Номер провадження: 11-сс/813/874/26
Справа № 522/3185/26 1-кс/522/1267/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
14.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 26.03.2026 про арешт майна в межах кримінального провадження № 12026162510000256 від 01.03.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-
установив
Зазначеною ухвалою слідчого судді в межах кримінального провадження № 12026162510000256 від 01.03.2026 було задоволено клопотання органу досудового розслідування та накладено арешт із забороною розпорядження, відчуження, та користування на автомобіль «Mercedes-Benz S550», реєстраційний номер НОМЕР_1 (X0888X), згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданим 04.03.2025 року ТСЦ № 5141, належить ОСОБА_6 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , із можливістю установлення подальшого місця зберігання на майданчику тимчасово затриманих транспортних засобів за адресою: Одеська обл., Одеський р-н., с. Міжлиманське, вул. Квіткова, 36.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, просить її скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що доводи прокурора про необхідність накладення арешту на автомобіль з метою забезпечення проведення експертних досліджень є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки відповідні огляди транспортного засобу здійснені, а потреба у подальшому дослідженні транспортного засобу відсутня. ОСОБА_8 не має жодного статусу у даному кримінальному провадженні, а також не є учасником ДТП.
До початку судового засідання апеляційного суду від адвоката ОСОБА_7 надійшло клопотання про розгляд його апеляційної скарги без власника майна та його представника.
В судове засідання апеляційного суду прокурор не з'явився, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце апеляційного розгляду, надіслав заяву про проведення судового розгляду за його відсутності.
За таких підстав, відповідно до положення ч.4 ст.107, ч.1 ст.406 КПК України, апеляційний розгляд проведено у письмовому провадженні за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст.170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно матеріалів судової справи, у провадженні слідчого відділення Відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12026162510000256 від 01.03.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 28.02.2026 року близько 21:04 у місті Одеса, у районі проїзної частини вулиці Середньофонтанська, навпроти будівлі залізничної станції «Одеса-Головна», сталася дорожньо-транспортна пригода (наїзд на пішохода) за участю автомобіля «Mercedes-Benz S550», реєстраційний номер НОМЕР_3 (X0888X), під керуванням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Водій, рухаючись по вулиці Середньофонтанська в напрямку вулиці Пантелеймонівська, допустив наїзд на пішохода - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Унаслідок ДТП пішохода ОСОБА_10 було госпіталізовано до КНП «МКЛ №1» ОМР.
01.03.2026 в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди був вилучений автомобіль «Mercedes-Benz S550», реєстраційний номер НОМЕР_4 (X0888X), який в наступному був поміщений на майданчик тимчасово затриманих транспортних засобів за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, с. Міжлиманське, вул. Квіткова, 36.
Постановою слідчого від 01.03.2026 року вищевказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки виникла необхідність у збереженні майна шляхом накладення арешту, з метою подальшого призначення і проведення судових експертиз.
Апеляційний суд вважає правильним висновок слідчого судді про те, що вилучене майно може містити відомості на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-протиправних дій за обставинами даного кримінального провадження, в зв'язку з чим таке майно відповідає категорії речових доказів, що в тому числі підтверджується долученою до клопотання постановою про визнання речових доказів від 01.03.2026 року, а отже, воно потребує збереження, в цілях їх подальшого дослідження та проведення призначених експертних досліджень.
Крім того, апеляційний суд враховує, що обставини кримінального провадження, доведеність факту події та обставин кримінального правопорушення, з наявністю всіх його складових елементів, чи їх не доведення, має бути перевірена в ході подальшого досудового розслідування, з урахуванням всіх доказів в їх сукупності.
Колегія суддів звертає увагу, що на даній стадії кримінального провадження ні слідчим суддею, ні судом апеляційної інстанції, не дається оцінка допустимості та належності доказів, а лише вирішується питання про правомірність накладення арешту на вищевказане майно.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що на даному етапі існують реальні підстави, для накладення арешту на зазначене майно, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження, а тому доводи в цій частині є безпідставними.
Натомість, апеляційний суд вважає, що наразі існує необхідність в дослідженні вилученого майна, оскільки воно може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, оскільки вилучене майно відповідає ознакам речових доказів, у відповідності до вимог ст.98 КПК України.
Зв'язок даного майна із вчиненням злочину, за якими здійснюється розслідування, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.
Натомість, в подальшому, після проведення експертиз, представник власника майна має право на звернення до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу апелянта, що арешт може бути накладений не лише на майно підозрюваного, але і у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст. 170 КПК України, на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ста тті 98 цього Кодексу.
Так, слідчим суддею на підставі долучених до клопотання матеріалів встановлено, що тимчасово вилучений під час огляду автомобіль відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки можливо зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, а також може містити в собі відомості щодо обставин його вчинення.
У зв'язку з викладеним, апеляційний суд приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з метою збереження речових доказів, які можуть мати суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно може бути речовими доказами в рамках кримінального провадження та містити у собі відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
Отже, оскільки вилучене майно визнано речовим доказом в рамках кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що існує ризик його можливої зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. TheUnitedKingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Апеляційним судом встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавленої особи пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності особи, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
Крім того, в резолютивній частині оскаржуваної ухвали слідчим суддею слушно зазначено про необхідність повернення законним володільцям вказаного транспортного засобу після проведених необхідних судових експертиз та досліджень для наступного відповідального зберігання в якості речових доказів відповідно до норм КПК України із попередженням про кримінальну відповідальність за ст.388 КК України за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт.
При цьому, апеляційний суд акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлена особа в порядку ст. 174 КПК України має процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
Отже, під час апеляційного розгляду встановлено, що на даній стадії досудового розслідування, є об'єктивні підстави вважати, що вилучений транспортний засіб, на який слідчим суддею накладено арешт, підлягає дослідженню, оскільки він може бути використані як доказ у кримінальному провадженні, тому колегія суддів вважає, що довід апеляційної скарги про те, що скасування заборони жодним чином не вплине на розслідуване кримінальне провадження, й жодним чином не зашкодить встановленню його істини, є передчасним.
Приписами ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Отже, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника власника майна не підлягає задоволенню з мотивів, наведених в мотивувальній частині ухвали, а судове рішення - підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 171-174, 370, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 26.03.2026 про арешт майна в межах кримінального провадження № 12026162510000256 від 01.03.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4