Номер провадження: 11-кп/813/666/26
Справа № 521/24466/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
18.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
обвинуваченої - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_10 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 06.12.2024 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023163470000361 від 26.05.2023 відносно:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Одеси, громадянки України, із середньоспеціальною освітою, незаміжньої, не працюючої, інваліда 2 групи, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 06.12.2024 ОСОБА_9 визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та, з застосуванням ст. 69 КК України, призначено їй покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Згідно ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом 3 років не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї обов'язки.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_9 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Контроль за поведінкою ОСОБА_9 покладено на органи з питань пробації за місцем проживання обвинуваченої.
Також вироком скасовано заходи забезпечення кримінального провадження, стягнуто процесуальні витрати та вирішено долю речових доказів.
Оскаржуваним вироком суду першої інстанції ОСОБА_9 визнана винною у тому, що на початку 2023 року, ОСОБА_9 , діючи умисно, з корисливих мотивів, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи інтернет месенджер «Телеграм», вступила у попередню змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою, з метою незаконного придбання, зберігання з метою збуту і подальшого збуту наркотичного засобу наркозалежним особам шляхом здійснення схованок (так званих «закладок») з наркотичними засобами на території міста Одеси.
Реалізовуючи спільний з невстановленою особою злочинний умисел, з метою незаконного збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадону, маючи корисливі мотиви, ОСОБА_9 разом зі своїм знайомим ОСОБА_11 , який не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_9 , 26.05.2023, приблизно о 10 годині прибули до автостанції «Старосінна» за адресою: м. Одеса, Старосінна площа 1а/2, де ОСОБА_9 підійшла до водія маршрутного транспортного засобу, фотографію з номером якого вона завчасно отримала від невстановленої особи через інтернет месенджер «Телеграм», з метою отримання посилки з наркотичним засобом метадоном, обіг якого обмежено, для його подальшого незаконного збуту, яку їй передала невстановлена особа. Отримавши від водія автобуса, який не був обізнаний про вміст посилки, пакет, в якому серед продуктів перебував прозорий пакет з 38 поліетиленовими згортками фіолетового кольору, що містять в своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, загальна маса якого складає 4,7696 г, в перерахунку на основу, що відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України №188 від 01.08.2000 відноситься до критерію ваги у великому розмірі, тим самим придбала наркотичний засіб у обіг якого обмежено - метадон, у великому розмірі з метою збуту, діючи за попередньою змовою групою осіб.
Після цього, ОСОБА_9 , спільно з ОСОБА_11 направилась у Преображенський парк за адресою: м .Одеса, вул. Новощепний ряд, 27, де у невстановлених місці та часі, ОСОБА_9 під приводом огляду змісту пакету, скориставшись тим що ОСОБА_11 за нею не спостерігає, переклала з пакету який отримала від водія автобуса до своєї нагрудної сумки прозорий пакет з 38 поліетиленовими згортками фіолетового кольору, що містять в своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, загальна маса якого складає 4,7696 г, в перерахунку на основу, що відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України №188 від 01.08.2000 відноситься до критерію ваги у великому розмірі, тим самим зберігала наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, загальна маса якого складає 4,7696 г, у великому розмірі з метою збуту, діючи за попередньою змовою групою осіб.
Продовжуючи вчинення злочину, ОСОБА_9 , з метою незаконного збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон, перебуваючи спільно з ОСОБА_11 , який не був обізнаним про її злочинний намір, маючи корисливі мотиви, попрямувала до вулиці Чернишевського у м. Одесі, де шляхом розкладання так званих «закладок», за попередньою домовленістю з невстановленою особою, залишала їх на землі, фотографувала їх розташування та відправляла повідомлення с описом та фотографією невстановленій особі через інтернет - месенджер «Телеграм».
26.05.2023, в період часу з 13 години 42 хвилини по 13 годину 46 хвилину, за участю ОСОБА_9 працівниками поліції було проведено огляд місця події за адресою: м. Одеса, вул. Чернишевського, біля будинку №22-а/22, під час проведення якого було виявлено та вилучено 1 поліетиленовий згорток фіолетового кольору, що містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, загальна маса якого складає 0,2477г, в перерахунку на основу, який ОСОБА_9 залишила у вказаному місці у вигляді «закладки», з метою збуту.
Далі, 26.05.2023, в період часу з 13 години 50 хвилини по 13 годину 54 хвилину, працівниками поліції, за участю ОСОБА_9 проведено огляд місця події за адресою: м. Одеса, вул. Чернишевського, біля будинку № 6/8, під час проведення якого було виявлено та вилучено 1 поліетиленовий згорток фіолетового кольору, що містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, загальна маса якого складає 0,2432г, в перерахунку на основу, який ОСОБА_9 залишила у вказаному місці у вигляді «закладки», з метою збуту.
26.05.2023, о 12 годині 28 хвилині, біля будинку №26/1, по вулиці Чернишевського у м. Одесі, працівниками відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області було затримано ОСОБА_9 , під час проведення обшуку якої, в нагрудній сумці, було виявлено та вилучено 36 поліетиленових згортків фіолетового кольору, що містять в своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, загальна маса якого складає 4,2787г, в перерахунку на основу, що відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України №188 від 01.08.2000 відноситься до критерію ваги у великому розмірі.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не оспорюючи фактичні обставини справи і кваліфікацію дій засудженої ОСОБА_9 , доведеність її вини, прокурор Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_10 подала апеляційну скаргу.
Доводи апеляційної скарги обґрунтувала тим, що судом не в повній мірі враховано обставини, скоєного ОСОБА_9 правопорушення, що інкримінується їй, яке відноситься до категорії тяжкого злочину, особливо високого ступеню суспільної небезпечності злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, його характеру та наслідків.
Посилається на те, що одні і ті ж самі обставини не можуть бути братися в основу під час одночасного застосування до особи положень ст. 69 та 75 КК України.
Зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів щирості каяття обвинуваченої. У підготовчому судовому засіданні обвинувачена не визнавала свою провину, як і не визнавала та відмовлялась надавати покази відповідно до ст. 63 Конституції України під час досудового розслідування. Під час судового розгляду обвинувачена під тягарем зібраних доказів визнала свою провину, проте не надала покази які могли б активно сприяти розкриттю злочину чи викриття співучасників, а тому суд безпідставно визнав пом'якшуючою покарання обставиною щире каяття, оскільки така обставина носить лише формальний характер.
Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_9 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
У іншій частині вирок суду залишити без змін.
Захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_8 подала заперечення на апеляційну скаргу, в обґрунтування зазначила, що суд першої інстанції достатньою обґрунтовано мотивував можливість застосування відносно обвинуваченої положень ст. 69 КК України та на відміну від доводів апеляційної скарги прокурора та зазначив про це у вироку та вказав, окрім обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої, які на думку суду істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Наразі обвинувачена перебуває в процесі продовження інвалідності 2-ї групи, стоїть на обліку в Центрі зайнятості, проходить стажування в різних установах за направленням центру зайнятості, стала на шлях виправлення, не вживає наркотичних засобів, під наглядом лікаря-психіатра лікується від наркотичної залежності.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши: суддю-доповідача, прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, обвинувачену та її захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
В апеляційні скарзі прокурора не оспорюються фактичні обставини вчинення ОСОБА_9 злочину, встановленого судом першої інстанції, доведеність її вини у вчинені злочину, а також правильність кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 307 КК України, в зв'язку з чим апеляційний суд вирок у цій частині не переглядає.
За таких обставин, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_9 у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України за встановлених судом першої інстанції та викладених у вироку обставин.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора стосовно призначеного обвинуваченій ОСОБА_9 покарання, то апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має
бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.
Статтею 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.
Отже, визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Касаційний кримінальний суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.02.2021 (справа №629/2739/18) зауважив, що ч. 1 ст. 69 КК України у виключних випадках надає повноваження суду призначити більш м'яке, ніж мінімальне, покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним у законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до ч. 1 або ч. 2 ст. 66 КК України: істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають перебувати в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпечність злочину та/або винуватої особи.
При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має керуватися системним тлумаченням ст.ст. 66, 69 КК України та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеня тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини у своїй сукупності мають настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно несправедливим.
Вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин пом'якшує покарання, якщо злочин вчиняється під впливом особистих (хвороба), сімейних (загибель близьких) чи інших (складні житлові умови) обставин, які несприятливо склалися для винного.
Зазначені чинники визнаються обставинами, які пом'якшують покарання, лише за умов, якщо вони: а) виникли не з вини самої особи, яка вчинила злочин; б) були дійсно тяжкими, а не є такими лише на думку самого винного; в) обумовили вчинення ним злочину.
Отже, суд має встановити наявність зв'язку між цими обставинами і вчиненим злочином, характер якого свідчить, що наявні на боці винного тяжкі обставини значною мірою обумовили вчинення ним злочину.
Відсутність такого зв'язку виключає можливість визнання зазначених обставин такими, що пом'якшують покарання.
Так, при призначенні покарання в якості підстав для застосування до ОСОБА_9 положень ст. 69 КК України суд першої інстанції врахував наявність у ОСОБА_9 2 групи інвалідності, щире каяття обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення.
При цьому, визначаючи щире каяття обвинуваченої пом'якшуючою покарання обставиною, суд врахував, що окрім визнання ОСОБА_9 факту вчинення кримінального правопорушення, відбулося ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання нею своєї провини у вчиненому злочині, про що вона, ОСОБА_9 , висловила щирий жаль з приводу цього та заявила про публічний осуд своєї поведінки в суді. Про щирість каяття, на думку суду, свідчить і факт надання обвинуваченою в суді правдивих показів, визнання своє ролі у вчиненні кримінального правопорушення, готовність нести покарання за вчинений злочин.
На думку суду першої інстанції, наявність інвалідності у особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, хоча і не зазначена у положеннях ст. 66 КК України як пом'якшуюча покарання обставина, але суд відповідно до ч. 2 цієї статті, вважав за необхідне визнати таку обставину при призначенні ОСОБА_12 як пом'якшуючу покарання. Приходячи до такого висновку, суд врахував, що наявність у особи інвалідності, в багатьох нормах кримінального законодавства є самостійною підставою для звільнення цієї особи від кримінальної відповідальності, зокрема у чисельних законах про застосування амністії, звільнення особи від покарання на підставі ст. 84 КК України та іншими нормами.
Крім того, суд при призначенні покарання врахував, що ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності притягується уперше, вчинила кримінальне правопорушення без ознак повторності.
Суд також врахував, що ОСОБА_9 яка на момент вчинення кримінального правопорушення була наркозалежною особою, тобто особою яка мала непереборний потяг, пов'язаний з психічною (психологічною) та фізичною (фізіологічною) залежністю від наркотиків. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_9 , виступаючи пособником у незаконному збуті наркотичних засобів, не отримувала матеріальної вигоди від протиправної діяльності, а вчинила кримінальне правопорушення на умовах отримання від співвіконавця безкоштовної дози «метадона». Зазначені обставини дали суду підстави вважати, що при вчинені обвинуваченою злочину в діях обвинуваченої хоча і був присутній корисний мотив, але він був обумовлений залежністю обвинуваченої від необхідності отримання безкоштовної дози наркотичного засобу для власного вживання внаслідок захворювання.
Всупереч доводам апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо можливості застосування до обвинуваченої ОСОБА_9 положень ст. 69 КК України та вважає його обґрунтованим.
Відповідно до ст. 75 КК України рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Положеннями ч. 1 ст. 75 КК України встановлено інститут звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, завдання якого не збігається із завданням інституту, передбаченого ст. 69 цього Кодексу.
Зі змісту вказаних норм закону України про кримінальну відповідальність убачається, що, крім вирішення питання про призначення певного виду та розміру покарання, суду необхідно встановити достатню підставу для звільнення від його відбування з випробуванням, при цьому належним чином вмотивувати таке рішення, дослідивши й оцінивши всі обставини, що мають значення для справи, та врахувати, що ст. 75 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є достатні підстави.
Проте, обґрунтування та мотиви застосування судом першої інстанції положень ст. 75 КК України у мотивувальній частині вироку відсутнє.
Апеляційний суду наголошує, що одні і ті ж самі обставини не можуть братися в основу під час одночасного застосування до особи положень статей 69 та 75 КК України. Даний висновок суду підтверджується сталою практикою Верховного Суду викладених в постановах касаційної інстанції від 27 лютого 2024 року у справі №760/4216/17 (провадження №51-5386км23), від 02 вересня 2021 року у справі №344/6631/17 (провадження №51-1316км21), від 22 квітня 2021 року у справі №352/1627/18 (провадження №51-3151 км20), від 25 березня 2021 року у справі №161/19195/19 (провадження №51-5340км20).
Отже, апеляційний суд погоджується з цими доводами прокурора та вважає їх обґрунтованими.
Разом з тим, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченої ОСОБА_9 , її поведінку після вчинення кримінального правопорушення та наслідки, ставлення до суспільно корисної діяльності.
Так апеляційний судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_9 з початку воєнних дій, а саме з березня 2022 року працює в Одеському обласному благодійному фонді «Спадщина» на безоплатній основі та на волонтерських засадах бере участь у виконанні суспільно корисних завдань у гуманітарній сфері, що підтверджується наданими до суду документами та подяками.
Крім того, матеріали провадження містять подяки та грамоти за надання допомоги Збройним Силам України під час збройної агресії рф, що свідчить про активну громадянську позицію, соціальну відповідальність та позитивну характеристику ОСОБА_9 .
При цьому колегія суддів зауважує, що волонтерська робота обвинуваченої ОСОБА_9 є не лише формальним фактом, а й показником її щирого бажання змінити життя, бути корисною державі та суспільству. Така діяльність має важливе значення для оцінки її особистості та підтверджує висновок суду першої інстанції про можливість її виправлення без ізоляції від суспільства.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність у обвинуваченої ОСОБА_9 стійких соціально корисних зв'язків, позитивних змін у поведінці обвинуваченої, а мета покарання, передбачена ст. 50 КК України, може бути досягнута шляхом призначення їй покарання без реального його відбування, із застосуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України.
На переконання апеляційного суду, враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого злочину, дані про особу обвинуваченої, її вік, сімейний статус, фактичні обставини, скоєного ОСОБА_9 кримінального правопорушення, що інкримінується їй, його характеру та наслідків, приходить до висновку про те, що призначене судом першої інстанції покарання, за своїм видом і розміром є законним, достатнім, співрозмірним, справедливим та призначене у відповідності до вимог ст. 50 та 65 КК України.
На думку апеляційного суду, саме такий вид покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів.
Погоджуючись з призначеним судом першої інстанції покаранням, колегія суддів враховує також сталу практику Верховного Суду, згідно якої визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Враховуючи наведене апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуваний вирок суду першої інстанції ухвалено з дотримання принципу повноти, об'єктивності та всебічності розгляду справи, висновки суду ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, а призначене обвинуваченій покарання відповідає тяжкості вчиненого нею злочину та даними про її особу.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.
Аналізуючи сукупність усіх обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони обвинувачення підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись статтями 370, 374, 404, 409, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу прокурора Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 06.12.2024 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023163470000361 від 26.05.2023 відносно ОСОБА_9 , засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4