Номер провадження: 11-сс/813/879/26
Справа № 947/2362/26 1-кс/947/3664/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
14.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
власника майна - ОСОБА_7 ,
представника власника майна - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 23.03.2026 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12025162480001470, відомості про яке 02.12.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України,-
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 та накладено арешт, із забороною користування та розпорядження, на майно, яке вилучено 10.03.2026 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
-Телефон марки « Айфон 11» чорного кольору в чохлі чорного кольору, в якому наявна сім-картка «Київстар» з написом НОМЕР_1 .
-Наказ №411 від 13.06.2024 на 1 арк.;
-Квитанцію №К9HR-B245-2H11-2HKE від 25.06.2024 на 1 арк.;
-Заяву ОСОБА_9 від 17.12.2024 на 2 арк.;
-Копію паспорта ОСОБА_9 на 3 арк.;
-Копію ідентифікаційного кода ОСОБА_9 на 1 арк.;
-Свідоцтво про шлюб ОСОБА_9 на 1 арк.;
-Військовий квиток ОСОБА_9 на 5 арк.;
-Копію паспорта ОСОБА_10 на 2 арк.;
-Картку платника ОСОБА_10 на 1 арк.;
-Копію висновку ЛКК ОСОБА_10 на 1 арк.;
-Висновок про наявність порушення функцій організму ОСОБА_10 на 1 арк.;
-Свідоцтво про народження на 1 арк.;
-Копію паспорта ОСОБА_11 на 2 арк.;
-Довідку ІНН та пенсійне посвідчення (копії) ОСОБА_11 на 1 арк;
-Довідку МСЕК 12 ААБ №030467 на 1 арк.;
-Свідоцтво про розірвання шлюбу ОСОБА_12 на 1 арк.;
-Заяву ОСОБА_11 на 1 арк.;
-Рішення №1 ТОВ «Рубікон-охорона» від 25.05.2024 на 1 арк.;
-Схематичне зображення структури на 1 арк.;
-Протокол №2 загальних зборів учасників ТОВ «Рубікон охорона» на 1 арк.;
-Чотири посвідчення «Рятувального загону Одеси»: посв. № 463 ОСОБА_13 від 01.07.2024; посв. № 282 ОСОБА_14 від 01.07.2024; посв. № 278 ОСОБА_15 від 01.07.2024; посв. №280 ОСОБА_16 від 01.07.2024.
Рішення слідчого судді мотивоване тим, що вилучені за місцем мешкання ОСОБА_7 документи можуть мати пряме відношення до предмету досудового розслідування, розпочатого за фактом вимагання неправомірної вигоди за здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а тому з метою їх збереження слід накласти на них арешт. Накладення арешту на посвідчення «Рятувального загону Одеси» необхідно для проведення її огляду, проведення відповідних судових експертиз з метою встановлення наявності доказів. Накладення арешту на мобільний телефон потрібно для проведення його огляду з метою встановлення наявності доказів в тому числі і електронних, що можуть мати суттєве значення для кримінального провадження.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу представник власника майна ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що ухвала слідчого судді незаконна та підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону з огляду на наступне:
-слідчий суддя не надав належної оцінки доводам сторони захисту про відсутність будь-яких доказів причетності ОСОБА_7 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також проігнорував відсутність документального підтвердження ризиків знищення, приховування або відчуження майна , передбачених ч. 11 ст. 170 КПК України;
-вилучені під час обшуку мобільний телефон та документи не відповідали критеріям речових доказів, визначених ч. 1 ст. 98 КПК України;
-ОСОБА_7 добровільно передав мобільний телефон марки « Айфон 11», зазначивши, що інформації, яка має відношення до кримінального провадження на пристрої немає, і запропонував органу досудового розслідування скопіювати необхідну інформацію;
-до клопотання прокурора про накладення арешту на майно ОСОБА_7 не було додано жодного належного та допустимого доказу, який би обґрунтовував необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження;
-твердження про використання вилучених предметів як знаряддя злочину не підкріплене встановленням способу їх застосування, причинного зв'язку з подією правопорушення.
На підставі викладеного адвокат ОСОБА_8 просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити у повному обсязі та повернути ОСОБА_7 майно, вилучене під час проведеного обшуку від 10.03.2026 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Власник майна ОСОБА_7 та його представник - адвокат ОСОБА_8 підтримали вимоги апеляційної скарги і просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги і просила ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого та доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положення ст. 2 КПКвизначають завдання кримінального судочинства, а саме: захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень; охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження; забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положеннями ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, арешт майна це один із заходів забезпечення кримінального провадження та є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.
Згідно з положеннями ч.ч. 1-3 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Разом з тим, ч.10 ст.170 КПК визначено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку зокрема на рухоме майно, щодо якого ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Частиною другою ст.173 КПК встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Наведені норми процесуального закону узгоджуються з положеннями ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Вказані положення також знайшли своє відображення в рішеннях Європейського Суду з прав людини (далі, ЄСПЛ), в тому числі в рішеннях «Бакланов проти Росії» (від 09 червня 2005 року) та «Фрізен проти Росії» (від 24 березня 2005 року), де ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що: «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Перевіривши матеріали судового провадження, колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання слідчий суддя дотримався вимог вищевказаних положень КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що слідчим суддею детально досліджені обставини кримінального провадження за яких, у органу досудового розслідування виникли підстави для накладення арешту на майно.
Так, на теперішній час слідчим відділом Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області під процесуальним керівництвом групи прокурорів Київської окружної прокуратури м. Одеси, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162480001470 від 02.12.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 368 КК України.
Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється за фактом того, що 02.12.2025 року до Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області надійшли матеріали з представництва внутрішньої безпеки в Одеській області (з дислокацією у м. Одеса) 2 управління ГУ ВБ СБУ за фактом здійснення протиправної діяльності групи осіб щодо вимагання неправомірної вигоди за здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави.
За версією органу досудового розслідування, для вступу до громадської організації «Сприяння та допомога Службі України з надзвичайних ситуацій «Рятувальний загін Одеса», необхідно надати 1500 доларів США. Після цього особу приймають до організації, видають посвідчення, а працівники ТЦК та СП за попередньою домовленістю не здійснюватимуть мобілізаційних заходів, у разі проблем звертаються до керівника організації, який має вплив на працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно матеріалів виконаного доручення представництвом внутрішньої безпеки в Одеській області (з дислокацією в м. Одеса) 2 управління Головного управління внутрішньої безпеки СБ України отримано інформацію щодо протиправної діяльності групи осіб, які збувають за грошову винагороду посвідчення громадської організації «Сприяння та допомога службі України з надзвичайних ситуацій «Рятувальний загін Одеса»», код ЄДРПОУ:45444705, та здійснюють вплив на співробітників РТЦК та СП.
Встановлено, що до протиправної діяльності причетний громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є головою громадської організації «Сприяння та допомога Службі України з надзвичайних ситуацій «Рятувальний загін Одеса», проживає за адресою: АДРЕСА_1 , пересувається на автотранспортних засобах марки «TOYOTA CAMRY» д.н. НОМЕР_2 та «SUZUKI VITARA» д.н. НОМЕР_3 .
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, право власності зареєстровано за ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_4 .
10.03.2026, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси у період з 06 год. 49 хв. по 07 год. 56 хв., за місцем мешкання ОСОБА_7 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , проведено обшук.
У ході обшуку виявлено та вилучено:
-Телефон марки « Айфон 11» чорного кольору в чохлі чорного кольору, в якому наявна сім-картка «Київстар» з написом НОМЕР_1 .
-Наказ №411 від 13.06.2024 на 1 арк.;
-Квитанція №К9HR-B245-2H11-2HKE від 25.06.2024 на 1 арк.;
-Заява ОСОБА_9 від 17.12.2024 на 2 арк.;
-Копія паспорта ОСОБА_9 на 3 арк.;
-Копія ідентифікаційного кода ОСОБА_9 на 1 арк.;
-Свідоцтво про шлюб ОСОБА_9 на 1 арк.;
-Військовий квиток ОСОБА_9 на 5 арк.;
-Копія паспорта ОСОБА_10 на 2 арк.;
-Картка платника ОСОБА_10 на 1 арк.;
-Копія висновку ЛКК ОСОБА_10 на 1 арк.;
-Висновок про наявність порушення функцій організму ОСОБА_10 на 1 арк.;
-Свідоцтво про народження на 1 арк.;
-Копія паспорта ОСОБА_11 на 2 арк.;
-Довідка ІНН та пенсійне посвідчення (копії) ОСОБА_11 на 1 арк;
-Довідка МСЕК 12 ААБ №030467 на 1 арк.;
-Свідоцтво про розірвання шлюбу ОСОБА_12 на 1 арк.;
-Заява ОСОБА_11 на 1 арк.;
-Рішення №1 ТОВ «Рубікон-охорона» від 25.05.2024 на 1 арк.;
-Схематичне зображення структури на 1 арк.;
-Протокол №2 загальних зборів учасників ТОВ «Рубікон охорона» на 1 арк.;
-Чотири посвідчення «Рятувального загону Одеси»: посв. № 463 ОСОБА_13 від 01.07.2024; посв. № 282 ОСОБА_14 від 01.07.2024; посв. № 278 ОСОБА_15 від 01.07.2024; посв. №280 ОСОБА_16 від 01.07.2024.
Постановою слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області від 10.03.2026 вилучені речі та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні відомості про яке 02.12.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162480001470 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України.
10.03.2026 року прокурор Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 звернулась до слідчого судді, з клопотанням про накладення арешту на вищезазначене майно, вилучене 10.03.2026 року під час проведення огляду.
Клопотання прокурора мотивоване тим, що метою арешту є збереження речових доказів, які мають суттєве значення для проведення повного, всебічного досудового розслідування, а також необхідні для проведення слідчих дій та відповідних експертиз із залученням судових експертів.
Колегія суддів вважає, що клопотання прокурора та обставини, на які посилається останній, як на обґрунтування необхідності накладення арешту на майно, відповідає вимогам ст.171 КПК та узгоджується з положеннями ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих, чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
Наведені в клопотанні прокурора про накладення арешту на майно доводи перевірялись слідчим суддею, при цьому були досліджені матеріали провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
Доводи апелянта про незаконність оскарженої ухвали щодо відсутності будь-яких доказів причетності ОСОБА_7 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень колегія суддів відхиляє, оскільки 10.03.2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України (т. 1 а.с. 72-75).
Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для накладення арешту на мобільний телефон, оскільки в ході обшуку власником майна не обмежувався доступ до нього, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Водночас, наведене не свідчить про те, що у разі неможливості з технічних причин здійснити копіювання інформації, такий носій має бути повернутий володільцю. В такому випадку, орган досудового розслідування має вжити відповідних процесуальних заходів, визначених положеннями КПК України, для відшукання, дослідження, фіксації та збереження відповідної інформації, зокрема шляхом проведення експертного дослідження.
Відтак, потреба у накладенні арешту на майно обумовлена необхідністю проведення експертизи, за наслідком якої буде встановлена необхідність його подальшого утримання стороною обвинувачення як доказу у провадженні чи можливістю повернення володільцю як такого, що не містить на собі відомостей, важливих для з'ясування обставин вчинення злочину.
На даному етапі досудового розслідування колегія суддів враховує, що інформація, яка міститься на вилученому телефоні, ймовірно може мати значення для досудового розслідування у провадженні. В свою чергу, доступ до такої інформації та її подальша належна процесуальна фіксація можливі лише за результатами проведення експертного дослідження. Відтак, потреба у накладенні арешту на це майно обумовлена необхідністю проведення експертизи, за наслідком якої буде встановлена необхідність або його подальшого утримання як доказу у провадженні, або можливість повернення володільцю як такого, що не містить на собі відомостей, важливих для з'ясування обставин вчинення злочину.
Крім того, на переконання апеляційного суду, вірними є висновки слідчого судді про те, що вилучені за місцем мешкання ОСОБА_7 документи можуть мати пряме відношення до предмету досудового розслідування, розпочатого за фактом вимагання неправомірної вигоди за здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави. Накладення арешту на посвідчення «Рятувального загону Одеси» необхідно для проведення її огляду, проведення відповідних судових експертиз з метою встановлення наявності доказів.
Як пояснила прокурор в ході апеляційного розгляду, на теперішній час стороною обвинувачення здійснено копіювання вказаних документів, однак вони ще підлягають огляду.
Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Колегія суддів звертає увагу, що обставини кримінального провадження, доведеність факту події та обставин кримінальних правопорушень, з наявністю всіх їх складових елементів, чи їх не доведення, має бути перевірена в ході подальшого досудового розслідування, з урахуванням всіх доказів в їх сукупності.
На даній стадії кримінального провадження ні слідчим суддею, ні судом апеляційної інстанції, не дається оцінка допустимості та належності доказів, а лише вирішується питання про правомірність накладення арешту на вищевказане майно.
Обставини здійснення кримінального правопорушення потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
З урахуванням сукупності встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вилучене майно, забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності із завданнями кримінального провадження. На думку колегії суддів, на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна ОСОБА_7 з метою збереження речових доказів. Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, колегією суддів під час апеляційного розгляду не встановлено.
Також, колегія суддів вважає, що не застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна об'єктивно може призвести до знищення та переховування вилученого майна, так як очевидно, що оскільки таке майно може відповідну доказову інформацію, яка в свою чергу може свідчити про ймовірну причетність певних осіб до вчинення кримінально-протиправних дій, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України.
Підстав сумніватися в розумності та співрозмірності такого обмеження права власності на майно підозрюваного завданням кримінального провадження апеляційний суд на даній стадії досудового розслідування не вбачає. Можливість настання надмірно тяжких наслідків арешту майна для власника, апеляційним судом також не встановлено та апелянтом не доведено.
Також апеляційний суд звертає увагу на усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, згідно з якою, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя врахував вимоги ст.ст. 131-132, 170-173 КПК та обґрунтовано наклав арешт на вилучене майно, що буде слугувати меті забезпечення збереження речових доказів, а також забезпечив своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності/володіння завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта щодо незаконності та необґрунтованості оскарженої ухвали, слід визнати необґрунтованими.
Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.407 КПК, згідно з якими апеляційний суд, за наслідками апеляційного розгляду має право залишити ухвалу слідчого судді без змін, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Керуючись статтями 170-173, 309, 376, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 23.03.2026 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12025162480001470, відомості про яке 02.12.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України,- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4