Номер провадження: 11-кп/813/1292/26
Справа № 946/6428/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
07.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
представника потерпілого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13.11.2025 року, про відмову в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_7 про перегляд вироку Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.09.2024 року за нововиявленими обставинами,
установив
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13.11.2025 року, було залишено без задоволення заяву засудженого ОСОБА_7 про перегляд вироку Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.09.2024 року за нововиявленими обставинами.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції зазначив, що наведені засудженим ОСОБА_7 обставини не є нововиявленими, вони не носять суттєвого і неспростовного характеру, які б не були відомі суду на час судового розгляду під час ухвалення судового рішення і які самі собою або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку від 24.09.2024 року.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що пробиття піддону автомобіля «Renault» та не закріплення заднього ряду сидінь в ньому не були відомі та не могли бути відомі сторонам та суду на час судового розгляду та ухвалення рішення, і ці обставини, на їх думку, мають істотне значення, а тому вирок суду має бути переглянутий.
На підставі цього просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву у повному обсязі.
Позиції учасників судового розгляду стосовно поданої апеляційної скарги
В судовому засіданні апеляційного суду засуджений ОСОБА_7 , його захисник - адвокат ОСОБА_8 підтримали подану апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор та представник потерпілого ОСОБА_9 в судовому засіданні апеляційного суду заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, вирок/ухвала суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з положеннями ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 459 КПК, судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Нововиявленими обставинами визнаються:
- штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;
- скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
- інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Таким чином, нововиявленими обставинами є лише ті фактичні дані, які в установленому порядку спростовують факти, що були покладені в основу судового рішення, не були відомі суду на час розгляду справи та за своїм змістом доводять неправильність вироку.
Обов'язковою умовою перегляду вироку за нововиявленими обставинами є те, що обставини, які наводяться як підстави для скасування рішення, повинні бути абсолютно новими, суттєвими, раніше невідомими слідчим органам і суду, тобто такими, що не фігурували і не досліджувались в матеріалах справи та потребують окремого розслідування.
Необхідним при цьому є дотримання принципу юридичної визначеності, на чому неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Желтяков проти України», який вимагає, щоб рішення не ставилось під сумнів, коли суди остаточно вирішили питання. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень, тобто жодна сторона не може вимагати перегляду остаточного й обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.
Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 вересня 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 3 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 59 500 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Після постановлення вказаних судових рішень, 12.09.2025 року, ОСОБА_7 звернувся до судового експерта ОСОБА_10 (відповідь від 18.09.2025 за №1/9-25), із проханням видати протокол огляду транспортного засобу «Renault» реєстраційний номер НОМЕР_1 та вказати факт виявлення пробоїни піддона та незакріпленого заднього сидіння, у відповідь на що експертом наданий вказаний протокол огляду транспортного засобу та фото пробоїни картеру двигуна і салону автомобіля, та повідомлено, що на момент огляду сидіння заднього ряду не було закріплено.
Вказані технічні несправності, як вказує захист вбачаються також з протоколу огляду транспортного засобу від 17.05.2025 року, складеного за участі у тому числі засудженого ОСОБА_7 , а також з наданих фотознімків.
В апеляційній скарзі захисник зазначає, що пошкодження транспортного засобу (пробоїна, стан сидінь) існували фізично на момент досудового розслідування та судового розгляду, оскільки є об'єктивними характеристиками об'єкта - автомобіля.
Отже, на думку захисту, вони відповідають критерію існування, однак, пошкодження піддону та не закріплення сидінь заднього ряду не було предметом дослідження, а, отже відсутня інформація щодо причинного зв'язку між пошкодженням автомобілю та наслідками, які настали в результаті ДТП.
Наявність означених пошкоджень - пробоїни піддону, не закріпленість сидінь, є фізичними об'єктами дослідження і повинні були встановлюватися під час первинного огляду місця події, огляду транспортного засобу та/або судових експертиз. Однак, вказані пошкодження не були встановлені ані під час огляду місця події, ні під час огляду транспортного засобу, та не були відомі судовим експертам.
Таким чином, оскільки ці питання не досліджувалися, це, на переконання захисту свідчить про неповноту чи неналежне проведення досудового розслідування, а згодом й судового розгляду, тому обставини, на які посилається ОСОБА_7 , сторона захисту вважає принципово новими фактами, які є підставою для перегляду вироку суду.
Всупереч вказаним доводам апеляційної скарги, колегією суддів встановлено наступне.
Так, вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.09.2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами, у зв'язку з тим, що встановлено, що внаслідок порушення ним вимог підп. «б» п. 2.3, п. 16.11 ПДР, а також вимог дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» потерпіла отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості. Вирок набрав законної сили 17.12.2024, коли ухвалою Одеського апеляційного суду від того ж числа апеляційна скарга ОСОБА_7 була залишена без задоволення, а вказаний вирок суду залишений без змін.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 462 КПК, у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду.
Водночас, технічні несправності, на які ОСОБА_7 посилається як на нововиявлені обставини, за твердженням останнього виникли внаслідок ДТП, у зв'язку з тим, що водій ОСОБА_11 після зіткнення транспортних засобів замість зупинки транспортного засобу натиснула на педаль газу та здійснила наїзд на бордюр, від чого відбувся прямий сильний удар з пошкодженням піддону автомобіля, а в подальшому із зміщенням заднього сидіння вперед, внаслідок чого ОСОБА_12 отримала тілесні ушкодження.
Разом з тим, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок місцевого суду про те, що наведені засудженим ОСОБА_7 обставини жодним чином не мають істотне значення, оскільки вони самі по собі та разом із раніше виявленими обставинами не доводять неправильність вироку, а тому не могли і не можуть вплинути на ухвалений відносно нього вирок, оскільки вони виникли саме у зв'язку з ДТП, яка сталася внаслідок порушень ПДР обвинуваченим ОСОБА_7 . Так, очевидним є те, що з пробитим піддоном картера двигуна (відповідно і без мастила в двигуні) автомобіль «Renault» не міг би рухатися по дорозі самостійно. Якби пробоїна в піддоні автомобіля «Renault» виникла до зіткнення з іншим автомобілем «Nissan» під керуванням ОСОБА_7 , то очевидним є те, що на асфальтовому покритті проїжджої частини були би відповідні сліди від мастила, але їх при огляді місця події не було виявлено. Це достеменно свідчить про те, що пробоїна в піддоні картера двигуна в автомобілі «Renault» виникла саме після зіткнення з автомобілем «Nissan». Таке ж можна сказати й про другий ряд сидінь в автомобілі «Renault». З наданих ОСОБА_7 документів вбачається, що сидіння другого ряду знаходяться в лежачому положенні, що унеможливлює використання їх за призначенням. Але, за показаннями свідків та потерпілої, перед ДТП на цих сидіннях сиділи люди, що свідчить про те, що вони були встановлені у стоячому положенні, придатному для їх використання за призначенням. Очевидно, що їх падіння сталося після та внаслідок ДТП. Як було вище зазначено, власне, й сам засуджений ОСОБА_7 вказує на те, що зазначені пошкодження автомобіля «Renault» виникли саме внаслідок ДТП, зокрема, у зв'язку з тим, що водій автомобіля «Renault» не натиснула на гальма, а на педаль газу, у зв'язку з чим автомобіль пришвидшився та вдарився піддоном картера двигуна об бордюр, внаслідок чого розбився.
Отже, у зв'язку з тим, що вказані технічні несправності виникли внаслідок ДТП, тобто були результатом порушень ПДР, допущених ОСОБА_7 , то вони не могли і не можуть вплинути на правильність рішення в цілому.
Істотними для справи могли бути обставини несправності якихось агрегатів автомобіля, які впливають на його керованість і які існували до моменту ДТП, несправність, зокрема рульового керування, ходової частини, гальмової система. Але ці обставини були досліджені під час судового розгляду.
Так, в п. 18 мотивувальної частини вироку чітко зазначено, що висновками експертів №СЕ-19/116-23/5064-ІТ від 05.05.2023 та №СЕ-19/116-23/5065-ІТ від 04.05.2023 встановлено, що рульові керування, ходові частини та гальмові системи автомобілів марки «Renault» реєстраційний номер НОМЕР_1 та марки «Nissan» реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент виникнення події цієї пригоди знаходилися в працездатному стані та дозволяли водіям автомобілів контролювати, змінювати напрямок та характер руху в залежності від ситуації, що виникає на дорозі.
Також, в мотивувальній частині вироку, судом було надана оцінка доводам сторони захисту щодо перебування у прямому причинному зв'язку з наслідки у виді середньої тяжкості тілесні ушкодження не обладнання автомобіля «Renault» місцями для перевезення пасажирів на другому ряду належним чином. Так, у вироку суду вказано, що посилання сторони захисту на те, що не обладнання автомобіля «Renault» місцями для перевезення пасажирів на другому ряду, у зв'язку з тим, що сидіння не були облаштовані спинками та пасками безпеки, перебуває у прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали у виді тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілої, оскільки вказані обставини могли стати причиною отримання пасажирами травм навіть внаслідок гальмування автомобілем, не заслуговують на увагу і не співвідносяться з дійсними обставинами провадження. Їх можна було би розглядати як причину настання наслідків тільки у випадку дотримання ПДР водієм ОСОБА_7 або ж його неучасті у ДТП. Тобто потерпіла ОСОБА_12 отримала тілесні ушкодження не у зв'язку з тим, що сиділа на описаному вище сидінні, а у зв'язку з виникненням ДТП внаслідок порушень ПДР обвинуваченим ОСОБА_7 . Іншими словами тілесні ушкодження у потерпілої виникли не у зв'язку з тим, що вона сіла в автомобіль «Renault» на відповідні сидіння, а саме після того, як цей автомобіль потрапив у ДТП, адже до цієї пригоди потерпіла їхала в цьому ж автомобілі на тому ж місці і з нею все було гаразд, тілесних ушкоджень від цього вона не отримала.
У вироку суду судом також була надана оцінка й доводам засудженого щодо, начебто, перевищення водієм ОСОБА_11 швидкості та її руху в неналежній смузі для руху. Так, у п.п. 26, 27 мотивувальної частини вироку суд відкинув ці посилання засудженого як необґрунтовані. У п. 29 мотивувальної частини вироку судом також зроблений висновок й про те, що не могло бути та не може бути причиною ДТП і психологічний стан водія автомобіля «Renault» ОСОБА_11 . Тобто усі обставини, на які ОСОБА_7 послався у судовому засіданні під час розгляду його заяви про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами, були розглянуті та оцінені судом під час ухвалення вироку, а тому в жодному разі не можуть бути нововиявленими.
Таким чином, наведені засудженим ОСОБА_7 обставини не є нововиявленими, вони не носять суттєвого і неспростовного характеру, які б не були відомі суду на час судового розгляду під час ухвалення судового рішення і які самі собою або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку від 24.09.2024 року.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції, наведений в ухвалі, що вказані ОСОБА_7 обставини не єнововиявленими обставинамиу контексті положень ст. 459 КПК України, відповідає фактичним обставинам справи та обставинам, встановленим судовими рішеннями, які набрали законної сили, а доводи апеляційної скарги захисника ці правильні висновки суду 1-ої інстанції не спростовують.
Відповідно до приписів п. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.
Таким чином, ретельно перевіривши всі доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 , апеляційний суд вважає їх такими, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки 1-ої інстанції дослідив обставини справи в повному обсязі, обґрунтування в ухвалі основані на досліджених матеріалах кримінального провадження, тому підстави для зміни або скасування ухвали відсутні.
Керуючись ст.ст. 24, 370, 376, 404, 405, 406, 418, 419, 456, 532 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалив
Апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення
Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13.11.2025 року про відмову в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_7 про перегляд вироку Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.09.2024 року за нововиявленими обставинами - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4