Справа № 560/14577/25
іменем України
18 травня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач), у якому просить: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо зменшення йому пенсії у разі втрати годувальника: з жовтня 2024 року з 5116,78 грн до 2558,39 грн та з березня 2025 року з 5628,54 грн до 2814,27 грн; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії у разі втрати годувальника з жовтня 2024 року по лютий 2025 року у розмірі 5116,78 грн, та з лютого 2025 року по серпень 2025 року у розмірі 5628,54 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 25.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно із позовною заявою, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з огляду на таке.
Зазначає, що є отримувачем пенсії у разі втрати годувальника після смерті батька - ОСОБА_2 , який отримував пенсію як особа, звільнена з військової служби.
Вказує, що з 01.09.2023 навчається у Харківському національному університеті внутрішніх справ на денній формі навчання за державним замовленням.
Водночас, на переконання позивача, сам факт навчання за державним замовленням у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання не свідчить про перебування курсанта на повному державному утриманні.
Стверджує, що на повному державному утриманні не перебуває.
На думку позивача, відповідач безпідставно застосував до нього положення статті 32 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII та почав виплачувати лише 50% призначеної пенсії.
Позивач посилається на те, що з жовтня 2024 року відповідач виплачував йому 2558,39 грн замість 5116,78 грн, а з березня 2025 року - 2814,27 грн замість 5628,54 грн.
Позивач вважає, що єдиною підставою для виплати 50% призначеної пенсії відповідно до статті 32 Закону №2262-XII є перебування дитини на повному державному утриманні.
Оскільки відповідач не довів наявності такої обставини, дії щодо зменшення розміру пенсії, на думку позивача, є протиправними.
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався, а тому, суд, на підставі ч. 2 ст. 175 КАС України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Позивач - ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, наявною у матеріалах справи.
Батьком позивача є ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, наявною у матеріалах справи.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII у редакції, чинній у спірний період).
З довідки Харківського національного університету внутрішніх справ від 17.10.2024 №222 вбачається, що ОСОБА_1 є курсантом 2-го курсу Харківського національного університету внутрішніх справ.
У цій довідці зазначено, що позивач навчається у відповідному закладі освіти, а термін закінчення навчання - липень 2027 року.
З довідки Харківського національного університету внутрішніх справ від 26.12.2024 №27/614 вбачається, що позивач є курсантом 2-го курсу денної форми навчання за державним замовленням освітнього ступеня «бакалавр».
У цій довідці прямо зазначено, що ОСОБА_1 на повному державному утриманні не перебуває.
З довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про доходи за період з 01.07.2024 по 31.12.2024 вбачається, що позивачу виплачено пенсію: липень 2024 року - 5116,78 грн; серпень 2024 року - 5116,78 грн; вересень 2024 року - 5116,78 грн; жовтень 2024 року - 2558,39 грн; листопад 2024 року - 2558,39 грн; грудень 2024 року -2558,39 грн.
З довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про доходи за період з 01.01.2025 по 30.06.2025 вбачається, що позивачу виплачено пенсію: січень 2025 року - 2558,39 грн; лютий 2025 року - 2558,39 грн; березень 2025 року - 2814,27 грн; квітень 2025 року - 2814,27 грн; травень 2025 року - 2814,27 грн; червень 2025 року - 2814,27 грн.
Отже, з жовтня 2024 року по лютий 2025 року відповідач фактично виплачував позивачу 50% від розміру 5116,78 грн, а з березня 2025 року - 50% від розміру 5628,54 грн.
Листом від 21.02.2025 №2696-1940/Ж-03/8-2200/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача, що згідно із заявою та довідкою Харківського національного університету внутрішніх справ від 17.10.2024 №222 головним управлінням прийнято рішення про продовження виплати пенсії у разі втрати годувальника з 01.10.2024 по 31.08.2025 з урахуванням норм статті 32 Закону №2262-XII у розмірі 50% призначеної пенсії.
У цьому ж листі відповідач зазначив, що 26.12.2024 позивач звернувся до сервісного центру головного управління та надав довідку Харківського національного університету внутрішніх справ від 26.12.2024 №27/614, відповідно до якої він є курсантом 2-го курсу денної форми навчання за державним замовленням та на повному державному утриманні не перебуває.
Також відповідач зазначив, що на його запит Харківський національний університет внутрішніх справ листом від 10.01.2025 №1/73 повідомив про передбачені для курсантів окремі види державного забезпечення: грошове забезпечення, харчування, однострій, медичне забезпечення та безоплатне проживання.
Водночас, у цьому ж листі, за викладом самого відповідача, зазначено, що курсанти на повному державному утриманні не перебувають.
Матеріали справи не містять доказів того, що Харківський національний університет внутрішніх справ або інший уповноважений орган повідомляв відповідача про перебування позивача саме на повному державному утриманні.
Додатково матеріали справи не містять доказів того, що відповідач застосовував передбачений статтею 56 Закону №2262-XII механізм перерахування частини пенсії, що залишилася після виплати 50% пенсії дитині, на банківський рахунок установи, де така дитина перебуває на повному державному утриманні.
Отже, на момент вчинення спірних дій щодо виплати позивачу 50% призначеної пенсії у відповідача були наявні документи, які підтверджували факт навчання позивача за державним замовленням та отримання ним окремих видів забезпечення як курсантом, але не підтверджували юридичний факт його перебування на повному державному утриманні.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.
Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб'єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.
Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.
За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Тому у цій справі суд оцінює не абстрактне питання про те, чи можуть курсанти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання отримувати окремі види державного забезпечення, а конкретне питання: чи мав відповідач належні правові та фактичні підстави вважати, що саме ОСОБА_1 у спірний період перебував на повному державному утриманні у розумінні статті 32 Закону №2262-XII.
За частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Так, Закон №2262-XII визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до статті 29 Закону №2262-XII, пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Згідно частинами першою, третьою та четвертою статті 30 Закону №2262-XII, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Батьки військовослужбовців, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років, за наявності страхового стажу не менше 25 років - для чоловіків і не менше 20 років - для жінок.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю; в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.
Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року; г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
Стаття 31 Закону №2262-XII визначає, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Відповідно до статті 32 Закону №2262-XII, дітям, які втратили обох батьків, за період перебування на повному державному утриманні пенсія виплачується у повному розмірі.
Іншим дітям, які перебувають на повному державному утриманні, виплачується 50 процентів призначеної пенсії.
Згідно з пунктом «б» статті 36 Закону №2262-XII, пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
При цьому, суд вказує на те, що спір у цій справі не стосується правильності первинного визначення розміру пенсії відповідно до статті 36 Закону №2262-XII, а стосується правомірності застосування відповідачем спеціального правила про виплату 50% призначеної пенсії у зв'язку з посиланням на повне державне утримання позивача.
Суд також враховує положення статті 56 Закону №2262-XII, відповідно до яких, під час перебування пенсіонера з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей на повному державному утриманні у відповідній установі (закладі) йому виплачується 25 відсотків призначеної пенсії. У випадках, якщо розмір його пенсії перевищує вартість утримання, виплачується різниця між пенсією і вартістю утримання, але не менш як 25 відсотків призначеної пенсії.
Якщо у пенсіонера, який перебуває у відповідній установі (закладі) на повному державному утриманні, є непрацездатні члени сім'ї, зазначені у частині четвертій статті 30 цього Закону, які перебувають на його утриманні, пенсія виплачується в такому порядку: 25 відсотків пенсії - самому пенсіонерові, а інша частина пенсії, але не більш як 50 відсотків призначеного розміру пенсії - зазначеним членам сім'ї.
Частина пенсії, що залишилася після виплати суми пенсії пенсіонеру та членам його сім'ї відповідно до частин першої і другої цієї статті, перераховується до установи (закладу), де пенсіонер перебуває на повному державному утриманні, за його особистою заявою. Зазначені кошти зараховуються на банківські рахунки цих установ (закладів) і спрямовуються виключно на поліпшення умов проживання в них пенсіонерів у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Дітям-сиротам за період перебування на повному державному утриманні пенсія у зв'язку з втратою годувальника виплачується в повному розмірі та перераховується на їх особисті рахунки у банку.
Іншим дітям, які перебувають на повному державному утриманні, виплачується 50 відсотків призначеної пенсії у зв'язку з втратою годувальника та перераховується на їх особисті рахунки у банку. При цьому частина пенсії, що залишилася після виплати суми пенсії у зв'язку з втратою годувальника, перераховується на банківський рахунок установи, де ця дитина перебуває на повному державному утриманні, і спрямовується виключно на поліпшення умов проживання дітей у цих установах у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Виплата пенсії з урахуванням положень цієї статті здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому пенсіонер зарахований на повне державне утримання.
Отже, системний аналіз статей 32 та 56 Закону №2262-XII свідчить, що зменшення виплати пенсії у разі втрати годувальника до 50% можливе не в будь-якому разі отримання дитиною окремих видів державного забезпечення, а лише за умови перебування такої дитини саме на повному державному утриманні у відповідній установі.
Щодо правомірності застосування відповідачем до позивача статті 32 Закону №2262-XII, то суд зазначає про таке.
Спір у цій справі не стосується самого права позивача на пенсію у разі втрати годувальника, оскільки відповідач це право не заперечує.
Предметом спору є наявність або відсутність у відповідача правових підстав для виплати позивачу призначеної пенсії не у повному розмірі, а лише у розмірі 50%.
Так, зі змісту листа відповідача від 21.02.2025 вбачається, що єдиною правовою підставою для виплати позивачу 50% призначеної пенсії відповідач визначив статтю 32 Закону №2262-XII.
Положення статті 32 Закону №2262-XII передбачають спеціальне правило виплати пенсії дітям, які перебувають на повному державному утриманні.
Для дітей, які не втратили обох батьків, ця норма передбачає виплату 50% призначеної пенсії лише за умови перебування такої дитини на повному державному утриманні.
Отже, для правомірного застосування статті 32 Закону №2262-XII відповідач мав встановити не лише факт навчання позивача у закладі освіти за державним замовленням, а саме факт його перебування на повному державному утриманні.
При цьому, суд зазначає, що навчання за державним замовленням та отримання окремих видів забезпечення курсантом закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання саме по собі не є тотожним перебуванню на повному державному утриманні у розумінні статті 32 Закону №2262-XII.
Такий висновок обумовлений тим, що стаття 32 Закону №2262-XII пов'язує зменшення виплати пенсії не з фактом навчання за державним замовленням, не з фактом отримання грошового забезпечення, харчування, однострою, медичного забезпечення чи проживання, а саме з фактом перебування на повному державному утриманні.
Крім того, стаття 56 Закону №2262-XII регулює порядок виплати пенсій особам, які перебувають на повному державному утриманні.
Водночас, матеріали справи не містять доказів застосування відповідачем відповідного механізму щодо позивача, зокрема, доказів визначення установи, у якій позивач перебував би на повному державному утриманні.
У матеріалах справи наявна довідка Харківського національного університету внутрішніх справ від 26.12.2024 №27/614, яка прямо підтверджує, що позивач на повному державному утриманні не перебуває.
Більше того, зі змісту листа відповідача від 21.02.2025 вбачається, що на запит самого відповідача Харківський національний університет внутрішніх справ листом від 10.01.2025 №1/73 повідомив про наявність у курсантів окремих видів забезпечення, але одночасно зазначив, що курсанти на повному державному утриманні не перебувають.
Отже, документи, які були наявні у відповідача на час продовження виплати пенсії у розмірі 50% призначеної пенсії, не підтверджували перебування позивача на повному державному утриманні.
Навпаки, ці документи містили протилежне твердження навчального закладу.
У той же час, відповідач не подав суду доказів, які спростовують довідку Харківського національного університету внутрішніх справ від 26.12.2024 №27/614 або підтверджують, що позивач у спірний період перебував саме на повному державному утриманні.
Як зазначено вище, за частиною другою статті 77 КАС України, саме відповідач повинен довести правомірність своїх дій та подати всі наявні у нього документи і матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Оскільки відповідач не довів наявності юридичного факту, з яким стаття 32 Закону №2262-XII пов'язує виплату 50% призначеної пенсії, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо зменшення ОСОБА_1 пенсії у разі втрати годувальника є протиправними.
Із приводу доводів відповідача про окремі види державного забезпечення курсантів, то суд вказує на таке.
Суд не заперечує, що особи, які навчаються за державним замовленням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, можуть отримувати окремі види забезпечення.
Водночас, у цій справі відповідач повинен був довести не сам факт надання позивачу окремих видів забезпечення, а факт перебування позивача саме на повному державному утриманні.
З аналізу статей 30, 32 та 56 Закону №2262-XII вбачається, що право на пенсію у разі втрати годувальника, розмір такої пенсії та особливості її виплати під час перебування особи на повному державному утриманні є різними правовими категоріями.
Отримання окремих видів забезпечення не може автоматично прирівнюватися до повного державного утримання без належного документального підтвердження такого статусу.
Суд також звертає увагу, що саме Харківський національний університет внутрішніх справ як заклад, у якому навчається позивач, у довідці від 26.12.2024 №27/614 зазначив, що позивач на повному державному утриманні не перебуває.
Відповідач же не навів переконливих мотивів, чому, попри наявність такої довідки та листа ХНУВС від 10.01.2025 №1/73, у якому також зазначено про неперебування курсантів на повному державному утриманні, він продовжив застосовувати до позивача статтю 32 Закону №2262-XII.
За таких обставин, суд відхиляє доводи відповідача, викладені у листі від 21.02.2025, про наявність підстав для виплати позивачу 50% призначеної пенсії.
Щодо способу захисту порушеного права, то суд виходить із таких міркувань.
Позивач просить зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії: з жовтня 2024 року по лютий 2025 року - у розмірі 5116,78 грн; з лютого 2025 року по серпень 2025 року - у розмірі 5628,54 грн.
З матеріалів справи вбачається, що розмір 5116,78 грн виплачувався позивачу до вересня 2024 року включно, а з жовтня 2024 року по лютий 2025 року відповідач виплачував 50% від цієї суми - 2558,39 грн.
З березня 2025 року відповідач виплачував позивачу 2814,27 грн, що становить 50% від 5628,54 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджено підстави для нарахування пенсії у розмірі 5628,54 грн саме з 01.03.2025, а не з лютого 2025 року.
При цьому, суд не вважає за можливе зобов'язати відповідача нарахувати пенсію у розмірі 5628,54 грн за лютий 2025 року, оскільки матеріали справи не підтверджують, що у лютому 2025 року призначений або належний до виплати розмір пенсії становив саме 5628,54 грн.
Навпаки, довідка про доходи підтверджує, що у січні та лютому 2025 року відповідач виплачував 2558,39 грн, тобто 50% від 5116,78 грн.
Тому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії у розмірі 5628,54 грн з лютого 2025 року підлягають частковому задоволенню - шляхом визначення початку такого періоду з 01.03.2025.
Такий спосіб захисту не змінює предмет спору, не виходить за межі спірних правовідносин та забезпечує ефективне відновлення порушеного права позивача.
Верховний Суд у постанові від 10.09.2020 у справі №806/965/17 сформулював підхід, відповідно до якого, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення, але таке рішення визнане протиправним, і при цьому особа дотрималася всіх визначених законом умов, суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж суб'єкт владних повноважень не перевірив дотримання всіх умов або має дискрецію, суд має зобов'язати його прийняти рішення з урахуванням оцінки суду.
Вказаний правовий висновок Верховного Суду суд застосовує як загальний підхід до визначення ефективного способу захисту у випадку, коли суб'єкт владних повноважень не має правомірної дискреції.
Аналогічний підхід щодо ефективного способу захисту і меж втручання суду у дискрецію суб'єкта владних повноважень застосовано Верховним Судом, серед інших, у постанові від 24.04.2024 у справі №140/12873/23.
Ці правові висновки є релевантними для цієї справи, оскільки суд має визначити, чи є підстави лише для визнання дій відповідача протиправними, чи також для зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату недоотриманих сум пенсії.
У цій справі спір не стосується дискреційного оцінювання відповідачем декількох можливих правомірних варіантів поведінки.
Якщо відсутній встановлений законом юридичний факт перебування позивача на повному державному утриманні, відповідач не має правових підстав виплачувати лише 50% призначеної пенсії.
Тому належним та ефективним способом захисту є не повторний розгляд звернення, а зобов'язання здійснити нарахування та виплату недоотриманих позивачем сум пенсії за спірний період.
Відповідач не має дискреційних повноважень щодо виплати лише 50% призначеної пенсії за відсутності встановленого законом юридичного факту перебування позивача на повному державному утриманні.
Тому ефективним способом захисту є зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу недоотриманих сум пенсії за спірні періоди.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності застосування до позивача статті 32 Закону №2262-XII щодо виплати 50% призначеної пенсії.
Матеріали справи не підтверджують перебування позивача на повному державному утриманні у спірний період.
Навпаки, довідка Харківського національного університету внутрішніх справ від 26.12.2024 №27/614 та лист ХНУВС від 10.01.2025 №1/73, на який послався сам відповідач, свідчать про те, що позивач на повному державному утриманні не перебуває.
Отже, дії відповідача щодо зменшення пенсії позивачу є протиправними, а порушене право підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату недоотриманих сум пенсії за спірний період.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково - із визначенням періоду виплати пенсії у розмірі 5628,54 грн з березня 2025 року, а не з лютого 2025 року.
Інші аргументи позивача не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.
Щодо інших доводів позивача, суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Щодо судових витрат, то суд зазначає про таке.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією, наявною у матеріалах справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позовні вимоги задовольняються у переважній частині, а часткова відмова зумовлена лише уточненням судом належного початку періоду виплати пенсії у розмірі 5628,54 грн і не змінює висновку про протиправність дій відповідача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у повному розмірі.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо зменшення ОСОБА_1 пенсії у разі втрати годувальника: з жовтня 2024 року з 5116,78 грн до 2558,39 грн; з березня 2025 року з 5628,54 грн до 2814,27 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоотриманих сум пенсії у разі втрати годувальника: за період з 01.10.2024 по 28.02.2025 - виходячи з розміру 5116,78 грн щомісяця; за період з 01.03.2025 по 31.08.2025 - виходячи з розміру 5628,54 грн щомісяця, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя Є.В. Печений