Номер провадження: 11-сс/813/2/26
Справа № 946/3968/24 1-кс/510/99/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
15.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ренійського районного суду Одеської області від 13.06.2024, якою відмовлено у задоволенні скарги заявника ОСОБА_6 , на бездіяльність слідчого та щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, після отримання повідомлення про кримінальне правопорушення,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Ренійського районного суду Одеської області від 13.06.2024, відмовлено у задоволенні скарги заявника ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого та щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, після отримання повідомлення про кримінальне правопорушення.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що подана ОСОБА_6 заява за своїм змістом та суттю вона не є повідомленням про злочини, оскільки не містить достатніх даних про вчинення кримінального правопорушення за викладених заявником обставин.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з рішенням заявник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що заява про вчинення злочину містить всі необхідні відомості передбачені ч. 5 ст. 214 КПК України, а тому відомості викладені у заяві підлягають внесенню в ЄРДР.
Просить ухвалу слідчого суді скасувати та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати слідчого внести відомості до ЄРДР.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 405 КПК України апеляційний розгляд проведено без участі заявника ОСОБА_6 , оскільки він будучи повідомленим належним чином про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явилися, однак подав заяву про розгляд справи без його участі.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ст. 2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Як свідчить практика ЄСПЛ, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченим нормами КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення.
За вимогами ч. 5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості, зокрема, про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Пунктом 1.2 розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено, що відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Такий висновок слугує гарантією кожній особі від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Аналіз положень статей 214, 303 КПК України свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні.
Як вбачається з матеріалів провадження заявник 12.05.2024р. ОСОБА_6 на адресу Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області та Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення в порядку ст. 214 КПК України. ОСОБА_6 вказує, що він, починаючи з 2017р., як адвокат, надає правничу допомогу ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ТОВ «Злагода» (директор ОСОБА_7 ) на підставі відповідних договорів про правничу допомогу. Вищевказані особи виступають потерпілими або позивачами у численних кримінальних провадженнях та цивільних справах, які стосуються начебто підроблення прокурорами Ізмаїльської прокуратури Одеської області та іншими особами документів на ім'я ОСОБА_9 на так званий пором «Кислицький». ОСОБА_6 також стверджує, що, починаючи з 29.10.2017р. і до цього часу пором ВИЛ-0224-К під назвою «Кислицький» начебто перебуває під контролем злочинної організації, яка виготовила підроблені документи на ім'я ОСОБА_9 на так званий пором «Кислицький» та вчинила озброєний напад на пором ВИЛ-0224-К. ОСОБА_6 стверджує, що підроблення документів на ім'я ОСОБА_9 визнається численними процесуальними документами Чорноморської окружної прокуратури Одеської області, Одеської обласної прокуратури листами Адміністрації судноплавства України та Регістру судноплавства України. У своїй заяві ОСОБА_6 зазначає про нібито вчинений тиск на нього, як на адвоката з боку суддів, прокурорів та інших службових осіб через внесення до ЄРДР відомостей у кримінальному провадженні №12023162150001068 від 21.08.2023р. Так, заявник вказує, що у серпні 2023р. ОСОБА_10 , виконуючи злочинний наказ злочинної організації, подав до Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області завідомо неправдиву заяву про вчинення кримінального правопорушення, ставлячи за мету здійснення втручання в його адвокатську діяльність, здійснював незаконний тиск на нього, як адвоката, а також створював додаткові умови для ще більшого використання захопленого порому з використанням підроблених документів. Як наслідок, слідчими Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області було відкрито кримінальне провадження №12023162150001068 від 21.08.2023р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України, що на думку ОСОБА_6 , є формою тиску на нього, як адвоката.
З урахуванням вищевикладеного заявник просив своєю заявою внести до ЄРДР відомості за фактом вчинення ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та іншими особами злочинів, передбачених ч. 1 ст. 397, ч. 2 ст. 397 КК України. По теперішній час дана заява ОСОБА_6 не розглянута, що становить бездіяльність уповноважених осіб за ст. 303 КПК України.
Розглядаючи скаргу, слідчий суддя вірно встановив фактичні обставини провадження, зазначив положення кримінального процесуального закону, якими слід керуватися при розгляді скарги та прийшов до вірного висновку про необхідність відмови у задоволенні скарги.
Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про відсутність підтвердження, що отримана слідчим заява містили фактичні та об'єктивні данні, які вказували на ознаки певних кримінальних правопорушень та підтверджували реальність їх подій.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого та прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подана до слідчого ОСОБА_6 заява від 12.05.2024 року за своїм змістом та суттю не є повідомленням про злочини, оскільки не містить даних про вчинення кримінального правопорушення за викладених заявником обставин та реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 (справа №556/450/18, провадження №51-4229км20) зазначено, що за змістом ст. 214 КПК України, підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та початку досудового розслідування є подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або самостійне виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Разом із цим слідчий, дізнавач, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), а якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР і щодо них не повинно проводитися досудове розслідування.
Суд апеляційної інстанції вважає, що підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину.
З огляду на вищезазначене апеляційний суд приходить до висновку, що підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР. В заяві не було наведено об'єктивних даних та конкретних фактів, що могли свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, що а ні в заяві від 12.05.2024р., а ні в скарзі ОСОБА_6 не наведено будь-яких даних на підтвердження того, що подання ОСОБА_10 заяви 21.08.2023р. та внесення її до ЄРДР є взагалі будь-яким втручанням у його професійну діяльність, як адвоката, що б свідчило про наявність будь-яких ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 397 КК України, а також взагалі про будь-яку причетність до цього вказаних ним посадових осіб.
В поданій апеляційній скарзі апелянтом не наведено жодних обставин, які вказували на незаконність прийняття слідчим суддею рішення за результатами розгляду його скарги та в тому числі допущення слідчим суддею істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які вказували на необхідність скасування оскаржуваної ухвали.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає прийняте слідчим суддею рішення про відмову у задоволені скарги ОСОБА_14 на бездіяльність поданої в порядку ст. 303 КПК України є таким, що відповідає вимогам чинного кримінального процесуального законодавства.
Приймаючи до уваги наведене, аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись статтями 214, 303-309, 409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ренійського районного суду Одеської області від 13.06.2024, якою відмовлено у задоволенні скарги заявника ОСОБА_6 , на бездіяльність слідчого та щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, після отримання повідомлення про кримінальне правопорушення - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4