Номер провадження: 11-кп/813/1662/26
Справа № 507/760/16-к
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
20.02.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12016160000000109 від 17.02.2016 року за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 на вирок Любашівського районного суду Одеської області від 14.03.2017 року, стосовно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Солтанівка Любашівського району Одеської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України,
встановив:
Оскарженим вироком суду ОСОБА_8 визнаний винуватим та засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, та йому призначене покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_8 у виді тримання під вартою залишено без змін до вступу вироку в законну силу.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахується із 18.03.2016 року.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, зараховано в строк відбування покарання ОСОБА_8 перебування останнього в установах попереднього ув'язнення з 18.03.2016 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_8 та іншою особою (матеріали щодо якої перебувають у кримінальному провадженні з якого були виділені ці матеріали кримінального провадження, далі - Особа 1), на користь потерпілого ОСОБА_10 10000 грн. моральної шкоди та 10900 грн. матеріальної шкоди.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_8 та Особи 1 на користь потерпілої ОСОБА_11 10000 грн. моральної шкоди.
У задоволенні інших позовних вимог вироком суду відмовлено.
Вироком суду вирішено долю речових доказів у кримінальному провадженні.
Судом першої інстанції ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
На початку лютого 2016 року Особа 1 та ОСОБА_8 , маючи умисел на вчинення тяжкого злочину, а саме заволодінням чужим майном шляхом вимагання, вступили у попередню змову між собою.
Так, Особа 1, володіючи відомостями щодо майнового стану мешканця смт.Любашівка Одеської області - ОСОБА_10 , з яким він безпосередньо був знайомий та достовірно знав, що останній є моряком, прийшов з рейсу, придбав у власність автомобіль «Мазда-6», має значні кошти, користується мобільним телефоном № НОМЕР_1 , разом з дружиною ОСОБА_11 , яка користується мобільним телефоном № НОМЕР_2 , мешкають за адресою: АДРЕСА_2 , про що повідомив ОСОБА_8 , із яким разом розробили план заволодіння грошовими коштами потерпілих, шляхом вимагання, розподіливши між собою ролі.
Реалізуючи злочинний умисел, направлений на вимагання грошових коштів, ОСОБА_8 13.02.2016 року, біля 11:08 год., згідно розробленого злочинного плану, та відведеної ролі, із корисливих мотивів, по мобільному телефону «SAMSUNG DUOS», із сім-картки № НОМЕР_3 , які він завчасно придбав із метою конспірації, зателефонував на мобільний телефон потерпілого ОСОБА_10 № НОМЕР_1 та погрожуючи застосуванням насильства до нього та його близьких, знищенням або пошкодженням їх майна, а саме придбаного автомобіля «Мазда 6», став вимагати передачі грошових коштів у сумі 10000 доларів США, що по курсу НБУ становить (26.083668 за 1 долар) 260836,68 грн., також продовжуючи злочинний умисел на вимагання майна, 14.02.2016 року, 17.03.2016 року та 19.02.2016 року ОСОБА_8 здійснював телефонні дзвінки потерпілому ОСОБА_10
19.02.2016 року, об 11:19 год., в телефонній розмові потерпілий ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_8 , про те, що 20.02.2016 року не зможе йому передати необхідну суму грошей і попросив перенести передачу грошей на 24 або 25 лютого 2016 року, на що ОСОБА_8 погрожуючи застосуванням насильства до нього та його близьких, знищенням або пошкодженням їх майна, вимагав передати йому гроші у раніше визначений ним строк.
ОСОБА_8 , сприйнявши слова потерпілого ОСОБА_10 , як відмову передати гроші, повідомив про це Особі 1, після чого з метою залякування потерпілого ОСОБА_10 , та щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме та не виконає їх вимог, то погрози будуть реалізовані, ОСОБА_12 та Особа 1 вступили у попередню змову з невстановленою особою, якій запропонували розбити вікна у будинку, де мешкала теща потерпілого ОСОБА_13 , адресу якої знав та повідомив Особі 1, на що отримали згоду.
Так, у ніч з 19 на 20 лютого 2016 року, біля 03:00 год., невстановлена особа, діючи за вказівкою і попередньою змовою з ОСОБА_12 та Особо 1, умисно, розбила камінням вікна у будинку АДРЕСА_3 , де мешкала ОСОБА_14 , тобто переплутавши адресу об'єкта посягання - будинку №16.
20.02.2016 року, біля 13:18 год., ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з Особою 1, та згідно відведеної ролі, зателефонував потерпілому ОСОБА_10 , та запитав як справи у його тещі, а коли почув, що вікна розбили сусідці, то заявив, що це було попередження, та наступний раз може постраждати людина, та погрожуючи насильством над близькими родичами, незаконно став вимагати передати 12000 доларів США за курсом НБУ (26,462254 грн за 1 долар США) складає 317547,048 грн, на що потерпілий ОСОБА_10 , сприймаючи погрози ОСОБА_8 як реальні, дав свою згоду.
25.02.2016 року об 11:45 год., ОСОБА_8 діючи за попередньою мовою з Особою 1 з мобільного телефону № НОМЕР_3 , подзвонив на мобільний телефон потерпілого ОСОБА_10 № НОМЕР_1 , та поцікавився, чи зібрав він усю суму грошей, на що останній відповів, що гроші в нього зібрані, після чого ОСОБА_8 повідомив, що буде його чекати з грішми у смт. Любашівці наступного дня.
26.02.2016 року, об 11:51 год., 13:23 год., 15:46 год., 16:09 год., 16:12 год., ОСОБА_8 , діючи за попередньою з Особою 1 з мобільного телефону № НОМЕР_3 , дзвонив на мобільний телефон потерпілого ОСОБА_10 № НОМЕР_1 , та цікавився чи доїхав той до смт. Любашівка Одеської області, та коли почув, що доїхав, зажадав взяти таксі та їхати до центру міста, на що потерпілий відмовився.
26.02.2016 року, о 16:28 год., 16:32 год., 16:50 год. ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з Особою 1 з мобільного телефону № НОМЕР_3 , дзвонив на мобільний телефон потерпілого ОСОБА_10 № НОМЕР_1 , та вимагав передачі грошей, заявивши, що якщо він сьогодні не віддасть гроші на його умовах, то завтра сума буде іншою, після чого став погрожувати нанести візит його матері. Потерпілий ОСОБА_10 побоюючись їхати в місце вказане ОСОБА_8 , та побоюючись за своє життя та життя близьких, поїхав назад у м. Одесу.
27.02.2016 року, о 08:25 год., 08:37 год., 12:07 год., ОСОБА_8 за попередньою змовою з Особою 1 з мобільного телефону № НОМЕР_3 , дзвонив на мобільний телефон потерпілого ОСОБА_10 № НОМЕР_1 , та у телефонній розмові став вимагати, щоб потерпілий привіз йому гроші до 14:00 год., або він ці гроші отримає від його матері.
27.02.2016 року, о 19:16 год., ОСОБА_8 за попередньою мовою з Особою 1, попередньо зателефонувавши матері потерпілого ОСОБА_15 , якій повідомив, що її син винен йому гроші та не віддає, з мобільного телефону № НОМЕР_3 , подзвонив на мобільний телефон потерпілого ОСОБА_10 № НОМЕР_1 , та поцікавився чи не дзвонила йому мати, чим показав потерпілому, що йому відомий номер телефону його матері. ОСОБА_10 , побоюючись за своє життя і життя своїх рідних, домовився зателефонувати в четвер, щоб обговорити передачу необхідної суми грошей.
29.02.2016 року о 16:31 год., 16:36 год. ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою з Особою 1 з мобільного телефону № НОМЕР_3 , зателефонував на мобільний телефон потерпілого ОСОБА_10 № НОМЕР_1 , та погрожуючи життю та спричиненням шкоди здоров'ю близьких, вимагав передачі йому грошей 03.03.2016 року у смт.Любашівка, на що потерпілий, сприймаючи погрози, як реальні дав свою згоду.
03.03.2016 року, біля 15:50 год., потерпілий ОСОБА_10 на вимогу ОСОБА_8 прибув у смт. Любашівку, де зупинився на автозаправній станції «Натко» біля мосту та став очікувати подальших вказівок.
03.03.2013 року о 15:51 год., 15:59 год., 16:16 год., 16:38 год., 16:53 год., ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою з Особою 1 з мобільного телефону № НОМЕР_3 , зателефонував на мобільний телефон потерпілого ОСОБА_10 № НОМЕР_1 , та продовжив вимагати передачі грошей, та заявив, якщо він не віддасть гроші на його умовах, то завтра сума буде іншою, з головними болями, після чого став погрожувати нанести «візит» його матері.
Потерпілий ОСОБА_10 , боячись їхати в місце вказане ОСОБА_8 , побоюючись за своє життя, повернувся до м. Одеси.
04.03.2016 року, о 14:10 год., 14:15 год., 14:38 год., 16:38 год., 16:53 год., ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою з Особою 1 з мобільного телефону № НОМЕР_3 , та мобільного телефону № НОМЕР_4 , зателефонував на мобільний телефон потерпілого ОСОБА_10 № НОМЕР_1 , та продовжував вимагати передачі грошей та заявив, якщо він не віддасть гроші на його умовах, погрожував нанести «візит» його дружині з метою спричинення шкоди її здоров'ю та здоров'ю його близьких.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_8 та Особа 1, за попередньою змовою між собою, з метою залякування потерпілого ОСОБА_10 та домогтися виконання передачі грошей, та підкріплення раніше висловлюваної погрози, вступили у попередню змову з невстановленою особою, якій запропонували розбити вікна будинку АДРЕСА_2 , який належав потерпілому ОСОБА_10 , адресу якого достовірно знав та повідомив Особа 1, на що отримали згоду.
Так, у ніч з 11.03.2016 року на 12.03.2016 року у невстановлений слідством час, невстановлена слідством особа, діючи за вказівкою і попередньою змовою з ОСОБА_12 та Особа 1 умисно, розбила камінням чотири вікна у будинку АДРЕСА_2 , який належав потерпілому ОСОБА_10
13.03.2016 року, о 14:18 год., 14:31 год. та 17.03.2016 року, о 13:11 год., ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою з Особою 1 з мобільного телефону № НОМЕР_4 , зателефонував на мобільний телефон потерпілого ОСОБА_10 № НОМЕР_1 , та повідомив, про розбиті вікна у будинку, це є попередженням, а наступного разу постраждає хтось з його сім'ї, та повторно став вимагати передачі грошей у сумі 12000 доларів США.
18.03.2016 року потерпілий ОСОБА_10 , побоюючись за життя і здоров'я своїх рідних, наступного пошкодження, або знищення його майна, погодився передати у два етапи гроші в сумі, яку вимагали злочинці: спочатку частину необхідної суми грошей в розмірі 1000 доларів США, а потім обіцяв передати ОСОБА_8 решту.
Так, 18.03.2016 року потерпілий ОСОБА_10 прибув до смт. Любашівка, де за вимогою ОСОБА_8 , діючого згідно розробленого злочинного плану, яку він висловив по мобільному телефону, сів у автомобіль приватного таксі, а саме «Тойота Камри», державний номер НОМЕР_5 , яким у якості водія керував Особа 1.
Далі, ОСОБА_8 18.03.2016 року, біля 16:30 год., по телефону, наказав ОСОБА_10 їхати разом з Особа 1 до центру смт. Любашівки до відділення «Приват Банку», а потім повернутись на зупинку «таксі», яка знаходиться біля автошляху «Київ-Одеса», де вказав потерпілому по телефону передати гроші Особі 1, приховуючи від нього змову між ним та останнім.
ОСОБА_10 , виконуючи вимогу ОСОБА_8 , діючого згідно розробленого злочинного плану, передав Особі 1 в автомобілі «Тойота Камри», державний номер НОМЕР_5 , гроші у сумі 1000 доларів США, що за курсом НБУ (1000 х 25,141638) складає 25141,64 грн., який нібито нічого не підозрюючи про те, що відбувається, поклав гроші у трубу, яка знаходилась біля мосту при в'їзді в смт. Любашівка з автошляху «Київ-Одеса», на території Любашівського району, вказану йому ОСОБА_8 по телефону.
Після передачі грошей Особа 1 відвіз потерпілого ОСОБА_10 місця зупинки «таксі», розташоване біля автошляху «Київ-Одеса», де залишив.
ОСОБА_8 згідно розробленого злочинного плану забрав з обумовленого місця гроші у сумі 1000 доларів США, якими разом з Особою 1 розпорядились на свій розсуд, а саме розділи між собою.
Після чого, 18.03.2016 року, близько 19:00 год., ОСОБА_8 та Особа 1 були затримані співробітниками поліції біля будинку АДРЕСА_1.
У ході затримання у ОСОБА_8 були вилучені гроші у сумі 300 доларів США, у Особи 1 у сумі 700 доларів США, тобто частину тих грошових коштів, які останні вимагали та отримали від потерпілого ОСОБА_10 .
Вироком Любашівського районного суду Одеської області від 14.03.2017 року ОСОБА_8 та Особа 1 засуджені за ч.2 ст.189 КК України та їм було призначене покарання.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор Котовської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_16 , захисник ОСОБА_17 в інтересах обвинуваченого Особи 1, обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 , а також представник потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_7 подали апеляційні скарги.
Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, вирок суду першої інстанції в даному кримінальному провадженні не оскаржений.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 05.12.2017 року залишено без задоволення апеляційні скарги прокурора Котовської місцевої прокуратури ОСОБА_16 , представника потерпілих - адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_17 в інтересах обвинуваченого Особи 1, та залишено без змін вирок Любашівського районного суду Одеської області щодо ОСОБА_8 та Особи 1 за ч.2 ст.189 КК України (справа 507/760/16-к, провадження №11-кп/785/908/17, а.п.26-32 т.4).
31.01.2019 року постановою Верховного Суду частково задоволено касаційні скарги ОСОБА_8 та представника потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_7 , та скасовано ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 05.12.2017 року щодо Особи 1 та ОСОБА_8 , призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції (а.п.143-146 т.4).
04.03.2019 року матеріали кримінального провадження надійшли для розгляду до апеляційного суду.
Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції, ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.08.2019 року обвинуваченому ОСОБА_8 змінено запобіжний захід із тримання під вартою на запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, із покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, оскільки станом на 20.08.2019 року останній фактично відбув призначений оскарженим вироком строк покарання.
05.04.2021 року ухвалою Одеського апеляційного суду за клопотанням прокурора доручено керівнику Одеської обласної прокуратури, в порядку ст.214 КПК, провести перевірку заяви обвинуваченого ОСОБА_8 щодо застосування до нього недозволених методів слідства на стадії досудового розслідування кримінального провадження.
На виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 05.04.2021 року Одеською обласною прокуратурою за заявою ОСОБА_8 зареєстроване кримінальне провадження №42021160000000221 від 13.05.2021 року за ч.2 ст.365 КК України, за фактом застосування до останнього співробітниками поліції методів фізичного та психологічного впливу під час досудового розслідування кримінального провадження №12016160000000109 від 17.02.2016 року, що призвело до дачі ним недостовірних показів відносно причетності до вчинення злочину Особи 1.
17.11.2021 року постановою слідчого закрито кримінальне провадження №42021160000000221 від 13.05.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, у зв'язку із відсутністю в діяннях працівників ГУНП в Одеській області складу кримінального правопорушення.
12.05.2023 року ухвалою Одеського апеляційного суду за клопотанням Особи 1 зупинено апеляційне провадження за апеляційними скаргами на вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 та Особи 1, до звільнення Особи 1 з військової служби.
19.09.2025 року ухвалою Одеського апеляційного суду за клопотанням прокурора відновлено апеляційне провадження.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.01.2026 року прийнято відмову представника потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_7 від його апеляційної скарги на вирок Любашівського районного суду Одеської області від 14.03.2017 року та закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника потерпілих.
Окрім цього, вказаною ухвалою апеляційного суду за клопотанням прокурора виділено з матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 та Особи 1 в окреме провадження матеріали кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 (провадження №11-кп/813/1662/26).
Таким чином, у вказаному кримінальному провадженні, колегією суддів здійснюється перегляд оскарженого вироку щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , за його апеляційною скаргою та апеляційною скаргою його захисника ОСОБА_9 .
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить вирок місцевого суду скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції, з посиланням на те, що матеріали провадження не містять достатніх доказів для притягнення його до відповідальності за ч.2 ст.189 КК України.
Захисник ОСОБА_9 в апеляційній скарзі просить скасувати вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 та ухвалити новий вирок, яким останнього визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.189 КК України, та призначити йому покарання не пов'язане із позбавленням волі, із урахуванням його перебування під вартою до вступу вироку в законну силу.
На початку апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_8 приймав участь у судових засіданнях, надавав свої пояснення щодо обставин кримінального провадження, підтримав вимоги апеляційної скарги.
Разом із цим, у подальшому обвинувачений ОСОБА_8 перестав з'являтися у судові засідання, причин неявки суду не повідомляв.
За таких обставин, судовий розгляд апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, в суді апеляційної інстанції, відповідно до положень ч.4 ст.405 КПК України, проведено за відсутності обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, а також за відсутності потерпілих ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , які будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, клопотань про відкладення не подавали.
При цьому, представник потерпілих - адвокат ОСОБА_7 вказав, що потерпілі обізнані про розгляд справи, однак не мають можливості з'явитися в судове засідання, тому вважав за можливе здійснювати розгляд за їх відсутності.
Обвинувачений ОСОБА_8 на неодноразові виклики в судові засідання не з'являвся, причини неявки суду не повідомляв, на адресу суду повертаються поштові конверти із відміткою, що за адресою: АДРЕСА_1 , останній не проживає, смс-повідомлення через автоматизовану систему документообігу суду на номер мобільного телефону, що вказаний в матеріалах кримінального провадження (НОМЕР_30) не доставляються.
Окрім цього, в судовому засіданні прокурором долучені документи на підтвердження того, що стороною обвинувачення вживались заходи для вручення повістки обвинуваченому ОСОБА_8 за місцем проживання, однак реалізувати вказане не надалось можливим, у зв'язку із відсутністю обвинуваченого за місцем реєстрації, що підтверджується рапортом о/у СКП ВП №1 Подільського РУП ГУНП ОСОБА_18 від 19.02.2026 року та письмовими поясненнями сусіда ОСОБА_19 від 18.02.2026 року.
При цьому, захисник ОСОБА_20 , який здійснював захист обвинуваченого ОСОБА_8 , 02.09.2025 року повідомив апеляційному суду про неможливість подальшої участі в судовому розгляді, з посиланням на наказ Південного міжрегіонального центру з надання безоплатної допомоги від 28.01.2025 року, яким припинено дію доручення №015-0001999 від 17.04.2019 року для надання безоплатної правничої допомоги ОСОБА_8 .
У подальшому, обвинувачений ОСОБА_8 не повідомляв апеляційному суду про наявність у нього іншого захисника. Інші адвокати також не зверталися до апеляційного суду із повідомленнями про надання правової допомоги та здійснення захисту обвинуваченого ОСОБА_8 .
Таким чином, оскільки апеляційні скарги подані стороною захисту та відповідно в них не порушується питання щодо погіршення становища обвинуваченого ОСОБА_8 , колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення апеляційного розгляду за відсутністю обвинуваченого.
Колегія суддів вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого вироку, судом були створені всі умови для реалізації права обвинуваченого ОСОБА_8 на доступ до правосуддя.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
У своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши суддю-доповідача; обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_20 , які в своїх поясненнях на початку апеляційного розгляду підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого, просили вирок скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження, з посиланням на відсутність попередньої змови між ОСОБА_8 та Особою 1; прокурора та представника потерпілих, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 ; вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи вказаних апеляційних скарг; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України (далі - КПК), вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Щодо апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 із вимогою про скасування вироку щодо нього та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, а також вимог апеляційної скарги його захисника ОСОБА_9 щодо перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 із ч.2 ст.189 КК України на ч.1 ст.189 КК України та призначення йому покарання не пов'язаного із позбавленням волі, колегія суддів зазначає наступне.
Фактично вимоги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника зводяться до того, що сторона захисту вважає недоведеним вчинення злочину обвинуваченим за попередньою змовою групою осіб, а саме з Особою 1, наполягаючи на непричетності останнього.
Згідно з положеннями ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч.2 ст.24 КПК України кожному гарантується право на перегляд вироку, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Окрім того, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ст.94 КПК слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до вироку суду, обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково, та зазначив, що в нього були фінансові проблеми та борги, у зв'язку із хворобою матері. Він звернувся до Особи 1, на що він сказав, що в нього є знайомий, який шукає робітників, добре платить, треба було класти плитку на подвір'ї, Особа 1 дав номер телефону та сказав, що звати чоловіка « ОСОБА_21 ». Він зв'язався із потерпілим, якому по телефону сказав, що треба грошей, в них розмова пішла за борги тестя потерпілого, він винен був грошей і ОСОБА_22 поцікавився чому він повинен віддавати гроші, а не тесть. Потім, на наступний день він зателефонував і ОСОБА_22 попросив два тижні, щоб зібрати кошти. Потім він телефонував знову. Потерпілий не приїжджав, не погоджувався передати гроші, а останній раз він приїхав, він йому сказав сісти в таксі, їхати до Приватбанку, покататися по Любашівці. По телефону Особі 1 він сказав куди покласти гроші та пригрозив йому. Потерпілий із Особою 1 приїхали поклали гроші у вказаному ним місці, після чого поїхали на автовокзал, а він забрав гроші. У цей же день він випадково зустрівся із Особою 1 та попросив відвезти його додому, по дорозі дав йому 700 доларів, із них 100 доларів відав йому в рахунок боргу, а 600 доларів він попросив тримати у себе. Особа 1 мав відати гроші людям, якщо йому зателефонують за борги, бо йому раніше телефонували вимагали повернути гроші 14000 грн, погрожували будинок спалити. У нього помер батько, а на другий день померла мама. Коли їх затримали працівники поліції, він пояснював, що таксист тут ні до чого, він сам гроші вимагав. А коли сіли в авто, то оперативник сказав, що треба буде дати інші покази на Особу 1, що вони це зробили разом із Особою 1, бо оперативники їздили, час витрачали, також пригрозили, що в камері може щось статися. Потерпілий сказав, що якщо дасть покази проти Особи 1, то до нього претензій не буде. Також пояснив, що про вікна він нічого не знає, вікна не бив та ні з ким не домовлявся. Вперше він вимагав 10000 доларів, потім 12000 доларів.
Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Апеляційний суд наголошує, що сама по собі незгода обвинуваченого та захисника з висновками, зробленими судом першої інстанції на підставі досліджених доказів, не може бути безумовною підставою для повторного дослідження тих самих доказів в порядку ч.3 ст.404 КПК.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник не просили повторно досліджувати докази в кримінальному провадженні чи допитувати учасників провадження. Не подавали таких клопотань і обвинувачений та захисник під час апеляційного розгляду.
Перевіривши доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисника, а також матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції щодо обвинуваченого ОСОБА_8 відповідає вимогам ст.374 КПК, оскільки в ньому міститься формулювання обвинувачення та викладені висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України.
Суд першої інстанції, оцінивши надані стороною обвинувачення та стороною захисту докази, визнав обвинуваченого ОСОБА_8 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, зазначивши у вироку відповідні мотиви прийнятого рішення з посиланням на докази та наданням їм оцінки.
На підтвердження встановлених фактичних обставин справи суд першої інстанції послався на пояснення потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які надали суду послідовні та логічні показання щодо обставин скоєного відносно них злочину.
Так, потерпілий ОСОБА_10 в місцевому суді пояснив, що він знає Особу 1 близького 8 років, як водія таксі, послугами якого вони разом з жінкою часто користувався. З Особою 1 в нього були дружні відносини, він знав його та дружину, вони мали до нього довіру, так як користувались його послугами навіть коли перевозили з собою значну суму коштів. Особа 1 знав його номер телефону, номер телефону дружини та знав, де вони проживають. Із ОСОБА_8 до затримання знайомий не був.
13.02.2016 року на його мобільний телефон поступив дзвінок, і раніше незнайомий йому голос почав вимагати в нього 10000 доларів США, щоб його сім'я була не ушкоджена, погрожував фізичною розправою сім'ї, тому він разом жінкою та дітьми зібрався та поїхав до м. Одеси, де у головному управлінні поліції написав заяву. Від слідчого в ході досудового розслідування він дізнався, що дзвінки здійснювались з селища Зеленогірськ, з цього селища він знав лише Особу 1, тому став його підозрювати. За період з 13 лютого по 18 березня до моменту затримання включно йому було здійснено біля 70 телефонних дзвінків. Практично всі телефонні розмови записувались на диктофон. Спочатку вимагали 10000 доларів, а потім так як він відмовлявся видати гроші в потрібний строк, вимагали вже 12000 доларів. Тричі разом з групою поліцейських він виїжджав для передачі коштів, про те «взяли» їх вже на третій раз.
У телефонних розмовах невідомий голос погрожував, в основному його близьким, дружині, дітям фізичною розправою. Також погрожували пошкодити його майно, а саме спалити машину, будинок. Також з приводу передачі ним коштів дзвонили його мамі. Погрози він сприйняв як реальні, саме погрози змусили його з сім'єю виїхати до м.Одеси, поселитися з початку в готель, а потім винаймати квартиру, влаштувати дітей в іншу школу. Діти бояться повертатися в смт.Любашівку.
Потерпілий зазначив, що вважає саме Особу 1 ініціатором вимагання в нього грошових коштів, так як ОСОБА_8 ні він, ні його близькі до цього не знали та не бачили. До цього, коли він користувався послугами Особи 1 він розповідав йому, так як це цікавило останнього, де він працює, скільки заробляє. Тоді він не придавав цьому уваги, про те зараз думає що вже тоді Особа 1 виношував якийсь план.
Потерпіла ОСОБА_11 в місцевому суді пояснила, що 13.02.2016 року, близько о 12:00 год., до її чоловіка зателефонував невідомий. По голосу чоловіка вона почула його стурбованість, потім почалася розмова на підвищених тонах, і вона схопила слухавку у чоловіка і запитала чого хоче людина, яка дзвонила, їй відповіли, що - гроші. Потерпіла відповіла, що гроші можна заробити, всі заробляють гроші. Невідомий також відповів їй, що її батько мав якісь там проблеми, і хтось повинен за це відповідати. Потерпіла пояснила суду, що дійсно її батько раніше притягувався до кримінальної відповідальності за економічними статтями, але вже відбув своє покарання та проживає в іншій області.
Далі, потерпіла пояснила, що ця людина продовжила говорити з чоловіком. Потерпіла стверджувала, що в результаті цього дзвінка вони з чоловіком та діти відразу перелякались. У розмові з чоловіком невідомий сказав їм не їхати до районного відділення поліції, бо їм зірвуть машину. Вони з чоловіком та дітьми відразу після цього дзвінка взяли все саме необхідне і поїхали до міста Одеси, щоб написати заяву у поліцію. По дорозі з номеру, що дзвонив напередодні надійшло смс «Подумай о детях, сейчас такой возраст». Її чоловік написав заяву у головне управління поліції, телефонні дзвінки не зупинялись. Другий телефонний дзвінок надійшов з того ж номеру наступного дня, і вони вже записували дзвінки на диктофон. Невідомий з цього номеру також дзвонив їй на телефон, проте не погрожував, а питав про чоловіка. Вона цей номер вже знала, тому дуже нервувала коли бачила, що дзвонять із вказаного номеру. Її чоловік декілька разів їздив на затримання коли мали передати гроші.
Окрім цього, потерпіла зазначила, що про розбиті вікна у сусідки матері їй повідомила мати у телефонній розмові. Вони відразу не звернула даній події увагу. Але зрозуміли, що це не випадковість, коли через декілька годин зателефонував незнайомий та запитав як там мама, чи все в неї гаразд. Щодо вікон розбитих у їхньому будинку їм повідомили сусіди. ОСОБА_8 телефонував чоловіку та говорив, що їм побили вікна, про те вказана розмова не записувалась так як, вони в той час були в магазині. Діти після вказаної події відмовлялися їхати в смт. Любашівку.
Також потерпіла зазначила, що деякий час ОСОБА_8 телефонував з одного номеру, а потім з іншого.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав показання потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 допустимими доказами винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 , оскільки ці показання об'єктивно підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_23 , які надали суду послідовні, логічні та взаємодоповнюючі показання щодо обставин злочину, які викладені у вироку суду.
Свідок ОСОБА_14 у суді першої інстанції пояснила, що із 19 на 20 лютого 2016 року, біля 03:00 год., почула удар, здалося як по газовій трубі. Вона вийшла у двір та побачила, що були розбиті два вікна будинку, які виходять на вулицю. Вона поскаржилася сусідам, в тому числі і сусідці ОСОБА_13 , яка проживає по АДРЕСА_4 . Сусіди її дали скло та допомогли їх встановити. Десь через тижні три - чотири, ОСОБА_13 її розповіла, що в її доньки по АДРЕСА_5 теж побили вікна, і скоріше перший раз, коли їй побили вікна, то переплутали з ОСОБА_13 . Остання повідомляла їй, що у чоловіка її доньки вимагали кошти.
Свідок ОСОБА_15 , яка є матір'ю потерпілого, в місцевому суді пояснила, що її зателефонував невідомий та сказав, що її син винен гроші. По телефону її сказали, що « ОСОБА_21 » поїде і ми розберемося із Вами і у Вас є внуки. Вона зателефонувала сину і він повідомив, що вони переховуються, бо в них вимагають гроші. Телефонував він тричі, в останній розмові зазначив, що якщо « ОСОБА_21 » не віддасть грошові кошти, і піде в рейс, то ми з Вами розберемось.
Свідок ОСОБА_13 , яка є матір'ю потерпілої, в суді першої інстанції пояснила, що дітям почали погрожувати. Про вказані обставини вона дізналася в той же день, бо « ОСОБА_21 » сказав, що забирає дітей та дружину і уїжджають. Від « ОСОБА_21 » їй стало відомо, що його по телефону питали як справи у тещі, він відповів все добре. Але прийшла сусідка і сказала, що в неї побили вікна. Потім її зателефонували діти і сказали їхати із Любашівки до них, бо погрози продовжуються. Вона поїхала в м. Одесу, де жила із дітьми приблизно тиждень. Дзвінки були по 3-4 рази на день, було страшно. Вимагали 10000 доларів, потім 12000 доларів. 2000 доларів добавили за те, що « ОСОБА_21 » своєчасно не виплатив 10000 доларів.
Свідки ОСОБА_24 та ОСОБА_25 в місцевому суді підтвердили, що були понятими при проведенні контролю за вчиненням злочину, при затриманні обвинуваченого ОСОБА_8 та Особи 1.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав допустимими доказами винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 , показання потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_13 , оскільки вони об'єктивно підтверджуються іншими належними та допустимими доказами, які були дослідженні судом, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 13.02.2016 року від ОСОБА_10 ; довідкою слідчого про прийняття заяви ОСОБА_10 ; заявою ОСОБА_10 про добровільну згоду на видачу грошових коштів в розмірі одна тисяча доларів США працівника поліції для їх копіювання, які в подальшому будуть передані невстановленим особам, які в нього вимагають кошти; протоколом ідентифікації грошових коштів від 18.03.2016 року; протоколом огляду та вручення грошових коштів від 18.03.2016 року; протоколом затримання Особи 1 від 18.03.2016 року, в якого виявлено та вилучено грошові кошти 700 доларів США; протоколом затримання ОСОБА_8 від 18.03.2016 року, в якого при затримані виявлено та вилучено: мобільний телефон «Самсунг», ІМЕІ: НОМЕР_6 , ІМЕІ 2: НОМЕР_7 з сім-картами картами операторів мобільного зв'язку «Лайф» і «МТС», мобільний телефон марки «Самсунг Дуос» ІМЕІ НОМЕР_8 , ІМЕІ НОМЕР_9 з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «МТС», грошові кошти 300 доларів США; протоколом обшуку автомобіля «ТОЙОТА Камрі», державний номер НОМЕР_10 від 18.03.2016 року; протоколом тимчасового доступу до речей і документів (про телефонні дзвінки абонентського номеру НОМЕР_11 за період з 01.02.2016 року по 19.03.2016 року) від 14.04.2016 року та додатком до нього; довідкою ПрАТ «Київстар» про те, що телефонний номер НОМЕР_12 зареєстровано на контракту форму обслуговування за Особою 1; протоколом огляду флеш-носіїв, які були передані потерпілим ОСОБА_10 , на яких записані розмови між ним та ОСОБА_8 від 14.04.2016 року; флеш-носіями в кількості 4 шт. із записами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, на яких зафіксовано телефонні розмови між потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_8 ; протоколом тимчасового доступу до речей і документів (до інформації ТОВ «Лайфеселл») від 24.05.2016 року; CD-R диском з надписом: «13914 вк», відповідно до якого в місцевому суді встановлено, що телефонні дзвінки з № НОМЕР_13 неодноразово здійснювались на номер потерпілого починаючи з 13.02.2016 року по 04.03.2016 року, з цього номеру здійснювався дзвінок ОСОБА_8 матері потерпілого ОСОБА_15 на № НОМЕР_14 , потерпілій на номер № НОМЕР_2 . Також дослідженням місцем судом вказаного диску встановлено, що ОСОБА_8 за НОМЕР_31 та Особа 1 за №380631041709 підтримували між собою зв'язок телефонуючи однин одному. Телефонний зв'язок за вказаними номера вони підтримували між собою, як в дні коли ОСОБА_8 телефонував потерпілому, так і в інші дні. Також місцевим судом встановлено активізацію телефонних з'єднань (як вхідних так і вихідних) між ОСОБА_8 та Особою 1 за вказаними номерами саме в дні коли мала відбутись передача грошових коштів; протоколом тимчасового доступу до речей і документів (до інформації ПрАТ «МТС Україна») від 25.05.2016 року; CD-R диском з надписом: «Исх: CD/кі/П/16/7398», дослідженням якого місцевим судом встановлено, що телефонні дзвінки з № НОМЕР_15 неодноразово здійснювались на номер потерпілого починаючи з 04.03.2016 року по 18.03.2016 року, з цього номеру 18.03.2016 року ОСОБА_8 здійснював дзвінки на номер телефону Особи 1, а саме № НОМЕР_11 , який йому повідомив потерпілий перебуваючи в автомобілі. На інші номери дзвінки з вказаного номера не здійснювались, що вказує на те, що номер було придбано з метою його використання саме для вимагання грошових коштів; протоколом огляду речових доказів; речовим доказом диском Arena з інформацією про телефонні дзвінки вказаного абонентського номеру № НОМЕР_11 за період з 01.02.2016 року по 19.03.2016 року; протоколом огляду від 22.03.2016 року предметів, документів, грошових коштів та мобільних телефонів із сім-картами, що були вилучені 18.03.2016 року в ході обшуку автомобіля «Тойота Камрі», держномер НОМЕР_10 , а саме: мобільного телефону «Нокіа», який належить Особі 1, при цьому були встановлені ІМЕІ, а саме: Імей1: НОМЕР_16 , Імей2: НОМЕР_17 , у телефоні виявлена одна сім-карта із номером НОМЕР_11 , в телефонній книзі є записи, зокрема « ОСОБА_26 » номер телефону НОМЕР_1 , « ОСОБА_27 » НОМЕР_2 ; мобільного телефону «Nokіа Lumia 520», який належить Особі 1 та був встановлений ІМЕІ, а саме НОМЕР_18 , у телефоні виявлена одна сім-картка «Лайф» НОМЕР_19 , в телефонній книзі є записи « ОСОБА_28 » - НОМЕР_20 , « ОСОБА_29 » - НОМЕР_21 , « ОСОБА_30 » - НОМЕР_22 ; сім карточка «Лайф», яка належить Особі 1, із номером НОМЕР_23 ; мобільного телефону «Самсунг Дуос», який належать ОСОБА_8 , ІМЕІ-1: НОМЕР_24 , ІМЕІ-2: НОМЕР_7 , з сім-карткою «Лайф» НОМЕР_25 , «МТС» НОМЕР_26 , із записами в телефонній книзі «Береза» 0631041709, «Мій номер» НОМЕР_27 ; мобільного телефону «Самсунг Дуос», вилученого у ОСОБА_8 ІМЕІ-1: НОМЕР_8 , ІМЕІ-2: НОМЕР_9 , із сім-карткою «МТС» НОМЕР_15 , із записами в телефонній книзі: «В» НОМЕР_28, «О» НОМЕР_2, в папці «вихідні» є 17 викликів абонента «В» НОМЕР_28 та 7 викликів абонента «О» НОМЕР_2 ; протоколом про результати встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу від 06.05.2016 року, відповідно до якого телефон за № НОМЕР_3 фіксувався в Одеській області в смт. Любашівка; протоколами про результати проведення негласних слідчих/розшукових дій - зняття інформації транспортних телекомунікаційних мереж від 17.05.2016 року та 19.05.2016 року, відповідно до якого була знята інформація за абонентським номером НОМЕР_13 , який використовував ОСОБА_8 , та за абонентським номером НОМЕР_29 , який використовував ОСОБА_10 , на дисках зафіксовані аудіо-записи розмов між ОСОБА_31 та потерпілим ОСОБА_10 в період з 29.02.2016 року по 18.03.2016 року, та з 29.02.2016 року по 04.03.2016 року, зі змісту розмов вбачається, що ОСОБА_8 вимагав гроші у ОСОБА_10 , погрожуючи насильством над ним та його близькими; протоколом аудіо,-відео контролю від 24.05.2016 року, відповідно до якого зафіксована телефонна розмова у період часу з 16:20 год. по 16:47 год. 18.03.2016 року, в автомобілі марки «Тойота Камрі», в якій були присутні ОСОБА_10 та Особи 1. Під час розмови до ОСОБА_10 надійшов телефонний дзвінок від ОСОБА_8 , на прохання якого ОСОБА_10 запитав номер телефону у Особи 1 та продиктував його ОСОБА_8 . На мобільний номер Особи 1 надійшов дзвінок ОСОБА_8 , із змісту розмови вбачається, що ОСОБА_8 вказав Особі 1 куди їхати та ОСОБА_10 наказав покласти гроші за плиту. ОСОБА_10 перерахував гроші, дав Особі 1, а останній поклав гроші за плиту.
Суд першої інстанції визнав наведені докази узгодженими між собою, належними, допустимими та такими, що в повному обсязі доводять вину ОСОБА_8 у вчиненні вимагання чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, обмеження прав, свобод і законних інтересів цих осіб, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з пошкодженням майна.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з достатньою повнотою дослідивши й зіставивши надані стороною обвинувачення докази дійшов обґрунтованого висновку, що їх сукупність є достатньою для визнання ОСОБА_8 винуватим за ч.2 ст.189 КК України.
Одночасно, місцевий суд визнав необґрунтованою позицію потерпілих про необхідність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 та Особи 1 за ч.2 ст.15, ч.3 ст.189 КК України, за якими ними підтримувалось раніше пред'явлене обвинувачення.
Так, місцевий суд врахував, що відповідно до роз'яснень п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» вимагання є закінченим злочином з моменту пред'явлення вимоги, поєднаної з вказаними погрозами, насильством, пошкодженням чи знищенням майна незалежно від досягнення поставленої винною особою мети.
Суд першої інстанції врахував, що такі кваліфікуючі ознаки, як заподіяння шкоди у великому розмірі має місце лише у випадку реального настання вказаних у законі наслідків. У зв'язку з цим, не можуть розглядатися як замах на злочин, передбачений ч.3 ст.189 КК України, дії особи, яка вчиняючи вимагання, ставила за мету настання таких наслідків, але цієї мети не досягла.
Разом із цим, кваліфікуючу ознаку як значна шкода потерпілому, місцевий суд дійшов висновку необхідним виключити, оскільки не знайшло свого підтвердження заподіяння потерпілому значної шкоди.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду провадження, виконав вимоги кримінального процесуального закону, забезпечив принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч.2 ст.22 КПК, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, ретельно перевірив представлені сторонами докази, навів їх детальний аналіз та з достатньою повнотою надав належну оцінку кожному з них з точки зору належності, допустимості та достовірності.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність доводів сторони захисту про незаконність та необґрунтованість оскарженого вироку з мотивів невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_8 .
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатній мірі дослідив всі обставини, які мали значення для прийняття законного та мотивованого рішення у справі, повно та всебічно перевірив надані суду докази, чітко сформулював обвинувачення визнане судом доведеним, дав належну оцінку сукупності доказів, та обґрунтовано послався на них у вироку, як на докази доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Доводи захисника ОСОБА_9 про неправильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 , з посиланням на те, що його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.189 КК України, оскільки вимагання за попередньою змовою з групою осіб з Особою 1 не підтверджується доказами, колегія суддів визнає необґрунтованими та такими, що спростовуються змістом оскарженого вироку та доказам у кримінальному провадженні, яким місцевим судом надана оцінка на предмет їх належності та допустимості.
Так, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неспроможними пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та Особи 1 про те, що в них не було попередньої змови на вимагання, оскільки їхні пояснення спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами. Зокрема, наявністю у Особи 1 грошових коштів - 700 доларів США. При цьому, пояснення обвинувачених про те, що нібито Особа 1 повинен був комусь передати, якщо хтось зателефонує ОСОБА_8 , місцевий суд обґрунтовано визнав надуманими, оскільки в судовому засіданні ні ОСОБА_8 , ні Особа 1 не могли назвати прізвища осіб та їхню адресу, яким Особа 1 повинен був передати кошти. Пояснення Особи 1 про те, що в день передачі коштів 18.03.2016 року, він не впізнав по телефону по голосу ОСОБА_8 , який вказував куди їхати і де залишити кошти, місцевий суд слушно визнав необґрунтованими, оскільки Особа 1 активно спілкувався із ОСОБА_8 по телефону.
Також, суд першої інстанції врахував, що про наявність єдиного попередньо погодженого умислу на вимагання свідчать також телефоні розмови між собою, особливо в дні коли, ОСОБА_8 спілкувався по телефону із потерпілим. Також в судовому засіданні ОСОБА_8 пояснив, що номера телефонів ОСОБА_10 , його дружини та матері надав Особа 1.
Посилання обвинувачених ОСОБА_8 та Особи 1 на те, що останній взагалі не причетний до злочину, місцевий суд не прийняв до уваги, оскільки вони повністю спростовуються дослідженими доказами, є необґрунтованими, безпідставними, та надані з метою уникнення відповідальності Особою 1 та із метою спроби пом'якшення відповідальності обвинуваченого ОСОБА_8 .
Таким чином, доводи сторони захисту про відсутність кваліфікуючої ознаки вимагання за попередньою змовою з групою осіб, були перевірені та детально досліджені місцевим судом.
При цьому, колегія суддів враховує, що в апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник, не заперечують факту скоєння злочину ОСОБА_8 , однак наполягають на відсутності попередньої змови із Особою 1, хоча вказані обставини повністю підтверджуються вищевказаними доказами у кримінальному провадженні.
Доводи захисника стосовно того, що ОСОБА_8 та Особа 1 телефонували один одному, лише з тих підстав, що знайомі з дитинства та допомагали один одному з побутових питань, колегія суддів визнає неспроможними, та такими, що спростовуються доказами у кримінальному провадженні, в тому числі інформацією із телефонних дзвінків між ними.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи сторони захисту щодо незаконності оскарженого вироку не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, характер та спосіб скоєння кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до вчиненого, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого; особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, має неповнолітню дитину, не працює, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не знаходиться.
Врахувавши обставини вчинення обвинуваченим умисного тяжкого злочину, місцевий суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_8 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства із призначенням покарання у виді позбавлення волі.
Призначене місцевим судом покарання, на думку колегії суддів, відповідає положенням ст.65 КК України та за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 та попередження нових кримінальних правопорушень.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування, зміни вироку, чи призначення нового розгляду кримінального провадження, а тому апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Вирок Любашівського районного суду Одеської області від 14.03.2017 року у кримінальному провадженні №12016160000000109 від 17.02.2016 року в частині засудження ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України - залишити без змін.
Копію ухвали апеляційного суду надіслати на адресу ОСОБА_8 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4