18 травня 2026 року Справа № 280/1087/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 27 листопада 2025 року № 00193490708, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в загальному розмірі 149 303,00 гривень, прийняте на підставі акту фактичної перевірки від 27.10.2025 р. № 14925/08/01/07/08/ НОМЕР_1 з урахуванням заперечень № 57982/6 від 10.11.2025 та висновку комісії з питань розгляду заперечень № 177/08/01/07/08/2134216955 від 20.11.2025, як таке, що не відповідає чинному законодавству України, а також порушує права та охоронювані законом інтереси ФОП ОСОБА_1 .
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1493,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним через невідповідність його нормам діючого законодавства України, з наступних підстав. Фактична перевірки проведена за відсутності підстав, передбачених пп. 80.2.2 та пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, тобто незаконно, тому то висновки акта не можуть бути покладені в основу жодного правомірного рішення контролюючого органу, в тому числі спірного податкового повідомлення-рішення. В акті перевірки відсутнє належне обґрунтування порушення позивачем п. 1,2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки акт перевірки не містить доказів того, що платник податків не проводив розрахункові операції на повну суму покупки через реєстратори розрахункових операцій (РРО) та не надавав покупцю розрахунковий документ. Головне управління ДПС у Запорізькій області наводить лише зведену інформацію щодо розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв без маркування за липень, серпень, вересень, жовтень (по 24.10.2025) 2025 р., що не дає змогу достовірно ідентифікувати проведені розрахункові операції без цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку в розрахункових документах. Висновки податкового органу ґрунтуються виключно на інформації з бази даних ДПС України (СОД РРО), однак, у спірному випадку саме розрахунковий документ є доказом, що підтверджує факт продажу підакцизного товару, а не інформація з інформаційної бази даних податкового органу. Додатково позивач зазначив, що при подальшому продажу алкогольного напою на розлив або використанні його у приготуванні коктейлів з пляшки/тари, за умови, що марка акцизного податку вже була відсканована при її відкриті (відкорковуванні, відкупорюванні), в подальшому не потрібно відображати реквізити такої марки у розрахункових документах до закінчення алкогольного напою у відкритій пляшці/тарі. Застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5 100,00 грн на підставі п. 7 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» також є незаконним та необґрунтованим, оскільки фіскальний чек № 6023 від 03.08.2025 на який посилається ГУ ДПС у Запорізькій області, виданий на продаж товару - Немиров, ціною 500,00 грн, кількістю 0,15 на суму 75,00 грн, тобто в акті перевірки зазначені неточні данні, що в даному фіскальному чеку не відсутній обсяг реалізуємого товару Немиров за ціною 92 грн. Позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 13 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
02 березня 2026 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву. Головне управління ДПС у Запорізькій області позов не визнає в повному обсязі, заперечує проти позовних вимог та вважає, що підстави для їх задоволення відсутні. Наказ про проведення фактичної перевірки №1807-п від 16.10.2025 містить всі реквізити та ідентифікатори відповідно до чинного податкового законодавства, обсяг зазначеної у наказі інформації відповідає вимогам абз.3 п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України. Наявність доповідної (службової) записки з викладенням інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи ДПС України, може розглядатись як передбачена п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України підстава для прийняття наказу та, відповідно, проведення фактичної перевірки. Відповідно до бази даних ДПС України (СОД РРО) встановлено випадки створення в РРО розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв за перевiряємий період з 01.07.2025 по 10.10.2025 на загальну суму - 96 439, 50 грн (липень 2025 - 19 113, 50 грн, серпень 2025 - 27 318, 00 грн, вересень 2025 - 21 775, 00 грн, жовтень 2025 (з 01.10.2025 по 24.10.2025) - 28 233, 00 грн), які повинні маркуватися марками акцизного податку (МАП), без реквізитів МАП. Перевіркою встановлено проведення розрахункової операції через РРО з порушенням використання режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості. Податковим органом вчинено всі належні дії в межах чинного законодавства при проведенні фактичної перевірки. Відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
08 квітня 2026 року до суду надійшли письмові пояснення позивача.
З 22.04.2026 по 10.05.2026 суддя Богатинський Б.В. перебував у відрядженні та з 11.05.2026 по 17.05.2026 у щорічній основній відпустці.
На підставі матеріалів справи, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до пп. 80.2.2, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, пп.69.2-2, п.69.27, пп.69.35-1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, ст.72 Закону України від 18.06.2024 року №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», у зв'язку з отриманням в установленому законодавством порядку інформації від державних органів про можливі порушення законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, стосовно суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері ресторанного бізнесу, на підставі листа ДПС України від 10.09.2025 №21880/7/99-00-07-03-04-07, доповідної записки начальника управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Запорізькій області від 15.10.2025 №3957/08-01-07-08-06, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області видано Наказ №1807-п від 16.10.2025 про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.2025 року по день закінчення фактичної перевірки.
На підставі направлень від 16.10.2025 №2666, 2665, 2667 працівниками Головного управління ДПС у Запорізькій області з 21.10.2025 проведено фактичну перевірку кафе, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами перевірки складено акт №14925/08/01/07/08/2134216955 від 27.10.2025 та зроблено висновок про порушення позивачем вимоги п.1, 2, 11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст.24 Кодексу законів про працю України.
Контролюючим органом під час перевірки в акті перевірки, зокрема, зазначено:
- відповідно до бази даних ДПС України (СОД РРО) встановлено випадки створення в РРО розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв на загальну суму - 96439, 50 грн, які повинні маркуватися марками акцизного податку, без реквізитів МАП: липень 2025 - 19 113, 50 грн, серпень 2025 - 27 318, 00 грн, вересень 2025 - 21 775, 00 грн, жовтень 2025 (з 01.10.2025 по 24.10.2025) - 28 233, 00 грн;
- перевіркою встановлено випадки використання режиму попереднього програмування найменувань та цін товарів, обліку їх кількості з порушенням встановлення законодавством - відсутність відповідного коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД у фіскальних касових чеках при продажу товарів підакцизної групи. Даний факт підтверджено витягами (скрін-шотами) з бази даних ДПС України (ІС «СОД РРО/Чеки РРО), а саме касовий чек №6023 від 03.08.2025 об 20:47:39 на продаж Немиров за ціною 92 грн. В даному фіскальному чеку не відсутній обсяг реалізуємого товару.
На підставі акта фактичної перевірки №14925/08/01/07/08/2134216955 від 27.10.2025, винесене податкове повідомлення-рішення від 27 листопада 2025 року № 00193490708, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в загальному розмірі 149 303,00 гривень.
Відповідно до розрахунку фінансових санкцій до податкового повідомлення-рішення від 27 листопада 2025 року № 00193490708:
- за порушення позивачем вимог п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (не проведення розрахункових операцій через РРО з фіскальним режимом роботи) застосовані фінансові санкції за перше порушення 100% вартості проданих з порушеннями товарів - 912,50 грн, за порушення вчинене повторно 150% вартості проданих з порушеннями товарів - 143290,50 грн;
- за порушення позивачем вимог п.11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування товарів) застосовані фінансові санкції 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 5100,00 грн.
Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Згідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції чинній під час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).
Підпунктом 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України визначено: фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Згідно з п.80.5 ст.80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Відповідно до п.80.7 ст.80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Згідно з п.п.80.9-80.10 ст.80 ПК України строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Згідно з п.81.2 ст.81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.
У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, та/або у разі відмови отримати примірник цього акта чи надати письмові пояснення до нього, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує такий факт, та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня.
Відповідно до п.81.3 ст.81 ПК України під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.
Так, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зокрема, посилається на те, що приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки податковий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього підприємця.
З цього питання суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 (справа №826/17123/18) відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 (справа №804/1113/16), від 24.05.2019 (справа №826/16221/15), від 03.10.2019 (справа №820/850/16), від 16.10.2019 (справа №820/11291/15), від 22.11.2019 (справа №815/4392/15) тощо.
При цьому, у постанові від 21.02.2020 (справа №826/17123/18) Верховний Суд сформував новий правовий висновок, наступного змісту: оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, такими підставами позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Відтак, аналіз обов'язкового до врахування висновку Верховного Суду дає підстави вважати, що позивач вправі посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення податкової перевірки, однак таке право платник податків може реалізувати при оскарженні в подальшому наслідків проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень, а не при оскарженні наказу про проведення перевірки.
Оцінка таких підстав позову є першочерговою при розгляді справ про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки податкових повідомлень-рішень.
З урахуванням наведеного, суд у першу чергу здійснює оцінку правомірності призначення та проведення відповідачем перевірки за результатом якої прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його «істотності» чи «не істотності». Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування наказу про призначення перевірки та/або рішень, прийнятих за її наслідками. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними за практикою Верховного Суду таких наслідків не спричиняють. З огляду на викладене, Судова палата акцентує увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
Тобто, лише дотримання посадовими особами контролюючого органу законодавчо установлених обмежень щодо призначення податкової перевірки є обов'язковою передумовою реалізації податковим органом права на проведення перевірки.
Також, суд звертає увагу на висновки, зроблені Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2025 року по справа № 120/11036/23: «74. У матеріалах справи міститься доповідна записка Управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Вінницькій області від 20 березня 2024 року № 1248/02-32-07-05 на ім'я заступника начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області, згідно якої встановлено, що в ході проведення аналізу господарської діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність з реалізації алкогольних напоїв, тютюнових виробів через РРО/ПРРО вбачаються порушення пунктів 1,2, 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР, у тому числі, ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР І, магазин, АДРЕСА !. Запропоновано надати дозвіл на проведення фактичних перевірок, в тому числі ФОП ОСОБА1 з питань дотримання вимог порядку проведення розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Отже, колегія суддів вважає, що вказаний лист (доповідна записка) в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України є інформацією, яка дає підстави для призначення та проведення фактичних перевірок. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 420/9909/23 (постанова від 26 березня 2024 року)».
З матеріалів справи встановлено, що підставою для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки від 16 жовтня 2025 року №1807-п слугувала доповідна записка начальника управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Запорізькій області Рулевської Олени від 15.10.2025 № 3957/08-01-07-08-06.
У доповідній записці від 15.10.2025 № 3957/08-01-07-08-06 вказується, що листом Державної податкової служби України від 10.09.2025 №21880/7/99-00-07-03-04-07 (вх. ГУ ДПС у Запорізькій області від 10.09.2025 №3550/8), надіслано інформацію щодо можливого порушення податкового законодавства, контроль за якими покладено на контролюючі органи, а саме: встановлені ризики у діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері ресторанного господарства.
Цією доповідною запискою запропоновано дозволити проведення фактичних перевірок платників податків та об'єктів, зазначених у додатку до доповідної записки.
Cуд розцінює доповідну записку відділу фактичних перевірок як фактичну підставу для проведення перевірки, оскільки така доповідна записка базується на отриманій інформації, що визначена підпунктами 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Отже, у контексті висновків, які викладені у постанові Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, суд приходить до висновку, що наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства, як наслідок, такий наказ не можна вважати підставою для визнання прийнятого оскаржуваного рішення неправомірним.
Щодо суті виявлених порушень, які стали підставою для застосування спірних штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
Як зазначено вище, спірні штрафні санкції застосовані, зокрема, за порушення позивачем вимог п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (не проведення розрахункових операцій через РРО з фіскальним режимом роботи) застосовані фінансові санкції за перше порушення 100% вартості проданих з порушеннями товарів - 912,50 грн, за порушення вчинене повторно 150% вартості проданих з порушеннями товарів - 143290,50 грн.
Пунктами 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР) встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги.
Відповідно до абзацу другого пункту 7 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі), повинні подавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані.
Згідно з абзацом 4 пункту 7 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які використовують програмні реєстратори розрахункових операцій, повинні передавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв'язку інформацію у формі електронних копій розрахункових документів, електронних фіскальних звітів, електронних фіскальних звітних чеків та іншу інформацію, необхідну для обліку роботи програмних реєстраторів розрахункових операцій фіскальним сервером контролюючого органу, яка створюється засобами таких програмних реєстраторів розрахункових операцій.
Пунктом 10 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані: створювати контрольні стрічки у паперовій та/або електронній формі і забезпечувати їх зберігання: на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) - протягом трьох років; на програмних реєстраторах розрахункових операцій у разі здійснення розрахункових операцій у режимі офлайн відповідно до цього Закону - до моменту передачі електронних розрахункових документів, електронних фіскальних звітів, електронних фіскальних звітних чеків до фіскального сервера контролюючого органу.
Суд враховує, що аналізуючи положення статей 2, 3, пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затвердженого наказом Міністерства фінансів України №13 від 21 січня 2016 року, підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14, пункту 226.7 статті 226 ПК України у постанові від 16 травня 2024 року у справі № 520/4564/23 Верховний Суд зазначив:
«…маркування продукції маркою акцизного податку підтверджує сплату акцизу та легальність ввезення та реалізації на території України відповідних виробів.
В той же час, Верховний Суд у постанові від 30.01.2025 у справі № 280/6829/23 акцентує увагу на тому, що алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць мають тривалий або необмежений термін придатності, тому можуть перебувати в обігу протягом великого проміжку часу, зберігатися на складах оптових чи роздрібних торговців та стояти на полицях магазинів. Таким чином, на дату початку дії змін до Положення №13 у частині обов'язкового відображення у фіскальному чеку цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку для алкогольних напоїв (1 жовтня 2021 року) в обігу перебували алкогольні напої, марковані акцизними марками, введеними в обіг з 01 липня 2015 року (без штрихових кодів), та акцизними марками нового зразка, введеними в обіг 1 травня 2020 року (з нанесеним штриховим кодом).
Обов'язковим реквізитом фіскального касового чека є саме цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку, тобто такий реквізит у фіскальному касовому чеку може бути відображений лише при продажу алкогольних напоїв, маркованих акцизними марками нового зразка, які мають штрих-код.
Вказаний факт обов'язково необхідно враховувати при притягнені особи до відповідальності за невидачу відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції».
Як встановлено з матеріалів справи, за висновками акту перевірки, суть порушення, за яке на підставі пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР) застосовано штрафні (фінансові) санкції, полягає у тому, що контролюючим органом встановлено випадки створення в РРО розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв за перевiряємий період з 01.07.2025 по 10.10.2025 на загальну суму - 96 439, 50 грн (липень 2025 - 19 113, 50 грн, серпень 2025 - 27 318, 00 грн, вересень 2025 - 21 775, 00 грн, жовтень 2025 (з 01.10.2025 по 24.10.2025) - 28 233, 00 грн), які повинні маркуватися марками акцизного податку (МАП), без реквізитів МАП.
Разом з тим, як встановлено судом та не спростовується під час розгляду справи, висновки акта перевірки про відсутність обов'язкових реквізитів фіскальних касових чеків відповідач обґрунтовував інформацією, яка зберігається в СОД РРО.
Згідно з визначенням, наведеним у пп. 14.1.278 п. 14.1 ст. 14 ПК України, система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій та програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.
Наказом Міністерства фінансів України від 05 серпня 2020 року № 477 затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій.
Згідно пунктів 1, 2, 3, 4, 7 розділу ІІ даного Порядку, СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.
СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.
СОД РРО складається із сервера додатків та бази даних.
СОД РРО забезпечує: 1) функціонування у цілодобовому режимі; 2) інтеграцію та обмін даними з фіскальним сервером контролюючого органу та іншими інформаційними системами ДПС; 3) обробку даних, отриманих від Системи збору і зберігання даних РРО, побудованої за технологією Національного банку, та від фіскального сервера контролюючого органу; 4) збереження даних про реєстрацію, перереєстрацію, скасування реєстрації РРО/ПРРО; 5) збереження документів: створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи; створених ПРРО, що зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу, або створених в режимі офлайн з присвоєними ПРРО фіскальними номерами з діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, та переданих до фіскального сервера контролюючого органу після завершення режиму офлайн у порядку, встановленому статтею 7 Закону; 6) можливість надання через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II Податкового кодексу України, даних про розрахунковий документ на запит покупця (споживача).
Доступ будь-яких компонентів до бази даних СОД РРО здійснюється виключно через сервер додатків.
Таким чином, інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека.
Доводи позивача щодо неможливості проведення перевірки на підставі даних СОД РРО є необґрунтованими з наступного.
Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правові висновки у цьому контексті Верховний Суд сформував у постанові від 09 вересня 2024 року у справі № 280/6832/23.
У цій постанові на підставі аналізу положень пункту 61.1 статті 61, статей 62, 71, 72, 74, 83 ПК України, Закону про РРО, Порядку функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 5 серпня 2020 року № 477, Верховний Суд виснував, що «… інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека. Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.
При цьому використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки».
З урахуванням цих висновків Верховного Суду та наведених позивачем обґрунтовувань відсутні підстави вважати, що відповідач під час проведення фактичної перевірки позивача, не мав правових підстав використовувати податкову інформацію, яка міститься в СОД РРО, зокрема щодо перевірки наявності (відсутності) цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій проведених позивачем у відповідний перевiряємий період.
При цьому суд наголошує, що усі сумніви, які можливо були у позивача щодо достовірності відповідних документів - фіскальних чеків із зазначенням в них обов'язкових реквізитів, а саме зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку, повинні були спростовані саме позивачем, якщо він ставив під сумнів та заперечував проти цього шляхом надання роздрукованих своїх чеків.
Водночас, позивач під час судового розгляду справи не надав жодного належного та допустимого доказу, яким могли бути спростовані висновки податкового органу, що використана контролюючим органом податкова інформація яка міститься в СОД РРО, зокрема щодо відсутності обов'язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб'єктом господарювання - платником акцизного податку, а саме цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, є відміною від наявних у позивача електронних розрахункових документах.
Підсумовуючи слід зазначити, в чеках на алкоголь, за загальним правилом, має вказуватись цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої.
Виключення з цього правила стосуються продажу алкогольних напоїв на розлив та продажу алкоголю в складі коктейлю.
Суд зазначає, що при продажі коктейлю необхідно сканувати марки одноразово під час відкриття нової пляшки, приготування першої порції коктейлю, продажу алкогольного напою на розлив. Такі роз'яснення надає Національна ресторанна асоціація рестораторів, яка радить додавати акцизну марку до розливних позицій та коктейлів тільки під час відкриття пляшки вперше.
Тому, при програмуванні алкогольної продукції, що використовується у приготуванні коктейлів, слід забезпечити введення даних / сканування марки акцизного податку для відображення її реквізитів у розрахунковому документів при відкупорюванні такої продукції, в межах першого відкриття (відкоркування, відкупорювання) для приготування першої порції коктейлю або продажу її на розлив.
При подальшому продажу алкогольного напою на розлив або використанні його у приготуванні коктейлів з пляшки / тари, за умови, що марка акцизного податку вже була відсканована при її відкритті (відкоркуванні, відкупорюванні), не потрібно відображати реквізити такої марки у наступних розрахункових документах до закінчення алкогольного напою у відкритій пляшці / тарі.
Таким чином, допускається що останній рядок чеку з переліком марок акцизного податку буде відсутнім (або не міститиме переліку МАП) у випадку, якщо для приготування коктейлю використовувались вже відкриті алкогольні напої.
Для того щоб довести, що використовувався відкоркований напій, необхідно забезпечувати збереження марок акцизного податку, які вже були відскановані при відкритті (відкоркуванні, відкупорюванні) алкогольних напоїв, що реалізуються на розлив або використовуються у приготуванні коктейлів, до закінчення таких напоїв у пляшках / тарі.
Відповідно до матеріалів справи, на підтвердження виявлених під час проведення фактичної перевірки порушень, зафіксованих актом перевірки, відповідач надав витяг з інформаційних баз ДПС України.
Висновки відповідача про допущення порушень Закону № 265/95-ВР в цій частині не спростовано позивачем. Належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, зокрема, відповідних фіскальних чеків, марок акцизного податку, які вже були відскановані при відкритті (відкоркуванні, відкупорюванні) алкогольних напоїв, що реалізуються на розлив або використовуються у приготуванні коктейлів, до закінчення таких напоїв у пляшках / тарі, позивачем до суду не надано.
Враховуючи викладене, позивачем не доведено та судом не встановлено підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині фінансових санкції за порушення позивачем вимог п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у загальному розмірі 144 203, 00 грн: за перше порушення 100% вартості проданих з порушеннями товарів - 912,50 грн, за порушення вчинене повторно 150% вартості проданих з порушеннями товарів - 143290,50 грн.
Стосовно порушення позивачем вимог п.11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування товарів) застосовані фінансові санкції 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 5100,00 грн, суд зазначає наступне.
У акті перевірки відповідачем зазначено: «…перевіркою встановлено випадки використання режиму попереднього програмування найменувань та цін товарів, обліку їх кількості з порушенням встановлення законодавством - відсутність відповідного коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД у фіскальних касових чеках при продажу товарів підакцизної групи. Даний факт підтверджено витягами (скрін-шотами) з бази даних ДПС України (ІС «СОД РРО/Чеки РРО), а саме касовий чек №6023 від 03.08.2025 об 20:47:39 на продаж Немиров за ціною 92 грн. В даному фіскальному чеку не відсутній обсяг реалізуємого товару.»
Згідно із п. 11 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.
Відповідно до п.п. 7 ст. 17 Закону №265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції, за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
Згідно з матеріалами справи судом встановлено, що касовий чек №6023 від 03.08.2025 об 20:47:39 виданий позивачем при продажу товару «Немиров» за ціною 500 грн, 0,150 л, на суму 75,00 грн.
У цьому чеку зазначений код УКТ ЗЕД 2208601100, що підтверджується копією відповідного чеку, яка надана позивачем, а також інформацією з бази ДПС України наданою відповідачем.
Таким чином, матеріалами справи спростовується видання позивачем касового чеку №6023 від 03.08.2025 об 20:47:39 на продаж товару Немиров за ціною 92 грн, та відповідно не підтверджується встановлене відповідачем під час перевірки, зафіксоване в акті, порушення, а саме використання режиму попереднього програмування найменувань та цін товарів, обліку їх кількості з порушенням встановлення законодавством - відсутність відповідного коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД у фіскальних касових чеках при продажу товарів підакцизної групи.
Отже, в частині застосованих фінансових санкції 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 5100,00 грн за порушення позивачем вимог п.11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування товарів) оскаржуване податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1331,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 27 листопада 2025 року № 00193490708 в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в розмірі 5100,00 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн (одну тисячу триста тридцять одну гривню двадцять коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),
Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області (просп. Соборний, 166, м.Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ ВП 44118663).
Повне судове рішення складено 18.05.2026.
Суддя Б.В. Богатинський