 2024 року складає 43037,65 грн, але обмежена граничним розміром 33513,90 грн., до складу пенсії не включені щомісячна доплата в розмірі 2000 грн., та індексації за 2022 та за 2023 роки,
- з 01.03.2025 нарахована позивачу пенсія у розмірі: 44912.65 грн. (з урахуванням індексацій 2024 та 2025 років), але до виплати розмір пенсії обмежений сумою 27525,57 грн. шляхом застосування обмежуючих коефіцієнтів передбачених Постановою №1, до складу пенсії не включені щомісячна доплата в розмірі 2000 грн. та індексація 2022 та 2023 роки, аналогічна ситуація спостерігалась з 01.06.2025.
Вважаючи порушеним своє право на отримання пенсії у визначений чинним законодавством розмірі, в тому числі, без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції врахував, що положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини 1 статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом. Також суд врахував, що частина 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка передбачала обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність, з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI, у зв'язку з чим указав, що обмеження пенсії особи, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-XII, максимальним розміром є протиправним.
Також суд мотивуючи висновок про протиправність застосування передбачених Законом №4059-ІХ та Постановою №1 понижуючих коефіцієнтів, виходив з того, що скасування чи зміна обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині 2 статті 19, статті 130 Конституції України. Суд указав, що зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб можлива лише у випадку внесення відповідних змін до Законів №2262-ХІІ та №1058, а інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів. Отже, суд дійшов висновку, що територіальний орган Пенсійного фонду зобов'язаний виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром, зокрема, і без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою №1.
Водночас, суд вважав, що вимоги позивача в іншій частині є безпідставними, а тому в задоволенні цієї частини вимог суд відмовив.
Колегія суддів керуючись положеннями статті 308 КАС України, переглядає висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а тому не вступає в оцінку та обговорення висновків суду в тій частині, яка не оскаржена сторонами.
Відповідаючи на доводи апелянта про правомірність обмеження призначеної позивачу на підставі Закону №2262-XII максимальним розміром пенсії, відповідно до положень Законом №3668-VI, колегія суддів зазначає таке.
Згідно положень статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (далі - Указ № 64/2022), у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст.ст.30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом № 64/2022, не обмежені конституційні права і свободи людини і громадянина, встановлені статтею 46 Конституції України.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-ХІІ) є спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі.
Згідно преамбули вказаного Закону, останній визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до частини 1 та 3 статті 1-1 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію з 01.10.2011Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі і вище - №3668-VI).
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «;Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас, Законом № 3668-VI внесені зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України Рішенням від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнав таким, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262.
Так, Конституційний Суд виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто, заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому, Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Слід зазначити, що обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введені в дію Законом № 3668-VI, яким внесені зміни до статті 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини 1 статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Так, Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надав оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнав таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому, положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин, була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому, як вбачається, суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах надав перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосував положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсій максимальним розміром, вони явно суперечать один одному.
Верховний Суд, розглядаючи спір за подібних правовідносин, у постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19 дійшов висновку, що застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. Тому, на думку Верховного Суду, обмеження пенсійним органом максимального розміру пенсії особи, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-XII, є протиправним.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Під час вирішення даного спору колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18, де суд виснував, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019, що винесена у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, зробила висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у даному спорі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
За таких підстав, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області про правомірність обмеження пенсії позивача максимальним розміром є безпідставними та суперечать висновкам Верховного Суду та наголошує на тому, що такі дії відповідача порушують право позивача на належний рівень пенсійного забезпечення, встановленого Законом №2262-ХІІ.
Відповідаючи на доводи апеляційної скарги щодо правомірності застосування понижуючих коефіцієнтів, відповідно до положень Постанови №1, колегія суддів керується наступним.
Так, 19.11.2024 прийнятий Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» №4059-IX (далі і вище - Закон №4059-ІХ).
Приписи статті 46 Закону №4059-ІХ визначають, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 46 Закону №4059-ІХ Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» від 03.01.2025 №1 (далі і вище - Постанова №1).
Пункт 1 Постанови №1 визначає, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Відповідно до пункту 2 Постанови №1 у період воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім'ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.
Отже, відповідно до положень статті 46 Закону №4059-ІХ та Постанови №1 запроваджене тимчасове (на 2025 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ понижуючих коефіцієнтів.
Наведене свідчить про те, що вказаними положеннями законодавства фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлене Законом №2262-ХІІ, що в свою чергу суперечить приписам вже згаданої вище норми статті 1-1 Закону №2262-ХІІ, яка є спеціальною у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб.
Оцінюючи вказаний довід апелянта, колегія суддів враховує, що Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 09.07.2007 № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Отже, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині 2 статті 19, статті 130 Конституції України.
Таким чином, зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб можлива лише у випадку внесення відповідних змін до Законів №2262-ХІІ та №1058, а інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.
Повертаючись до матеріалів справи колегія суддів враховує, що територіальний орган здійснив перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнтів, встановлених Постановою №1.
При цьому, слід зазначити, що такий перерахунок не пов'язаний із збільшенням рівня грошового забезпечення, наданням передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиттям на державному рівні заходів, спрямованих на соціальний захист.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо виплати позивачу пенсії з урахуванням коефіцієнтів зменшення пенсії є протиправними.
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що територіальний орган Пенсійного фонду зобов'язаний виплачувати позивачу пенсію без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою №1.
Доводи апеляційної скарги щодо правомірності застосування при перерахунку пенсії позивача коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою №1 колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують наведених вище висновків суду щодо протиправності дій ГУ ПФУ в Одеській області у спірних правовідносинах.
Стосовно доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, не надання судом належної оцінки тому факту, що позов поданий з порушенням строків звернення до суду, встановлених статтею 122 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Частина 1 статті 122 КАС України передбачає, що позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.
Так, частина 3 та 4 статті 123 КАС України визначають, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Оцінюючи вказаний довід апелянта, колегія суддів зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду також необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Повертаючись до матеріалів справи, колегія суддів враховує, що 17.03.2025 Одеським окружним адміністративним судом прийняте рішення яким задоволено позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки від 24.12.2024 № ЮО109255 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням зазначених в ній основних та додаткових видів грошового забезпечення.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки від 24.12.2024 № ЮО109255 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням зазначених в ній основних та додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням здійснених виплат.
На виконання вказаного рішення суду, ГУ ПФУ в Одеській області здійснило перерахунок пенсії, але її виплата, як вбачається з перерахунку пенсії, здійснена із обмеженням максимальним розміром, внаслідок чого розмір пенсії значно зменшився, що свідчить про те, що про порушення своїх прав позивач дізнався лише після здійсненого перерахунку пенсії на виконання рішення від 17.03.2025 у справі № 420/2212/25 (а.с. 15-17).
Отже, враховуючи, що до суду першої інстанції з даним позовом ОСОБА_1 звернувся 22.05.2025, колегія суддів вважає, що встановлений статтею 122 КАС України строк звернення до суду позивачем не пропущений, а тому доводи скаржника стосовно пропуску строку також не знайшли свого підтвердження.
Отже, слід констатувати, що рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому підстав для скасування правильного по суті рішення колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять аргументів, яким би не була надана правова оцінка судом першої інстанції. Будь-яких інших доводів, з боку апелянта, які б могли свідчити про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, апеляційна скарга не містить. За таких підстав колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України
Головуюча суддя О. А. Шевчук
суддя А. В. Бойко
суддя І. І. Тарновецький