Номер провадження: 11-кп/813/196/26
Справа № 501/2141/14-к
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
про повторне дослідження доказів
06.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про повторне дослідження доказів у кримінальному провадженні №12013170110003924 від 27.11.2013 року за апеляційною скаргою прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 27.12.2022 року, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Одесі, громадянина України, з вищою освітою, на момент інкримінованих кримінальних правопорушень працював начальником ЖЕД-2 КП «МУЖКГ», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнаного невинуватим та виправданий у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст.27 ч.1 ст.369 КК України, на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, у зв'язку із недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінальних правопорушень,
встановив:
Оскарженим вироком суду ОСОБА_8 визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст.27 ч.1 ст.369 КК України, на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, у зв'язку із недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінальних правопорушень, та виправданий.
Скасовано запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 у виді особистого зобов'язання.
Вироком суду вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат ку кримінальному провадженні.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст.27 ч.1 ст.369 КК України, та призначити йому покарання: за ч.1 ст.190 КК України у виді 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за ч.2 ст.27, ч.2 ст.15, ч.1 ст.369 КК України у виді 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі ст.70 КК України прокурор просить призначити остаточне покарання, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі ч.5 ст.74 КК України прокурор просить звільнити ОСОБА_8 від призначеного покарання, у зв'язку із закінченням строків давності.
В обґрунтування апеляційних вимог прокурор вказує, що вирок підлягає скасуванню, з підстав неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, вирок суду не оскаржений.
До початку апеляційного розгляду, прокурор ОСОБА_6 подала клопотання про повторне дослідження доказів у кримінальному провадженні, а саме:
-протоколу про результати аудіо-, відео контролю особи від 31.01.2014 року з додатками до нього;
-протоколу огляду місця події від 04.12.2013 року;
-висновок криміналістичної експертизи спеціальних хімічних речовин №7019/17 від 20.01.2014 року;
-ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 06.12.2013 року;
-а також допитати потерпілого ОСОБА_9 .
Заслухавши прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала клопотання та просила його задовольнити, захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення клопотання прокурора, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до вимог ст.2 КПК України (далі - КПК) основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч. 6 ст. 22 КПК, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч.3 ст. 404 КПК, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Прокурор в апеляційній скарзі посилається на невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
У клопотанні прокурор вказує, що в оскаржуваному вироку місцевим судом перекручено зміст протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 31.01.2014 року з додатками до нього, а саме зазначено, що нібито розшифровка розмови ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в кабінеті першого, не відповідає зафіксованим на відео обставинам подій.
Окрім цього, прокурор зазначає, що судом першої інстанції перекручено зміст протоколу огляду місця події від 04.12.2013 року та процедуру його проведення, оскільки судом зазначено, що слідчим порушено вимоги ч.1 ст.233 КПК, відповідно якої ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що було порушено право на захист, оскільки під час огляду та затримання ОСОБА_8 не було його захисника.
Однак, прокурор зауважує, що службовий кабінет сам по собі не може вважатися житлом чи іншим володінням, доступ до якого визначає виключно його володілець. Службове приміщення надається для виконання службових обов'язків і доступ до нього визначається іншим регулюванням, яке ґрунтується на міркуваннях, не пов'язаних із захистом приватності осіб, яким таке службове приміщення надане.
Також прокурор вказує, що відсутність захисника під час огляду кабінету, особистого обшуку і освідування підозрюваного не тягне за собою недопустимість доказів, отриманих під час цих слідчих дій, з урахуванням висновків Постанови колегії суддів Першої судової палати ККС у складі Верховного Суду від 14.09.2023 року (у справі № 521/18533/15-к).
Одночасно, прокурор зазначає, що судом першої інстанції вказано, що слідчий порушив вимоги ч.4 ст. 233 КПК, однак такої частини ст.233 КПК не існує, тому не зрозуміло, що саме, на думку суду першої інстанції, порушив слідчий.
Далі, прокурор посилається на те, що місцевим судом вказано, що висновок експертизи спеціальних хімічних речовин №7019/17 від 20.01.2014 року не містить категоричного висновку про тотожність спеціального барвника, який використовувався органами досудового розслідування з тим, що був виявлений на ватних тампонах зі змивами рук ОСОБА_8 , то твердження прокурора про те, що ОСОБА_8 контактував з переданими йому ОСОБА_9 грошовими коштами є сумнівними. Разом з цим, прокурор зазначає, що місцевий суд не взяв до уваги, що відповідно зазначеної експертизи «на наданих для дослідження ватних тампонах зі змивами з рук ОСОБА_8 на момент дослідження, є незначна кількість (мікрокількість) люмінесцуючої речовини. Визначити, чи є дана речовина спецбарвником-люмінесцентним порошком і чи має загальнородову приналежність із спецбарвником-люмінесцентним порошком наданим як зразок порівняння, не є можливим у зв'язку з незначною кількістю (мікрокількістю) люмінесцуючої речовини і наявністю великої кількості сторонніх речовин, що сильно спотворюють хроматографічну картину.
Прокурор також вказує, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки тій обставині, що на руках обвинуваченого було виявлено спеціальний барвник та не зробив аналіз щодо того, яким чином він там з'явився. Сам обвинувачений цю обставину ніяк не пояснював, оскільки відмовився надавати покази згідно із ст. 63 Конституції України.
Окрім цього, прокурор вказує, що в оскаржуваному вироку суд вказав про те, що нібито існує ухвала слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 06.12.2013 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Однак прокурор зауважує, що такої ухвали не існує, оскільки під час досудового розслідування у судовому засіданні щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_8 слідчий суддя розглядав клопотання слідчого щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, яке було задоволено слідчим суддею.
Таким чином, прокурор зазначає, що докази у кримінальному провадженні досліджені місцевим судом із порушенням вимог ст.404 КПК.
Враховуючи вказані доводи клопотання та вимоги апеляційної скарги сторони обвинувачення, з метою перевірки законності та обґрунтованості оскарженого вироку, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та під час апеляційного розгляду повторно дослідити вказані в клопотанні письмові докази, а також допитати потерпілого ОСОБА_9 .
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Задовольнити клопотання прокурора ОСОБА_6 про повторне дослідження доказів.
Повторно дослідити під час апеляційного розгляду наступні докази:
-протокол про результати аудіо-, відео контролю особи від 31.01.2014 року з додатками до нього;
-протокол огляду місця події від 04.12.2013 року;
-висновок криміналістичної експертизи спеціальних хімічних речовин №7019/17 від 20.01.2014 року;
-ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 06.12.2013 року;
-а також допитати потерпілого ОСОБА_9 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4