П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 509/554/25
Час і місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:
12:07 год., с. Сарата;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
15.07.2025 року;
Головуючий в 1 інстанції: Миргород В.С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Градовського Ю.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саратського районного суду Одеської області від 09 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
скасувати постанову Серії ЕНА №3912770 від 22.01.2025, винесену інспектором 2 взводу 5 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області старшим лейтенантом поліції Поповим Владиславом Вікторовичем, у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі;
закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову зазначено, що висновки патрульного поліцейського про порушення позивачем вимог підпункту «б» пункту 12.9 Правил дорожнього руху не підтверджені належними і допустимими доказами. При цьому, позивач зауважує на тому, що вимірювання швидкості транспортного засобу із використанням приладу TruCam відбулось з порушенням установленого порядку, а саме «з рук» та без фіксації цього технічного приладу. Поряд з цим, розгляд справи відбувся не об'єктивно та з численними порушеннями, що виразилось у не проясненні позивачеві його прав та не ознайомленні із належними доказами вчинення порушення Правил дорожнього руху.
Таким чином, позивач стверджує на повній необґрунтованості та неправомірності адміністративного стягнення, наявності безумовних підстав для скасування постанови поліцейського в судовому порядку.
Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 09 липня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що посадовою особою відповідача дотримано порядок притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбачений нормами КУпАП, вчинення водієм правопорушення підтверджено належними і допустимими доказами та не спростовано позивачем. Вказаний висновок суду мотивований тим, що факт порушення позивачем підпункту «б» пункту 12.9 Правил дорожнього руху зафіксовано за допомогою приладу вимірювання швидкості руху - TruCam, який відповідає вимогам законодавства та пройшов відповідну повірку. Поряд з цим, доводи позивача стосовно недоліків при оформленні оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправною постанови поліцейського, за умови доведеності факту порушення вимог Правил дорожнього руху України. Суд наголосив на тому, що порушення цієї процедури може бути підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що таке (порушення процедури) вплинуло або могло вплинути на правильність прийняття самого рішення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що факт порушення позивачем Правил дорожнього руху та вчинення ним адміністративного правопорушення не підтверджений належними і допустимими доказами. Вказане пояснюється тим, що прилад TruCam, за допомогою якого здійснено фіксацію правопорушення, при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим згідно вимог статті 40 Закону України «Про Національну поліцію». Працівники поліції можуть розміщувати автоматичну фото- та відео- техніку по периметру доріг, зокрема стаціонарно встановлювати вимірювальний пристрій, оскільки термін «монтувати/розміщувати» не можна ототожнювати із використанням в інший спосіб, зокрема тримати в руках.
При цьому, не може бути підтвердженням порушення позивачем Правил дорожнього руху лише сама постанова поліцейського, оскільки лише опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого правопорушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
У відзиві на апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, 22.01.2025 року інспектором 2 взводу 5 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області старшим лейтенантом поліції Поповим Владиславом Вікторовичем у відношенні ОСОБА_1 винесено постанову Серії ЕНА №3912770.
Зазначеною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у виді накладення штрафу у розмірі 340 гривень за частиною 1 статті 122 КУпАП.
Згідно вказаної постанови, 22.01.2025 року о 13:14 год. позивач, керуючи транспортним засобом TOYOTA LAND CRUIZER, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався у населеному пункті зі швидкістю 74 км/год. при максимально допустимій швидкості 40 км/год, чим перевищив максимальне обмеження швидкості на 34 км/год та допустивши порушення вимог підпункту «б» пункту 12.9 Правил дорожнього руху України.
Факт перевищення допустимої швидкості транспортного засобу та вчинення правопорушення зафіксовано поліцейським за допомогою приладу TruCam LTI 20/20 ТС 008449.
Не погоджуючись із постановою поліцейського, посилаючись на її неправомірність та необґрунтованість, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (пункти 1.1, 1.9 Правил).
Згідно із пунктом 1.3 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306 учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
За визначенням, наведеним у пункті 1.10 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306, безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах.
Відповідно до пункту 2.3 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306 для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, у тому числі, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну.
Пунктом 12.9 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306 визначено, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил (підпункт б пункту 12.9 Правил).
Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Слід враховувати, що відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Згідно із статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 1, 2, 3 статті 283 КУпАП передбачено, що, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Одночасно, відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з обставин справи, позивач заперечує вчинення ним порушення Правил дорожнього руху та правомірність накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП, що в силу приписів частини 2 статті 77 КАС України зобов'язує відповідача довести правомірність свого рішення та обґрунтованість адміністративного стягнення.
Так, згідно даних технічного засобу, яким здійснено фото- та відео- фіксацію правопорушення, TruCam LTI 20/20 ТС 008449, позивач не дотримався встановленого обмеження максимально дозволеної швидкості 40 км/год, рухавшись на автомобілі зі швидкістю 74 км/год та допустивши перевищення максимально дозволеної швидкості на 34 км/год.
Слід враховувати, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки, отримав позитивні результати державних приймальних випробувань, пройшов повірку і є придатним до застосування як вимірювач швидкості транспортних засобів.
Згідно технічних характеристик, лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі. Алгоритм обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювань швидкості руху ТЗ в межах максимально допустимої похибки, як в ручному так і в автоматичному режимах: +/- 2 км/год в діапазоні від 2 до 200 км/год; +/-1% в діапазоні від 201 до 320 км/год.
Зазначеним технічним засобом зафіксовано дату та час вчинення правопорушення, географічні координати місця вчинення правопорушення, швидкість руху транспортного засобу, щодо якого здійснюється вимірювання, дистанцію до автомобіля, дозволену швидкість на відповідній ділянці дороги, фотофіксація автомобіля позивача в потоці позначена відповідною відміткою «+».
Отже, покази приладу TruCam LTI 20/20 є належним доказом у справі про адміністративне правопорушення. Обставини, які б свідчили про не можливість їх врахування свого підтвердження не знаходять.
Враховуючи викладене у сукупності, оскільки висновки поліцейського є обґрунтованими та підтверджені належними доказами, під час прийняття оспорюваної постанови поліцейський діяв на підставі та у межах своїх повноважень і обґрунтовано, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість постанови відповідача та відсутність підстав для її скасування.
З огляду на те, що висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права і обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Саратського районного суду Одеської області від 09 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: А.І. Бітов
Ю.М. Градовський