Номер провадження: 11-сс/813/886/26
Справа № 523/258/26 1-кс/523/2331/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
07.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
власника майна ОСОБА_6
представника власника майна - адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 18.02.2026 про арешт майна в межах кримінального провадження №12025162490002179 від 23.12.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України
установив
Зазначеною ухвалою слідчого судді в межах кримінального провадження № 12025162490002179 від 23.12.2025 було задоволено клопотання прокурора Пересипської окружної прокуратури м. Одеси та накладений арешт на майно із забороною володіння, користування та розпорядження:
- копія паспорта громадянина України ОСОБА_8 на 3 арк.;
-довідка на ім'я ОСОБА_8 ;
-витяг наказу №360-08, копія ІПН 3162022714;
-заява ОСОБА_8 ;
-довідка №23-438;
-грошові купюри номіналом 100 доларів США у кількості 151 штуки (загальна сума 15100 доларів США);
-грошові купюри номіналом 100 доларів США у кількості 27 штук (загальна сума 2700 доларів США);
-грошові купюри номіналом 50 доларів США у кількості 15 штук (загальна сума 750 доларів США);
-грошові купюри номіналом 100 євро у кількості 10 штук;
-грошові купюри номіналом 50 євро у кількості 68 штук.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, просить її скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вилучені грошові кошти не є підробленими, тому не містять на собі сліди злочину, тому не є речовими доказами по цьому кримінальному провадженню. Слідчий та прокурор не довели необхідність арешту цих грошових коштів.
Крім того, апеляційна скарга представника власника майна містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, яке обґрунтовує тим, що в судовому засіданні 18 лютого 2026 року рішення слідчого судді не проголошувалося, а копію оскаржуваної ухвали отримала лише 23.03.2026 року.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді визнане вмотивованим та продовжений апеляційний розгляд.
Позиції учасників апеляційного розгляду
Прокурор в судове засідання апеляційного суду не з'явився, незважаючи на належне та своєчасне сповіщення про дату, час та місце апеляційного розгляду, при цьому, про причини неприбуття не повідомив та жодних клопотань до суду не подавав.
Заслухавши доповідача, пояснення власника майна ОСОБА_6 та її представника адвоката ОСОБА_7 , який підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно матеріалів кримінального провадження, СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування к/п №12025162490002179 від 23.12.2025 року за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.
З клопотання слідчого вбачається, що 07.11.2025, у кримінальному провадженні №12025162490001117 від 19.06.2025 проведено санкціоновані обшуки за місцем мешкання осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, в тому числі за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкає ОСОБА_9 , в якої вилучено належний їй мобільний телефон.
В подальшому, в ході огляду належного ОСОБА_9 мобільного телефону, у меседжерах виявлено листування з особами які, використовуючи своє службове становище, за грошову винагороду, вирішували питання щодо отримання позитивних результатів ЗНО, а також щодо вступу осіб, в тому числі призовного віку, до вищих навчальних закладів м. Одеси.
Однією із таких осіб є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , працює головним спеціалістом відділу військового обліку Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області. Згідно виявленого листування, ОСОБА_6 надає клієнтів для вступу до ВНЗ із числа осіб, які мають намір уникнути мобілізації, здійснює коригування відомостей в "Резерв+".
05.02.2026 року на підставі ухвали слідчого судді Пересипського районного суду м.Одеси проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , в результаті якого вилучено:
- копія паспорта громадянина України ОСОБА_8 на 3 арк.;
-довідка на ім'я ОСОБА_8 ;
-витяг наказу №360-08, копія ІПН 3162022714;
-заява ОСОБА_8 ;
-довідка №23-438;
-грошові купюри номіналом 100 доларів США у кількості 151 штуки (загальна сума 15100 доларів США);
-грошові купюри номіналом 100 доларів США у кількості 27 штук (загальна сума 2700 доларів США);
-грошові купюри номіналом 50 доларів США у кількості 15 штук (загальна сума 750 доларів США);
-грошові купюри номіналом 100 євро у кількості 10 штук;
-грошові купюри номіналом 50 євро у кількості 68 штук.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Слідчим суддею зазначено, що метою арешту вказаного майна є збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя вважав, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права власника майна, оскільки без застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження не можливо виконати завдання кримінального провадження в частині захисту суспільства та держави від кримінальних правопорушень.
Зі змісту клопотання слідчого вбачається, що органом досудового розслідування не зазначені підстави та мета арешту майна, а лише викладений зміст статей 98, 167,170 КПК України, а також перелік вилученого майна.
Так, слідчий суддя в ухвалі взагалі не зазначив, яким критеріям ст. 98 КПК України відповідає вилучене майно, чи вилучені речі та грошові кошти зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, а також може містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Водночас, під час апеляційного розгляду встановлено, що відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні №12025162490002179 від 23.12.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України, проте, згідно доданих до клопотання слідчого матеріалів не вбачається, що вилучене майно використовувалось під час вчинення ймовірних кримінально-протиправних дій будь-яких осіб, або набуто неправомірним шляхом, а тому наведене свідчить про його відповідність до категорії речових доказів.
Натомість, апеляційний суд враховує, що задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя у мотивувальній частині ухвали, зазначив, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права власника майна, оскільки без застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження не можливо виконати завдання кримінального провадження в частині захисту суспільства та держави від кримінальних правопорушень, однак у клопотанні слідчого та в ухвалі слідчого судді не зазначено, якими доказами підтверджуються доводи слідчого про те, що вилучене майно та грошові кошти відповідають критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України.
Разом з тим, у клопотанні слідчого взагалі не вказана мета арешту майна та в ухвалі слідчого судді не зазначено, якими доказами підтверджуються доводи слідчого про те, що вилучене майно у кримінальному провадженні має значення речового доказу та відповідає критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України.
Як видно зі змісту клопотання, воно не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, оскільки, на виконання зазначеної норми закону, слідчий належним чином не мотивував своє клопотання та не навів мету та докази, які його підтверджують, а саме яким чином транспортний засіб є речовим доказом у кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 332 КК України.
Частиною 1 ст. 100 КПК України передбачено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини четвертої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Пославшись в ухвалі на необхідність задоволення клопотання слідчого, слідчий суддя у судовому рішенні, окрім висновку про те, що метою арешту вказаного майна є збереження речових доказів у кримінальному провадженні,допустив його формальний розгляд, не навів мотиви на обґрунтування такого рішення, що свідчить про те, що ухвала є необґрунтованою, невмотивованою, а отже - незаконною, тому вона підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.
Разом з тим, нова ухвала суду апеляційної інстанції не може бути постановлена по суті клопотання слідчого, оскільки воно, як зазначено вище, також не відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України.
Частиною 3 ст. 172 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання слідчого не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, оскільки, на виконання зазначеної норми закону, слідчий належним чином не мотивував своє клопотання та не навів докази, які його підтверджують, а наявність постанови про визнання нерухомого майна речовими доказами, не усуває недоліків клопотання, тому колегія суддів вважає, що клопотання слідчого про арешт майна, підлягає поверненню прокурору-процесуальному керівнику для усунення недоліків протягом сімдесяти двох годин з моменту його отримання.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Таким чином, апеляційна скарга адвоката ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню, з постановленням нової ухвали про повернення клопотання прокурору для усунення недоліків, встановлених в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду.
Керуючись ст.ст. 170-173, 370, 395, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 18.02.2026 року про арешт майна в межах кримінального провадження №12025162490002179 від 23.12.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Пересипської окружної прокуратури в межах кримінального провадження № 12025162490002179 від 23.12.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України - повернути прокурору для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, протягом 72 годин із моменту отримання копії ухвали.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4