18 травня 2026 року Справа № 280/176/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023» (далі - позивач, ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023») до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.10.2025 № 00171740901, від 02.10.2025 № 00172220708, від 02.10.2025 № 00172210708.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 3328,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими як нормативно, так і документально у зв'язку з наступним. Наказ містить лише посилання на п.п. 80.2.2. та 80.2.5. п. 80 ст. 80 Податкового кодексу України, п. 69.27 ст. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, без жодної деталізації інформації та фактів, які вказують на можливі порушення платником законодавства, зокрема, не наведені: фактичні обставини, які стали підставою для прийняття наказу на проведення фактичної перевірки; яка саме інформація (у т.ч. податкова) стала підставою для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки; від якого саме державного органу та/або органу місцевого самоврядування була отримана інформація; відомості про те, в рамках яких контролюючих заходів, встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства; на підставі яких саме відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені такі факти невідповідності та за який період діяльності; не уточнено законодавство, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Перевірка діяльності позивача за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для складання акта перевірки та застосування на його підставі санкцій. Позивач не відмовлявся надати необхідні документи для проведення перевірки. Інспекторами в ході перевірки не досліджувались та в акті фактичної перевірки не зазначено жодного фіскального чеку, що підтверджує факт видачі позивачем розрахункових документів за продані алкогольні напої, які підлягають маркуванню марками акцизного податку, що не містить обов'язкових реквізитів, а саме, цифрового значення штрих кодового коду марки акцизного податку на алкогольні напої. У будь-якому випадку усі фіскальні чеки підтверджують факти продажу алкогольних напоїв, а отже, є розрахунковими документами. Податковий кодекс України не містить норми, яка дозволяє інспектору власноруч перераховувати товар платника без його згоди та участі уповноваженої комісії. Зазначення у фіскальних чеках інформації одних й тих же номерів та серій марок акцизного податку декілька разів (як вказано в акті перевірки) є результатом людського фактору (продавцем помилково невірно вказано серію та номер марки акцизного податку при реалізації алкогольної продукції). Притягнення платника до відповідальності можливе лише за наявності його вини. Нарахування одним податковим повідомленням-рішенням (від 02.10.2025 № 00172210708) сукупності штрафів за декілька порушень не базується на положеннях Податкового кодексу України, тому таке податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Запит про надання документів без номеру та дати до перевірки підписаний неуповноваженими особами та не містить підстави для надіслання та інформацію, яка їх підтверджує. Позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 13 січня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
28 січня 2026 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву. Головне управління ДПС у Запорізькій області позов не визнає в повному обсязі, заперечує проти позовних вимог та вважає, що підстави для їх задоволення відсутні, з наступних підстав. В наказі №1493-п від 21.08.2025 наявне посилання на суб'єкт та об'єкт, перевірка якого проводиться, вказані мета, вид перевірки, підстави для проведення перевірки, визначені Податковим кодексом України, дата початку і тривалість перевірки. Податковим кодексом України не встановлено будь яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім статті 102 Податкового кодексу України (не пізніше 1095 днів), а так само, як і використання під час проведення фактичної перевірки відповідних документів, визначених Податковим кодексом України, податкової інформації, даних СОД РРО, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи. Фахівцями контролюючого органу було вручено особі, яка здійснила розрахункову операцію запит про надання документів. Позивачем на початок перевірки не надано первинні документи, які підтверджують облік товарів, що знаходились у місці продажу (господарському об'єкті) за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, Вознесенівський район, вул. Перемоги, буд. 119, а також документи, що підтверджують походження такого товару. Факти реєстрації податкових накладних, наданих позивачем, не є належним доказом в цій справі. Маркування алкогольних напоїв здійснюється відповідною маркою в залежності від виду продукції, міцності та об'єму тари, а марки акцизного податку унікальні і не можуть дублюватись на інших пляшках алкогольних виробів. Зафіксовані актом фактичної перевірки порушення ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і ст.85 Податкового кодексу України не потребують встановлення вини позивача для притягнення його до фінансової відповідальності. Податковим органом вчинено всі належні дії в межах чинного законодавства при проведенні фактичної перевірки, всі наведені у позовній заяві доводи є необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
30 січня 2026 року позивачем надана до суду відповідь на відзив, позивач не погоджується з відзивом на позовну заяву.
Позивачем до суду подана 05 лютого 2026 року заява, у якій позивач просить врахувати, що продавець ОСОБА_1 , якій був вручений наказ, направлення на перевірку та запит про надання документів не є ні платником податків (директором позивача), ні його уповноваженим представником. Постановою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 27.10.2025 року у справі № 335/9432/25, яка набрала законної сили, розглянуто ті самі обставини щодо продажу алкогольних напоїв без реквізитів акцизних марок та встановлено відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
З 22.04.2026 по 10.05.2026 суддя Богатинський Б.В. перебував у відрядженні та з 11.05.2026 по 17.05.2026 у щорічній основній відпустці.
На підставі матеріалів справи, суд встановив наступні обставини.
На підставі ст. 191, ст.20, пп. 75.1.3 п.75.1 ст.75, пп. 80.2.2, пп. 80.2.5 п.80.2 ст.80, п.69.27 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, ст.16 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами), ст.72 Закону України від 18.06.2024, №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», наказу Головного управління ДПС у Запорізькій області №1493-п від 21.08.2025 та направлень на проведення фактичної перевірки від 21.08.2025 № 2237, 2238, проведено фактичну перевірку магазину-кафе, що розташований за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, Вознесенівський район, вул.Перемоги, буд. 119, в якому здійснює діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023» (код за ЄДРПОУ 45052623). Перевіряємий період з 01.01.2025 по 29.08.2025.
За результатами фактичної перевірки складений акт №12806/08/01/07/08/45052623 від 01.09.2025. У зв'язку з відмовою платника податків, його законних представників від підписання акта фактичної перевірки, посадовими особами складено акт, що засвідчує факт відмови від отримання примірника акта (довідки) перевірки або неможливості його вручення та підписання №2138/08/01/07/08/45052623 від 01.09.2025, що засвідчує факт такої відмови. Акт про результати фактичної перевірки №12806/08/01/07/08/45052623 від 01.09.2025 направлено до електронного кабінету.
Контролюючим органом, за результатами фактичної перевірки встановлено порушення позивачем вимог:
- п. 1, п. 2 ст.3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями), в частині незастосування РРО/ПРРО на загальну суму 13803,73 грн;
- п. 11 ст.3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями), в частині використання режиму попереднього програмування найменувань та цін товарів, обліку їх кількості з порушенням порядку встановленого законодавством -відсутність відповідного коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД у фіскальних касових чеках при продажу товарів підакцизної групи;
- п. 12 ст.3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями), в частині порушення ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму - 81432,60 грн;
- п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, в частині не надання до перевірки всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки;
- ст. 226 Податкового кодексу України, ч.16 ст.62 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», в частині реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка на загальну суму 554,00 грн.
На підставі акта фактичної перевірки від №12806/08/01/07/08/45052623 від 01.09.2025, винесені податкові повідомлення-рішення від 02.10.2025, які оскаржуються у цій справі:
- № 00172210708, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 107 167,74 грн: 140,90 грн (140,90 грн х 100%) - за проведення розрахункових операцій з застосуванням РРО без створення та без видачі відповідного розрахункового документа встановленої форми та змісту (за порушення вчинене вперше); 20 494,24 грн (13 662,83 грн х 150%) - за проведення розрахункових операцій з застосуванням РРО без створення та без видачі відповідного розрахункового документа встановленої форми та змісту (за кожне наступне вчинене порушення); 5 100,00 грн (17 грн х 300) - за проведення розрахункових операцій через РРО з порушенням встановленого законодавством порядку використання режиму програмування; 81 432,60 грн (81 432,60 грн х 100%) - за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;
- № 00172220708, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 2 040 грн - за ненадання на запит контролюючого органу у повному обсязі документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, за ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення (перше порушення встановлено актом від 30.01.2025 № 909/11/28/РРО/45052623);
- №00171740901 яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 24 000,00 грн, 200 відсотків вартості таких товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за реалізацію алкогольного напою без марок акцизного податку встановленого зразка.
Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправним та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Згідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції чинній під час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).
Підпунктом 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України визначено: фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Згідно з п.80.5 ст.80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Відповідно до п.80.7 ст.80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Згідно з п.п.80.9-80.10 ст.80 ПК України строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Згідно з п.81.2 ст.81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.
У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, та/або у разі відмови отримати примірник цього акта чи надати письмові пояснення до нього, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує такий факт, та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня.
Відповідно до п.81.3 ст.81 ПК України під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.
Так, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зокрема, посилається на те, що приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки податковий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього підприємця.
З цього питання суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 (справа №826/17123/18) відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 (справа №804/1113/16), від 24.05.2019 (справа №826/16221/15), від 03.10.2019 (справа №820/850/16), від 16.10.2019 (справа №820/11291/15), від 22.11.2019 (справа №815/4392/15) тощо.
При цьому, у постанові від 21.02.2020 (справа №826/17123/18) Верховний Суд сформував новий правовий висновок, наступного змісту: оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, такими підставами позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Відтак, аналіз обов'язкового до врахування висновку Верховного Суду дає підстави вважати, що позивач вправі посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення податкової перевірки, однак таке право платник податків може реалізувати при оскарженні в подальшому наслідків проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень, а не при оскарженні наказу про проведення перевірки.
Оцінка таких підстав позову є першочерговою при розгляді справ про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки податкових повідомлень-рішень.
З урахуванням наведеного, суд у першу чергу здійснює оцінку правомірності призначення та проведення відповідачем перевірки за результатом якої прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його «істотності» чи «не істотності». Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування наказу про призначення перевірки та/або рішень, прийнятих за її наслідками. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними за практикою Верховного Суду таких наслідків не спричиняють. З огляду на викладене, Судова палата акцентує увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
Тобто, лише дотримання посадовими особами контролюючого органу законодавчо установлених обмежень щодо призначення податкової перевірки є обов'язковою передумовою реалізації податковим органом права на проведення перевірки.
Також, суд звертає увагу на висновки, зроблені Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2025 року по справа № 120/11036/23: «74. У матеріалах справи міститься доповідна записка Управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Вінницькій області від 20 березня 2024 року № 1248/02-32-07-05 на ім'я заступника начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області, згідно якої встановлено, що в ході проведення аналізу господарської діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність з реалізації алкогольних напоїв, тютюнових виробів через РРО/ПРРО вбачаються порушення пунктів 1,2, 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР, у тому числі, ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР І, магазин, АДРЕСА !. Запропоновано надати дозвіл на проведення фактичних перевірок, в тому числі ФОП ОСОБА1 з питань дотримання вимог порядку проведення розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Отже, колегія суддів вважає, що вказаний лист (доповідна записка) в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України є інформацією, яка дає підстави для призначення та проведення фактичних перевірок. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 420/9909/23 (постанова від 26 березня 2024 року)».
З матеріалів справи встановлено, що підставою для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки від 21 жовтня 2025 року №1493-п слугувала доповідна записка начальника управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Запорізькій області Рулевської Олени від 19.08.2025 № 3250/08-01-07-08-06.
У доповідній записці від 19.08.2025 № 3250/08-01-07-08-06 вказується, що листом Державної податкової служби України від 14.08.2025 №19993/7/99-00-07-03-02-07, надіслано інформацію про можливі порушення законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, стосовно суб'єктів господарювання, які здійснюють продаж підакцизних товарів із незначними виторгами. Вказаним листом повідомлено, за результатами аналізу виявлені ознаки, що вказують на продаж товарів, у тому числі підакцизних, у господарських об'єктах під торговельними марками / брендами «Leprekon», без застосування РРО або ПРРО при проведенні розрахунків у готівковій формі. Також, за результатами вибіркового аналізу почекових даних ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» у СОД РРО виявлені факти продажу алкогольних напоїв, без відображення у фіскальних чеках обов'язкового реквізиту - цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку, та без зазначення коду товарної підкатегорії з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД)
Цією доповідною запискою запропоновано дозволити проведення фактичних перевірок платників податків та об'єктів, зазначених у додатку до доповідної записки.
Cуд розцінює доповідну записку відділу фактичних перевірок як фактичну підставу для проведення перевірки, оскільки така доповідна записка базується на отриманій інформації, що визначена підпунктами 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Отже, у контексті висновків, які викладені у постанові Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, суд приходить до висновку, що наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства, як наслідок, такий наказ не можна вважати підставою для визнання прийнятого оскаржуваного рішення неправомірним.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Щодо можливості проведення фактичної перевірки в межах 1095 днів та правомірності наказу про призначення такої перевірки було зроблено висновок Верховним Судом у справі № 826/8284/17 (постанова від 20.05.2022), у справі № 280/6832/23 (постанова від 09.09.2024), №560/15692/23 (постанова від 27.03.2025).
При цьому, ПК України не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім статті 102 ПК України (не пізніше 1095 днів), а так само, як і використання під час проведення фактичної перевірки відповідних документів, визначених ПК України, податкової інформації, даних СОД РРО, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Відтак, доводи позивача щодо в межах цієї справи мало місце вихід податковим органом за межі предмету фактичної перевірки є безпідставними.
Відповідно до пункту 80.10 статті 80 ПК України порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Пункт 85.2 статті 85 ПК України встановлює, що податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Так, в ході проведення перевірки 22.08.2025 продавцю ОСОБА_1 вручений запит про надання документів, що становлять предмет перевірки за період діяльності, що перевіряється, у строк до 25.08.2025. Натомість, позивачем на виконання запиту про надання документів відправило лист №26/08/2025-11 від 28.08.2025 про надання документів на письмову вимогу з копіями документів, який отримано інспектором контролюючого органу 29.08.2025.
Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Крім того, позивач з посиланням на робочу інструкцію продавця продовольчих товарів ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» зазначає про незаконність та протиправність дій посадових осіб, які проводили фактичну перевірку, щодо вручення наказу, направлень та письмової вимоги про надання документів продавцю.
Проте такі висновки суперечать вимогам норм ПК України, що регулюють порядок проведення фактичних перевірок.
Фактичною відповідно до пункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Одна з особливостей фактичної перевірки - фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Зазначене повною мірою кореспондує з вимогами пункт 81.1, пункт 81.2 статті 81 та статті 86 ПК України.
Так, особа, яка фактично проводить розрахункові операції, відповідно до пункт 81.1 статті 81 ПК України, має такі права:
право отримувати копію наказу про проведення перевірки, направлень на проведення такої перевірки і службових посвідчень,
право не допустити посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки,
право розписатись у направленнях про ознайомлення або відмовитись здійснювати такий запис, а також право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акту про відмову.
Відповідно до пункт 85.2 статті 85 ПК України саме після початку перевірки (норма не вимагає наявності запиту після вручення наказу та направлень), тобто після ознайомлення з наказом та направленнями у платника виникає обов'язок надати у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Згідно з пунктом 85.4 ст. 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Зазначене, так само не суперечить абзацу 1 пункту 86.5 статті 86 ПК України, де передбачено порядок підписання акту фактичної перевірки: акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акту (довідки) перевірки особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу (абзац 3 пункту 86.5 статті 86 ПК України).
Тобто, статті ПК України, які регулюють порядок проведення фактичних перевірок, передбачають особливого учасника для такої перевірки - особу, яка фактично здійснює розрахункові операції, та надає їй відповідні права, зваживши на особливість проведення такої перевірки - за місцем фактичного провадження діяльності платника, проте без попередження про таку перевірку.
Як на початок проведення перевірки, так і у визначений у запиті строк позивачем не подано запитаних документів, крім того, сам позивач у позові не підтвердив надання документів у визначений строк, так як вказав, що запитані документи контролюючому органу направлено тільки 29.08.2025, що також підтверджується супровідним листом, наявним у матеріалах справи, за порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України до позивача застосована штрафна санкція у розмірі 2040,00 грн, перше порушення встановлено актом перевірки від 30.01.2025 №909/11/28/РРО/45052623.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Отже, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). При цьому, після 01 січня 2022 року суб'єкт господарювання зобов'язаний надати такі документи саме на початок її проведення.
Згідно з статтею 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
За змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Отже, з огляду на вимоги наведених приписів Закону №265/95-ВР, не надання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.
Водночас, згідно з нормами пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР платник податків зобов'язаний надати облікові документи лише щодо товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходяться у місці продажу, а не за весь період, що охоплений перевіркою.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 15 травня 2025 року у справі № 380/9233/24, від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22, від 07 лютого 2024 року у справі №280/6422/22.
Отже, у спірному випадку порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР полягає у несвоєчасному наданні (не на початок перевірки, не під час проведення перевірки, ні до закінчення проведення перевірки) документів про походження товарів, що знаходяться на місці продажу.
В той же час, диспозиція норми статті 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб'єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Стосовно доводів позивача про відсутність права у відповідача проводити інвентаризацію, суд вказує наступне.
Позивач оцінив встановлення перевіряючими особами залишків товарних запасів як проведення інвентаризації.
Суд звертає увагу на те, що контролюючий орган не скористався наданим йому підпунктом 20.1.9 підпункту 20.1 статті 20 ПК України правом вимоги під час проведення перевірки від платника податків проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей.
Зняття залишків товарних запасів на загальну суму 81432,60 грн здійснене контролюючим органом для визначення фінансової санкції, а не з метою проведення інвентаризації.
З огляду на те, що позивачем не було подано документів, які підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходились у місці продажу (господарському об'єкті) на загальну суму 81432,60 грн, відповідачем правомірно застосовано штрафну санкцію за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку.
Як зазначено вище, спірні штрафні санкції застосовані, зокрема, за порушення позивачем вимог п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (не проведення розрахункових операцій через РРО з фіскальним режимом роботи) застосовані фінансові санкції у розмірі 107 167,74 грн: 140,90 грн (140,90 грн х 100%) - за проведення розрахункових операцій з застосуванням РРО без створення та без видачі відповідного розрахункового документа встановленої форми та змісту (за порушення вчинене вперше); 20 494,24 грн (13 662,83 грн х 150%) - за проведення розрахункових операцій з застосуванням РРО без створення та без видачі відповідного розрахункового документа встановленої форми та змісту (за кожне наступне вчинене порушення).
Пунктами 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги.
Відповідно до абзацу другого пункту 7 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі), повинні подавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані.
Згідно з абзацом 4 пункту 7 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які використовують програмні реєстратори розрахункових операцій, повинні передавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв'язку інформацію у формі електронних копій розрахункових документів, електронних фіскальних звітів, електронних фіскальних звітних чеків та іншу інформацію, необхідну для обліку роботи програмних реєстраторів розрахункових операцій фіскальним сервером контролюючого органу, яка створюється засобами таких програмних реєстраторів розрахункових операцій.
Пунктом 10 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані: створювати контрольні стрічки у паперовій та/або електронній формі і забезпечувати їх зберігання: на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) - протягом трьох років; на програмних реєстраторах розрахункових операцій у разі здійснення розрахункових операцій у режимі офлайн відповідно до цього Закону - до моменту передачі електронних розрахункових документів, електронних фіскальних звітів, електронних фіскальних звітних чеків до фіскального сервера контролюючого органу.
Суд враховує, що аналізуючи положення статей 2, 3, пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затвердженого наказом Міністерства фінансів України №13 від 21 січня 2016 року, підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14, пункту 226.7 статті 226 ПК України у постанові від 16 травня 2024 року у справі № 520/4564/23 Верховний Суд зазначив:
«…маркування продукції маркою акцизного податку підтверджує сплату акцизу та легальність ввезення та реалізації на території України відповідних виробів.
В той же час, Верховний Суд у постанові від 30.01.2025 у справі № 280/6829/23 акцентує увагу на тому, що алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць мають тривалий або необмежений термін придатності, тому можуть перебувати в обігу протягом великого проміжку часу, зберігатися на складах оптових чи роздрібних торговців та стояти на полицях магазинів. Таким чином, на дату початку дії змін до Положення №13 у частині обов'язкового відображення у фіскальному чеку цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку для алкогольних напоїв (1 жовтня 2021 року) в обігу перебували алкогольні напої, марковані акцизними марками, введеними в обіг з 01 липня 2015 року (без штрихових кодів), та акцизними марками нового зразка, введеними в обіг 1 травня 2020 року (з нанесеним штриховим кодом).
Обов'язковим реквізитом фіскального касового чека є саме цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку, тобто такий реквізит у фіскальному касовому чеку може бути відображений лише при продажу алкогольних напоїв, маркованих акцизними марками нового зразка, які мають штрих-код.
Вказаний факт обов'язково необхідно враховувати при притягнені особи до відповідальності за невидачу відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції».
Як встановлено з матеріалів справи, за висновками акту перевірки, суть порушення, за яке на підставі пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР) застосовано штрафні (фінансові) санкції, полягає у тому, що контролюючим органом встановлено випадки створення в РРО розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв на загальну суму - 13803,73 грн, які повинні маркуватися марками акцизного податку (далі - МАП), без відповідних реквізитів МАП. У відповідній графі почекових даних РРО відсутня відповідна інформація про серію та номер МАП. Зведена інформація щодо сум по чекам від реалізації підакцизних товарів, які повинні маркуватися марками акцизного податку при продажу алкогольних напоїв без належного цифрового значення штрихового коду МАП: січень 2025 року - 5740,50 грн, лютий 2025 року - 1958,90 грн, березень 2025 року - 2502,40 грн, квітень 2025 року - 1084,85 грн, червень - 2025 року - 2517,08 грн. Всього - 13803,73 грн.
Разом з тим, як встановлено судом та не спростовується під час розгляду справи, висновки акта перевірки про відсутність обов'язкових реквізитів фіскальних касових чеків відповідач обґрунтовував інформацією, яка зберігається в СОД РРО.
Згідно з визначенням, наведеним у пп. 14.1.278 п. 14.1 ст. 14 ПК України, система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій та програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.
Наказом Міністерства фінансів України від 05 серпня 2020 року № 477 затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій.
Згідно пунктів 1, 2, 3, 4, 7 розділу ІІ даного Порядку, СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.
СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.
СОД РРО складається із сервера додатків та бази даних.
СОД РРО забезпечує: 1) функціонування у цілодобовому режимі; 2) інтеграцію та обмін даними з фіскальним сервером контролюючого органу та іншими інформаційними системами ДПС; 3) обробку даних, отриманих від Системи збору і зберігання даних РРО, побудованої за технологією Національного банку, та від фіскального сервера контролюючого органу; 4) збереження даних про реєстрацію, перереєстрацію, скасування реєстрації РРО/ПРРО; 5) збереження документів: створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи; створених ПРРО, що зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу, або створених в режимі офлайн з присвоєними ПРРО фіскальними номерами з діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, та переданих до фіскального сервера контролюючого органу після завершення режиму офлайн у порядку, встановленому статтею 7 Закону; 6) можливість надання через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II Податкового кодексу України, даних про розрахунковий документ на запит покупця (споживача).
Доступ будь-яких компонентів до бази даних СОД РРО здійснюється виключно через сервер додатків.
Таким чином, інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека.
Доводи позивача щодо неможливості проведення перевірки на підставі даних СОД РРО є необґрунтованими з наступного.
Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правові висновки у цьому контексті Верховний Суд сформував у постанові від 09 вересня 2024 року у справі № 280/6832/23.
У цій постанові на підставі аналізу положень пункту 61.1 статті 61, статей 62, 71, 72, 74, 83 ПК України, Закону про РРО, Порядку функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 5 серпня 2020 року № 477, Верховний Суд виснував, що «… інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека. Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.
При цьому, використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки».
З урахуванням цих висновків Верховного Суду та наведених позивачем обґрунтовувань відсутні підстави вважати, що відповідач під час проведення фактичної перевірки позивача, не мав правових підстав використовувати податкову інформацію, яка міститься в СОД РРО, зокрема щодо перевірки наявності (відсутності) цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій проведених позивачем у відповідний перевiряємий період.
Суд наголошує, що усі сумніви, які можливо були у позивача щодо достовірності відповідних документів - фіскальних чеків із зазначенням в них обов'язкових реквізитів, а саме зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку, повинні були спростовані саме позивачем, якщо він ставив під сумнів та заперечував проти цього шляхом, зокрема, надання роздрукованих своїх чеків.
Водночас, позивач під час судового розгляду справи не надав жодного належного та допустимого доказу, яким могли бути спростовані висновки податкового органу, що використана контролюючим органом податкова інформація яка міститься в СОД РРО, зокрема щодо відсутності обов'язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб'єктом господарювання - платником акцизного податку, а саме цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, є відміною від наявних у позивача електронних розрахункових документах.
Підсумовуючи слід зазначити, в чеках на алкоголь, за загальним правилом, має вказуватись цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої.
Враховуючи викладене, позивачем не доведено та судом не встановлено підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині фінансових санкції за порушення позивачем вимог п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (не проведення розрахункових операцій через РРО з фіскальним режимом роботи) застосовані фінансові санкції у розмірі 107 167,74 грн: 140,90 грн (140,90 грн х 100%) - за проведення розрахункових операцій з застосуванням РРО без створення та без видачі відповідного розрахункового документа встановленої форми та змісту (за порушення вчинене вперше); 20 494,24 грн (13 662,83 грн х 150%) - за проведення розрахункових операцій з застосуванням РРО без створення та без видачі відповідного розрахункового документа встановленої форми та змісту (за кожне наступне вчинене порушення).
Стосовно порушення позивачем вимог п.11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування товарів) застосовані фінансові санкції 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 5100,00 грн, суд зазначає наступне.
У акті перевірки відповідачем зазначено: «…перевіркою встановлено випадки використання режиму попереднього програмування найменувань та цін товарів, обліку їх кількості з порушенням встановлення законодавством - відсутність відповідного коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД у фіскальних касових чеках при продажу товарів підакцизної групи. Даний факт підтверджено витягами (скріншотами) з бази даних ДПС України (ІС «СОД РРО/Чеки РРО), а саме: 1) Касовий чек № 3636123396 від 01.01.2025 (об. 14 год. 48 хв.) на продаж 1 пляшки коньяку «Укр орд АДЖАРО» 0,250 л за ціною * 140,90 грн; 2) Касовий чек № 3646140207 від 03.01.2025 (об. 18 год. 08 хв.) на продаж 1 пляшки коньяку «Укр орд АДЖАРО» 0,250 л за ціною 140,90 грн».
Згідно із п. 11 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.
Відповідно до п.п. 7 ст. 17 Закону №265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції, за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
Матеріалами справи не спростовується видання позивачем касового чеку №3636123396 від 01.01.2025 (об. 14 год. 48 хв.) на продаж 1 пляшки коньяку «Укр орд АДЖАРО» 0,250 л за ціною * 140,90 грн та касового чеку № 3646140207 від 03.01.2025 (об. 18 год. 08 хв.) на продаж 1 пляшки коньяку «Укр орд АДЖАРО» 0,250 л за ціною 140,90 грн, та відповідно підтверджується встановлене відповідачем під час перевірки, зафіксоване в акті, порушення, а саме використання режиму попереднього програмування найменувань та цін товарів, обліку їх кількості з порушенням встановлення законодавством - відсутність відповідного коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД у фіскальних касових чеках при продажу товарів підакцизної групи.
Отже, в частині застосованих фінансових санкції 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 5100,00 грн за порушення позивачем вимог п.11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування товарів) оскаржуване податкове повідомлення рішення є обґрунтованим.
Щодо доводів позивача про протиправність податкового повідомлення-рішенням від 02.10.2025 № 00172210708, оскільки нарахування сукупності штрафів у одному податковому повідомленні-рішенні за декілька порушень не базується на положеннях ПК України, суд вказує таке.
Відповідно до пункту 58.2 ПК України форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Важливо, що пункт 58.2 статті 58 ПК України передбачає, що податкове повідомлення-рішення надсилається за штрафними санкціями, що не виключає можливість об'єднання (консолідації) декілька випадків одного виду правопорушення в межах одного податкового повідомлення-рішення.
Окрім цього, пункт 113.8 статті 113 ПК України забороняє подвійне притягнення за одне й те саме правопорушення - тобто за одне й те саме податкове правопорушення (у цих правовідносинах - за порушення строків реєстрації однієї й тієї самої податкової накладної) може бути накладений лише один вид штрафу.
Це правило запобігає дублюванню санкцій за той самий проступок, але не стосується форми податкового повідомлення-рішення при множинності проступків.
Отже, норми ПК України не містять прямої заборони на об'єднання кількох однотипних порушень за однією статтею цього Кодексу, але з різними відсотковими штрафами в одному податковому повідомленні-рішенні. У результаті сукупний штраф у одному рішенні фактично представляє суму окремих штрафів за кожне порушення.
Суд акцентує увагу, що це не порушує прав платника податків, оскільки до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок, з якого чітко видно склад кожного правопорушення, а також відповідний штраф.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постанові від 03 квітня 2025 року у справі № 320/27109/23.
Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення №00171740901, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 24 000,00 грн, 200 відсотків вартості таких товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за реалізацію алкогольного напою без марок акцизного податку встановленого зразка, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» 18.06.2024 № 3817-IX (далі - Закон № 3817-IX, у редакцій чинній на час виникнення спірних правовідносин) маркування алкогольних напоїв (крім товарів (продукції), зазначених у статті 63 цього Закону), які реалізуються в Україні, здійснюється відповідно до Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, та має містити таку інформацію:
1) загальна назва алкогольного напою або офіційна назва спиртного напою, власна назва товару (продукції);
2) найменування та місцезнаходження оператора ринку харчових продуктів, відповідального за надання інформації про алкогольний напій, а для алкогольних напоїв, ввезених на митну територію України, - найменування та місцезнаходження імпортера.
У разі зміни найменування оператора ринку харчових продуктів (виробника) (у тому числі у зв'язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв'язку з перетворенням державного підприємства/акціонерного товариства в інше господарське товариство, або приватизацією державного чи комунального майна) або у зв'язку із зміною прізвища, власного імені, по батькові (за наявності) фізичної особи - підприємця оператор ринку харчових продуктів (виробник), відповідальний за надання інформації про алкогольний напій, має право зазначати на етикетці своє попереднє найменування протягом 18 місяців з дня зміни його найменування, у тому числі у зв'язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв'язку з перетворенням державного підприємства/акціонерного товариства в інше господарське товариство, або приватизацією державного чи комунального майна.
У разі зміни назви області, району, населеного пункту, вулиці, інших об'єктів топоніміки населених пунктів відповідно до законодавства України виробник алкогольного напою має право зазначати на етикетці своє попереднє місцезнаходження протягом 18 місяців з дня такої зміни;
3) торговельна марка (за рішенням оператора ринку харчових продуктів (виробника);
4) країна походження або місце походження - у випадках, передбачених Законом України "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів";
5) вміст спирту (% об. спирту етилового);
6) місткість посуду;
7) вміст цукру (для алкогольних напоїв, вироблених в Україні для внутрішнього споживання, вимога щодо зазначення вмісту цукру в яких передбачена спеціальною нормативною та технологічною документацією виробника);
8) наявність ароматизаторів, барвників (у разі їх використання);
9) рік врожаю винограду, з якого вироблено марочне вино (крім алкогольних напоїв, ввезених на митну територію України).
Штриховий код повинен бути нанесений на етикетку або контретикетку, або пляшку (інший посуд).
Штриховий код товару (продукції), графічний елемент електронної марки акцизного податку наносяться на етикетку або контретикетку, або корок, або пляшку (інший посуд) алкогольного напою. Економічний оператор має право самостійно визначити місце нанесення графічного елемента електронної марки акцизного податку, враховуючи особливості обладнання та виробничі можливості.
На етикетці або контретикетці, або корку, або пляшці (іншому посуді) товару (продукції) повинні бути зазначені дата виробництва товару (продукції) та податковий номер платника податку (для алкогольних напоїв, вироблених в Україні для внутрішнього споживання).
Податковий номер платника податку зазначається у форматі:
1) для юридичних осіб - код згідно з ЄДРПОУ;
2) для фізичних осіб - підприємців - реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та/або номер паспорта (для фізичних осіб, які мають право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта);
3) для осіб, уповноважених на ведення обліку діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи, та осіб, які є відповідальними за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів, - найменування та код уповноваженої особи згідно з ЄДРПОУ і податковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік договору згідно з пунктом 63.6 статті 63 та пунктом 64.6 статті 64 Податкового кодексу України;
4) для іноземних суб'єктів господарської діяльності - податковий номер постійного представництва.
На ящику, коробі, груповій транспортній упаковці алкогольних напоїв зазначається унікальний груповий ідентифікатор електронної марки акцизного податку (за умови, що продукція підлягає маркуванню графічними елементами електронних марок акцизного податку).
На пляшках з колекційними винами та коньяками України наклеюються додаткові ярлики із зазначенням "Колекційне (колекційний), додатково витримане (витриманий) в колекції __ років".
На етикетці пляшок з витриманими та марочними винами надається інформація про період витримки "Витримано __ років".
На етикетці пляшок з марочними коньяками України і коньяками України спеціальних назв надається інформація про період витримки "Витримано __ років".
При маркуванні спиртних напоїв використовуються офіційні назви спиртних напоїв згідно з вимогами, встановленими цією статтею та Законом України "Про географічні зазначення спиртних напоїв", які розбірливо відображаються на етикетці і не повинні замінюватися або змінюватися.
Маркування спиртних напоїв із зареєстрованими географічними зазначеннями здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про географічні зазначення спиртних напоїв".
При маркуванні алкогольних напоїв дозволяється використання у складеному терміні офіційної назви спиртного напою, якщо:
1) використаний для виробництва алкогольного напою спирт походить виключно із спиртного напою, про який ідеться у складеному терміні, крім спирту, що входить до складу ароматизаторів, барвників або інших інгредієнтів, використання яких дозволено законодавством України у виробництві харчових продуктів;
2) спиртний напій не був розбавлений водою настільки, що його міцність стала меншою за мінімальну, встановлену Законом України "Про географічні зазначення спиртних напоїв" для відповідної категорії спиртних напоїв.
Терміни "алкоголь", "спирт", "напій", "спиртний напій" і "вода" не повинні міститися у складеному терміні, що описує алкогольний напій.
Складений термін, що описує алкогольний напій, наводиться літерами одного шрифту, розміру та кольору, що не відрізняється за розміром від розміру шрифту, яким наводиться назва алкогольного напою, і не переривається будь-яким текстовим або графічним елементом, що не є його частиною.
Складені терміни з використанням офіційних назв спиртних напоїв, що описують спиртний напій, повинні супроводжуватися офіційною назвою спиртного напою, яка відображається в одному полі видимості із складеним терміном, крім випадків заміни офіційної назви спиртного напою складеним терміном відповідно до частини восьмої та пункту 1 частини дев'ятої статті 61 цього Закону.
Забороняється зберігання спиртних напоїв для продажу або введення в обіг у ємностях із закупорювальними пристроями, вкритими оболонкою або фольгою на основі свинцю.
Алкогольні напої, що виробляються в Україні, та алкогольні напої, що ввозяться на митну територію України, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законом.
Алкогольні напої, що виробляються в Україні, та алкогольні напої, що ввозяться на митну територію України, позначаються графічними елементами електронних марок акцизного податку в порядку, визначеному законом.
У разі зміни зразка марки акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв до їх повного використання, а маркована такими марками алкогольна продукція перебуває в обігу до її повної реалізації в межах строку придатності для споживання.
Алкогольні напої, вироблені в Україні або ввезені на митну територію України до набрання чинності змінами щодо маркування, внесеними законом, перебувають в обігу до їх повної реалізації в межах строку придатності для споживання.
Виробник може наносити на тару, етикетки чи контретикетки додаткову інформацію про характеристики алкогольного напою.
Згідно з підпунктом 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Пунктом 226.7 статі 226 ПК України передбачено, що кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.
Відповідно до пункту 226.9 статті 226 ПК України вважаються такими, що немарковані:
алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, з підробленими марками акцизного податку;
алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;
вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари;
алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.
сигарети, цигарки та сигарили, що вироблені після 1 січня 2021 року, в яких кількість одиниць у пачці (упаковці) не відповідає кількості одиниць, зазначеній на марках акцизного податку;
рідини, що використовуються в електронних сигаретах, вироблених до 1 січня 2021 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251 затверджено Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах (далі - Положення № 1251), пунктом 5 якого передбачено, що марка для алкогольних напоїв повинна містити двомірний штрих-код швидкого реагування (далі QR-код) та лінійний штрих-код (далі штрих-код).
На кожну марку наносяться такі реквізити: слова «Україна», «МАРКА АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ»; позначення виду марки, що складається із слів та літер «алкоголь вітчизняний (лікеро-горілчана продукція)» - «АВ ЛГП». «алкоголь вітчизняний (виноробна продукція)» - «АВ ВП», «алкоголь імпортний (лікеро-горілчана продукція)» - «АІ ЛГП», «алкоголь імпортний (виноробна продукція)» - «АІ ВП», індекс регіону України (згідно з додатком), що відповідає місцезнаходженню виробника продукції, позначений двома цифрами (для маркування вітчизняної продукції), серія із чотирьох літер і шестизначний номер, два двозначних числа (місяць і рік, у якому вироблено марки для алкогольних напоїв);реквізити покупця марки (зазначаються на марках для алкогольних напоїв): для юридичних осіб - код згідно з ЄДРПОУ, для фізичних осіб - підприємців - код, який відображає реєстраційний номер облікової картки платника податків; QR-код та штрих-код (зазначаються на марках для алкогольних напоїв).
Штрих-код містить інформацію про серію га номер марки. QR-код містить інформацію про серію та номер марки, реквізити покупця марки: для юридичних осіб - код згідно з ЄДРПОУ, для фізичних осіб - підприємців - код, який відображає реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органові і мають відмітку в паспорті), та посилання на веб-ресурс для перевірки марки. QR-код також може містити інформацію про геш-послідовність.
Інформаційні набори даних для генерації QR-кодів та штрих-кодів, що наносяться на марку для алкогольних напоїв, генеруються ДІІС та передаються підприємству-виробнику з використанням засобів захисту інформації у зведеній заявці-розрахунку.
Суд погоджується із відповідачем, що перелічені вище норми унеможливлюють факт законного повторного використання марки акцизного податку.
Згідно з пунктом 20 Положення №1251 вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої, тютюнові вироби, тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням і рідини, що використовуються в електронних сигаретах, у випадках, визначених пунктом 226.9 статті 226 ПК України, а також алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження: пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення; наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4 х 10 міліметрів; горизонтальний - 4 х 20 міліметрів; діагональний - 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція); пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів; відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів.
Пунктом 11 частини 2 статті 73 Закону № 3817-IX встановлена відповідальність до суб'єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах: виробництво та/або зберігання, та/або транспортування, та/або реалізація фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без паперових марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими паперовими марками акцизного податку (крім випадків, передбачених законодавством, та випадків, якщо маркування марками акцизного податку таких алкогольних напоїв не передбачено зовнішньоекономічним договором (контрактом) - 200 відсотків вартості таких товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Як слідує з аналізу наведених норм чинного законодавства, законом заборонено виробництво, зберігання, транспортування та реалізацію алкогольних напоїв, що підлягають маркуванню, без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.
Суд зазначає, що позивач, як суб'єкт господарювання, що здійснює реалізацію алкогольних напоїв, несе персональну відповідальність за свою діяльність та її наслідки.
Згідно з пунктами 1.7 розділу І, 2.2 розділу ІІ Порядку №1057 суб'єкти господарювання, які використовують ПРРО, повинні передавати до органів ДПС по дротових або бездротових каналах зв'язку інформацію у формі електронних копій розрахункових документів, електронних фіскальних звітів, електронних фіскальних звітних чеків та іншу інформацію, необхідну для обліку роботи ПРРО фіскальним сервером контролюючого органу, яка створюється засобами таких ПРРО. Система зберігання і збору даних РРО забезпечує збір та внесення даних РРО у бази даних система обліку даних РРО у такому вигляді, в якому дані сформовані в РРО, перевірку цілісності і незмінності даних та ідентифікацію РРО засобами національної системи масових електронних платежів.
Як вказано в акті перевірки, згідно з електронними копіями розрахункових документів, що надходять по дротових та/або бездротових каналах зв'язку до органів ДПС, та копій фіскальних чеків всього встановлено реалізацію немаркованих алкогольних напоїв на суму 554,00 грн, оскільки у фіскальних чеках зазначено інформацію одних й тих же номерів та серій марок акцизного податку декілька разів.
Суд наголошує, що відповідно до приписів пункту 226.7 статі 226 ПК України кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер.
Оскільки марки акцизного податку дублюються, то це свідчить про порушення приписів пункту 226.7 статі 226 ПК України, пункту 5 Положення №1251, а отже алкогольні напої не можуть вважатися маркованими в порядку, визначеному законодавством.
При цьому, суд зауважує, що позивач не заперечує зафіксовані у фіскальних чеках факти продажу різних алкогольних напоїв з одними і тими ж марками акцизного податку, що не може свідчити про маркування алкогольних напоїв з дотриманням приписів чинного законодавства.
Відповідно підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів.
Отже, зміст фіскальних чеків було перевірено під час проведення фактичної перевірки позивача, що входить до повноважень відповідача як контролюючого органу відповідно до вимог статті 80 ПК України, та саме зазначена у фіскальних чеках інформація щодо марок акцизного податку алкогольних напоїв свідчить про реалізацію таких алкогольних напоїв позивачем з відхиленням від вимог Положення №1251 (тобто, алкогольні напої слід вважати немаркованими), за що передбачена відповідальність на підставі пункту 11 частини 2 статті 73 Закону № 3817-IX.
Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення №00171740901, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 24 000,00 грн, 200 відсотків вартості таких товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за реалізацію алкогольного напою без марок акцизного податку встановленого зразка є правомірним.
Щодо посилань позивача на постанову Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 27.10.2025 у справі № 335/9432/25, у якій розглянуто ті самі обставини щодо продажу алкогольних напоїв без реквізитів акцизних марок та встановлено відсутність події і складу адміністративного правопорушення, суд зазначає, що предметом спору в даній справі є правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, винесених за результатами фактичної перевірки з питань здійснення контролю за дотриманням суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, а не як вважає позивач, у зв'язку із встановлення факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 111.1 статті 111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова, адміністративна, кримінальна.
Згідно із пунктом 111.2. статті 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Нормами пункту 111.3. статті 111 ПК України визначено, що притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення не звільняє фізичну особу чи посадових (службових) осіб юридичної особи у передбачених законом випадках від юридичної відповідальності інших видів.
Отже, за порушення вимог законодавства, виявлені в ході перевірки, передбачена як фінансова відповідальність суб'єкта господарювання, встановлена нормами спеціальних законів так і адміністративна відповідальність фізичних осіб, які безпосередньо вчинили правопорушення, передбачене Кодексом України про адміністративні правопорушення. У свою чергу, відсутність події та складу адміністративного правопорушення, яке передбачено КУпАП, не є тотожним та не встановлює беззаперечного факту відсутності порушень ПК України та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», які за своєю правовою природою є різними видами відповідальності, порядок та підстави притягнення реалізуються за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.
Адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Суд самостійно надає оцінку доказам у адміністративній справі, з'ясовує всі обставини у справі та за наслідками розгляду справи доходить висновку щодо наявності чи відсутності в діях позивача порушень податкового законодавства.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що встановлені постановою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 27.10.2025 у справі № 335/9432/25 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення обставини, не мають преюдиційного значення при розгляді цієї справи.
Решта доводів учасників справи висновки суду по суті спору не змінюють.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно та своєчасно, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що не підлягають скасуванню.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що саме лише невизнання платником податків фактів, встановлених під час фактичної перевірки та відображених в акті перевірки, не може бути достатньою підставою для не врахування таких фактів судом, якщо вони не спростовані належними та допустимими доказами.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити у повному обсязі.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023» (вул.Молочна, буд.71, м.Запоріжжя, 69060; код ЄДРПОУ 45052623),
Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області (просп. Соборний, 166, м.Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ ВП 44118663)
Повне судове рішення складено 18.05.2026.
Суддя Б.В. Богатинський